Справа №1.380.2019.000535
Провадження №2-а/442/91/2019
19 липня 2019 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Крамар О.В.
з участю секретаря судових засідань - Лютик Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залу суду міста Дрогобича адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
01.02.2019 позивач звернулася з позовом до Львівського окружного адміністративного суду, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 15.01.2019 у виконавчому провадженні №32525755, прийняту головним державним виконавцем Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Литвиненко Н.В.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що за своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення. Вважає, що в рамках виконавчого провадження фактичного стягнення грошових коштів за виконавчим листом № 2-578/10 від 04.04.2012 року не відбулося, спірна постанова про стягнення виконавчого збору від 15.01.2019 є передчасною та такою, що має бути скасована судом.
15.02.2019 Дрогобицьким міськрайонним відділом ДВС подано відзив на позов № В-3/09-13/16349854, у якому зазначає, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби перебуває зведене виконавче провадження № 16349854, до якого приєднані виконавче провадження № АСВП 32525755 з виконання виконавчого листа № 2-578/10 від 04.04.2012 виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 1859367,48 грн. заборгованості та виконавче провадження № АСВП 16349854 з виконання виконавчого напису № 1143 від 18.11.2009 виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О.В. про стягнення з ОСОБА_1 1856610,55 грн. заборгованості в користь Регіонального відділення АТ «ОТП Банк». Щодо виконавчого провадження № АСВП 16349854 то таке зупинено постановою державного виконавця від 31.12.2009 на підставі ухвали №2-3748-09 Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, та не поновлено станом на 14.02.2019. В межах вказаного виконавчого провадження постанова про стягнення виконавчого збору не виносилась. 15.01.2019 року державним виконавцем винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №32525755. У зв'язку із поновленням вчинення виконавчих дій державним виконавцем керуючись ст.ст. 3,27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження №32525755, так як справи про визнання незаконними дій державного виконавця Дрогобицького МРВ ДВС ГТУЮ у Львівській області розглянуті судом. Вважає, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання.
14.02.2019 Львівським окружним адміністративним судом у позові відмовлено.
25.03.2019 позивачем подано апеляційну скаргу на рішення суд.
09.04.2019 постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду рішення Львівського окружного адміністративного суду скасовано, оскільки спір розглянуто з порушенням правил юрисдикції ( підсудності), справу направлено для розгляду до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.
19.06.2019 справа надійшла до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.
20.06.2019 суддею відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено до розгляду на 04.07.2019.
04.07.2019. позивачем подано письмове пояснення по справі, в якому вказує на те, що державний виконавець мав достатньо часу на те, щоб винести постанову про стягнення виконавчого збору, оскільки від моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ( 08.05.2012) до моменту зупинення стягнення на підставі виконавчого листа вперше ( 10.10.2014) минуло 2,5 роки. Вважає, що у даній справі правовідносини щодо виконання виконавчого документу виникли до 28.08.2018, тому до них не можуть бути застосовані нові положення закону, оскільки закони та інші нормативні акти не мають зворотної дії в часу, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність. Розмір виконавчого збору, який підлягає стяганню з позивача, повинен визначатись відповідно до норм. Ч.2 ст. 27 Закону №1404-VIII, в редакції, що була чинна до 28.08.2018.
04.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач у судовому засідання позовні вимоги підтримала та дала пояснення, які по суті та змісту відповідають викладеному у позові та у письмових поясненнях. Позов просила задоволити.
Представник відповідача ОСОБА_2 у позові просила відмовити через безпідставність.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у сукупності, вважає, що у позові слід відмовити.
У Дрогобицькому міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області знаходиться на виконанні виконавче провадження №32525755, з примусового виконання виконавчого листа №2-578/10, виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області 04 квітня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості в розмірі 1 859367,48 грн.
Таке виконавче провадження відкрито на підставі постанови державного виконавця від 08.05.2012, згідно якої накладено арешт на все майно боржника: нежитлове приміщення, загальною площею 113,2 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та квартиру, загальною площею 114,8 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_2 .
08.05.2018 державним виконавцем Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області винесена постанова про зупинення виконавчих дій у зв'язку із з тим, що позивачем подано скаргу на дії державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області.
14.11.2018 постановою Верховного Суду у справі №442/2571/13-ц за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, залишено без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1 , ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду від 17.05.2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 21.12.2017 залишено без змін.
15.01.2019 постановою державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області поновлено виконавче провадження №32525755 з примусового виконання виконавчого листа №2-578/10 від 04.04.2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості в розмірі 1 859367,48 грн.
