Справа № 826/8915/18 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.
23 липня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Чаку Є.В.
При секретарі: Марчук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просив:
- визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нарахування розміру, способу виплати та припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 без дотримання норм пенсійного законодавства України;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати розмір пенсії за віком ОСОБА_1 з 29 квітня 2015 року, з врахуванням довідок про заробітну плату для обчислення пенсії № 815/192 та №815/191 від 10.09.2015, надбавки до пенсії, як дитині війн, компенсації втрати частини доходів, здійснити осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України, починаючи з 01.10.2017 та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок, відкритий в ПАТ КБ «Приватбанк».
На обгрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначив, що відповідачем безпідставно відмовлено у поновленні виплати пенсії згідно рішення суду та не проведення її осучаснення згідно пенсійної реформи з 01.10.2017. Позивач вважає, що такі дії відповідача є незаконними, та такими, що порушують його права, а тому просить суд задовольнити позов.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2018 року в задоволенні даного адміністративного позову - відмовлено.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано доказів звернення до органів пенсійного фонду про призначення та/або поновлення виплати пенсії за віком у порядку, встановленому Законом, та відповідно відмови органів Пенсійного фонду України не отримував, що свідчить про відсутність порушеного права позивача з боку органів Пенсійного фонду України.
Крім того, у зв'язку із тим, що матеріали справи не містять в собі доказів невчинення дій відповідачем щодо осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України, починаючи з 01.10.2017 та компенсації втрати частини доходів, відтак такі позовні вимоги є передчасними.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов, вказуючи, що рішення суду першої інстанції прийнято при неповному з'ясуванні обставин справи, з неправильним застосуванням та порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки у позивача відсутнє місце проживання в межах України, відтак відповідач згідно приписів частини 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не мало права здійснювати виплату пенсії через поштове відділення за колишнім місцем проживання позивача на території України.
Вказує, що на даний час позивач проживає з 1997 року в Ізраїлі, а виплату пенсії відповідач здійснював лише через поштове відділення.
Відповідно після отримання заяви від 16.05.2016 про перерахування пенсійних виплат на банківський рахунок позивача, відкритий у ПАТ «КБ «Приватбанк», управління повинно було здійснювати виплату пенсії на зазначений рахунок, однак вказаних дій проведено не було.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем звернено увагу, що виплата позивачу пенсії була припинена у зв'язку з її неотриманням протягом шести місяців, відтак позивачу слід було подати відповідну заяву про її поновлення.
Оскільки до органів Пенсійного фонду України заява про поновлення виплати пенсії за віком у порядку, встановленому Законом подано не було, та жодних рішень управлінням з цього приводу не приймалось, відтак відсутнє порушене право з боку відповідача.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.
Згідно ч. 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи та вказану апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, постановою Подільського районного суду м. Києва від 07 вересня 2015 року по справі №758/6933/15-а, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва протиправною щодо не призначення пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва призначити йому пенсію за віком з 29 квітня 2015 року.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2015 апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва на постанову Подільського районного суду м. Києва від 07 вересня 2015 року по справі №758/6933/15-а - повернуто апелянту.
17 вересня 2015 року позивач направив до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва для розрахунку пенсії та на виконання рішення додаткові документи, а саме довідку про заробітну плату для обчислення пенсії № 815/192 та №815/192 від 10.09.2015, довідку № 712-79 від 10.09.2015 про перейменування підприємства та копію картки платника податків ОСОБА_1 .
У подальшому, 16.05.2016 представником позивача ОСОБА_2 направлено до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заяву про перерахування пенсійних виплат на банківський рахунок позивача, відкритий в ПАТ КБ «Приватбанк».
05 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою, відповідно до якої просив надіслати довідку про розмір нарахованої та виплаченої пенсії за період з 29.04.2015 по квітень 2018 року, виписку з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про стаж та заробітну плату, що враховані при обчисленні пенсії, повідомити підстави не виплати пенсії на визначений банківський рахунок, відкритий в ПАТ КБ «Приватбанк».
Листом Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 23684/08 від 27.04.2018 позивача повідомлено, що відповідно до п. 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій № 22-1 заява про виплату пенсії через банківський рахунок подається заявником особисто згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їхні поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (зі змінами).
Одночасно зазначено, що виплата пенсії ОСОБА_1 припинена у зв'язку з неотриманням пенсії протягом 6 місяців, тому відповідно до п. 1.5 постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку поданні та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 № 22-1 необхідно особисто подати заяву про поновлення виплати пенсії.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у перерахуванні пенсії та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 25 Конституції України визначено, що Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п. 23 ч. I). Ратифікувавши вказану Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині I Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
При цьому, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати. Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом. Пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Законуотримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Отже, законом передбачено, що пенсія це саме виплата, яку отримує особа, а знаходження пенсіонера на обліку передбачає здійснення пенсійних виплат.
