23 липня 2019 року справа №200/11875/18-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),
суддів Казначеєва Е.Г., Ястребової Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Святодух О.Б.,
представника відповідача Сенникова А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року у справі №200/11875/18-а (головуючий І інстанції Кочанова П.В.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь-Курахове" до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 01.08.2018 року:
-№0055594903 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за звітний період квітень 2018 року на суму 4 597 507,00грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 298 753,50грн.;
- №0055604903 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за звітний період квітень 2018 у розмірі 199 509 грн.
В обґрунтування позову зазначив про правомірність декларування податкового кредиту з податку на додану вартість, який підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з контрагентами, рух активів, реальні зміни майнового стану платника податків, відповідність вчинених дій господарській меті.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № 0055594903 від 01.08.2018 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за звітний період квітень 2018 року на суму 4 597 507,00грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 298 753,50грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області №0055604903 від 01.08.2018 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за звітний період квітень 2018 у розмірі 199 509 грн.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Обґрунтування апеляційної скарги.
1. По контрагенту ТОВ «Фінігріф» перевезення вантажу здійснено 05.04.2017 року, проте видаткова накладна №РН 000079 складена пізніше - 19.04.2018 року, тобто перевезення вантажів здійснювалася раніше ніж він був отриманий.
Таким чином неможливо встановити отримання вантажу електроди зграфітовані ЕГСП 500х2100 в комплекті з ніпелями 269Т4LP (ніпель вручений) у кількості 20,545, згідно з договором №ЕК/17/ 15-02/18 від 14.11.2017року та відповідно підтвердити реальність господарської операції.
2. По господарським операціям по контрагенту ТОВ «Центр енергетичного моделювання» щодо здійснення продажу електричної енергії позивачу, то за юридичною адресою підприємства (м.Курахове, Донецька область, Промислова зона, будинок 115) є довідка оперативного управління Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області про не знаходження за юридичною адресою та відсутністю складських приміщень. Також не доведено знаходження потужностей для споживання електричної енергії за вказаною вище адресою.
3. По взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «ВКФ «Теплобуд» вказано, що згідно з укладеним договором транспортування природного газу відсутні дані щодо пунктів призначення природного газу до позивача. В зв'язку з неможливістю встановлення фактичної адреси постачання природного газу неможливо підтвердити реальність господарської операції.
Представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення, прийняти постанову про відмову в задоволенні позову.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
ТОВ «Електросталь-Курахове» як платник податків перебуває на обліку в Мар'їнській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецької області, є платником, зокрема, податку на додану вартість.
13 липня 2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області складено акт №725/05-99-49-03/41491822 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Електросталь-Курахове» (код ЄДРПОУ 41491822) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за квітень 2018 року» (т.1, а.с. 22-39).
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 14.1.18, пп. 14.1.181 п. 14.1, п. 44.1 ст. 44, п.187.1, ст. 187, п. 189.1 ст. 189, п. 198.1, п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п.п. 200.4. ст. 200, п.201.1, п.201.10, пп. 201.12 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від'ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за квітень 2018 року на суму 4 597 507 грн., завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду квітень 2018 року на суму 199 509 грн.
01 серпня 2018 року ГУ ДФС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №0055594903, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку: декларація № реєстрації в контролюючому органі 9097939746 , дата реєстрації в контролюючому органі 21.05.2018, звітний період, за який подано декларацію квітень 2018, сума завищення бюджетного відшкодування, усього грн., 4 597 507, у тому числі відшкодовано на дату складання цього податкового повідомлення-рішення, грн. 0, штрафні (фінансові) санкції (штраф) 2 298 753,50 грн. (т.1, а.с.17-18)
01.08.2018 року ГУ ДФС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №0055604903, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість: декларація № реєстрації в контролюючому органі 9097939746 , дата реєстрації в контролюючому органі 21.05.2018, звітний період, за який подано декларацію квітень 2018, сума завищення бюджетного відшкодування, усього грн., 199 509,00, у тому числі відшкодовано на дату складання цього податкового повідомлення-рішення, грн. 0, штрафні (фінансові) санкції (штраф) грн. 0. (т.1, а.с.19-20).
На наслідками оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін (т.1, а.с. 55-65, 66-70).
Податковим органом висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються наступним.
По контрагенту ТОВ «Фінігріф»: товарно-транспорта накладна №79 на перевезення вантажу датована 05.04.2017 року, в той же час видаткова накладна №РН 000079 складена пізніше - 19.04.2018 року, тобто перевезення вантажів здійснювалася раніше ніж він був отриманий. Таким чином, неможливо встановити, яким чингом відбулася доставка вантажу: електродів зграфованих ЕГСП 500х2100 в комплекті з ніпелями 269Т4LР на склад позивача.
По контрагенту ТОВ «Центр енергетичного моделювання»: за юридичною адресою підприємство не знаходиться, не доведено знаходження потужності для споживання електричної енергії за вказаною адресою: м. Курахове, Донецька область, Промислова зона, буд.115.
