23 липня 2019 р. м. Харків Справа № 520/2779/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Гуцала М.І.,
Суддів: Донець Л.О. , Бенедик А.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2019, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д. (повний текст складено 25.04.19) по справі № 520/2779/19
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 подати розпорядникові бюджетних коштів - Міністерству оборони України - висновок щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” за формою, встановленою Додатком 13 до “Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей”, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 задоволено адміністративний позов.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо можливості призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 подати розпорядникові бюджетних коштів - Міністерству оборони України - висновок щодо можливості призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” за формою, встановленою Додатком 13 до “Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей”, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року № 530.
Не погодившись з таким судовим рішенням відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_3 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає доводи щодо правомірності оспорюваної бездіяльності.
Згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2019 про призначення справи до розгляду, справа була розглянута колегією суддів в порядку письмового провадження. З врахуванням вимог ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення є дата складання його повного тексту. Повний текст постанови суд апеляційної інстанції складає з дотриманням строків, визначених ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідно до архівної довідки, наданої ФГКУ “Центральный пограничный архив ФСБ РФ” від 13.04.1999, копія якої міститься у матеріалах справи, позивач проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 та приймав участь в бойових діях на території Республіці Афганістан з 20.02.1986 по 30.04.1987, з 26.05.1987 по 30.05.1987, з 01.06.1987 по 18.06.1987 з 02.07.1987 по 31.07.1987, з 01.09.1987 по 30.11.1987.
21.12.1987 позивача звільнено в запас Збройних Сил -за наказом МО СРСР № 261.
В довідці також зазначено, що військова частина № 2066 входить до переліку військових частин та підрозділів прикордонних військ КДБ СРСР, що направлялися для надання військової допомоги Республіці Афганістан із зазначенням періодів їх перебування (участі у бойових діях, виконання спеціальних завдань) на території країни (Наказ МБРФ від 02.05.1993 № 0119).
Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 10 липня 2013 року № 1700 по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця - отримані колишнім військовослужбовцем ОСОБА_2 множинні вогнепальні осколкові поранення голови та обличчя (контузія головного мозку-1987 р.), наслідки яких у вигляді шкіряних рубців у зазначених анатомічних областях підтверджені висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертиз № 1818 від 26.06.2013 Харківського обласної” клінічного бюро судово-медичної експертизи і які в подальшому призвели до розвитку “Стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ (контузії головного мозку - 1987 року) у вигляді посттравматичної та дисциркуляторної енцефалопатії ІІ ст., з вираженими церебростенічним і цефалічними синдромами, розсіяною пірамідною симптоматикою, вегето-судинною дисфункцією, інсомією, легким когнітивним зниженням. ГХ-ІІ., кризовий перебіг. ІХС Атеросклеротичний кардіосклероз СН-ІІА”- поранення, (контузія) і захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Як вбачається з матеріалів справи на підставі довідки МСЕК серії 10 ААА № 617939 від 26.12.2012 позивачу вперше встановлено третю групу інвалідності з 18.12.2012, внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, -де велись бойові дії. 10.12.2018 позивачу з тієї ж причини на підставі довідки МСЕК серії 12 ААА № 710482 від 10.12.2018 встановлена друга група інвалідності на строк до 10.12.2020.
Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААА №710482 з 10.12.2018 позивачу при повторному огляді встановлено другу групу інвалідності, у зв'язку з пораненням, контузією та захворюванням, що пов'язані з виконанням військових обов'язків при проходженні військової служби у місцях, де велися бойові дії.
22.01.2018 позивач звернувся зі зверненням до відповідача щодо виплати йому одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Листом №402/ВСЗ від 18.02.2018 відповідач повідомив позивача про те, що ним не подано документ, який підтверджує проходження служби в військових частинах, установах Міністерства оборони, документ, що свідчить настання інвалідності понад трьохмісячний термін після звільнення з строкової служби, документ, що підтверджує зміну групи інвалідності межах дворічного терміну та документ, що свідчить про причини та обставини поранення.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з протиправності, допущеної відповідачем бездіяльності.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
З матеріалів справи встановлено, що оскаржувана бездіяльність відповідача зі складання висновку щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги і направлення його на розгляд Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою такої грошової допомоги, ґрунтується на тому, що Харківський обласний військовий комісаріат готує висновки щодо виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, яка здійснюється Міністерством оборони України, позивач проходив службу в прикордонних військах, а тому питання щодо виплати допомоги позивачу віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України. Також, позивачем не подано документ, що свідчить про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Згідно з частиною шостою статті 16-3 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Як встановлено в ході судового розгляду, позивач є інвалідом другої групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
З 18.12.2012 позивачу вперше встановлено третю групу інвалідності, у зв'язку з пораненням, контузією та захворюванням, що пов'язані з виконанням військових обов'язків при проходженні військової служби у місцях, де велися бойові дії. З 10.12.2018 позивачу при повторному огляді встановлено другу групу інвалідності, у зв'язку з пораненням, контузією та захворюванням, що пов'язані з виконанням військових обов'язків при проходженні військової служби у місцях, де велися бойові дії.
