23 липня 2019 р. м. Харків Справа № 520/2970/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Гуцала М.І.,
Суддів: Донець Л.О. , Бенедик А.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2019, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В. (повний текст складено 03.06.19) по справі № 520/2970/19
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якому просив:
- визнати бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 яка полягає у не включенні в довідку від 14.03.2018 № ФХ120456 відомостей про додаткові види грошового забезпечення та не виготовленні та не направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нової довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій ОСОБА_1 з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення на підставі ст.ст. 43, 8, 10 та 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-12, за формою передбаченою Додатком №2 до постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45, з урахуванням змін в грошовому забезпеченні передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, протиправною;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 скласти та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_1 станом на 01.03.2018 у відповідності з Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з повною інформацією, за формою передбаченою Додатком №2 до Постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 для перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2018 на підставі ст. ст. 43, 8, 10 та 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-12 з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення: надбавки за особливості проходження служби (50% від посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, на підставі п. 5, п.п. 1 постанови КМУ від 30.08.2017 №704); надбавки за роботу в умовах режимних обмежень (15% від посадового окладу), премії (у розмірі 90% посадового окладу, на підставі п. 5, п.п. 2 постанови КМУ від 30.08.2017 №704), надбавки за наукову ступень кандидата наук (5% посадового окладу), надбавки за наукове звання доцент (5% посадового окладу) (на підставі п. 6, п.п. 2, 3 постанови КМУ від 30.08.2017 №704).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2019 позов залишено без задоволення.
Не погодившись з таким судовим рішенням позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2019 та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідач не зазначивши в довідці про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивачу від 14.03.2018 № ФХ120456 відомості про додаткові види грошового забезпечення: надбавку за особливості проходження служби (50% від посадового окладу, оклад за військовим званням, надбавки за вислугу років, на підставі ст. 5 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704); надбавку за роботу в умовах режимних обмежень (15 % від посадового окладу), премію (у розмірі 90 % посадового окладу, на підставі ст.5 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704), надбавку за наукову ступень кандидата наук (5% посадового окладу), надбавку за наукове звання доцент ()5% посадового окладу діяв не в спосіб передбачений Конституцією та законами України.
Вважає, що уповноважений орган в разі коли він не зазначив належні відомості у довідці про грошове забезпечення ОСОБА_1 за запитуваним списком Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, повинен скласти та направити до ГУПФУ саме нову довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з відповідним супровідним листом. Зазначені дії не тільки не заборонені Порядком № 45, а відповідають меті існування будь якого органу владних повноважень з огляду на положення ст. З Конституції України.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2019 про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження. Разом з тим, з врахуванням вимог ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення є дата складання його повного тексту. Повний текст постанови суд апеляційної інстанції складає з дотриманням строків, визначених ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач проходив військову службу в Збройних Силах України, перебував на посаді начальника факультету радіотехнічних військ протиповітряної оборони Харківського університету повітряних Сил України імені Івана Кожедуба. Згідно витягу з наказу начальника Харківського університету повітряних Сил України імені Івана Кожедуба від 12.08.2011 № 167 позивач звільнений у запас та виключений зі списку особового складу з 12.08.2011.
Позивач з 13.08.2011 отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (пенсійна справа № 2001009366), виплату якої здійснює Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Згідно довідки пенсійного органу пенсію позивача перераховано з липня 2012 року згідно постанови КМУ № 355 від 23.04.2012.
З протоколу ГУПФУ в Харківській області по пенсійній справі № 2001009366 від 13.08.2011 вбачається, що позивач отримував до 01.01.2018 пенсію в розмірі 90 % грошового забезпечення (вислуга років 38) з урахуванням сум: посадовий оклад; оклад за військове звання; процентна надбавка за вислугу років 40%; середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці, в т.ч.: доплата за вчене звання доцент 25%, доплата за роботу з таємними виробами, носіями док. 15% та 15%, доплата за науковий ступінь кандидата наук 15%, 15%, надбавка за особливо важливі завдання 50%, премія в розмірі 90%.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 №103 18.03.2018 Харківським обласним військовим комісаріатом складено довідку про розмір грошового забезпечення № ФХ 122943, що враховується для перерахунку пенсії, у порядку, визначеному рішенням Кабінету Міністрів, станом на 01.03.2018, яка містить такі складові за посадою начальник факультету радіотехнічних військ протиповітряної оборони ХУПС: посадовий оклад 8 600,00 грн., оклад за військовим званням (підполковник) 1 480,00 грн., надбавка за вислугу років 50 % 5 040,00 грн. Всього 15 120,00 грн. Позивачу перераховано розмір пенсії з 01.01.2018 на підставі цієї довідки.
