23 липня 2019 р.Справа № 619/1721/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Чалого І.С. ,
за участю: секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою інспектора взводу №1 роти №3 Управління патрульної поліції у Сумській області Департаменту патрульної поліції Жибика Романа Олексійовича на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 18.06.2019 року по справі № 619/1721/19
за позовом ОСОБА_1
до інспектора взводу №1 роти №3 Управління патрульної поліції у Сумській області Департаменту патрульної поліції Жибика Романа Олексійовича
про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
07 травня 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) завернувся до Дергачівського районного суду Харківської області з адміністративним позовом до інспектора взводу №1 роти №3 Управління патрульної поліції у Сумській області Департаменту патрульної поліції Жибик Романа Олексійовича (далі - відповідач, інспектор патрульної поліції), в якому просив суд:
- визнати неправомірними дії відповідача про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху;
- скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 №034467 від 23.04.2019 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн.;
Також позивач просив стягнути судові витрати - витрати на професійну правничу правову допомогу адвоката у сумі 5000 грн.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 18 червня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено.
Скасовано постанову серії ДП18 №034467 по справі про адміністративне правопорушення від 23 квітня 2019 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, і закрито справу про адміністративне правопорушення.
Стягнуто з Управління патрульної поліції у Сумській області Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 18.06.2019 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення в межах санкції ч.1 ст.126 КУпАП. Вказує, що приймаючи оскаржену постанову відповідач діяв у межах його повноважень та довів факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення належними доказами. Окрім цього вказує, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі 5000 грн. є явно неспівмірним із складністю справи, витраченим адвокатом часом, обсягом наданих послуг та значенням справи для позивача.
Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що інспектором взводу №1 роти №3 Управління патрульної поліції у Сумській області Департаменту патрульної поліції Жибиком Р.О. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 №034467 від 23 квітня 2019 року, згідно з якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.
Зі змісту даної постанови слідує, що 23.04.2019 о 07 год 26 хв ОСОБА_1 , керував автомобілем «Volkswagen Passat» номерний знак НОМЕР_1 в с. Климентове вул. Дачна №1 не маючи при собі дійсного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, чим порушив п.2.1.ґ Правил дорожнього руху, що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор ВМ 00070 та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП.
Позивач, не погоджуючись з постановою у справі про адміністративне правопорушення, оскаржив її в судовому порядку.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 14 Закону України Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII) встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Статтею 16 Закону № 3353-XII визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 2 ч.1 ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 2.1 "ґ" ПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Згідно п.21.2 ст.21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV від 1 липня 2004 року, контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод; органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України.
Згідно п. 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Частиною 1 статті 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, перевiрка документiв особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.
Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Частинною 3 статті 35 Закону України "Про національну поліцію" визначено, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
З дослідженого відеозапису здійсненого на нагрудну відеокамеру відповідача колегією суддів встановлено, що інспектор патрульної поліції повідомив позивача про причини зупинки транспортного засобу на підставі п. 10 ст. 35 Закону України "Про національну поліцію" з метою встановлення особи яка ввезла транспортний засіб на митну територію України та керує їм. Після зупинки інспектором патрульної поліції транспортного засобу позивача, ОСОБА_1 було пред'явлено на вимогу інспектора документи після огляду яких відповідачем було встановлено, що строк дії страхового поліса, на час пред'явлення позивачем документів, закінчився.
Таким чином, вказаним відеозаписом підтверджується факт відсутності у позивача чинного поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на час керування ним транспортного засобу та пред'явлення інспектору патрульної поліції документів та наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КпАП України.
Надані позивачем пояснення під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо зупинки транспортного засобу за відсутності законних підстав не спростовують самого факту скоєння правопорушення. Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що на момент винесення оскаржуваної постанови у позивача був наявний чинний страховий поліс про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. При цьому, як вбачається з матеріалів справи позивач самостійно на вимоги інспектора патрульної поліції передав документи на автомобіль разом зі страховим полісом, строк дії якого закінчився.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову, оскільки оскаржувана постанова відповідає вимогам КУпАП України, винесена на підставі та в межах повноважень наданих відповідачу, за наявністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а тому є законною.
Також колегія суддів вважає помилковими застосування судом першої інстанції при вирішенні даної справи висновків Верховного Суду від 21 липня 2018 року викладених у постанові від 15.03.2019 (справа №686/11314/17, адміністративне провадження №К/9901/15541/18), оскільки у вказаній справі були інші обставини справи, що не відповідають обставинам даної справи. Позивача - ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності не за відмову в пред'явлені для перевірки поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), а за відсутність вказаного полісу. Крім того позивачем без жодних зауважень чи заперечень було пред'явлено інспектору патрульної поліції документи (в тому числі і поліс (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка" строк дії якого закінчився) для їх перевірки.
Доводи позивача про порушення відповідачем процедури притягнення до адміністративної відповідальності в частині винесення спірної постанови на місці зупинки автомобіля позивача, а не за місцезнаходженням органу, який уповноважений розглядати таку справу, суд апеляційної інстанції відхиляє з таких підстав.
Статтею 258 КУпАП визначено перелік правопорушень для фіксації яких не складається протокол, а справи, відносно вказаних правопорушень, розглядаються на місці вчинення правопорушення.
Частиною 2 ст.258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
За приписами частини 4 статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Розділ ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (надалі - Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853 визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення (п.1 розділу).
Пункт 2 Розділу ІІІ Інструкції конкретизує, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ст. 126 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Таким чином, інспектором патрульної поліції правомірно винесено спірну постанову у справі про адміністративне правопорушення на місці його вчинення.
Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015р. (справа №5-рп/2015), яким надано тлумачення словосполученням «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки вже після прийняття Конституційним Судом України зазначеного рішення, норми КУпАП та, зокрема, ст.258 цього Кодексу зазнали змін, в результаті чого на справи, які віднесено до компетенції Національної поліції розповсюджуються вимоги ч.4 ст.258 - постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься на місці вчинення правопорушення.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року, будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Отже, водій при керуванні автомобілем зобов'язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене та враховуючи, що постанова у справі про адміністративне правопорушення складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, адміністративне стягнення накладено в межах санкції, передбаченої частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, беручи до уваги, що відповідачем гадано докази на підтвердження наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, що підтверджується, зокрема відеозаписом з відеореєстратора службового автомобіля відповідача, колегія суддів приходить до висновку, що постанова про адміністративне правопорушення є законною, прийнятою відповідачем на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Законом.
За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Апеляційну скаргу інспектора взводу №1 роти №3 Управління патрульної поліції у Сумській області Департаменту патрульної поліції Жибика Романа Олексійовича задовольнити.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 18.06.2019 року по справі № 619/1721/19 скасувати.
Прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора взводу №1 роти №3 Управління патрульної поліції у Сумській області Департаменту патрульної поліції Жибика Романа Олексійовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ч .3 ст. 272 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова І.С. Чалий