10 липня 2019 року м. Дніпросправа № 804/2994/18
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Шальєвої В.А., Юрко І.В., секретар судового засідання - Новошицька О.О., за участю представника відповідача -1 Купцова О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі
апеляційну скаргу
Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2018 року в адміністративній справі №804/2994/18 (головуючий суддя у 1 інстанції Ільков В.В., повний текст рішення складено 01.06.2018 року)
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати незаконною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати нарахованої з 14.08.2010 року пенсії в розмірі 52575,29 гривень;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протягом місця здійснити нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії у розмірі 52575,29 грн. за період порушення строків з 14.08.2010 року по 08.12.2017 року;
- визнати незаконною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області в частині нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 трьох відсотків річних від несплаченої в строк суми пенсії у розмірі 52575,29 грн., за період з 22.04.2014 року по 08.12.2017 року;
- стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 , за рахунок коштів Державного бюджету, три відсотки річних від несплаченої в строк суми пенсії у розмірі 52575,29 грн., за період з 22.04.2014 року по 08.12.2017 року, у розмірі 5730,00 гривень;
- встановити судовий контроль.
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що відповідачами в порушення вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не було виконано у трьохмісячний строк постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2011 року у справі № 0417/2а-1230/2011. Позивач вважає, що на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» відповідач -1 має здійснити нарахування та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів за період з 14.08.2010 року по 08.12.2017 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2018 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області в частині нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 трьох відсотків річних від несплаченої в строк суми пенсії у розмірі 52575,29 грн., за період з 22.04.2014 року по 08.12.2017 року. Стягнуто з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 , за рахунок коштів Державного бюджету, три відсотки річних від несплаченої в строк суми пенсії у розмірі 52575,29 грн., за період з 22.04.2014 року по 08.12.2017 року, у розмірі 5730,00 гривень. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким повністю відмовити у задоволені адміністративного позову.
Представник апелянта у судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу.
Інші представники сторін у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника апелянта, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інвалідом 2-ої групи, та має право на отримання державної та додаткової пенсії на підставі ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Як слідує з матеріалів справи, постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська (далі - Управління) було задоволено. Визнано протиправною бездіяльність УПФУ щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу пенсії у розмірі, визначеному законом та нарахування додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, згідно ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано УПФУ здійснити перерахунок та виплату позивачу державної та додаткової пенсії, згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю з розрахунку 75 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 14.08.2010 року по 14.02.2011 року, з урахуванням виплачених сум. Рішення набрало законної сили 07.11.2011 року.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2011 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська задоволено частково. Постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2011 року у справі №2а-1230/2011 змінено, виключивши з абзацу четвертого та п'ятого резолютивної частини постанови слова "по 14.02.2011 року". В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
На виконання судового рішення 12.08.2013 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська було видано виконавчий лист, який був пред'явлений до виконання Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
08.11.2013 року ухвалою Індустрального районного суду м. Дніпропетровськ у справі №202/35376/13-а змінено спосіб виконання судового рішення Індустрального районного суду від 16.03.2011 року №0417/2а-1230/2011.
17.12.2013 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська видано виконавчий лист за наслідками розгляду справи за поданням Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
11 січня 2014 року відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області була видана постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження, у зв'язку з тим, що 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» № 4901, який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та особливості їх виконання.
04.03.2015 року на адресу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області надійшла заява ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа Індустріального районного суду №202/35376/13-а, про змінення способу та порядку виконання судового рішення - постанови Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2011 року №0417/2а-1230/2011 та стягнення з управління Пенсійного фонду України м. Дніпропетровська на користь ОСОБА_1 суму державної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, як особі віднесеній до 1 категорії, у відповідності зі статтями 50, 54 Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в Законі України про Державний бюджет України на 2010 рік, за період з 14.08.2010 р. та державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, з розрахунку 75% мінімальної пенсії за віком як особі віднесеній до 1 категорії, відповідно до Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період з 14.08.2010 року в розмірі 52515,29 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України.
04.03.2015 року державним виконавцем, відповідно до п.8 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, в якій зазначалося, що Кабінетом Міністрів України з метою реалізації п. 3 розд. II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" 03.09.2014 р. прийнято Постанову № 440, якою затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою.
24.04.2015 року позивач звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з заявою, в якій стягувач - ОСОБА_1 просив прийняти до виконання рішення Індустріального районного суду 202/35376/13-а, відповідно до пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та пункту 4 Порядку погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440. Заява була розглянута відповідальною особою та зареєстрована в реєстрі рішень, виконання яких гарантується державою №47364177.
08 грудня 2017 року погашено заборгованість за виконавчим листом, виданим Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська від 27.01.2015 року по справі №202/35376/13-а, а саме відбулась виплата ОСОБА_1 коштів в розмірі 52 575, 29 гривень.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Так, Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 2 статті 129-1 Конституції України визначено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Статтею 1 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-VІ (далі - Закон №4901-VІ) зазначено, що даним законом встановлюються гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та особливості їх виконання.
Пунктом 1 статті 3 даного Закону №4901-VІ визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує політику в сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Частини 2, 4 ст. 3 Закону №4901-VІ передбачають, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду; перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Згідно з ч.ч. 2, 6 ст. 4 Закону №4901-VІ у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду; перерахування коштів за рішенням суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі.
За приписами пункту 3 Перехідних положень Закону №4901-VІ заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.
У свою чергу, механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено в Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження".
Вищевказаний закон є спеціальним у сфері гарантування державою виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження". Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" ( надалі - Закон) встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.
Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган ( ч.1 ст. 2 Закону).
Відповідно до ч.1 та 2 ст. 3 Закону, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
У разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду ( ч.1 ст. 5 Закону).
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів ( ст. 1173 ЦК України).
Відповідно до постанови Пленуму ВАС України від 29.09.2016 р. № 13 "Про узагальнення практики вирішення адміністративними судами спорів, які виникають у зв'язку з виконанням рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган або державна установа, підприємство, організація" юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори про стягнення компенсації за порушення строків перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів на підставі статті 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
У свою чергу, норми Цивільного кодексу України, у тому числі щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання (стаття 625), відшкодування шкоди (глава 82), які стосуються інституту цивільної відповідальності як матеріально-правового за своєю природою, не поширюються на зазначений інститут компенсації, що є процедурно-правовим за своєю природою.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, яка полягає у невиконанні у встановлений законом строк постанови Індустріального районного суду м. Дніпро про перерахунок пенсії за наслідками розгляду справи № 0417/2а-1230/2011, яка була виконана значно пізніше, завдала позивачеві шкоду через знеціненням національної грошової одиниці, у зв'язку з чим позивач має право на отримання в порядку ст. 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" компенсації та відшкодування відповідачем матеріальної шкоди на підставі ст. 56 Конституції України та ст. 1173 ЦК України.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог про визнання незаконною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області в частині нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 трьох відсотків річних від несплаченої в строк суми пенсії у розмірі 52575,29 грн., за період з 22.04.2014 року по 08.12.2017 року та стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 , за рахунок коштів Державного бюджету, три відсотки річних від несплаченої в строк суми пенсії у розмірі 52575,29 грн., за період з 22.04.2014 року по 08.12.2017 року, у розмірі 5730,00 гривень підлягають задоволенню.
Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Верховного Суду України від 11.05.2018 року у справі №К/9901/4567/17, №К/9901/1828/18.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.
Керуючись статтями 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2018 року в адміністративній справі №804/2994/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2018 року в адміністративній справі №804/2994/18 - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 10 липня 2019 року, в повному обсязі постанова складена 22 липня 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя В.А. Шальєва
суддя І.В. Юрко