По контрагенту ТОВ «ВКФ «Теплобуд»: відсутні дані щодо пунктів призначення природного газу до позивача. У зв'язку з неможливістю встановлення фактичної адреси постачання природного газу неможливо підтвердити реальність господарської операції.
Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з вищезазначеними контрагентами надані наступні первинні документи.
Згідно договору №ЕК/17/15-02/18 від 14.11.2017 року ТОВ «Фінігріф», як Постачальник, зобов'язується поставити, а позивач, як Покупець, прийняти та оплатити продукцію в кількості, за цінами та в терміни у відповідності зі специфікаціями до цього договору, які складають його невід'ємну частину. (т.1, а.с.122-124)
Пунктом 2.1 Договору визначено, що поставка продукції здійснюється на умовах FCA місто Запоріжжя склад ПрАТ «Укрграфіт», згідно з правилами Інкотермс 2010, якщо інші Умови поставки не передбачено відповідними специфікаціями.
Відповідно до п.3.1 Догвору загальна сума договору визначається, як загальна вартість продукції, поставка якої здійснюється згідно доданим до цього договору специфікаціям.
Пунктом 3.2 Договору сторони визначили, що Покупець проводить оплату за поставлену продукцію протягом 20 банківських днів з моменту поставки, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на підставі виставленого Постачальником рахунку, якщо інше не обумовлено в специфікації або додатковій угоді моментом оплати вважається момент списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.
Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками обох сторін і діє до 31 грудень 2018 року. В разі якщо жодна зі сторін за місяць до закінчення терміну дії договору не повідомить іншу сторону про припинення дії договору то договір вважається пролонгованим на один рік (п.7.4 Договору).
28 лютого 2018 року між сторонами узгоджено Специфікацію №3, згідно з п. 1 якої Постачальник зобов'язується поставити в 2018 році, а Покупець прийняти та оплатити наступну продукцію: електроди графітовані марки ЕГСП 500х2100 з ніпелями згідно ДСТУ 4494:2005 и ТУ У 14-10-024-98, у кількості 170, ціна без ПДВ 367 360,00 грн., сума, грн. 62 451 200,00; електроди графітовані марки ЕГСП 300х1800 з ніпелями згідно ДСТУ 4494:2005 ТУ У 14-10-024-98 у кількості 30, ціна без ПДВ 206 360, сума, грн. 6 190 800,00, всього 68 642 000,00 грн., ПДВ 13 728 400,00 грн., всього з ПДВ 82 370 400,00 грн. (т.1, а.с. 125).
Умови постачання FCA місто Запоріжжя склад ПрАТ «Укрграфіт», згідно з правилами Інкотермс 2010, строк поставки товару - березень-квітень 2018 року.
На підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ «Фінігріф» позивачем надано:
- специфікацію №3 від 28.02.2018 року року (Т.1, а.с. 125);
- податкову накладну №25 від 19.04.2018(Т1, а.с. 126-127).
- видаткову накладну №РН-000079 від 19.04.2018 року на суму 9 056 893,44 грн., у тому числі ПДВ 1 509 482,24 грн. (Т.1, а.с. 128);
- товарно-транспортну накладну №79 від 05.04.2018 року (Т.1, а.с. 129);
- наказ про відрядження №70-В від 18.04.2018р. (Т.1, а.с. 131);
- посвідчення про відрядження від 18.04.2018 року (Т.1, а.с. 131-а);
- картку складського обліку матеріалів без номеру (Т.1, а.с. 132);
-накладну №768 від 23.04.2018 року про внутрішнє переміщення матеріалів (Т.1, а.с. 133);
-картку №180537 складського обліку матеріалів (Т.1, а.с. 134);
-вимогу №4/04/508 від 30.04.2018 року (Т.1, а.с. 135);
- докази перерахування коштів ТОВ «Фінігріф» (Т., а.с.120).
За договором №21-12/2017 від 20.12.2017 року, укладеним між позивачем та ТОВ «Центр Енергетичного моделювання», предметом продажу є активна електроенергія, що продається в точці продажу, розташування якої установлюється на межі балансової належності електроустановок споживача і оператора системи розподілу/електропередавальної організації постачальника за регульованим тарифом.
Між позивачем, як споживачем, та ТОВ «Центр Енергетичного моделювання», укладено договір №21-12/2017 купівлі-продажу електроенергії від 21.12.2017 року (т.1, а.с. 136-138).
Згідно з п.1.1 договору постачальник здійснює продаж електричної енергії споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість у відповідності до умов цього договору та додатків до нього, що є його невід'ємними частинами.
Пунктом 1.2 договору визначено, що предметом продажу є активна електроенергія, що продається в точці продажу розташування якої установлюється на межі балансової належності електроустановок споживача і оператора системи розподілу/ електропередавальної організації/постачальника за регульованим тарифом.
Згідно з п.2.1.1 договору постачальник зобов'язується здійснювати протягом терміну дії договору цілодобовий продаж електричної енергії споживачу, як різновид товару: у обсязі визначеному відповідно у прогнозі обсягів споживання (п.2.1.1) та розділу 5 цього договору: із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.
