Справа № 826/10132/18 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М.
17 липня 2019 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів Василенка Я. М., Шурка О. І.,
за участю секретаря Кірієнко Н.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Укрліфтсервіс» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2019, -
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001321204 від 24.05.2017 року.
Позивач вважає, що дане податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки контролюючим органом при проведенні камеральної перевірки було здійснено дослідження даних та документів, що не можуть бути предметом камеральної перевірки, тобто фактично допущено перевищення повноважень, які надані Податковим кодексом України.
Перевірка документів, здійснена контролюючим органом могла бути лише предметом документальної перевірки.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2018 року на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України у зв'язку з тим, що набрало законної сили рішення суду у справі №826/8838/17 між тими ж самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав - закрито провадження у справі.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2018 року - скасовано, справу направлено для продовження розгляду.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2019 позов Товариства з додатковою відповідальністю «Укрліфтсервіс» задоволено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апелянт мотивує свої вимоги тим, що податковим органом правомірно і з дотриманням норм законодавства, прийняло податкове повідомлення-рішення №0001321204 від 24.05.2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "земельний податок з юридичних осіб" у розмірі 551 835, 56 грн. за податковими зобов'язаннями, за штрафними санкціями у розмірі 137 958, 89 грн. Вказує на відсутність підстав для скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення.
В судове засідання з'явився представник апелянта, підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення суду першої інстанції посилаючись на доводи апеляційної скарги.
Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представника позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що контролюючим органом під час проведення камеральної перевірки було здійснено перевірку даних та документів, що не можуть бути предметом камеральної перевірки, тобто відповідач приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв поза межами повноважень, що визначені Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 29.12.2016 року на підставі ст.75, 76 та 86 ПК України головним державним ревізором-інспектором ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку) по земельному податку Товариства з додатковою відповідальністю «Укрліфтсервіс».
В ході проведення перевірки податковим органом встановлено заниження ТДВ «Укрліфтсервіс» суми податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих деклараціях з земельного податку за 2015 та 2016 роки.
За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №11656/26-53-12-04/05472637, на підставі якого 13.01.2017 року ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0001661204.
Вказаним податковим повідомленням-рішенням позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб у розмірі 551 835, 56 грн. за податковими зобов'язаннями, за штрафними санкціями у розмірі 137 958, 89 грн.
На підставі акту перевірки № 11656/26-53-12-04/05472637 від 29.12.2016 року та рішення про результати розгляду первинної скарги №5661/10/26-15-10-02-16 від 20.03.2017 року, 24.05.2017 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001321204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб у розмірі 551 835, 56 грн. за податковими зобов'язаннями, за штрафними санкціями у розмірі 137 958, 89 грн.
Вважаючи таке рішення неправомірним, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України)
Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
В статті 75 ПК України визначені види перевірок.
Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України передбачено право органів державної податкової служби проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Згідно із пунктом 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Тобто, податковим законодавством не визначено підстави для проведення камеральної перевірки, не передбачено вчинення контролюючим органом певних дій, при дотриманні яких можливе її проведення, як то направлення запиту, винесення наказу, направлення на проведення перевірки, повідомлення про проведення перевірки та направлення (вручення) цих документів платнику податків.
Відповідно до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця, предметом дослідження камеральної перевірки можуть бути тільки дані податкових декларацій (розрахунків) платника податків, зокрема, правильність відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або методологія проведення цих розрахунків.
Тобто, питання своєчасності сплати податків та зборів, при проведенні камеральної перевірки не досліджується, оскільки це є предметом документальної перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (пункт 79.1 зазначеної статті).
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки(пункт 79.2 зазначеної статті).
Таким чином, передумовою проведення документальної перевірки є прийняття рішення керівника контролюючого органу, яке оформлюється наказом.
Враховуючи відсутність прийняття керівником контролюючого органу рішення (наказу) про проведення документальної перевірки, та доказів вручення такого рішення (наказу) позивачу, відповідачем порушено норми чинного законодавства.
Беручи до уваги вимоги наведених норм права, вбачається відсутність у відповідача повноважень під час проведення камеральної перевірки досліджувати своєчасність сплати позивачем податків, оскільки, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77,78 Податкового кодексу України.
Під час камеральної перевірки перевіряються дані задекларовані у податковій звітності, а не дослідження своєчасності сплати платником податків податкових зобов'язань, відтак висновки Акта перевірки не можуть бути належними доказами щодо несвоєчасної сплати платником податків узгоджених зобов'язань, оскільки відповідач при проведенні камеральної перевірки вийшов за межі наданих йому прав.
Як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом, за результатами проведення камеральної перевірки податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) реєстраційний номер № 9276892316 від 31.08.2016 року та реєстраційний номер № 9156036409 від 31.08.2016 року, встановлено заниження ТДВ «Укрліфтсервіс» податкових зобов'язань з земельного податку (КБК 18010500):
- за 2015 рік, визначеного в уточнюючій податковій декларації з плати за землю від 31.08.2016 року №9276892316;
- за 2016 рік, визначеного в уточнюючій податковій декларації з плати за землю від реєстраційний від 31.08.2016 № 9156036409.
Під час проведення перевірки, контролюючим органом встановлено, що сума податкового зобов'язання по земельному податку за 2015 рік та за 2016 рік у розмірі 0,00 грн. визначено ТДВ «УКРЛІФТСЕРВІС» із порушенням вимог земельного та податкового законодавства, Положення про плату за землю у м. Києві затвердженого рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року № 58/923, а також, допущено порушення затвердженого порядку (алгоритму) заповнення податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) - «арифметичні і методологічні помилки».
При цьому, аналізуючи зміст самого акту перевірки, а також норми ПК України, на які податковий орган посилається у вказаному акті, як на підставу її проведення, контролюючим органом фактично проведено камеральну перевірку зобов'язань по земельному податку.
Вказане вище, стало підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб за податкові періоди 2015 рік та січень-жовтень 2016 року на загальну суму 551 835, 56 грн., в тому числі за 2015 рік на 111 208, 26 грн. та січень-жовтень 2016 року на 440 627, 30 грн.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду від 14.06.2018 року по справі № 812/102/17 (адміністративне провадження № К/9901/685/17).
Всупереч наведеним вище вимогам, відповідачем проведено камеральну перевірку, наказ про проведення документальної перевірки не приймався, направлення на перевірку не видавалося та, відповідно, позивач не отримав від відповідача копії наказу про проведення документальної перевірки, що є підтвердженням порушення відповідачем при проведенні перевірки вимог чинного законодавства. Контролюючий орган діяв не у спосіб, передбачений законом, що призвело до порушення прав позивача, передбачених п.п. 17.1.6 ПК України.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв поза межами повноважень, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прийняте в межах камеральної перевірки податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 24 травня 2017 року №0001321204 є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судовому рішенні повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, та колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Укрліфтсервіс» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2019 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. І. Шурко
Повний текст постанови виготовлено 23.07.2019