22 липня 2019 року справа № 340/1114/19
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кропивницькому адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, вул. Ак. Корольова, 26, м. Кропивницький,25030
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить:
- визнати незаконною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, викладену у листі № С-206/0-553/0/17-19, у наданні їй дозволу на розробку проекту землеустрою;
- визнати бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, викладену у листі від 04.03.2019 року №С-737/0-928/0/17-19, протиправною, оскільки вона не є ні дозволом, ні вмотивованою відмовою;
- визнати незаконною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, викладену у листі №29-11-0.332-3105/06 від 02.04.2019 року, у наданні їй дозволу на розробку проекту землеустрою;
- визнати незаконним наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 18.01.2019 року №11-161/14-19-СГ у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення частини спірної земельної ділянки іншій особі;
- зобов'язати відповідача надати їй дозвіл на розробку проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства, площею 2,000 га, яка знаходиться на території Диківської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області за межами населеного пункту.
Ухвалою суду від 06 травня 2019 року вказаний позов залишено без руху.
20.05.2019 року на адресу суду від позивача надійшла заява з виправленими недоліками, в якій позивач зменшує позовні вимоги, зокрема в частині визнання незаконним наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 18.01.2019 року №11-161/14-19-СГ у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення частини спірної земельної ділянки іншій особі, ухвалою від 04.06.2019 року позовна заява в цій частині повернута.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач з надуманих, необґрунтованих та непередбачених законом підстав відмовив їй у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. При цьому позивач наголошує на тому, що нею виконано всі вимоги передбачені законодавством для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Ухвалою суду від 04 червня 2019 року відкрито провадження за правилами спрощеного (письмового) провадження (а.с.1).
Зазначеною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання до суду відзиву на позовну заяву з відповідними доказами в їх обґрунтування
У встановлений судом строк відповідачем надіслано суду відзив на адміністративний позов, в якому останній просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. У відзиві вказав, що оскаржувані дії Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області є законними та обґрунтованими, рішення про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством, просив суд відмовити в задоволенні заявленого позову в повному обсязі (а.с.54-57).
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
У 2018 році ОСОБА_1 неодноразово зверталась до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки, яку вона використовує впродовж 15 років.
Однак, позивач неодноразово отримувала відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з посиланням на формування Головним управлінням Держгеокадстру у Кіровоградській області переліку земельних ділянок, які можуть бути надані громадянам. Так, відповідач зазначив, що бажане місце розташування земельної ділянки не відповідає вимогам законів, що викладено в листі №С-206/0-553/0/17-19 від 30.01.2019 року (а.с.14).
Представник позивача зазначив, що земельні ділянки у межах вказаного масиву понад 15 років тому виділялись соціальним та педагогічним працівникам задля стимулювання та покращення матеріально - побутових умов, що підтверджується довідкою Диківської сільської ради від 22.04.2019 року №283 та доданими до неї графічними матеріалами (а.с.12-13).
06.02.2019 року, представником позивача подано заяву, разом з клопотаннями ОСОБА_1 та іншими громадянами про надання дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність, земельних ділянок, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності Диківської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області (а.с.15).
Головне управління Держгеокадастру України у Кіровоградській області листом від 04.03.2019 року №С-737/0-928/0/17-19 відмовляє позивачеві та інформує про відсутність підстав для задоволення заяви - в зв'язку з тим, що згідно висновку Диківської сільської ради від10.12.2018 року №587, фізичній особі ОСОБА_1 погоджено надання дозволу щодо відведення у власність земельної ділянки, загальною площею 2,00 га, в тому числі ріллі - 2,00 га за рахунок земель с/г призначення із земель запасу Диківської сільської ради для ведення особистого селянського господарства, якою вона користується більше 15 років (а.с.16).
06.03.2019 року, представником позивача подано повторне клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, яке зареєстровано відповідачем за №29-1278/0/1-19 (а.с.17).
Головне управління Держгеокадастру України у Кіровоградській області листом від 02.04.2019 року №29-11-0.332-3105/2-19 відмовляє представникові позивача та інформує про відсутність підстав для задоволення заяви. Підстава для відмови - невідповідність місця розташування земельної ділянки, оскільки земельні ділянки використовуються іншими особами (а.с.18).
Позивач не погоджуючись з відмовами в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернулася із даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до пункту "в" частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 га.
Частиною 4 статті 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 ЗК України.
Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 ЗК України.
Згідно з частиною 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.
Відповідно до цього Положення Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за №1391/29521, затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в області.
Згідно з цим Положенням Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.
Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (пп.13 п.4 Положення).
Відтак, до повноважень відповідача, як територіального органу Держгеокадастру, належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Кіровоградської області, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України.
