Справа № 120/554/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернюк Алла Юріївна
Суддя-доповідач - Охрімчук І.Г.
16 липня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Охрімчук І.Г.
суддів: Капустинського М.М. Моніча Б.С. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Зозуля К.Т.,
позивача, представника позивача, представника УМВС України в Вінницькій області
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року (повний текст рішення складено 02.05.2019 року, м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області в особі Ліквідаційної комісії УМВС у Вінницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ: 00032684, адреса: вул. Академіка Богомольца, 10, м. Київ, 01601), управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 08592106, адреса: вул. Театральна, 10, м. Вінниця, Вінницька область, 21050) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що 07.08.2018 року звернувся до голови ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги із встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Проте, листом Міністерства внутрішніх справ № 15/2-3514 від 20.09.2018 року повернуто матеріали на призначення одноразової грошової допомоги як такі, що не підлягають розгляду.
02.11.2018 року, позивач повторно, на усунення недоліків зазначених у листі № 15/2-3514 від 20.09.2018 року, подав голові ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області заяву з наданням довідки МСЕК про результати ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, а також інші документи. Однак, матеріали були повернуто позивачу, а підстави для відмови викладено у листі № 531/22-2018 від 14.11.2018 року.
Не погоджуючись з відмовою, вважаючи її такою, що порушує його права, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.02.2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
12.03.2019 року на адресу суду від представника Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що матеріали ОСОБА_1 не відповідають вимогам Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року. Зокрема, пунктом 4 Порядку передбачено, що якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Під час розгляду заяви та доданих до неї матеріалів з'ясовано, що первинне установлення позивачу третьої групи інвалідності та відповідного ступеня втрати працездатності відбулося 07.06.2006 року, при повторному огляді 31.10.2017 року йому встановлено другу групу інвалідності та відповідний ступінь втрати працездатності, що перевищує установлений Порядком дворічний термін.
Крім того зазначено, що пунктом 7 Порядку передбачено надання довідки МСЕК про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності, проте ОСОБА_1 подано виписку з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги.
Відтак, ліквідаційною комісією УМВС України у Вінницькій області не було допущено протиправних дій чи бездіяльності щодо позивача, адже, відповідно до вимог Постанови № 850, було отримано документи на призначення одноразової грошової допомоги, сформовано відповідний висновок та направлено його в МВС України. Однак, рішення щодо затвердження висновку, призначення та виплати одноразової грошової допомоги не є повноваженням УМВС України у Вінницькій області.
Позиція Міністерства внутрішніх справ України з приводу заявлених позовних вимог, викладена у відзиві на адміністративний позов, у якому останній просить відмовити у задоволенні даного позову. Зокрема зазначає, що у позовній заяві ОСОБА_1 безпосередньо посилається на положення ч. 6 ст. 23 Закону України від 20.12.19990 року № 565-ХІІ «Про міліцію», якою було встановлено право працівника міліції на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності. Проте, 02.07.2015 року було прийнято Закону України «Про Національну поліцію», який набрав чинності 07.11.2016 року. Даним законом, зокрема, було визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію». Отже, позивач обґрунтовує свою правову позицію шляхом застосування до спірних правовідносин нормативно-правового акту, що втратив чинність і на спірні правовідносини не розповсюджується. Вимогу про зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України щодо призначення позивачу спірної грошової допомоги вважає втручання у дискреційні повноваження.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24.04.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ: 00032684, адреса: вул. Академіка Богомольца, 10, м. Київ, 01601), Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 08592106, адреса: вул. Театральна, 10, м. Вінниця, Вінницька область, 21050) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії - задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України № 15/2-3514 від 20.09.2018 року у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності з 31.10.2017 року внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Зобов'язано Ліквідаційну комісію УМВС у Вінницькій області в 15-денний строк після отримання заяви та повного пакету документів від позивача, надіслати до Міністерства внутрішніх справ України, документи для призначення та виплати ОСОБА_1 допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності, відповідно до пункту 8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року.
Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження документів, з урахуванням висновків суду, повторно розглянути отримані від Ліквідаційної комісії УМВС у Вінницькій області документи та прийняти рішення про призначення по заяві ОСОБА_1 та виплату грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Міністерство внутрішніх справ України звернулося до суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення суду першої інстанції від 24.04.2019 року та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не дослідив, що при первинному огляді МСЕК позивачу 07.06.2006 року встановлено III групу інвалідності та виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 1260 грн. а повторний огляд МСЕК був проведений лише 31.10.2017 року, за результами якого позивачу було встановлено II групу інвалідності та відповідний ступінь втрати працездатності. Таким чином, на думку відповідача, Міністерство внутрішніх справ діяло у межах та у спосіб визначений законом, а тому, в даному випадку, правомірно відмовило у затвердженні висновку щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою суду від 03.07.2019 року призначено до апеляційного розгляду.