Позивач проходив строкову військову службу в період з 01.11.1985 по 21.12.1987 (в/ч НОМЕР_1 ), в тому числі у складі діючої армії під час бойових діях на території Республіки Афганістан.
Абзацом 9 пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393, передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Таким чином, для призначення військовослужбовцям пенсії до вислуги років зараховується, зокрема, військова служба у прикордонних військах колишнього СРСР.
Виходячи з аналізу вказаної норми, у питаннях соціального захисту військовослужбовці прикордонних військ колишнього СРСР прирівняні до військовослужбовців Збройних Сил України.
З матеріалів справи встановлено, що позивач проходив строкову військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що входила до складу прикордонних військ СРСР.
Прикордонні війська СРСР структурно входили до складу Комітету державної безпеки СРСР (КДБ СРСР, до 1978 року - КДБ при Раді Міністрів СРСР).
Прикордонні війська КДБ СРСР відповідно до статті 4 «Закона Союза Советских Социалистических Республик «О всеобщей воинской обязаности» від 12 жовтня 1967 року, вважалися складовою частиною Збройних Сил СРСР в період з 1 вересня 1939 року по 21 березня 1989 рік.
Отже, Державна прикордонна служба України до військової частини НОМЕР_1 Прикордоних військ КДБ СРСР жодного відношення ніколи не мала.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що саме на Міністерство оборони України, як на головного розпорядника коштів, покладено обов'язок щодо прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, в тому числі особам, які проходили військову службу у Прикордонних військах КДБ СРСР, у разі встановлення їм відповідної групи інвалідності.
Зазначена правова позиція повністю узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 15.01.2019 по справі № 825/574/16, які колегія суддів відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо відсутності обов'язку зі складання висновку, оскільки питання щодо виплати допомоги позивачу віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України, є безпідставними.
Пунктом 9 статті 16-3 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі Порядок № 975).
Відповідно до пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Згідно пункту 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Так, пунктом 11 Порядку №975 передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Позивачем разом з заявою про виплату одноразової грошової допомоги подано документи відповідно до переляку, визначеного вказаною нормою.
Підпунктом 27 пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671 “Про затвердження Положення про Міністерство оборони України” зазначено, що Міністерство оборони України приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міноборони.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача, в обґрунтування оскаржуваної бездіяльності, щодо відсутності у позивача права на отримання одноразової допомоги через відсутність документа, що підтверджує проходження служби в установах Міністерства оборони України, оскільки наявність або відсутність права на отримання допомоги оцінюються при вирішенні питання призначення або відмови в призначенні одноразової допомоги, що входить до компетенції Міністерства оборони України.
Разом з цим, відповідач має обов'язок у 15-ти денний строк з дня реєстрації документів направити до Міністерства Оборони України висновок з поданими документами для прийняття вказаного рішення.
Якщо документів, необхідних для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, немає, уповноважений орган письмово повідомляє заявника та в разі необхідності надає допомогу в їх оформленні (п.4.8 Положення № 530).
Департамент фінансів Міністерства оборони України доводить рішення головного розпорядника коштів про виплату одноразової грошової допомоги до розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин та здійснює переказ коштів на реєстраційні рахунки (в установах Державного казначейства України) розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин, які фінансуються через Департамент фінансів Міністерства оборони України.
Розпорядники коштів другого ступеня доводять ці рішення до командирів військових частин і здійснюють переказ коштів на реєстраційні рахунки військових частин, які через них фінансуються (п.4.10 Положення № 530).
Отже, Порядком №975 саме до дискреційних повноважень комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги, віднесена можливість або прийняти рішення про призначення, або відмовити у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу.
Додатковим обгрунтуванням такого висновку є положення Наказу Міністерства оборони України від 12.04.2007 № 168 «Про організацію роботи та призначення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби» (далі - Наказ № 168), за якими діє постійно діюча комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. До складу даної комісії входить заступник Міністра оборони України та 8 керівників структурних підрозділів Міністерства оборони України.
При цьому, як вбачається зі змісту вищенаведених положень Порядку № 975, Наказу 168 та Положення № 530, обласний військовий комісаріат не наділений повноваженнями на самостійне визначення наявності/відсутності в осіб права на призначення чи відмову в отриманні одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю, або залишення їх заяв без реалізації.
В той же час, відповідач, всупереч зазначених положень законодавства, прийняв самостійно рішення поза межами наявних у нього повноважень про відсутність підстав для оформлення документів та направлення їх за належністю до комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Колегія суддів зазначає, що відповідач, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не довів законність та обґрунтованість власних дій, що є предметом оскарження позивачем.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" є протиправною.
Належним способом захисту порушених право позивача буде саме зобов'язання Харківський обласний військовий комісаріат подати розпорядникові бюджетних коштів - Міністерству оборони України - висновок щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за формою, встановленою Додатком 13 до "Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей", затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року № 530.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги про скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та вимоги ст. 139 КАС України, у справі відсутні підстави для здійснення нового розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 по справі № 520/2779/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)М.І. Гуцал
Судді(підпис) (підпис) Л.О. Донець А.П. Бенедик
Повний текст постанови складено 23.07.2019.