Справа № 643/4969/19
Провадження № 2/643/3071/19
22.07.2019 року Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді Горбунової Я.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування факту трудових відносин, -
Позивач звернулася до суду із позовом, в якому просила суд скасувати факт трудових відносин між нею та відповідачем з 18 грудня 2017 року. В обґрунтування свої вимог зазначила, що при зверненні до центру зайнятості для взяття її на облік як тимчасово непрацюючої особи з'ясувала, що вона перебуває у трудових відносинах із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 з 18.12.2017 р. по час звернення до суду із позовною заявою. Позивач зазначає, що у трудові відносини у будь-якій формі з відповідачем не вступала, з нею не знайома та не знає як відповідач отримала її персональні дані для оформлення трудових відносин.
Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений законом строк до суду не надала.
Суд, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Таким чином, суд вважає за можливе замість обраного позивачем способу захисту свого права, а саме - «скасування факту трудових відносин», визначити такий ефективний спосіб захисту права позивача, як «встановлення факту відсутності трудових відносин». Що відповідає викладеній в позовній заяві вимозі та не суперечить діючому законодавству України.
Позивач на обґрунтування своїх позовних вимог надала суду індивідуальні відомості про застраховану особу - ОСОБА_1 (а.с. 3-5), з якої вбачається, що відповідач за звітний період з 2001 року по 2018 рік єдиний раз сплатила на рахунок Пенсійного Фонду України обов'язкові платежі із заробітної плати позивача, яка складає 1575,00 грн., а саме - за звітний 2017 рік у грудні. Однак, даний доказ не доводить відсутності трудових відносин між сторонами.
Окрім цього позивач надала суду в якості доказу відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків на ім'я позивача (а.с. 6), з яких не вбачається грошових надходжень у позивача за джерелом отримання доходів відповідача за період з 4 кварталу 2017 по 4 квартал 2018 року включно. Зазначені відомості про доходи щокварталу подаються податковим агентам до територіальних органів Державної фіскальної служби. Неподання таких відомостей відповідачем до органів ДФС само по собі не свідчить про відсутність факту трудових відносин.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд за своїм внутрішнім переконанням вважає, що надані позивачем докази, а саме - індивідуальні відомості про застраховану особу та відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків у своїй сукупності не дають змогу дійти до висновку про відсутність трудових відносин між сторонами.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Належними доказами на підтвердження відсутності трудових відносин між сторонами у даній справі може бути, зокрема, належним чином завірена копія трудової книжки, в якій, відповідно до діючого законодавства України робляться записи про прийняття на роботу, накладення дисциплінарних стягнень, звільнення з роботи тощо.
Частинами 1,2,4 ст. 48 КЗпП України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розподіляє судові витрати відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,
В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Судові витрати залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 , дата народження невідома, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 , серія та номер паспорта НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , дата народження невідома, місце реєстрації: АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_3 , серія та номер паспорту невідомі.
Суддя: Я.М. Горбунова