Справа № 640/20168/18 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В.
22 липня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кузьменка В.В., секретар судового засідання Харитонова Х.Б., розглянувши в письмовому порядку апеляційну скаргу ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2019 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
30.11.2018 р. ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_2 , викладене в відмові відповідача від 17.05.2018, та визнання бездіяльності відповідача щодо не призначення пенсії - протиправною та зобов'язання його вчинити певні дії - призначити та виплачувати ОСОБА_2 пенсію за віком з 24.04.2018 року (з дати першого звернення за призначенням пенсії) у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно в порушення вимог чинного законодавства не було призначено пенсію за віком.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2019 р. у задоволенні позову відмовлено .
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що є незаконним та необгрунтованим, оскільки ухвалене судом з порушеними норм матеріального і процесуального права,та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 надала усі передбачені Законом документи про призначення пенсії.
Відповідно до ст.311 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , громадянка України ІНФОРМАЦІЯ_1 , до виїзду на постійне проживання до Ізраїлю працювала на території України, трудовий стаж складає 35 роки. Перед виїздом за кордон позивачка мешкала за адресою: АДРЕСА_1 .
17.09.2002 року позивач виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.
Згідно Ізраїльського посвідчення особи, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 проживає в Державі Ізраїль.
05.04.2018 року ОСОБА_2 звернулася з апостильованою заявою до Пенсійного фонду України про визначення уповноваженого територіального органу, що має розглянути заяву по суті та направити її за належністю.
Листом від 18.04.2018 №8686/Т-116 Пенсійний фонд України направив заяву позивача про призначення пенсії з доданими до неї документами, до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
24.04.2018 представник позивача, звернулася з апостильованою заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про призначення пенсії за віком та доданими до неї документами: довіреність, ізраїльське посвідчення особи, ідентифікаційний номер, трудова книжка, оригінал апостильованої заяви про призначення пенсії, що підписана особисто ОСОБА_2 підпис якої завірений нотаріально.
Листом від 17.05.2018 №3340/03 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії, зазначивши, що до заяви про призначення пенсії додаються документи про місце проживання (реєстрації) особи. За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт, або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне місце проживання. Крім того, ОСОБА_2 рекомендовано особисто звернутися до управління з відповідною заявою та документами для призначення пенсії.
Листом від 25.05.2018 №8669/03 Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві повідомило позивачу, що розглянувши заяву позивача щодо призначення пенсії гр. ОСОБА_2 , вважає, що листом від 17.05.2018 №3340/03 позивачу вже було надано чітку відповідь на поставлене питання на доручення Пенсійного фонду України від 18.04.2018 №8686/Т-11 та відповідно до вимог чинного законодавства.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, позивач звернулася через представника з позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем всупереч ст. 44 Закону № 1058-IV не надано повного пакету документів для призначення пенсії, при цьому Рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року, на яке посилається апелянт, яким визнано неконституційними положення Закону № 1058-1V в частині статті 49 «Припинення та поновлення виплати пенсії» та другого речення статті 51 «Виплата пенсії у разі виїзду за кордон», не може бути застосоване у даних правовідносинах.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав задоволення позову з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 44 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу ПФУ або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням ПФУ за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
Згідно з ч. 5 ст. 45 цього Закону документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФУ 25 листопада 2005 року № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846).
Згідно п. 1 Порядку № 22-1, заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління пенсійного фонду України у районі, місті, а також у місті та районі, що призначає пенсію за місцем проживання (реєстрації).
Приписами п. 2.1 Порядку визначено перелік документів, необхідних для призначення пенсії за віком.
Відповідно до п.п. 2.22 - 2.23 Порядку №22-1 за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання.
Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.
Відповідно до положень п.4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою .
Відповідно до положень п.4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності); 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі .
Відповідно до положень п.4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України .
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (п.4.7 Порядку № 22-1).
Виходячи із системного аналізу наведених положень законодавства, яким врегульовано спірні відносини, особа, яка проживає за кордоном, має право на призначення пенсії, реалізація якого повинна здійснюватись у встановленому національним законодавством порядку визначеному, зокрема, у Законі № 1058-IV і затвердженого на виконання його положень Порядку №22-1.
При цьому, підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи визначені п. 2.1 Порядку, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку. Одночасно, орган, що призначає пенсію може здійснювати перевірку достовірності таких документів і зазначених у них відомостей, що узгоджується з пунктом 4.2 Порядку № 22-1.
Також, згідно з абз. 1 п. 2.9 Порядку № 22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
Згідно з ст. 5 Закону України «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» № 5492-VI від 20.11.2012 р. документами, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України є: а) паспорт громадянина України; б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; в) дипломатичний паспорт України; г) службовий паспорт України; ґ) посвідчення особи моряка; д) посвідчення члена екіпажу; е) посвідчення особи на повернення в Україну; є) тимчасове посвідчення громадянина України.
Підставою для повернення поданих позивачем документів та не прийняття рішення відповідачем про призначення позивачу пенсії за віком слугувала та обставина, що остання не надала відповідачу оригінал документу, що підтверджує його належність до громадянства України, засвідчує особу, місце проживання та вік (паспорт).
Як вбачається із матеріалів справи, що разом із заявою позивачем (через уповноваженого представника) було подано, зокрема, посвідчення особи, виданому Міністерством внутрішніх справ Держави Ізраїль, з якого не вбачається, що позивач є громадяниномо України. При цьому, фактичне місце проживання позивача АДРЕСА_2 . Суд зазначає, що вказане посвідчення особи, яке видано Державо Ізраїль, не підтверджує громадянство України у розумінні Закону України «Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що представником позивача до органу Пенсійного фонду України не було надано належного посвідчення особи у розумінні наведеної норми.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 21 вересня 2018 року по справі № 805/465/18-а (№ К/9901/54767/18).
Крім того, Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року, на яке посилається апелянт, визнано неконституційними положення Закону № 1058-1V в частині статті 49 «Припинення та поновлення виплати пенсії» та другого речення статті 51 «Виплата пенсії у разі виїзду за кордон», тобто стосуються виключно питання припинення виплати раніше призначеної на території України пенсії і не регулюють питання призначення пенсії. Тому вказане рішення Конституційного Суду України не може бути застосоване до правовідносин з призначення пенсії позивачеві.
Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не дотримано вимог законодавства, що регламентують порядок звернення за призначенням пенсії.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з доводами ПФУ, що позивач повинен надати документи, які підтверджують місце його реєстрації в України, оскільки виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадян на одержання призначеної пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем фактично не приймалось рішення про відмову в призначенні пенсії за віком позивачу, а у межах вимог Порядку № 22-1 здійснено розгляд питання прийняття поданих позивачем документів.
Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на це, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2019 р.- без змін.
Повне судове рішення складено 22.07.2019 року.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2019 р. - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2019 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії-залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.В. Карпушова
Судді: О.В. Епель
В.В. Кузьменко