Постачальник зобов'язується укласти договір з ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», на території здійснення ліцензованої діяльності якого знаходиться споживач, на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами. Передбачити в договорі на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами зчитування показників лічильників ліцензіатом, що здійснюють діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами, а саме ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» (п.2.1.5 Договору).
На підставі п.2.2.1 договору споживач зобов'язується не пізніше листопада місяця поточного року подавати постачальнику прогнозовані обсяги споживання електроенергії за класами напруги споживання на наступний рік у вигляді додатку 3 до даного договору. Повідомляти постачальника уточненні обсяги споживання на наступний розрахунковий місяць до 8-го числа поточного місяця.
Згідно п.2.2.4 договору до 5 числа місяця наступного за розрахунковим, оформити купівлю-продаж обсягу електроенергії за розрахунковий місяць двостороннім актом із постачальником.
Пунктом 2.2.5 договору визначено проводити з постачальником розрахунки за спожиту електроенергію у терміни визначені в додатку 2 даного договору.
Договір набуває чинності з 01.01.2018 року та діє безстроково, поки жодна із сторін не повідомить іншу сторону про бажання розірвати договір у відповідності до вимог п.8.2 цього договору (п.8.1 договору).
Сторонами погоджено додаток №1 до договору, відповідно до якого визначено станом на 01.12.2017 року на ТОВ «Електросталь-Курахове» впроваджена розрахункова АСКОЕ ТОВ «Електросталь», атестована ДП «Донецькстандартметрологія» 27.03.2013 року свідоцтво №02/10-15 на базі А1805RAL-P4G-DW-4, що забезпечує погодинний облік всієї спожитої ТОВ «Електросталь-Курахове» електроенергії (враховуючи електроенергію, що відпущена субспоживачам, та транзит). (т.1, а.с. 139).
Зокрема, місце надходження (підстанція) електроенергії: ПС «Електросталь 110/35/6 кВ, ПС «Електросталь 110/35/6 кВ», ПС «Електросталь 110/35/6 кВ», ПС «КураховГРЕС», ПС «КураховГРЕС»; місце встановлення (підстанція) відпуск електроенергії субспоживачам: (назва субспоживача) ПС «Електросталь 110/35/6 кВ», ПС «Електросталь 110/35/6кВ», КТП1 «Линде Газ Украина».
Підписанням додатку №2 до договору сторони погодили тарифи та строки оплати споживання електроенергії. (т.1, а.с. 140)
Також сторонами погоджено очікувані обсяги постачання електроенергії на розрахунковий період 2018 рік (т.1., а.с. 141).
30 квітня 2018 року між сторонами підписано акт купівлі-продажу електричної енергії за квітень 2018 року на суму 19 166 937,86 грн., у тому числі ПДВ 3 194 489,64 грн. (т.1, а.с. 142).
28 грудня 2017 року між позивачем, як споживачем, та ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», як постачальником, укладено договір про постачання електричної енергії №520 (т.1, а.с. 147-154).
Предметом договору №520 - постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача із загальною (за всіма об'єктами) приєднаної потужності 45950 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії визначається у додатку №1 «Однолінійна схема надання доступу до місцевої (локальної) електромережі» до цього договору.
10 січня 2018 року між позивачем, як споживачем, та ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», як постачальником, погоджено зміни до договору про постачання електричної енергії №520 від 28.12.2017 року щодо припинення - відновлення продажу (постачання) електричної енергії (т.1, а.с. 154).
Відповідно до п.1 змін від 10.01.2018 року, постачальник та споживач на підставі заяви споживача №411/МЕ від 10.01.2018 року прийшли до згоди, що продаж електричної енергії споживачу постачальником припиняється за договором про постачання електричної енергії №520 від 28.12.2017 року на строк дії договору про купівлю-продаж електроенергії № 21-12/ 2017 від 21.12.2017 року укладеного між споживачем та постачальником електроенергії за нерегульованим тарифом з 00 год. 01.02.2018 року (перший день дії договору купівлі-продажу електричної енергії).
На підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ «Центр Енергетичного моделювання» позивачем надано:
- акт купівлі-продажу електричної енергії за квітень 2018 року від 30.04.2018 року (т.1, а.с. 142);
-погодинне навантаження за добу за квітень 2018 року (Т.1, а.с. 143-144);
- технічний рапорт за квітень 2018 року (Т.2, а.с. 3)
- податкова накладна №14 від 30.04.2018 року всього на суму 18 140 000 грн., в тому числі ПДВ 3 023 333,33 грн. (Т.1, а.с. 145-146),
- докази перерахування коштів ТОВ «ЦЕМ» (Т. 1, а.с.120).
Згідно договору постачання природного газу № 42/17Г від 01.11.2017 року, ТОВ «ВКФ «Теплобуд», як постачальник, зобов'язується поставити позивачу, як споживачу, природний газ належної якості та в необхідних обсягах у порядку передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та в порядку, передбачених цим договором. Газ, що постачається за даним договором використовується споживачем виключно для власних виробничих потреб. Споживач зобов'язується не продавати та не відчужувати будь-яким іншим способом газ прийнятий за цим договором. Споживач є кінцевим споживачем газу (п.1.1 договору). (т.1, а.с.155-158).
