23 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/6956/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.
суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судових засідань - Чопко Ю.Т.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу інспектора Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Воротнюка Артема Юрійовича на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 23 травня 2019 року (головуючий суддя: Березань Ю.В., місце ухвалення - м. Сарни) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Воротнюка Артема Юрійовича про визнання дій протиправними, визнання незаконною та скасування постанови, -
встановив:
ОСОБА_1 05.04.2019 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати дії інспектора Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Воротнюка Артема Юрійовича щодо застосування поліцейських заходів зупинки автомобіля та перевірку документів, складання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху протиправними, визнати незаконною та скасувати постанову інспектора Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Воротнюка Артема Юрійовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії НК № 438589, а провадження закрити.
Обґрунтовує позов тим, що не допускав порушень правил дорожнього руху за обставин, зазначених у постанові інспектора. Вказує, що зупинка автомобіля була незаконною, а тому він не був зобов'язаний виконувати вимогу інспектора про пред'явлення документів.
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 23 травня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову інспектора Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Воротнюка Артема Юрійовича серії НК № 438589 від 28 березня 2019 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. Справу про адміністративне правопорушення направлено на новий розгляд до Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що згідно ч. 2 ст. 245 КАС України, у суду відсутні повноваження для направлення справи про адміністративне правопорушення на новий розгляд до Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції.
Також зазначає, що факт відсутності посвідчення водія у позивача, підтверджується тим, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, особу позивача встановлено з його паспорта громадянина України.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.
У відповідності до ч. 3 ст. 268 і ч. 4 ст. 229 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно оскаржуваної постанови НК №438589 від 28 березня 2019 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 425 грн за те, що 28 березня 2019 року близько 16 години 45 хвилин керував автомобілем марки Renault Kangoo номерний знак НОМЕР_1 на автодорозі Київ-Ковель, М-07, 39 км, без посвідчення водія, чим порушив вимоги п. 2.1 «а» Правил Дорожнього руху.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково, оскільки відповідачем не пред'явлено фактичних даних про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
З цими висновками суду першої інстанції, не погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. п. «а» п. 2.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України), водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також, зокрема, пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 (п.п. «а» п. 2.4 ПДР України).
Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-ХІІ передбачено, що водій зобов'язаний: мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За змістом ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 582-VII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
З системного аналізу вищенаведених норм права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити таке посвідчення.
Крім цього, те, що позивач не вчиняв іншого порушення ПДР, не може слугувати належним обґрунтуванням незаконності вимоги поліцейського щодо пред'явлення документів на право керування транспортним засобом та не спростовує законності винесення оскаржуваної постанови, оскільки позивач фактично не пред'явив посвідчення водія.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивачем при розгляді справи, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції не додано доказів, які б підтверджували, що на момент винесення оскаржуваної постанови у позивача було наявне посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії
Частиною 1 ст. 126 КУпАП, передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову, оскільки оскаржувана постанова відповідає вимогам КУпАП України, винесена на підставі та в межах повноважень наданих інспектору Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Воротнюка Артема Юрійовича, за наявністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а тому є законною.
Також суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя і п'ята статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста і сьома статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
З системного аналізу вказаних норм, суд дійшов висновку, що, розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 1 ст. 126 КпАП України, відноситься до компетенції органів Національної поліції. Працівники органів поліції, які мають спеціальні звання поліції мають накладати адміністративні стягнення та розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені цих органів, однак не можуть виступати самостійними суб'єктами владних повноважень, тобто окремо від державного органу, посадовою особою якого вони є, виносячи одноособові рішення.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що органом Національної поліції, у розглядуваній справі є Департамент патрульної поліції, від імені якого, зокрема, інспектора Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Воротнюк А. Ю., уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення. Однак, Департамент патрульної поліції, як суб'єкт владних повноважень, до участі у розгляді цієї адміністративної справи, судом першої інстанції залучений не був.
Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача - інспектора Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Воротнюка А.Ю., у розглядуваній справі належним відповідачем є Департамент патрульної поліції, тобто відповідний суб'єкт владних повноважень від імені якого винесена постанова про накладення адміністративного стягнення. Оскільки Управління патрульної поліції у Київській області є територіальним підрозділом Департаменту патрульної поліції.
Крім цього, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Отже, з наведеної норми слідує, що можливість заміни неналежного відповідача може здійснюватися виключно під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у цій справі позов заявлено до неналежного відповідача - інспектора Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Воротнюка А.Ю., який не є суб'єктом владних повноважень, а отже з врахуванням відсутності в суду апеляційної інстанції повноважень замінити відповідача, підстави для задоволення адміністративного позову, який заявлений до неналежного відповідача відсутні.
Крім цього суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про направлення справи про адміністративне правопорушення на новий розгляд до Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, з огляду на таке.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вимоги ст. 286 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстав надсилати справу на новий розгляд до Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції не було, оскільки застосовувати п. 2 ч. 3 цієї статті, необхідно лише у випадку якщо постанову у справі про адміністративної правопорушення винесено органом або посадовою особою, яка не мала на це встановлених законом повноважень.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при задоволенні позову допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 268, 271, 272, 286, 315, 317, 321, 322, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу інспектора Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Воротнюка Артема Юрійовича задовольнити.
Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 23 травня 2019 року в справі № 572/1035/19 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: О. М. Гінда
судді О. Б. Заверуха
В. В. Ніколін