Отже, отримавши заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства, відповідач повинен був у місячний строк перевірити цю заяву на відповідність її вимогам статей 116, 118, 121 ЗК України і за наслідками перевірки - дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (видати відповідний наказ) або, у разі виявлення обставин, передбачених ч.7 ст.118 ЗК України, - надати позивачу мотивовану відмову у наданні дозволу. Відсутність відповіді протягом зазначеного строку визнавалася б мовчазною згодою на надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Листами від 30.01.2019 року №С-206/0-553/0/17-19, від 04.03.2019 р. за №С-737/ 0-928/0/17-19 та від 02.04.2019 р. №29-11-0.332-3105/2-19 відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не вказавши при цьому жодної з обставин, передбачених частиною 7 статті 118 ЗК України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду, що, розглядаючи заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, він діяв у на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Посилання відповідача у відзиві на позов на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд визнає недоречним, оскільки спірні правовідносини не стосуються захисту права власності.
Як встановив суд, прийняті відповідачем рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладені у листах від 30.01.2019 року №С-206/0-553/0/17-19, від 04.03.2019 р. за №С-737/ 0-928/0/17-19 та від 02.04.2019 р. №29-11-0.332/3105/2-19, не відповідають принципам управлінської діяльності, закріпленим у частині 2 статті 2 КАС України, позаяк прийняті необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, недобросовісно, всупереч повноваженням відповідача та вимогам чинного законодавства, що призвело до порушення права позивача на отримання обґрунтованого та мотивованого рішення за її заявою. Тому такі відмови є протиправними, а позов у цій частині слід задовольнити.
Вирішуючи вимогу про зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, суд дійшов до таких висновків.
Згідно з частиною 2 статті 22 Закону України "Про землеустрій" рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про землеустрій", землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил; діяльність у сфері землеустрою - наукова, технічна, виробнича та управлінська діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб, що здійснюється при землеустрої.
Суб'єктами землеустрою відповідно до статті 4 цього Закону є органи державної влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.
Порядок розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про передачу у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності (ч.7 ст.118 ЗК України) передбачає наявність у відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування права вибору одного з рішень - надати дозвіл або відмовити у його наданні. Відповідне рішення орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає за результатами такої перевірки та у разі відповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель, проектів землеустрою, затверджених у встановленому законом порядку, надає громадянину дозвіл на розроблення проекту землеустрою, а в протилежному випадку - відмовляє у наданні такого дозволу.
Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки у матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем перевірки заяви позивача на відповідність її вимогам статей 116, 118, 121 ЗК України, як умови надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, тому у задоволенні позову про зобов'язання відповідача надати позивачу такий дозвіл слід відмовити.
З'ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов до висновку, що з огляду на визнання протиправними відмов ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладених у листах від 30.01.2019 року №С-206/0-553/0/17-19, від 04.03.2019 р. за №С-737/ 0-928/0/17-19 та від 02.04.2019 р. №29-11-0.332/3105/2-19, порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за його заявою має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву та прийняти рішення відповідно до вимог земельного законодавства.
Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача, з урахуванням правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі.
Відповідно ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відтак, зважаючи на те, що постанова суду зобов'язує відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, суд вважає за необхідне встановити відповідачу строк подання звіту про виконання рішення - 10 днів з дня набрання законної сили рішенням суду.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 3070,60 грн.
Відтак, зважаючи на часткове задоволення позову, на користь позивача слід стягнути витрати на сплату судового збору у сумі 2305,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо вимог про стягнення понесених позивачем витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст. 134 КАС України).
Частина п'ята статті 134 КАС України визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд зазначає, що на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі 814/698/16, від 01 жовтня 2018 року у справі №569/17904/17.
Крім того, суд вважає, що до суду необхідно надати і детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги разом із відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена, а також із доказами, які підтверджують здійснення відповідних витрат (у разі понесення таких).
При цьому, недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.
На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи долучено:
- договір про надання правової допомоги (далі - Договір) (а.с. 23), укладений між ОСОБА_1 (Клієнт) та Адвокатом Майданюк Сергієм Івановичем (Виконавець)
- додаток до договору від 27.01.2019 року про надання правової допомоги, в якому визначено, що гонорар виконавця становить 5000 грн., крім того визначено, що додатково до гонорару замовник оплачує виконавцю додаткові витрати для виконання послуг (судовий збір, витрати на проживання та переїзд, транспортні послуги (а.с.24);
- ордер (а.с.25);
- акт приймання передачі правової допомоги до договору про надання правової допомоги від 03.05.2019 року (а.с.26).
Так, суд зазначає, що позивачем не надано документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Суд вважає, що наявними у справі доказами не підтверджується понесення позивачем витрат на правничу допомогу, та їх розмір, а тому відмовляє позивачу у їх відшкодуванні.
В даному випадку позивачем доказів понесених витрат в розмірі 5000 грн. до суду не надано, а тому в даній частині слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-, 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати незаконними відмови Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області викладені у листах
- від 30.01.2019 року №С-206/0-553/0/17-19
- від 04.03.2019 року №-737/0-928/0/17-19
- від 02.04.2019 року №29-11-0.332-3105/2-19, якими відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Диківської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ін.код - НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2305,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код - 39767636).
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області подати звіт про виконання рішення суду у строк - 10 днів з дня набрання чинності рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №340/1114/19.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.
Повний текст рішення складено та підписано 22.07.2019 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. Петренко