Позивач, надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що цілком погоджується із рішенням суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на те, що оскільки якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України справ з 1975 року по 2005 рік. Згідно довідки управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області № 19\4 від 12.01.2006 року, ОСОБА_1 в період з 25.05.1986 року по 10.06.1986 року виконував службові обов'язки по ліквідації наслідків аварії в населених пунктах зони радіоактивного забруднення Чорнобильської АЕС. Дані обставини також підтверджуються довідкою Хмільницького МРВВС Вінницької області від 03.01.2002 року, про те, що позивач, відповідно до розпорядження УМВС України у Вінницькій області № 274 від 1986 року, дійсно брав участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 25.05.1986 року по 10.06.1986 року.
ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Вінницькою обласною державною адміністрацією 21.06.2006 року. Відповідно до вкладки № НОМЕР_3 «с» до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, серії НОМЕР_2 , виданої Вінницькою обласною державною адміністрацією 01.12.2008 року, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Згідно витягу з наказу начальника УМВС України у Вінницькій області № 143 о/с від 26.12.2005 року підполковника міліції ОСОБА_1 , начальника відділення у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Хмільницького міськрайонного відділу Управління МВС України у Вінницькій області, з 30.12.2005 року звільнено з органів внутрішніх справ у відставку, відповідно до пункту «б» статті 65 (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Відповідно до свідоцтва про хворобу № В-201 від 13.04.2006 року, Військово-лікарською комісією УМВС України у Вінницькій області встановлено, що захворювання позивача пов'язані з виконанням службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, виконанням службових обов'язків та проходженням служби в органах внутрішніх справ.
07.06.2006 року медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності та встановлено 50% втрати працездатності, що підтверджується копією виписки з акту огляду у МСЕК серії 2-18 АВ № 053379. В зв'язку з чим, відповідно до довідки Вінницької обласної дирекції Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» позивачу 28.07.2006 року, за втрату працездатності за державним обов'язковим особистим страхуванням, була виплачена страхова сума 1260,00 грн.
Згідно виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААА № 602060 від 31.10.2017 року та довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 602060 від 31.10.2017 року, на підставі акту огляду МСЕК № 20060, позивачу встановлена друга група інвалідності безстроково та встановлено 80% втрати професійної працездатності.
Відповідно до довідки управління праці та соціального захисту населення Хмільницької міської ради Вінницької області № 06-3462/01-23 від 15.11.2017 року, позивач не отримував одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
15.11.2017 року позивач звернувся до голови Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності, внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Управління МВС України у Вінницькій області складено та направлено до МВС України висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України від 20.12.1990 року № 565-ХІІ "Про міліцію" та пункту 3.2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року.
Листом № 15/2-4518 від 07.12.2017 року департаментом фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України матеріали ОСОБА_1 з питання призначення одноразової грошової допомоги були повернуті на підставі п. 4 Порядку № 850 від 21.10.2015 року.
Щодо повернення матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги позивача повідомлено листом Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області № 405/22-2017 від 14.12.2017 року суд зазначає наступне.
Вважаючи відмову в призначені одноразової грошової допомоги протиправною, позивач 12.02.2018 року звернувся до суду із адміністративним позовом.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16.03.2018 року по адміністративній справі № 802/498/18-а визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо не прийняття рішення по заяві ОСОБА_1 щодо нарахування одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності під час проходження служби в органах внутрішніх справ України та зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути та прийняти рішення, відповідно до пункту 9 "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року, по заяві ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності під час проходження служби в органах внутрішніх справ України від 15.11.2017 року.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 року апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року - без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.02.2019 року касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року - без змін.
10.07.2018 року позивач звернувся до голови ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності, внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Управління МВС України у Вінницькій області 06.09.2018 року складено та направлено до МВС України висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.03.2018 року по справі № 802/498/18-а.
Листом № 15/2-3514 від 20.09.2018 року департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України відмовив позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що матеріали ОСОБА_1 не відповідають вимогам Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року.
Щодо повернення матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги позивача повідомлено листом Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області № 481/22-2018 від 02.10.2018 року.
З метою усунення недоліків, 02.11.2018 року, ОСОБА_1 повторно звернувся до голови ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності, внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та надав довідку МСЕК про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках), потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 602060 від 31.10.2017 року.
Листом Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області № 531/22-2018 від 14.11.2018 року позивача повідомлено, що довідка про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках), потреби у наданні медичної та соціальної допомоги (що видається застрахованій особі) не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850.
Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції керувався тим, що необхідно вийти за межі позовних вимог, та шляхом зобов'язання Ліквідаційної комісії УМВС у Вінницькій області в 15-денний строк після отримання заяви та повного пакету документів від позивача, надіслати до Міністерства внутрішніх справ України, документи для призначення та виплати ОСОБА_1 допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності, відповідно до пункту 8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ від 21.10.2015 року № 850 та зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України в місячний строк після надходження документів, з урахуванням висновків суду, повторно розглянути отримані від Ліквідаційної комісії УМВС у Вінницькій області документи та прийняти рішення про призначення по заяві ОСОБА_1 та виплату грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ від 21.10.2015 року № 850.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх обгрунтованими з огляду на те, що позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується, що свідчить про його згоду з таким вирішенням його питання та з огляду на наступне.
Згідно ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, врегульовані Законом України "Про міліцію" від 20.12.1990 року № 565-ХІІ (далі - Закон № 565-ХІІ). Закон № 565-ХІІ втратив чинність у зв'язку із прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року № 580-VIII.
Відповідно до пункту 15 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Слід зазначити, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 року № 565-ХІІ (далі - Закон № 565-ХІІ) держава гарантує працівникам міліції соціальний захист.
Згідно з частиною 6 статті 23 Закону № 565-ХІІ у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції визначені в Порядку та умовах призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 7 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Пунктом 8 Порядку № 850 передбачено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
Отже, обов'язок подання висновку до МВС України щодо виплати грошової допомоги Порядком № 850 покладається саме на керівника органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, в даному випадку - на ліквідаційну комісію УМВС України у Вінницькій області.
Необхідно зауважити, що у рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 16.03.2018 року у адміністративній справі № 802/498/18-а та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, встановлено, що ліквідаційна комісія УМВС України у Вінницькій області отримавши відповідну заяву позивача та додані до неї документи, направила висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги та документи, перелік яких визначений Порядком № 850, до МВС України для прийняття рішення.
Відповідно до пункту 9 Порядку № 850, МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
З урахуванням наведеного, після надходження передбачених Порядком документів МВС України зобов'язане прийняти одне з двох рішень: про призначення або про відмову в призначенні вказаної грошової допомоги.
Крім того, МВС України не прийнявши за результатом розгляду документів про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, жодного з зазначених вище рішень, всупереч пункту 9 Порядку № 850, листом №15/2-4518 від 07.12.2017 року повернув Ліквідаційній комісії УМВС України у Вінницькій області матеріали, оскільки з дати первинного огляду МСЕК до повторного огляду пройшло більше 2 років, тому це суперечить вимогам пункту 4 Порядку №850.
Серед іншого, рішенням суду зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути та прийняти рішення, відповідно до пункту 9 "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року, по заяві ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності під час проходження служби в органах внутрішніх справ України від 15.11.2017 року.
При цьому, на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.03.2017 року у справі № 802/498/18-а, Управлінням МВС України у Вінницькій області 06.09.2018 року складено та направлено до МВС України висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги.
Однак, відповідачем прийнято рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що матеріали ОСОБА_1 не відповідають вимогам Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року. Зокрема п. 4 Порядку передбачено, що якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено, згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії, вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Під час розгляду матеріалів з'ясовано, що первинне установлення ОСОБА_1 третьої групи інвалідності та відповідного ступеня втрати працездатності відбулося 07.06.2006 року, при повторному огляді 31.10.2017 року йому встановлено другу групу інвалідності та відповідний ступінь втрати працездатності, що перевищує установлений Порядком дворічний термін. При цьому, у висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 не враховано раніше виплачену страхову суму в розмірі 1260,00 грн.
Разом з тим вказано, що заява позивача не відповідає пункту 7 Порядку, яким передбачено надання довідки МСЕК про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках), проте заявником подано виписку з акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, що не відповідає вимогам зазначеного Порядку.
Колегія суддів погоджується з критичним ставленням суду першої інстанції до висновків відповідача щодо відсутності у МВС України законних підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки після первинного огляду МСЕК пройшло більше двох років, з огляду на наступне.
Відповідно до пп. 2 п. 2 Порядку № 850, днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно п. 4 Порядку № 850, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Отже, моментом виникнення права працівником міліції на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. При цьому, таке право виникає незалежно, ані від часу встановлення інвалідності, ані від черговості медичного огляду (вперше чи повторний).
Разом з тим, у рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 16.03.2018 року у адміністративній справі № 802/498/18-а та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, встановлено, що під час проходження служби, 07.06.2006 року Медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 була встановлена третя група інвалідності та встановлено 50% втрати працездатності.
