"18" липня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1593/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.
при секретарі судового засідання Тіщенко Д.І.
За участю представників сторін:
від позивача - Донченко Н.С. (довіреність № 1081, від 06.06.19р.);
від відповідача - Каплун І.О. (довіреність № 38, від 12.02.19р.).
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/1593/19
за позовом Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (01135 м. Київ, проспект Перемоги,14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України (65481, Одеська область, м. Южне, вул. Берегова,11, код ЄДРПОУ 38728549)
до відповідача казенного підприємства “Морська пошукова-рятувальна служба” (55114, м. Одеса, Люсторфська дорога, буд.140А, код ЄДРПОУ 38017026)
про стягнення 16 012,65 грн.
06.06.2019р. Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” в особі Южненської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до казенного підприємства “Морська пошукова-рятувальна служба”, в якій просить суд стягнути з відповідача 16 012,65 грн., в тому числі: 15 269,04 грн. - основної заборгованості, 179,07 грн. - 3% річних, 564,54 грн. - інфляційних витрат, а також суму судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несплату казенним підприємством “Морська пошуково-рятувальна служба” довідок-рахунків за надані йому послуги з оформлення приходу та відходу суден у порт.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.06.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1593/19, за правилами спрощеного позовного провадження з викликом представників сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на "11" липня 2019 р. о 14:00.
03.07.2019р. до Господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 13189/19), відповідно до якого КП “Морська пошукова-рятувальна служба” заперечує проти його задоволення та зазначає, що чинним законодавством не визначено окремих платежів з оформлення входу/виходу суден в/з порту, а також посилається на відсутність укладеного договору між сторонами.
11.07.2019р. в судовому засіданні позивачем надано клопотання (вх.№ 13830/19), згідно якого останній просить змінити назву позивача, зазначаючи, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 341 «Про перейменування морського порту Южний та внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» змінено назву морського порту Южний на морський порт Південний, та в подальшому відповідно до наказу державного підприємства «Адміністрація морських портів України» від 05.06.2019 № 94/10 «Щодо зміни найменування і реквізитів місцезнаходження деяких філії ДП «АМПУ» Южненська філія державного підприємства «Адміністрація морських портів України» змінила найменування на Південну філію державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрацію морського порту Південний).
11.07.2019р. суд оголосив протокольну ухвалу, якою задовольнив клопотання позивача від 11.07.19р та змінив назву позивача з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"в особі Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України; задовольнив усне клопотання представника позивача про надання часу для ознайомлення з відзивом та підготовки відповіді на відзив, та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 18.07.2019р. о 10:00, відповідно до ч.5 ст.183 ГПК України.
18.07.2019р. до Господарського суду Одеської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№ 14290/19), відповідно до якої позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, зазначаючи, що сплата корабельного збору має бути здійснена відповідачем, оскільки, в межах морського порту Південний окрім користувача портової акваторії - адміністрації морського порту Південний, є ще два власники операційних акваторій причалів - ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал» та ТОВ «ТІС - Руда», які, в свою чергу, у певних випадках також є отримувачами корабельного збору.
У судовому засіданні 18.07.2019р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 18.07.2019р. проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовні заяву, просив суд відмовити у його задоволенні в повному обсязі.
В судовому засіданні 18.07.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
ДП “Адміністрація морських портів України” в особі Южненської філії ДП “Адміністрація морських портів України” обґрунтовує свої позовні вимоги посилаючись на те, що ним 19.09.2018р., 19.12.2018р. та 18.03.2019р. були надані КП “Морська пошукова-рятувальна служба” послуги з оформлення відповідних документів приходу у морський порт, з наданням дозволу на вихід у море (суден дедвейтом до 10 000 т. включно) - судна т/х ПРК-02.
За результатами надання вищезазначених послуг службою капітана морського порту «Южний» оформлені довідки-рахунки: від 19.09.2018 № 747 та № 747/1; від 19.12.2018 № 1051 та 1051/1; від 18.03.2019 № 247 та № 247/1, які були підписані капітаном т/х ПРК-02.
Відповідно до ч. 2 ст. 58 Кодексу торговельного мореплавства України капітан судна внаслідок свого службового становища визнається представником судновласника і вантажовласника щодо дій, викликаних потребами судна, вантажу або плавання, а також позовів, що стосуються довіреного йому майна, якщо на місці немає інших представників судновласника або вантажовласника.
Таким чином, капітан т/х ПРК-02, як представник судновласника - КП «МПРС», у добровільному порядку, без заперечень та зауважень своїм підписом підтвердив факти виникнення зобов'язальних правовідносин з надання портом послуг судну, які повинні оплачуватись відповідно до норм чинного законодавства України, та погодився із отриманням вищезазначених послуг у повному обсязі.