Як визначено п.1.3 договору обов'язковою умовою для постачання природного газу споживачу є наявність у нього укладеного з оператором ГРМ/ГТС в установленому порядку договору транспортування (розподілу) природного газу, на підставі якого споживач набуває права правомірно відбирати газ із газорозподільної системи.
Згідно п.1.4 договору постачальник передає газ споживачу на відповідних (віртуальних/фізичних) точках виходу з ГТС (надалі пункти призначення), при цьому споживач самостійно сплачує вся послуги з транспортування до цих точок виходу відповідно до укладених договорів транспортування.
Сторони погодили обсяги постачання природного газу споживачеві у п.2.1 договору помісячно по 300 тис.м3.
На підставі п.3.1 договору загальна вартість 1000 куб.м газу встановлюється у гривнях України і визначається сторонами у додаткових угодах до цього договору. Ціна за цим договором є звичайною.
Відповідно до п.3.4 договору умови оплати за природний газ, що постачається згідно умов цього договору визначається в додаткових угодах до даного договору.
Пунктом 10.1 договору зазначено, що договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк по 31.12.2018 року включно. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною з їх сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
27 березня 2018 року між сторонами погоджено додаткову угоду №6 від 27.03.2018 року до договору постачання природного газу №42/17Г від 01.11.2017 року (т.1, а.с 159).
Відповідно до п.1 додаткової угоди сторони дійшли згоди, що загальна вартість 1000 куб.м. газу договірного обсягу, що постачається у квітні 2018 року встановлюється у гривнях України і складає на момент укладання цієї додаткової угоди без урахування вартості транспортування газу 8855,00 грн. ( ціна - 7 379, 17 грн. та ПДВ 20% - 1 475,83 грн.).
Також, згідно п. 3.4 Договору сторони дійшли згоди, що оплата за природний газ, що постачається у квітні 2018 року, здійснюється у наступному порядку:
- 33% від вартості запланованих місячних обсягів - не пізніше 5 квітня 2018 року;
- 33% від вартості запланованих місячних обсягів - не пізніше 15 квітня 2018 року;
- 34% від вартості запланованих місячних обсягів - не пізніше 25 квітня 2018 року.
Ця додаткова угода є укладеною і вступає в дію з моменту її підписання Сторонами та скріплення печатками сторін.
15.12.2017 року між ПАТ «Укртрансгаз», як оператором, та позивачем, як замовником, відповідно до п.2.1 якого оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.
Договір набирає чинності з дня його укладання та розповсюджує свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.01.2018 року на строк до 31.12.2018 року. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік Якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.17.1 договору).
На підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ «ВКФ «Теплобуд» позивачем надано:
- акт №42/17Г-04 приймання-передачі природного газу від 30.04.2018 року на суму 1 585 205,11 грн., у тому числі ПДВ 264 200,85 грн. (т.1, а.с. 174);
- акт від 30.04.2018 року прийому - передачі природного газу (т.1, а.с.208);
- технічний рапорт за квітень 2018 року (т.2, а.с. 4);
- листи № 91/04м від 15.03.2018 року, № 113/04м від 04.04.2018 року (т.1, а.с. 244);
- податкові накладні №8 від 03.04.2018 року на суму 298 882, 88 грн. в т.ч. ПДВ 49 813,81 грн., квитанцію № 1 від 20.04.2018 року реєстраційний номер 9073589430, №52 від 11.04.2018 року на суму 200 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 33 333,33 грн. квитанцію № 1 від 20.04.2018 року реєстраційний номер 9074002525, №94 від 18.04.2018 року на суму 500 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 83 333,33 грн., квитанцію № 1 від 25.04.2018 року реєстраційний номер 9077751393, №67 від 13.04.2018 року на суму 200 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 33 333,33 грн., квитанцію № 1 від 20.04.2018 року реєстраційний номер 9074030231, №110 від 19.04.2018 року на суму 150 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 25 000,00 грн., квитанцію № 1 від 10.05.2018 року реєстраційний номер 9088369891, №132 від 23.04.2018 року на суму 200 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 33 333,33 грн. квитанцію № 1 від 11.05.2018 року реєстраційний номер 9090786554, №141 від 24.04.2018 року на суму 100 000,00 грн. в т. ч. ПДВ 16 666,67 грн., квитанцію № 1 від 11.05.2018 року реєстраційний номер 9090907168 (т1, а.с. 160-173).
Суд першої інстанції задовольняючи позов, виходив з того, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського обліку підтверджується реальність господарських операцій з вищезазначеними контрагентами та підтверджується правомірність включення сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.
Оцінка суду.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктами 16.1.2 й 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу визначено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
На підставі п. 187.1 ст. 187 вказаного Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Як визначено п.188.1 ст.188 Податкового Кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
Відповідно до п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
На підставі п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Як визначено п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до абз. 1 та 2 п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Тобто, з фактом реєстрації контрагентами (продавцями товарів/послуг) податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.
