Справа № 826/2745/18 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.
17 липня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів Василенка Я. М., Шурко О. І.,
за участю секретаря Кірієнко Н. Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправною та скасування вимоги, за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2019, -
Позивач звернувся з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 09.11.2017 № 98409-17.
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб і військового збору, зазначені в оскаржуваній вимозі, не є узгодженими.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2019 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 09.11.2017 № 98409-17.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апелянт мотивує свої вимоги тим, що податкові повідомлення-рішення вважаються врученими позивачу 15.10.2016. У зв'язку з наявністю в інтегрованих картках платника податку податкового боргу на загальну суму 334 233,62 грн., ГУ ДФС у м. Києві сформовано та направлено позивачу оскаржувану податкову вимогу, а також прийнято рішення про опис майна у податкову заставу.
В судове засідання з'явився позивач та представник відповідача. Відповідач підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити та рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Позивач заперечував проти апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як убачається з матеріалів справи, контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за 2015 рік платником податків - ОСОБА_1 .
За результатами перевірки складено акт від 25.08.2016 №7647/26-51-13-06/ 2780612861 , на підставі якого 13.09.2016 ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення рішення:
- № 0035011306, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 301 060,59 грн.;
- № 0035061306, яким визначено суму грошового зобов'язання на 22 623,89 грн.
09.11.2017 ГУ ДФС у м. Києві сформовано податкову вимогу № 98409-17, якою зобов'язано ОСОБА_1 сплатити суму податкового боргу в розмірі 334 233,62 грн., з яких:
- податок на доходи фізичних осіб - 311609,73 грн., у тому числі: 240 712,47 грн. - основний платіж, 60 348,12 грн. - штрафні (фінансові) санкції, 105 49,14 грн. - пеня;
- військовий збір - 22 623,89 грн., у тому числі: 18099,11 грн. - основний платіж, 4524,78 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Крім того, ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення від 09.11.2017 № 98409-17 про опис майна, що перебуває у власності ОСОБА_1 у податкову заставу.
Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки контролюючим органом податкові повідомлення-рішення від 13.09.2016 № 0035011306 та № 0035061306 були надіслані відповідачу на неправильну адресу, а саме: АДРЕСА_1 , внаслідок чого не отримані позивачем, то визначені вказаними рішеннями грошові зобов'язання та штрафні санкції не набули статусу узгоджених.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктами 59.1, 59.3 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є податковим боргом.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
За змістом пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Несплата позивачем у визначені ПК України строки грошових зобов'язань та штрафних санкцій, нарахованими податковими повідомленнями-рішеннями від 13.09.2016 № 0035011306 та № 0035061306, стала підставою для виставлення контролюючим органом спірної вимоги.
Тобто для визнання сум грошових зобов'язань податковим боргом необхідна обов'язкова наявність двох умов одночасно, а саме: такі повинні набути статусу узгоджених і не сплачені платником податків у встановлений ПК України строк. Виключно за вказаних обставин контролюючий орган набуває права на надіслання такому платнику податкової вимоги та погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. (пункт 58.3 статті Податкового кодексу України).
Таким чином необхідно перевірити дотримання контролюючим органом порядку направлення податкових документів, обставин їх вручення або причин невручення платнику податків поштовою службою.
Як встановлено, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 є: АДРЕСА_2 , поштовий індекс НОМЕР_2 .
Однак, згідно з ксерокопії поштового конверту (поштове відправлення № 0206808550773), в якому були надіслані податкові повідомлення-рішення від 13.09.2016 № 0035011306 та № 0035061306, убачається, що вони були надіслані відповідачем на ім'я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , поштовий індекс НОМЕР_3 .
Причина повернення поштового відправлення № 0206808550773, згідно довідки відділу поштового зв'язку - «за закінченням встановленого строку зберігання».
Отже, у зв'язку з невірним зазначенням контролюючим органом індексу адреси місця проживання ОСОБА_1 , поштове відправлення № 0206808550773 не було отримано позивачем.
Відтак, грошові зобов'язання, визначені у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях, не набули статусу узгоджених, що, відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, виключає право контролюючого органу надсилати податкову вимогу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що складення відповідачем податкової вимоги є передчасним, оскільки сума грошового зобов'язання, визначеного у податкових повідомленнях-рішеннях від 13.09.2016, не набула статусу узгодженого, відтак підстави для надіслання позивачу податкової вимоги платнику податків відсутні.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, та колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправною та скасування вимоги - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2019 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. І. Шурко
Повний текст постанови виготовлений 22.07.2019