Враховуючи оформлені довідки-рахунки за підписами обох сторін, Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Южненської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» були виставлені Казенному підприємству «Морська пошукова-рятувальна служба» рахунки щодо оформлення приходу та надання дозволу на вихід судна т/х ПРК-02, які були направлені відповідачу разом із актами приймання-передачі виконаних послуг на загальну суму 15 269,04 грн., а саме:
- рахунок від 19.09.2018р. № 0603-АЮ на суму 2 103,68 грн.;
- рахунок від 19.09.2018 р. № 0602-АЮ на суму 2 487,65 грн.;
- рахунок від 19.12.2018р. № 0826-АЮ на суму 2 487,65 грн.;
- рахунок від 19.12.2018р. № 0827-АЮ на суму 2 103,68 грн.;
- рахунок від 18.03.2019р. № 0106-АЮ на суму 3 297,68 грн.;
- рахунок від 18.03.2019р. № 0107-АЮ на суму 2 788,70 грн.
Позивач зазначає, що вказані рахунки були виставленні відповідно до затверджених вільних цін (тарифів) на послуги ЮФ ДП «АМПУ» (адміністрації МП «Южний») на 2018 та на 2019 роки, однак, своїми листами від 04.10.2018 № 1/25/1557-18, від 02.01.2019 № 1/25/4-19, від 05.04.2019 № 1/25/582-19 відповідачем були повернуті вищезазначені рахунки позивачу без оплати та акти приймання-передачі виконаних послуг без підпису.
При цьому, у своїх листах відповідач посилався на рішення Верховного Суду від 08.08.2018 у справі № 916/2152/17, однак, позивач вважає таке посилання є некоректним, адже правовідносини у даній справі є зовсім іншими та розглядаються за іншими доводами, обґрунтуваннями та доказами.
Враховуючи вищевикладене, позивач і звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 16 012,65 грн., в тому числі: 15 269,04 грн. - основної заборгованості, 179,07 грн. - 3% річних, 564,54 грн. - інфляційних витрат.
Відповідач, не погоджуючись з позовною заявою, зазначає, що заявлені вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки чинним законодавством не визначено окремих платежів з оформлення входу/виходу суден в/з порту, всі судна, що використовує КП «МПРС» під час виконання міжнародних зобов'язань є службовими та рятувальними, що підтверджується документами, виданими державним підприємством «Класифікаційне товариство «Регістр судноплавства України», оформлення входу/виходу суден в/з порту не є послугою, при надані якої застосовуються вільні ціни, між сторонами не укладалось відповідного договору на надання послуг з оформлення приходу суден у порт та виходу суден з порту, а також надані позивачем накази від 04.12.2017р. № 978, від 03.12.2018 № 940, якими затверджено тарифи на послуги ЮФ ДП «АМПУ» не застосовуються до КП «МПРС», оскільки останній не є ані відвідувачем акваторії морського порту «Южний», ані суб'єктом господарювання, що здійснює свою діяльність в акваторії морського порту «Южний».
Судно КП «МПРС» заходить в порт «Южний» один раз в три місяці виключно з метою оформлення дозволу на багаторазовий вихід рятувальної одиниці у море відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.11.2012 № 1090 «Про затвердження Порядку перетинання суднами державного кордону під час здійснення пошуку і рятування на морі».
Згідно з пунктом 2.3 розділу II Порядку справляння та розміру ставок портових зборів від корабельного збору звільняється судна груп Д та Е.
До суден групи Д відносяться, зокрема, судна, що заходять вимушено для постачання, карантинних потреб, а також судна, що прямують на ремонт на судноремонтні підприємства (бази) України, службові та військові, до суден групи Е - серед інших, аварійно-рятувальні та судна, які проходять ходові випробування.
Всі судна, що використовує КП «МПРС» під час виконання міжнародних зобов'язань є службовими та рятувальними, що підтверджується документами, виданими державним підприємством «Класифікаційне товариство «Регістр судноплавства України».
Вважає, що твердження позивача про те, що Постанова Верховного Суду від 08 серпня 2018 у справі № 916/2152/17 не стосується даних спірних правовідносин є хибними, оскільки Верховним Судом визначена правова позиція з аналогічного спору, що виник між КП «МПРС» та Державним підприємством «АМПУ» в особі Іллічівської філії ДП «АМПУ» про стягнення плати за оформлення приходу та виходу суден в/з порту Чорноморськ.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
В силу частини 1 статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про морські порти України" законодавство про морські порти ґрунтується на Конституції України та складається з цього Закону, Кодексу торговельного мореплавства України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Бюджетного кодексу України, Податкового кодексу України, Земельного кодексу України, Водного кодексу України, законів України "Про транспорт", "Про природні монополії" та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.