На підставі пп.44.1,44.2 ст.44 Податкового Кодексу України для цілей оподатковування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно до ч.2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
На підставі ч.1, ч.2 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначений ч. 2 ст. 9 цього Закону.
Як свідчать матеріали справи сукупність наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку: видаткова накладна №РН-000079 від 19.04.2018 року (Т.1, а.с. 128), наказ про відрядження №70-В від 18.04.2018р. (Т.1, а.с. 131), посвідчення про відрядження від 18.04.2018 року (Т.1, а.с. 131-а), картка складського обліку матеріалів без номеру (Т.1, а.с. 132), накладну №768 від 23.04.2018 року про внутрішнє переміщення матеріалів (Т.1, а.с. 133), картка №180537 складського обліку матеріалів (Т.1, а.с. 134), вимога №4/04/508 від 30.04.2018 року (Т.1, а.с. 135), податкові накладні №25 від 19.04.2018(Т1, а.с. 126-127) - узгоджуються між собою по даті придбання товару у ТОФ «Фінігріф», та свідчать про використання придбаних товарів в господарській діяльності позивача.
Дійсно, товарно-транспортна накладна №79 від 05.04.2018 року про перевезення товару передує даті придбання товару 19.04.2018 року, однак певні недоліки товарно-транспортної накладної не можуть тягнути для позивача негативні наслідки за умови підтвердження реальності господарської операції іншими належими та допустимими доказами.
При цьому контрагент ТОВ «Фінігріф» 19.07.2018 року № 30/06 надав позивачу довідку про помилковість зазначення дати накладної як 05.04.2018 року. Ця неточність виникла в зв'язку з тим, що 05.04.2018 року було відвантажено ТОВ «Електросталь - Курахове» аналогічний товар по ТТН №68 і виконавець, виписуючи ТТН № 79 автоматично поставив дату 05.04.2018 року. Тоді як 19.04.2018 року на адресу ТОВ «Електросталь - Курахове» по видатковій накладній № РН-000079 були відвантажені електроди зграфітовані ЕГСП500*2100 в кількості 20,545 т., а також були виписані супроводжуючі документи: рахунок фактура № СФ-0000124 від 19.04.2018 року та ТТН № 79 на 20,545 тон електродів. Просив вважати вірною дату складання ТТН № 79 на перевезення ефект родів зграфітованих ЕГСП500*2100в кількості - 20,545 тон - 19 квітня 2018 року.
Щодо господарських операції з контрагентом ТОВ «Центр енергетичного моделювання».
Згідно Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року №28, точкою продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію.
Точка продажу електричної енергії споживачу установлюється на межі балансової належності його електроустановок та зазначається в договорі про постачання електричної енергії або в договорі про купівлю-продаж електричної енергії.
Так, площадкою вимірювання є забезпечена точкою вимірювання або точками вимірювання електроустановка або сукупність електроустановок, виключно між якими можливі перетікання електричної енергії технологічними електричними мережами власника електроустановок, у які надходить або з яких віддається електрична енергія;
Точка вимірювання - місце встановлення розрахункового засобу обліку в певній точці електричної мережі з метою вимірювання обсягу перетікань електричної енергії та рівня електричної потужності.
Відповідно до п.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №312 результатом розподілу (передачі) електричної енергії на роздрібному ринку є забезпечення можливості отримання відповідним суб'єктом роздрібного ринку електричної енергії необхідного обсягу електричної енергії та рівня електричної потужності із забезпеченням параметрів якості електропостачання, які відповідають установленим стандартам, та категорії надійності електрозабезпечення відповідно до договору в точках приєднання електроустановок учасників роздрібного ринку.
Відповідно до договорів про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, що укладаються зі споживачем та електропостачальником відповідно до цих Правил, оператор системи передачі згідно з Кодексом системи передачі та оператори систем розподілу згідно з Кодексом систем розподілу здійснюють, відповідно, передачу та розподіл електричної енергії на роздрібному ринку в точку розподілу до електроустановки споживача на території діяльності відповідного оператора системи.
Пунктом 2.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №312, оператор системи зобов'язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем.
Згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 01.08.2017 року №985 (т.1, а.с. 188-189), вирішено видати ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, зокрема ТОВ «Центр енергетичного моделювання».
Точкою розподілу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається розподіл/передача електричної енергії між електроустановками суміжних учасників ринку.
Між сторонами погоджено додаток №1 до договору №21-12/2017 від 21.12.2017 року (Т.1, а.с. 139), яким визначено місце надходження (підстанція) електроенергії: ПС «Електросталь 110/35/6 кВ, ПС «Електросталь 110/35/6 кВ», ПС «Електросталь 110/35/6 кВ», ПС «КураховГРЕС», ПС «КураховГРЕС»; місце встановлення (підстанція) відпуск електроенергії субспоживачам: (назва субспоживача) ПС «Електросталь 110/35/6 кВ», ПС «Електросталь 110/35/6кВ», КТП1 «Линде Газ Украина».
