Справа № 826/8770/17 Суддя першої інстанції: Клименчук Н.М.
22 липня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Горяйнова А.М.,
суддів - Аліменка В.О. та Карпушової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, яке є правонаступником Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2017 року, що залишене без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року, було задоволено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання звернутися з поданням про повернення збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на їхню користь судових витрат на правничу допомогу в розмірі по 2000 грн 00 коп.
Додатковим судовим рішенням від 15 березня 2018 року вказану заяву було задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивачів по 1500 грн 00 коп.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове судове рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права. Скаржник вказує на те, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає розподіл судовий витрат, понесених на оплату послуг адвоката, а той час як у даному випадку правничу допомогу надавав фахівець у галузі права. Також скаржник зазначає, що позивачі не надали доказ фактичного понесення витрат на правничу допомогу, яким може бути Книга обліку доходів та витрат фізичної особи-підприємця. Крім того скаржник вважає, що витрати на правничу допомогу є неспіввісними зі складністю справи.
Відзив на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві не надходив.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві задовольнити частково, а додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2018 року - змінити виходячи із наступного.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Положеннями ч. 4 ст. 317 КАС України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Судом першої інстанції встановлено та сторонами даної справи не заперечується, що між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було укладено договори про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 3105/17-1 та №3105/17-2 від 31 травня 2017 року.
Положеннями п. 1.2 вказаних договорів передбачено, що представництво інтересів клієнтів включають в себе: збирання доказів по справі, складання та подання звернень до уповноважених державних органів, складення виконавцем процесуальних документів (позовної заяви, клопотань, заяв), участь у судових засіданнях, ознайомлення з матеріалами справи, отримання процесуальних документів.
Відповідно до актів виконаних робіт від 13 вересня 2017 року № 1309/17-1, № 1309/17-2 ФОП ОСОБА_3, яка діє на підставі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28 березня 2014 року, код ЄДРПОУ 3212614003 надала, а ОСОБА_1 , ОСОБА_2 отримали правову допомогу, а саме: складання та подання заяви до центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про повернення надміру сплаченого пенсійного збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна (кількість витрачених годин 2 год., розмір погодинної оплати 500 грн 00 коп.), складання та подання до суду позовної заяви (кількість витрачених годин 4 год., розмір погодинної оплати 500 грн 00 коп.), участь в одному судовому засідання від 13 вересня 2017 року (кількість витрачених годин 2 год., розмір погодинної оплати 500 грн 00 коп.); загальна сума, що підлягає до сплати з обох позивачів становить 4000 грн 00 коп.
Відповідно до квитанцій від 01 червня 2017 року №№ QS63056201, QS63009201 позивачі сплатили ФОП ОСОБА_3 4000 грн 00 коп. за надання правової допомоги в суді першої інстанції по справі № 826/8770/17 згідно договорів про надання правової допомоги 13 вересня 2017 року № 1309/17-1, № 1309/17-2.
Крім зазначених документів, до матеріалів справи також приєднані копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АД № 545121, диплому спеціаліста КВ № 39536905, рахунків про оплату послуг від 31 травня 2017 року, актів приймання-передачі наданих послуг №№ 1309/17-1, 1309/17-2 від 13 вересня 2017 року.
Приймаючи рішення про присудження позивачам частини понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд першої інстанції виходив з того, що до актів виконаних робіт від 13 вересня 2017 року № 1309/17-1, № 1309/17-2 включено витрати на участь в одному судовому засідання від 13 вересня 2017 року, однак справа розглядалася в порядку письмового провадження. Інші витрати, включені до зазначених актів, були визнані обґрунтованими.
Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
У даному випадку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили суд розподілити судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн 00 коп., які були фактично сплачені. На підтвердження вказаної обставини позивачі надали копії квитанцій від 01 червня 2017 року №№ QS63056201, QS63009201.
Також колегія суддів враховує, що положеннями ст. 134 КАС України передбачено розподіл судових витрат на правничу допомогу лише адвоката, проте ФОП ОСОБА_3 , яка надавала правову допомогу позивачам, не є адвокатом.