У силу вимог ч.1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» закріплено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Так, статтею 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу ПФУ або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням ПФУ за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
Частиною п'ятою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
У той же час, колегія суддів відзначає, що з 07 жовтня 2009 року порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного суду України щодо неконституційності положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» (від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009).
Після прийняття вищевказаного рішення Конституційного суду України і на теперішній час інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, не прийнято.
Згідно ч. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
За правилами з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
При цьому, Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначений Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1).
У силу вимог пункту 1.5 Порядку №22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Наведена норма вже була предметом тлумачення Верховного Суду. Зокрема, в постановах від 17.07.2018 (справа № 211/1789/17(2-а/211/116/17)) та від 31.01.2019 (справа № 520/9721/16-а) Верховний Суд зазначив, що цією нормою передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу Пенсійного фонду України особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.
Пунктом 1.7 Порядку № 22-1 встановлено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Згідно із п. 2.8. Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Відповідно до п.4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).
У той же час, пунктом 4.10 вказаного Порядку №22-1 визначено, що заява про виплату пенсії через банківський рахунок подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їхні поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (зі змінами).
При прийманні документів щодо виплати пенсії орган, що призначає пенсії, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, знімає копії з відповідних документів.
Не пізніше 10 днів після надходження всіх необхідних документів для виплати пенсії орган, що призначає пенсію, повинен їх розглянути та прийняти відповідне рішення, яке оформлюється розпорядженням. Надані документи та заява зберігаються в пенсійній справі.
Отже, після отримання відповідної заяви від позивача про призначення, перерахунку або поновлення виплати пенсії за віком орган, що поновлює пенсію, повинен був розглянути цю заяву, та, у разі відмови в її задоволенні, прийняти мотивоване рішення.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до органів пенсійного фонду про призначення та/або поновлення виплати пенсії за віком та всіх необхідних документів, у порядку, встановленому Законом, та відповідно такої відмови органів Пенсійного фонду України.
З матеріалів справи вбачається лише наявність заяви представника позивача про прийняття пенсійним фондом додаткових документів при розрахунку пенсії від 17.09.2015, заяви від 16.05.2016 про перерахування суми пенсії на рахунок, відкритий у Приватбанку та заяви позивача від 05.04.2018 про надання документів про розмір нарахованої та виплаченої пенсії позивачу та інформації щодо підстав невиплати пенсії на рахунок, відкритий у Приватбанку.
При цьому, матеріали справи не містять заяви про поновлення виплати пенсії, та відповідно позивачем не зазначається про необхідність поновлення виплати пенсії та протиправних на його думку дій щодо не поновлення виплати такої пенсії, що у даному випадку є належним способом на відновлення його порушених прав.
Разом із тим, позивач не був позбавлений можливості звернення до пенсійного фонду з приводу прийняття останнім конкретного рішення щодо припинення виплати пенсії та подання відповідної заяви про виплату йому пенсії за шість місяців при виїзді за кордон.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушеного права позивача з боку органів Пенсійного фонду України.
Щодо позовних вимог в частині вимог про зобов'язання відповідача перерахувати розмір пенсії з 29 квітня 2015 року, з врахуванням довідок про заробітну плату для обчислення пенсії № 815/192 та №815/191 від 10.09.2015, надбавки до пенсії, як дитині війни, компенсації втрати частини доходів, здійснити осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України, починаючи з 01.10.2017 та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок, відкритий в ПАТ КБ «Приватбанк», колегія суддів зазначає наступне.
Так, у матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо відмови пенсійного фонду про неврахування таких довідок, неврахування надбавок до пенсії позивача, як дитині війни, непроведення компенсації втрати частини доходів, та осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України, починаючи з 01.10.2017, та відповідно відмови відповідача у нездійсненні таких дій, що свідчить про передчасність таких дій.
Документальні докази на підтвердження вказаних обставин суду першої інстанції та під час апеляційного розгляду справи, позивачем не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку, що відповідач довів правомірність оскаржуваних позивачем дій та діяв в межах та у спосіб, встановлений діючим законодавством, у зв'язку з чим позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Згідно ч. 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність своїх дій та надано обґрунтовані доводи відмови позивачу в перерахунку пенсії, відповідно до норм чинного законодавства.
Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Є.І. Мєзєнцев
Є.В. Чаку