За договором поставки № Е/17/15-02/50 від 01.12.2017 року ТОВ «Електросталь - Курахове» (покупець) та ТОВ «Електросталь» укладено договір, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товарно - матеріальні цінності, надалі продукція, в кількості, за цінами і в терміни відповідно до специфікацій за цим договором , які є його невід'ємною частиною. Згідно п. 2.1 Поставка продукції здійснюється на умовах EXW склад постачальника (м. Курахове) згідно правилам ІНКОТЕРМС 2010, якщо інші умови поставки не передбачені відповідною специфікацією. Строк дії договору до 31.12.2018 року (п. 7.4) (Т. 1, а.с. 222-224)
Згідно Специфікації №1 до договору поставки № Е/17/15-02/50 від 01.12.2017 року постачальник зобов'язується поставити покупцю наступну продукцію, зокрема, лічильник електроенергії типу А 1805RAL-P4G-DW-4(100-382B,5(10)A, 50ГЦ, клас точності 0,5S). (Т.1, а.с. 225-227).
Відповідно до Акту прийму - передачі ТМЦ від 21.12.2017 року до договору № Е/17/15-02/50 від 01.12.2017 року ТОВ «Електросталь» передає, а ТОВ «Електросталь - Курахове» приймає ТМЦ, зокрема лічильник електроенергії типу А 1805RAL-P4G-DW-4(100-382B,5(10)A, 50ГЦ, клас точності 0,5S (Т.1, а.с. 228-230).
Згідно договору оренди № Е/17/02-18/51 від 29.12.2017 року ТОВ «Електросталь» (орендодавець) зобов'язується надати ТОВ «Електросталь - Курахове» в термінове платне користування виробничі, адміністративно - побутові будівлі та споруди, які розташовані за адресою: 85612 , Донецька область , м. Курахове, Промислова зона , 70 , найменування, інвентарні номера, площа, вартість яких зазначена у Додатку № 1 є невід'ємною частиною цього Договору (2.5 Договору). Об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання акту прийому - передачі. Строк дії оренди за 01 січня 2018 року та складає 35 календарних місяців (п. 3.1 Договору.)
за Актом прийому - передачі від 02.01.2018 року ТОВ «Електросталь - Курахове» прийняло в термінове платне користування згідно договору оренди № Е/17/02-18/51 від 29.12.2017 року виробничі, адміністративно - побутові будівлі та споруди, які розташовані за адресою: 85612, Донецька область, м. Курахове, Промислова зона, 70 .
Відповідно до Додатку № 1 до Договору оренди № Е/17/02-18/51 від 29.12.2017 року складено перелік виробничих та адміністративно - побутових будівель та споруд, які передаються в оренду ТОВ «Електросталь - Курахове». Так, згідно вказано переліку було передано в оренду позивачу комплекс будівель та споруд закритого розподільчого пристрою головної знижувальної підстанції 110/35/, оціночна вартість 3 784 888,75 грн. та ОРУ 110КВ, оціночна вартість 5 029 608,99 грн. (Т.1, а.с. 239-240).
За договором №21-12/2017 від 21.12.2017 року обов'язок укласти договір з ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», на території здійснення ліцензованої діяльності якого знаходиться споживач, на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами покладено на постачальника - ТОВ «Центр енергетичного моделювання», а не позивача.
Таким чином, вищезазначеними матеріалами справи підтверджено реальність господарських операції між позивачем та контрагентом ТОВ «Центр енергетичного моделювання».
Щодо взаємовідносин з ТОВ «ВКФ «Теплобуд».
Відповідно до п.3 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2496, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил.
Підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний період для потреб споживача; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків (п.1 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2496).
Згідно п.3 розділу ІІ Правил постачання природного газу укладення договору постачання природного газу здійснюється з урахуванням таких вимог: споживач має право укласти договір постачання природного газу з будь-яким постачальником за умови відсутності простроченої заборгованості за поставлений природний газ перед діючим постачальником; договір постачання природного газу не укладається в разі закупівлі природного газу постачальником на власні потреби з власного підтвердженого обсягу природного газу; договір постачання природного газу укладається на весь очікуваний обсяг споживання природного газу, необхідний споживачу, або по його точці комерційного обліку, якій присвоєно окремий ЕІС-код, та на строк, який кратний величині розрахункового періоду, визначеного в договорі постачання природного газу.
Відповідно до п.5 розділу І Правил постачання природного газу ЕІС-код (Energy Identification Code) - персональний код ідентифікації споживача як суб'єкта ринку природного газу або його вузла обліку (за необхідності), присвоєний в установленому порядку Оператором ГРМ (по споживачах, які підключені до газорозподільної системи) або Оператором ГТС (по споживачах, які підключені до газотранспортної системи)
Згідно п.42 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» точка виходу - визначена точка у газотранспортній системі, в якій оператор газотранспортної системи доставляє природний газ, що знаходиться у газотранспортній системі, до іншої газотранспортної або газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або споживача, приєднаного до газотранспортної системи, або до об'єкта, пов'язаного із видобутком природного газу.