Разом з тим, відповідно до абз. 5 ст. 1312 Конституції України законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Згідно з ч. 2 ст. 57 КАС України у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Враховуючи, що представником у суді в окремих категоріях справ, до яких належить також даний спір, може бути не лише адвокат, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для відмови в розподілі витрат на правничу допомогу, надану фахівцем у галузі права.
Також колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 09 березня 2019 року у справі №826/863/18. У вказаному судовому рішенні зазначено, що оскільки Основним Законом не допускається звуження змісту та обсягу права кожного на отримання правової допомоги, а вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, підстави обмежувати сторону на відшкодування витрат, понесених на отримання правової допомоги, що була отримана від інших суб'єктів, фахівців у галузі права, ніж адвокат, відсутні.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як раніше зазначалося, на підтвердження фактичної оплати послуг на правничу допомогу, позивачі надали суду копії квитанцій від 01 червня 2017 року №№ QS63056201, QS63009201.
Посилання скаржника на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 22 травня 2018 року у справі № 826/8107/16 та необхідність надання фізичною особою-підприємцем доказів обліку отриманих від позивачів коштів у Книзі обліку доходів і витрат колегія суддів вважає необґрунтованими.
У вказаному судовому рішенні зазначено, що з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне приведення укладених до 15 грудня 2017 року договорів у відповідність до вимог діючого КАС України та доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення».
Разом з тим, розгляд даної справи в судах першої та апеляційної інстанцій був завершений до 15 грудня 2017 року - дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
Після набрання чинності вказаним Законом розглядається лише заява позивачів про ухвалення додаткового судового рішення у зв'язку з тим, що питання про розподіл судових витрат залишилося невирішеним.
Така заява, згідно з ч. 3 ст. 3 КАС України, підлягає розгляду за правилами, чинними на час її вирішення.
Разом з тим, поширення на позивачів обов'язку щодо приведення договору про надання правової допомоги у відповідність до нових вимог після його фактичного виконання та щодо підтвердження понесення витрати на правничу допомогу за правила, що не були обов'язковими на час оплати послуг, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Положеннями ч. 6 ст. 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 826/7806/17, щодо застосування ст. 134 КАС України. У вказаному судовому рішенні зазначено, що аналіз положень ст. 134 КАС України дає підстави для висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Перевіряючи обґрунтованість заявленої позивачами та стягнутої судом першої інстанції суми витрат на правничу допомогу, колегія суддів виходить з того, що час, витрачений на складання та подання заяв до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про повернення надміру сплаченого пенсійного збору безпосередньо не пов'язаний зі справою.
Підготовка таких заяв не належить до витрат, пов'язаних із підготовкою справи до розгляду чи витребуванням доказів.
Відмова у задоволенні зазначених заяв була передумовою виникнення спору та стала підставою для звернення до суду. У зв'язку з цим підготовка заяв до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про повернення надміру сплаченого пенсійного збору не може вважатися заходом, спрямованим на підготовку до вирішення у суді.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що з відповідача підлягали стягненню на користь позивачів судові витрати на правничу допомогу у розмірі по 1000 грн 00 коп., які складають вартість підготовки та подання адміністративного позову.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив додаткове судові рішення щодо розподілу судових витрат без належного з'ясування їх складових. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві задовольнити частково, а додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2018 року - змінити.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, яке є правонаступником Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - задовольнити частково.
Додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2018 року - змінити, виклавши абзаци другий та третій його резолютивної частини у такій редакції:
« 2. Стягнути на користь ОСОБА_1 (зареєстрований: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати на правову допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м .Києві (вул. Борисоглібська, 14, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 40376133);
3. Стягнути на користь ОСОБА_2 (зареєстрована: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ) судові витрати на правову допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Борисоглібська, 14, м .Київ, 04070, код ЄДРПОУ 40376133)».
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач А.М. Горяйнов
Судді В.О. Аліменко
О.В. Карпушова