22 липня 2019 р. Справа № 480/1593/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Соп'яненка О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-
Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що з 2010 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець. Фактично припинила підприємницьку діяльність у листопаді 2014 року. У листопаді 2018 року отримала вимогу податкового органу про сплату недоїмки з єдиного внеску в сумі 15819,54 грн. Вважає її протиправною. Зміни до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску", якими визначено необхідність нарахування єдиного внеску незалежно від отримання доходу, звужують зміст та обсяг раніше існуючого права та суперечать ч. 3 ст. 22 Конституції України. Такі зміни не відповідають принципам верховенства права. Оскаржувана вимога прийнята лише на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів, в той час як Інструкцією про порядок нарахування єдиного внеску передбачено наявність також акту перевірки або звітності. Уточнивши позовні вимоги, просить визнати протиправною та скасувати вимогу від 19.11.2018 №Ф-14570-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в розмірі 15 819,54 грн.
Відповідач із позовом не погодився. У відзиві вказує, що позивачу нарахований мінімальний страховий внесок, встановлений законом. Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску встановлено, що вимога формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. Вимога була нарахована за 2017 рік та три квартали 2018 року. Відповідно до інформаційних баз даних ГУ ДФС у Сумській області позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 29.07.2010 по 04.12.2018 та була платником єдиного внеску. Просить відмовити в задоволенні позову.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідачем не надано розрахунку боргу. Факт ведення платником підприємницької діяльності ніякими доказами не підтверджено.
У запереченні відповідач зазначив, що борг виник у зв'язку з несплатою єдиного внеску, нарахованого у мінімальному встановленому законом розмірі за 2017 та три квартали 2018 року.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає. Судом встановлено, що в період з 29.07.2010 по 04.12.2018 позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець (а.с. 11-13). У 2017-2018 роках не подавала звітність про нарахування єдиного внеску. Вказана обставина не оспорюється сторонами.
13.11.2018 Головним управлінням ДФС у Сумській області сформована та направлена на адресу позивача вимога №Ф-14570-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 15 819,54 грн. (а.с.9). Згідно з розрахунком суми заборгованості борг нарахований за 2017 рік в сумі 8448 грн. та за перші три квартали 2018 року в сумі 7371,54 грн. (а.с. 32).
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464).
Відповідно до ст.4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців).
Законом України від 06.12.2016 №1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону №2464, що діють з 01.01.2017, зокрема щодо обов'язковості визначення бази нарахування ЄВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.
Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464).
Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Законом України від 21.12.2016 №1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік», установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 - 3200,00грн., з 1 січня 2018 року - 3723 грн.
Частиною п'ятою ст.8 Закону №2464 для зазначеної категорії платників встановлена обов'язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.
Право на звільнення від сплати єдиного внеску у 2017-2018 роках за себе мали фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина четверта ст.4 Закону №2464).
Інших підстав звільнення від сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями не передбачено. Фактичне не здійснення підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства, що чинне з 01.01.2017 не звільняє платника від сплати єдиного внеску.
Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДФС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.
Враховуючи обов'язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, зобов'язані сплатити до 09.02.2018 за звітний 2017 рік, щонайменше 8448грн. (3200.00*12*22%).
Крім того, з прийняттям Закону України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій » внесені зміни до Закону № 2464, що діють з 01.01.2018, зокрема щодо строків сплати зобов'язань фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування.
Так, з 01.01.2018 року всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону №2464 категорії страхувальників, зобов'язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій ч.8 ст.9 Закону №2464). Законом України від 07.12.2017 №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік», установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2018 - 3723,00 грн.
Відповідно, щоквартальний платіж складає 2457,18 грн. (3723,00*3*22%).
Статтею 6 Закону України «Про збір та облік єдиного на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;
Відповідно до п.п.6,7 ст.13 Закону №2464 та розділу VI Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Статтею 25 цього ж Закону визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Враховуючи вищевикладене, на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внесу на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, контролюючим органом нараховано позивачу єдиний внесок у розмірі за 2017-2018 роки.
Заперечуючи проти вимоги податкового органу позивач зазначає, що внесені до законодавства зміни щодо сплати єдиного внеску суперечать Конституції України та значно звужують обсяг та зміст існуючих прав. Таке твердження не може бути підставою для скасування вимоги, оскільки станом на час прийняття оскаржуваної вимоги відповідач діяв відповідно до чинного законодавства. Пункт 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску" не визнавався неконституційним.
Згідно витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підприємницька діяльність позивачем припинена у грудні 2018 року. Посилання на те, що фактично позивач не вела підприємницьку діяльність також не є підставою для скасування вимоги. Нарахування єдиного внеску з 01.01.2017 року фізичним особам-підприємцям закон не пов'язує із фактичним веденням господарської діяльності. У випадку, якщо особа зареєстрована як фізична особа-підприємець та не користується встановленими законом пільгами зі сплати єдиного внеску, вона з 01.01.2017 зобов'язана сплачувати єдиний внесок незалежно від того, веде підприємницьку діяльність, чи ні.
Суд вважає безпідставними доводи позивача, що відповідач не мав повноважень нарахувати єдиний внесок лише на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.
Наказом Міністерства фінансів України N449 від 20.04.2015 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція №449) Відповідно до пункту 1 розділу VI Інструкції до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (пункт 2 розділу VI Інструкції №449).
Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи) (пункт 4 розділу VI Інструкції №449).
Отже, чинним законодавством надано право податковому органу нарахувати єдиний внесок з облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів без складання акту перевірки. Позивач є платником єдиного внеску, а відповідач вправі обчислювати суми єдиного внеску, не нараховані і не сплачені платником сум єдиного внеску, та зазначати це у вимозі про сплату боргу (недоїмки).
Доводи позивача про те, що відповідачем не дотримано строків направлення вимоги не є підставою для її скасування. Дійсно, відповідно до п. 3 розділу 6 Інструкції №449 позивачу вимога повинна бути направлена протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Однак, у зв'язку зі змінами в законодавстві у позивача з січня 2017 року виник обов'язок сплачувати єдиний внесок в мінімальному розмірі незалежно від подання звітності та провадження підприємницької діяльності. Вимога про сплату єдиного внеску констатує наявність заборгованості та необхідність її сплати. А направлення вимоги з порушенням визначеного строку ніяким чином не зменшує та не скасовує недоїмку зі сплати єдиного внеску, яка була нарахована правомірно.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога ГУ ДФС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску сформована відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах повноважень, а отже, є законною. Підстави для задоволення позовних вимог та скасування вимоги відсутні.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 13.11.2018 №Ф-14570-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відмовити в зв'язку з необгрунтованістю.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Соп'яненко