31.10.2017 року за наслідком повторного проходження огляду Медико-соціальної експертної комісії, позивачу встановлено 80% втрати працездатності, у зв'язку захворюванням, що пов'язане з виконанням службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та встановлена інвалідність другої групи, безтермінова. Тобто, із цього часу в позивача виникли нові підстави, які згідно п. 3 Порядку №850 надають право на отримання одноразової грошової допомоги.
Пункт 4 Порядку № 850, на який посилається відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні допомоги, не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження щодо визначення розміру такої допомоги в залежності від часу повторного медичного огляду, в результаті якого встановлена вища група чи іншу причина інвалідності або більший відсоток втрати працездатності.
Проте, вказана норма Порядку № 850 регулює лише порядок визначення розміру допомоги, проте не встановлює підстави для її призначення та виплати.
За таких обставин, зазначена норма Порядку № 850 не може слугувати підставою для позбавлення позивача права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про міліцію" та підставою для відмови у затвердженні висновку управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про її призначення.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відмова Міністерства внутрішніх справ України у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановлення другої групи інвалідності з 31.10.2017 року внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, є протиправною та підлягає скасуванню.
Стосовно необхідності врахування у висновку про призначення одноразової грошової допомоги раніше виплаченої страхової суми у розмірі 1260,00 грн. ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає таке.
Відтак, як вже зазначалось вище, відповідно до пункту 4 Порядку № 850, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Враховуючи те, що оскільки між первинним встановленням третьої групи інвалідності, встановленням 50% втрати працездатності (07.06.2006 року) та повторним оглядом, на якому позивачу було встановлено 80% втрати працездатності, у зв'язку захворюванням, що пов'язане з виконанням службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та встановлена інвалідність другої групи (31.10.2017 року) пройшло більше двох років, то у Ліквідаційної комісії УМВС у Вінницькій області були відсутні правові підстави для складання висновку про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з урахуванням раніше виплаченої суми у розмірі 1260,00 грн.
Що стосується позовної вимоги про визнання протиправної відмови Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області № 531/22-2018 від 14.11.2018 року, суд апеляційної інстації зазначає наступне.
Пунктами 8, 9 Порядку № 850 встановлено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги. МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що аналіз зазначених норм Порядку № 850 дає підстави дійти висновку, що повноваження на прийняття рішення про призначення чи про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги є виключною компетенцією Міністерства внутрішніх справ України, а на орган внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, покладено обов'язок по здійсненню відповідних процедурних дій щодо оформлення відповідних документів для вирішення питання про виплату такої допомоги.
Крім того, з матеріалів справи слідує, що листом Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області № 531/22-2018 від 14.11.2018 року позивача повідомлено, що довідка про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках), потреби у наданні медичної та соціальної допомоги (що видається застрахованій особі) не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850. Спосіб, у який Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області розглянуло заяву та документи про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, Законом № 565-ХІІ та Порядком № 850 не передбачені.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд прийшов до вірного висновку, що позовна вимога про визнання протиправної відмови Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області № 531/22-2018 від 14.11.2018 року задоволенню не підлягають, оскільки фактично рішення про відмову в прийнятті та формуванні висновку про призначення одноразової грошової допомоги позивачу, у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності з 31.10.2017 року внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, не приймалось.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності, колегія суддів враховує таке.
Згідно Рекомендацій №R (80) 2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року термін "дискреційне повноваження" означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним. Тому, дискреційними є повноваження, які залишають державному органу чи його посадовій особі свободу розсуду після з'ясування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Колегія суддів зауважує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
З урахуванням наведеного, судова колегія погоджується з тим, що вимогу позивача про зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності з 31.10.2017 року внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ в розмірі 335540,00 грн., відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року, слід залишити без задоволення.
Крім того, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, колегія суддів вважає за доцільне зазначити таке.
Згідно частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст на спрямованість діяльності держави.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог, шляхом зобов'язання Ліквідаційної комісії УМВС у Вінницькій області в 15-денний строк після отримання заяви та повного пакету документів від позивача, надіслати до Міністерства внутрішніх справ України, документи для призначення та виплати ОСОБА_1 допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності, відповідно до пункту 8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ від 21.10.2015 року № 850 та зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України в місячний строк після надходження документів, з урахуванням висновків суду, повторно розглянути отримані від Ліквідаційної комісії УМВС у Вінницькій області документи та прийняти рішення про призначення по заяві ОСОБА_1 та виплату грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ від 21.10.2015 року № 850.
Згідно частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При розгляді справи "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS V. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем в порушення ч. 2 ст. 77 КАС не доведено правомірність своїх дій при вирішенні заяви позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги, тому його позовні вимоги підлягали частковому задоволенню.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24.04.2019 року - без змін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 18 липня 2019 року.
Головуючий Охрімчук І.Г.
Судді Капустинський М.М. Моніч Б.С.