На підставі п.2, п. 3 розділу 2 Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493, у газотранспортній системі виділяються такі точки виходу:
1) точки виходу з фізичним розташуванням (далі - фізичні точки виходу):
точки виходу на міждержавних з'єднаннях;
точки виходу до прямих споживачів;
точки виходу до газорозподільних систем;
точки виходу до газосховищ;
точка виходу до суміжного газовидобувного підприємства;
2) віртуальні точки виходу з невизначеним фізичним розташуванням (далі - віртуальні точки виходу):
точки виходу до газорозподільних систем;
точки виходу до газосховища чи групи газосховищ;
точка виходу до суміжного газовидобувного підприємства;
точки виходу на міждержавних з'єднаннях;
точка виходу для операцій оператора газотранспортної системи, пов'язаних із закупівлею оператором газотранспортної системи природного газу для власних потреб та виробничо-технологічних витрат.
Відповідно до п.4 розділу 2 Кодексу газотранспортної системи для кожної газорозподільної зони оператор газотранспортної системи створює одну віртуальну точку виходу до газорозподільної системи, що охоплює всі точки виходу до цієї системи, розташовані на території ліцензованої діяльності оператора газорозподільної системи.
Згідно ст.12 Закону України «Про постачання природного газ» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.
Договір постачання повинен містити такі істотні умови:
1) обов'язок постачальника забезпечити споживача всією необхідною інформацією про загальні умови постачання (у тому числі ціни), права та обов'язки постачальника та споживача, зазначення актів законодавства, якими регулюються відносини між постачальником і споживачем, наявні способи досудового вирішення спорів з таким постачальником шляхом її розміщення на офіційному веб-сайті постачальника;
2) обов'язок постачальника забезпечити споживача інформацією про обсяги та інші показники споживання природного газу таким споживачем на безоплатній основі;
3) обов'язок постачальника повідомити споживачу про намір внесення змін до договору постачання природного газу в частині умов постачання до початку дії таких змін та гарантування права споживача на дострокове розірвання договору постачання, якщо нові умови постачання є для нього неприйнятними;
4) обов'язок постачальника забезпечити споживачу вибір способу оплати з метою уникнення дискримінації;
5) обов'язок постачальника забезпечити споживача прозорими, простими та доступними способами досудового вирішення спорів з таким постачальником;
6) порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.
На підставі п.5 розділу ІІ Правил постачання природного газу договір постачання природного газу повинен містити такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду договору:
1) місце і дата укладення договору;
2) найменування/прізвище, ім'я по батькові постачальника і споживача та їх ЕІС-коди як суб'єктів ринку природного газу;
3) ЕІС-код точки/точок комерційного обліку споживача, по яких буде здійснюватися постачання природного газу постачальником (за необхідності, якщо по інших точках комерційного обліку постачання газу здійснює інший постачальник);
4) найменування Оператора ГРМ/ГТС, з яким споживач уклав договір розподілу/транспортування природного газу;
5) річні, місячні та добові планові об'єми (обсяги) постачання/споживання природного газу за договором, у тому числі в розрізі точок комерційного обліку (за необхідності);
6) порядок перегляду та коригування договірних планових об'ємів (обсягів) постачання/споживання природного газу, у тому числі протягом розрахункового періоду;
7) режими постачання та споживання природного газу протягом відповідного періоду;
8) ціна постачання природного газу за договором;
9) порядок та строки проведення розрахунків за поставлений природний газ;
10) порядок звіряння фактичного об'єму (обсягу) спожитого природного газу на певну дату чи протягом відповідного періоду;
11) відповідальність сторін за невиконання умов договору та підстави її застосування, у тому числі в разі перевищення споживачем підтверджених обсягів природного газу за відповідний період;
12)перелік випадків, коли постачання природного газу може бути обмежено/припинено споживачу, та порядок обмеження/припинення, а по споживачу, що не є захищеним відповідно до Правил про безпеку постачання природного газу, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовій галузі, додаткові вимоги, визначені в зазначених Правилах;
13) порядок зміни постачальника;
14) строк дії договору та умови і порядок його припинення чи розірвання;
15) місцезнаходження/місце проживання, банківські реквізити сторін.
Аналіз вищезазначених положень нормативно-правових актів свідчить, що визначення в договорі адреси постачання природного газу не є обов'язковим.
ТОВ «ВКФ «Теплобуд» отримано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України, згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 11.04.2017 року №495 (Т.1, а.с. 195-196).
Преамбула Договору постачання природного газу №42/17Г від 01.11.2017 року містить ЕІС-коди сторін, зокрема ТОВ «ЕЛЕКТРОСТАЛЬ-КУРАХОВЕ» EIC код 56X0940A20E3E87R.
Позивачу присвоєно ЕІС-код, як суб'єкту ринку природного газу або його точки комерційного обліку природного газу (за необхідності) оператором ГРМ в установленому порядку, який обліковується оператором газотранспортної системи оператора. Оператор ГРМ ПАТ «Донецькоблгаз».