Не погоджуючись із складенням довідки без урахування додаткових видів грошового забезпечення, 23.03.2019 позивач звернувся до Харківського обласного військового комісаріату з відповідною заявою, в якій просив скласти нову довідку, включити в неї додаткові види грошового забезпечення та направити до пенсійного органу для перерахунку йому пенсії.
Як зазначено в позовній заяві, під час особистого прийому відповідачем відмовлено позивачу у складанні нової довідки та включенні в неї додаткових видів грошового забезпечення.
Не погодившись із тим, що відповідачем не включено в довідку про розмір грошового забезпечення додаткові види грошового забезпечення, а саме: надбавка за особливості проходження служби (50% від посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років); надбавка за роботу в умовах режимних обмежень (15% від посадового окладу), премія (у розмірі 90% посадового окладу), надбавка за наукову ступень кандидата наук (5% посадового окладу), надбавка за наукове звання доцент (5% посадового окладу), позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що в поданій Харківським обласним військовим комісаріатом довідці зазначені усі види грошового забезпечення, передбачені пунктом 5 Порядку №45 та пунктом 1 Постанови № 103.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що у спірних правовідносинах відсутні ознаки порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод та законних інтересів позивача.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ (далі по тексту - Закон України №2262-ХІІ) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Згідно зі ч. 4 ст. 63 Закону України № 2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до ч.2 ст. 51 Закону України № 2262-XII передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Частиною 4 ст. 63 Закону України № 2262-XII визначено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені ч. 2 ст. 51 цього Закону.
Порядок проведення перерахунку пенсій встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 за № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393" (далі по тексту - Порядок № 45).
Згідно п.п. 1,2,3 Порядку № 45 перерахунок раніше призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.
Тобто, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін'юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС (далі - державні органи).
Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
Пунктом 4 Порядку № 45 передбачено, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені ч. 2 і ч. 3 ст. 51 Закону № 2262-ХІІ. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову за № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 вказана постанова набирає чинності з 1 січня 2018 року.
21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 103 "Про перерахунок пенсій особам звільнених з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі по тексту - постанова №103), текст якої офіційно оприлюднений 23.02.2018 на Урядовому порталі.
Пунктом 1 постанови №103 встановлено необхідність перерахування пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - постанова Кабінету Міністрів України № 704).
Також, постановою №103 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до абз. 1 п.5 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 (в редакції зі змінами внесеними постановою № 103) під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
З матеріалів справи судом встановлено, що для здійснення перерахунку пенсії позивача відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону України № 2262 та Постанови № 103, Харківським обласним військовим комісаріатом складено довідку про грошове забезпечення та надіслано її до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області.
Колегія суддів зазначає, що вказана довідка була оформлена у відповідності до вимог Закону України № 2262, постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", постанови № 103 та Порядку № 45, та містить такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим званням та відсоткову надбавку за вислугу років (а.с.-13).
Оскільки постановами Кабінету Міністрів України № 103 та № 45 при перерахунку пенсії не передбачалось включення інших видів грошового забезпечення, в тому числі тих, які отримував позивач на момент виникнення у нього права на призначення пенсії, Харківський обласний військовий комісаріат правомірно та обґрунтовано не включив їх до довідки про розмір грошового забезпечення.
Крім того, колегія суддів зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України №103 була чинною на момент складення довідки та перерахунку пенсії, звернення позивача з заявою до відповідача, і подання позовної заяви та не була скасована, а тому Харківський обласний військовий комісаріат діяв у межах повноважень, на підставі та у спосіб, передбачені законодавством.