15.01.2019 постановою державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ВП №32525755 стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 185936,75 грн.
Позивач стверджує, що виконавчий збір справляється лише у разі вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання судового рішення, а, відтак, законодавчі підстави стосовно стягнення з нього виконавчого збору відсутні.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, у період здійснення виконавчого провадження №32525755, з виконання виконавчого листа № 2-578/10, виданого 04.04.2012 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області, визначені Законами України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) та «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Так, вказане вище виконавче провадження було відкрито під час дії Закону № 606-XIV та продовжено під час дії Закону № 1404-VIII.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Частинами першою та другою статті 2 Закону № 606-XIV передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).
Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами (частини перша та друга статті 17 Закону № 606-XIV).
Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження, зокрема, на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Згідно з частиною другою статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 22.02.2018в адміністративній справі №816/823/17.
З 05.10.2016 умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом № 1404-VIII.
При цьому відповідно до частини сьомої розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Статтею 27 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
У разі наступних пред'явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.
У разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
При цьому, ст.40 Закону №1404-VІІІ установлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Аналіз зазначених норм у сукупності надає підстави для висновків, що стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення. Виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов'язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру. При цьому, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 або закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону №1404-VІІІ (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), якщо виконавчий збір не стягнуто. У Законі № 1404-VIII передбачено випадки, коли виконавчий збір не стягується (частина п'ята статті 27), а також умову, за якої виконавчий збір не підлягає стягненню (якщо відсутні визначені законом підстави для звільнення від його сплати). В останньому випадку йдеться про частину дев'яту статті 27 Закону № 1404-VIII, за якою виконавчий збір не стягується, якщо рішення виконано до того, як відкрито виконавче провадження (відповідно розпочато примусове виконання рішення). Питання про закінчення виконавчого провадження, та відповідно про стягнення виконавчого збору (постанова про стягнення якого є окремим виконавчим документом), державний виконавець вирішує під час виконавчого провадження, якщо з'ясує, що для цього є відповідні підстави. При цьому виконання постанови про стягнення виконавчого збору відбувається в порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів.
Такі правові висновки щодо застосування ст.ст.26, 27, 39, 40 Закону №1404-VІІІ висловив і Верховний Суд у постановах від 22 лютого 2018 року у справі №816/823/17, від 13 лютого 2019 року у справі №295/13991/16-а.
Згідно матеріалів справи, 15.01.2019 постановою державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ВП №32525755 поновлено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-578/10 від 04.04.2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості в розмірі 1 859367,48 грн.
Позивачем у добровільному порядку не виконано виконавчий лист №2-578/10 від 04.04.2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості в розмірі 1 859367,48 грн. Вказана обставина визнана позивачем.
Це також означає, що у відповідача були правові та фактичні підстави для стягнення з боржника виконавчого збору.
15.01.2019 року виконавцем прийнято оскаржену постанову ВП №32525755 про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 185936,75 грн. Ця постанова з посиланням на ст.ст.3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» мотивована тим, що боржником самостійно рішення суду не виконано. Вказана постанова позивачем не виконана, виконавчий збір не сплачений.
Судом встановлено, що постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 15.01.2019 ВП № 32525755 на суму 185936,75 грн., відповідає вимогам до виконавчого документа, передбачених статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Доводи позивача про те, що стягнення грошових коштів за виконавчим листом №2-578/10 від 04.04.2012 року не відбулося, а відтак спірна постанова про стягнення виконавчого збору від 15.01.2019 є передчасною, спростовуються установленими судом обставинами та змістом перелічених вище правових норм.
Державний виконавець у рамках вказаного виконавчого провадження вчиняє дії щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-578/10 виданого 04.04.2012 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області. Натомість, позивач не погашає заборгованість у добровільному порядку. Тому, наявні підстави для стягнення з позивача виконавчого збору.
З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши оскаржуване рішення на відповідність вищевказаним критеріям судом не встановлено підстав для його скасування.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що позов є безпідставність позову, що також доведено представником відповідача.
Судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст.268,287,288,289 КУпАПст.ст.19, 77,159-163 КАС України, суд -
В задоволені позову ОСОБА_1 до Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк складення постанови у повному обсязі чи її прийняття у письмовому провадження - в цей же строк з дня отримання копії рішення.
Повний текст рішення складено 24.07.2019.
Суддя: О.В. Крамар