З оператором ГРМ ПАТ «Донецькоблгаз» позивачем укладено типовий договір розподілу природного газу №1218-0301Р, відповідно до п.2.1 якого оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послуги з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначено послуги та сплатити її вартість у розміри, строки та порядок визначення цим договором
Пунктом 3.1 типового договору визначено, що санкціонований відбір природного газу з газорозподільної системи здійснюється споживачем за умови наявності у нього укладеного із постачальниками договору постачання природного газу та підтвердженого обсягу, виділеного для потреб споживача його постачальником на відповідний календарний період, а також відсутність простроченої заборгованості за цим договором. Наявність підтвердженого обсягу природного газу споживача його постачальника доводиться до відома оператора ГРМ у встановленому порядку оператором ГТС, а до відома споживача його постачальником.
Відповідно до п.3.2 типового договору за наявності підтверджено обсягу природного газу споживача та відсутності простроченої заборгованості за цим договором, оператор ГРМ забезпечує розподіл природного газу, що належить споживачу, до межі балансової належності його об'єкта з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величина тиску природного газу. Приймання-передачі обсягу газу, належного споживачу, а також перехід експлуатаційної відповідальності за стан газових мереж від оператора ГРМ до споживача, відбувається на межі балансової належності об'єкта споживача.
Типовий договір укладений на невизначений строк (п.12.1 типового договору).
20 грудня 2017 року між позивачем та Маріїнським відділенням Красноармійського управління по газопостачання та газифікації ПАТ «Донецькобленерго» укладено акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін. Відповідно до п.1 акту межу балансової належності визначено т.Б огорожа території ГРП ТОВ «Енергосталь-Курахове».
Таким чином, з огляду на вищезазначені первинні документи бухгалтерського обліку суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про підтвердження позивачем реальності господарської операції з ТОВ «ВКФ «Теплобуд».
Співставлення первинних, податкових та платіжних документів по спірним господарським операціям із документами, які підтверджують реальність таких господарських операцій, вказує, на те що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
Доказів на спростування вищезазначеного відповідачем до суду не надано.
За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають за межами його впливу.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини у справах « Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03), « Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік, заява № 6689/03), якими визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Крім того, суд зазначає, що сума бюджетного відшкодування, яка зазначена ТОВ «Електросталь-Курахове» у податковій декларації з ПДВ за квітень 2018 року складає 10 643 122 грн., у тому числі (згідно до Розрахунку суми бюджетного відшкодування (ДЗ) Додаток № 3 до податкової декларації з ПДВ) фактично сплачена постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету у попередніх податкових періодах сума 4 565 895,03 грн. та звітному податковому періоді сума 6 077 226,97 грн., у тому числі по ТОВ «Фінігріф» 1 584 148,17 грн., ТОВ «Центр Енергетичного Моделювання» 2 823 824,44 грн. та ТОВ «ВКФ «Теплобуд» - 264 200,73 грн..
Тобто до Розрахунку суми бюджетного відшкодування (ДЗ) Додаток № 3 до податкової декларації з ПДВ за квітень 2018 року ТОВ «Електросталь-Курахове» по зазначених контрагентах включено суму ПДВ у розмірі 4 672 173,34 грн.
Разом з цим, у пп.3.16.1.2 Акту перевірки зазначено про завищення показників податкового кредиту по вказаним вище контрагентам на загальну суму 4 797 016 грн., що не відповідає сумі ПДВ, включеній позивачем до Розрахунку суми бюджетного відшкодування (ДЗ) Додаток № 3 до податкової декларації з ПДВ за квітень 2018 року.
При цьому, в Акті перевірки не зазначено, що заявлена позивачем до відшкодування сума податку на додану вартість по декларації за квітень 2018 року фактично не сплачена у попередніх та звітних податкових періодах постачальникам товарів/послуг.
Між цим, у таблиці п. 3.17 Акту перевірки у рядку 2 «Фактично сплачено у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України і у графі «За даними платника, і у графі «За даними перевірки» зазначена одна й та сама сума 10 643 122,00 грн., тобто податковим органом підтверджено факт сплати ПДВ у складі вартості товарів/послуг.
Отже, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню розрахована відповідно до приписів п. 200.4 ст. 200 ПК України.
Крім того, у податковому повідомленні - рішенні № 0055594903 від 01.08.2018 року зазначено, що ТОВ «Електросталь - Курахове» завищено суму бюджетного відшкодування на 4 597 507,00 грн., у податковому повідомленні - рішенні № 0055604903 від 01.08.2018 року - про завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за декларацією за квітень 2018 року на 199 509,00 грн.
Таке ж порушення визначено у висновках акту перевірки від 13.07.2018 року.
Проте, пунктом 3.21 акту перевірки у таблиці зазначено, що сума від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду складає 12 348 182 грн.
Як за даними платника, так і за даними перевірки, розбіжності відсутні.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що висновки акту перевірки не відповідають його змісту, зокрема, п.3.21 акту.
Підсумовуючи вищевикладене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року у справі №200/11875/18-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року у справі №200/11875/18-а - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 23 липня 2019 року.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23 липня 2019 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді Е.Г. Казначеєв
Л.В. Ястребова