Суд апеляційної інстанції враховує, що у пункті 2.1 Рішення від 26.12.2011 № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом, на що вказав Конституційний Суд України у Рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.
У пункті 2.2 цього ж Рішення Конституційний Суд України вказав, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116 Конституції України).
В Рішенні від 02.03.1999 № 2-рп/99 у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України звернув увагу на те, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади.
Наведеними вище положеннями частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що перерахунок пенсій особам, які отримують пенсії за цим Законом, провадиться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Отже, встановлений Кабінетом Міністрів України порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, є обов'язковим для виконання органами державної влади, зокрема відповідачем у справі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №592/10785/17.
Відповідачем по справі довідка була оформлена у відповідності до вимог Закону України №2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", постанови № 103 та Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 45, з урахуванням таких видів грошового забезпечення як: посадовий оклад, оклад за військовим званням та відсоткова надбавку за вислугу років, а тому позовні вимоги до Харківського обласного військового комісаріату задоволенню не підлягають.
Посилання позивача на те, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, судова колегія відхиляє, з огляду на те, що відповідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в рішенні від 09.10.1979 р. у справі "Ейрі проти Ірландії", здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12.10.2004 р.
Європейський суд з прав людини в рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014 зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.
Також, Конституційний суд України в своєму рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Колегія суддів вважає, що відмова Харківського обласного військового комісаріату скласти та надати довідку про розмір грошового забезпечення позивача для перерахунку пенсії з урахуванням надбавок грошового забезпечення, які позивач отримував на час звільнення з лав Збройних Сил України, та які враховувалися при первинному обчисленні пенсії є правомірною, оскільки ця відмова була обумовлена діючим на той момент законодавством.
Згідно ч.3 ст.22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Сорінг проти Сполученого Королівства" ("Soering v. United Kingdom") Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини.
У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі "Ріс проти Сполученого Королівства" ("Rees v. United Kingdom") Європейський суд з прав людини зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини.
У рішенні від 3 червня 2014 року у справі за заявою Валентини Ніканорівни Великоди проти України №43331/12, Суд, розглянувши скаргу, зокрема, за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. У цьому рішенні Суд також вказав на відсутність підстав для висновку про те, що, передавши КМУ право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв на порушення якихось положень Конвенції, та зазначив, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава.
Колегією суддів також відхиляються доводи апелянта з приводу того, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 по справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оскільки пункти 1, 2 постанову Кабінету Міністрів "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 № 103 визнано протиправними та такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили з 05.03.2019 року.
Наведене свідчить про те, що на момент виникнення спірних правовідносин зазначені положення постанови Кабінету Міністрів України № 103 були чинними та підлягали застосуванню, у зв'язку з чим посилання позивача на те, що після його звернення до суду з апеляційною скаргою вказана постанова втратила чинність та не може застосуватися у спірних правовідносинах, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими.
Права самостійно визначати розміри грошового забезпечення Харківський обласний військовий комісаріат не має.
Таким чином, оцінюючи в сукупності наявні в справі докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, внаслідок чого позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини “Щокін проти України” (№23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про “закон”, стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі “Шпачек s.r.о.” проти Чеської Республіки” (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі “Бейелер проти Італії” (Beyeler v. Italy № 33202/96).
Колегія суддів враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
На підставі вищевикладеного, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З приводу клопотання позивача про розгляд справи у відкритому судовому засіданні за його участі, то колегія суддів зазначає про його необгрунтованість.
Згідно з ч. 2 ст. 311 КАС України якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Відповідно до п. 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Міллер проти Швеції” заяви № 55853/00, п. 29 від 08.02.2005 та “Шулер-Цграгген проти Швейцарії” від 24.06.1993 п. 58, суд неодноразово постановляв, що спори стосовно пільг, які сплачуються відповідно до систем соціального забезпечення, є суто технічними, а тому їх краще розглядати в рамках письмової процедури, а не за допомогою усних слухань.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Враховуючи наведене, приписи ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та вимоги ст. 139 КАС України, у справі відсутні підстави для здійснення нового розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2019 по справі № 520/2970/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)М.І. Гуцал
Судді(підпис) (підпис) Л.О. Донець А.П. Бенедик
Повний текст постанови складено 23.07.2019.