Пунктом 6 статті 1 Закону України "Про морські порти України" передбачено, що морський порт - визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов'язаних з цим видів господарської діяльності.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про морські порти України" принципами функціонування та розвитку морських портів є розмежування адміністративних функцій щодо забезпечення безпеки мореплавства та нагляду (контролю) за безпекою мореплавства і господарської (комерційної) діяльності; забезпечення безпеки мореплавства та господарської діяльності, що провадиться у морському порту.
Статтею 21 Закону України "Про морські порти" визначено, що тарифи на послуги, крім спеціалізованих послуг, є вільними та визначаються договором між суб'єктом господарювання, який надає відповідні послуги, та їх замовником.
В частині першій статті 21 Закону України "Про морські порти України" зазначено: "Тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту".
Згідно з ст. 22 Закону України "Про морські порти України" у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об'ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди. Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту. Кошти від адміністративного збору використовуються відповідно до закону. Портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 73 Кодексу торговельного мореплавства України (далі - КТМ України) правові, економічні, соціальні та організаційні основи діяльності в морських портах визначаються цим Кодексом та Законом України "Про морські порти України" . До функціонування морських рибних портів застосовуються норми цього Кодексу щодо морських портів з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів".
Статтею 74 КТМ України встановлено, що організація та забезпечення безпеки мореплавства у морському порту покладаються на адміністрацію морських портів України.
Згідно зі статтею 75 КТМ України державний нагляд за безпекою мореплавства у морському порту, на підходах до нього та в суміжних акваторіях здійснюється капітаном морського порту. Межі зони нагляду, на яку поширюються повноваження капітана морського порту щодо здійснення ним державного нагляду за безпекою мореплавства, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському і річковому транспорті. Державний нагляд за безпекою мореплавства у морських терміналах, розташованих у межах територій та акваторій, відокремлених від основної території та акваторії відповідного морського порту, здійснює окремий підрозділ служби капітана морського порту. Капітан морського порту та служба капітана морського порту діють на підставі положення, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.
До функцій капітана морського порту належить, зокрема, оформлення приходу суден у морський порт і виходу з морського порту (стаття 78 КТМ України).
Наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013р. №316 було затверджено Порядок справляння та розміри ставок портових зборів (далі - Порядок справляння зборів №316), а також Порядок обліку та використання коштів від портових зборів (далі - Порядок використання коштів від зборів №316).
Відповідно до Порядку справляння зборів №316 портові збори справляються в морських портах із суден і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземними прапорами, за групами згідно з додатком 1 до цього Порядку. Сплата портових зборів у морських портах здійснюється до виходу судна з морського порту.
Порядок використання коштів від зборів №316 регулює питання, пов'язані з обліком та використанням коштів від портових зборів, що справляються в установленому законодавством порядку, та є обов'язковим для застосування усіма суб'єктами господарювання різних форм власності, на користь яких справляються портові збори.
Міністерство інфраструктури України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Отже, визначення ставок портових зборів та послуг, які сплачуються у складі портових зборів, є виключною компетенцією держави. Портові збори установлюються по єдиних тарифах, носять цільовий характер і не можуть використовуватися з іншою метою.
У разі несплати портових зборів, капітан морського порту відмовляє судну у видачі дозволу на вихід з порту (стаття 91 Кодексу торговельного мореплавства України).
Відповідно до пункту 2.1 розділу II Порядку справляння зборів №316, корабельний збір справляється із суден груп А, Б і Г за одиницю умовного об'єму судна (за 1 куб. м об'єму судна) за кожний вхід в акваторію морського порту, операційну акваторію причалу (причалів), а також вихід з акваторії морського порту, операційної акваторії причалу (причалів) за ставками, наведеними у додатку 2 до цього Порядку.
Згідно із пунктом 2.3 розділу II Порядку справляння зборів №316, від сплати корабельного збору звільняються судна груп Д та Е.
До суден групи Д відносяться, зокрема, судна, що заходять вимушено для постачання, карантинних потреб, а також судна, що прямують на ремонт на судноремонтні підприємства (бази) України, службові та військові, до суден групи Е - серед інших, аварійно-рятувальні та судна, які проходять ходові випробування.
Таким чином, оформлення приходу суден у морський порт і виходу з морського порту відноситься до заходів, пов'язаних із забезпеченням безпеки судноплавства на судноплавних шляхах, при цьому, за кожний вхід суден у порт та вихід з порту нараховується та сплачується корабельний збір у розмірі, визначеному Порядком справляння зборів №316.
Процедура оформлення приходу суден у морський порт і виходу з морського порту передбачена Правилами контролю суден з метою забезпечення безпеки мореплавства, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 17.07.2003 №545, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 березня 2004 року за № 353/8952 (далі - Правила №545), та Порядком оформлення приходу суден у морський порт, надання дозволу на вихід суден у море та оформлення виходу суден із морського порту, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 27.06.2013 №430, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 липня 2013 року за № 1230/23762 (далі - Порядок №430).
Відповідно до Правил №545 та Порядку №430, оформлення приходу (виходу) в (із) порт (порту) судна та його перевірка (контроль) є заходами, пов'язаними із забезпеченням безпеки судноплавства на судноплавних шляхах.
Вказаними нормативними документами плата за оформлення приходу (виходу) в (із) порт (порту) судна та його перевірку не передбачена.
Водночас, відповідно до Порядку використання коштів від зборів №316 заходи, пов'язані із забезпеченням безпеки судноплавства на судноплавних шляхах, оплачуються коштами від корабельного збору.
Відповідно до Порядку оформлення приходу суден у морський порт, надання дозволу на вихід суден у море та оформлення виходу суден із морського порту №430, оформлення приходу/виходу судна в/із порт(у) здійснюється наступним чином: до початку навантажувально-розвантажувальних операцій (або виходу із порту) усі судна, що прибули/відбувають до/із порту, оглядаються (перевіряються) уповноваженими особами служби капітана морського порту (далі - Служба); уповноважена особа Служби реєструє прихід кожного судна в Журналі реєстрації приходу суден, вихід судна - в Журналі реєстрації виходу суден; прихід та відхід суден, що плавають під Державним Прапором України, підтверджується штампом приходу/виходу, який проставляється на судновій ролі, що повертається капітану судна.
Таким чином, процедура оформлення приходу/виходу судна в/із порт(у) включає в себе як перевірку судна, його документів та реєстрацію кожного приходу/виходу судна в/з порт (у), що здійснюється службою капітана морського порту, так і проставляння капітаном порту відповідного штампа на судновій ролі.
Окрім того, Положенням про капітана морського порту та службу капітана морського порту, яке затверджено наказом Міністерства інфраструктури України від 27.03.2013 №190 (далі - Положення), встановлено порядок діяльності капітана морського порту та служби капітана морського порту в частині здійснення ними нагляду та забезпечення безпеки мореплавства у морському порту, на підходах до нього та в суміжних акваторіях. Капітан морського порту очолює службу капітана морського порту (далі - Служба), яка входить до складу адміністрації морських портів України.
Відповідно до пункту 1.2 Положення капітан морського порту виконує функції, які стосуються здійснення нагляду та забезпечення безпеки мореплавства.
Згідно з п. 2.1.3 Положення капітан морського порту здійснює нагляд за дотриманням вимог щодо порядку заходження суден у морський порт і виходу з морського порту.
Отже, у позивача відсутні підстави для застосування вільних тарифів на послуги з оформлення приходу суден у морський порт і виходу з морського порту, оскільки оформлення приходу суден у морський порт і виходу з морського порту оплачено у складі корабельного збору. Оформлення приходу суден у порт та виходу з нього не є послугою, при наданні якої застосовуються вільні ціни.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду по справі № 916/2152/17 від 08.08.2018р.
Також, у відповіді на відзив позивач стверджує, що платежі з входу/виходу в/з порт не включаються до складу портових (зокрема - корабельного) зборів, як це стверджує відповідач у відзиві.
Суд зазначає, що ці обставини не мають істотного значення по цьому спору, оскільки вищевказана відсутність правових підстав для нарахування і стягнення вартості послуг за оформлення входу/виходу суден в/з порт, якщо такі платежі і не включені до портових зборів - не виключає необхідності нарахування вартості цих послуг тільки за умов, що це передбачено чинним законодавством, або умовами, укладеного між сторонами договору. Ні того, ні іншого в даному випадку немає.
З огляду на вищезазначене, суд вважає також безпідставними посилання позивача, в обґрунтування позовних вимог, на те, що сплата корабельного збору має бути здійснена відповідачем, оскільки, в межах морського порту Південний окрім користувача портової акваторії - адміністрації морського порту Південний, є ще два власники операційних акваторій причалів - ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал» та ТОВ «ТІС - Руда», які, в свою чергу, у певних випадках також є отримувачами корабельного збору.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ДП “Адміністрація морських портів України” в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України про стягнення з казенного підприємства “Морська пошукова-рятувальна служба” 16 012,65 грн., в тому числі: 15 269,04 грн. - основної заборгованості, 179,07 грн. - 3% річних, 564,54 грн. - інфляційних витрат є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.У задоволенні позову Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України до відповідача казенного підприємства “Морська пошукова-рятувальна служба” про стягнення 16 012,65 грн. - відмовити повністю.
2. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покласти на позивача.
Рішення Господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 22 липня 2019 р.
Суддя Ю.І. Мостепаненко