копія
25 квітня 2019 року Справа № 203/3404/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровської митниці ДФС до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови, -
27 вересня 2018 року Дніпропетровська митниця ДФС звернулася до суду з позовом до Центрально-міського ВДВС м. Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області, третя особа: ОСОБА_1 , в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Центрально-міського ВДВС м. Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області Пилявець О.В. про повернення виконавчого документу стягувачеві №ВП 51631931.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 30.05.2018 року державним виконавцем Центрально-міського ВДВС м. Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області Пилявець О.В. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві № ВП51631931 у зв'язку з тим, що в результаті вжитих виконавцем заходів неможливо з'ясувати місцезнаходження боржника.
Позивач вважає, що державним виконавцем не забезпечено повне і своєчасне вжиття всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів, спрямованих на виконання постанови суду, що і стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.
Ухвалою суду від 28 лютого 2019 року вирішено подальший розгляд справи здійснювати за загальними правилами позовного провадження та призначено судове засідання.
В судове засідання 25 квітня 2019 року представники позивача не з'явились, звернулись до суду із клопотанням про розгляд справи у письмовому провадженні.
Представник відповідача та третя особа в судове засідання не прибули, про дату, час і місце його проведення були повідомлені належним чином.
Представник відповідача відзив на позовну заяву не надав.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи вищевказане, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
22.02.2016 року постановою Кіровського районного суду у справі № 203/275/16-п ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 638 340, 27 грн. та конфіскації предмету правопорушення - відходи у гранулах для переплавлення з легованої сталі вагою 22 500 кг., вартістю 638 340, 27 грн.
Постановою від 26.01.2018 року відповідачем відкрито виконавче провадження ВП №55628205 з виконання постанови Кіровського районного суду у справі № 203/275/16-п про конфіскацію товару в дохід держави вартістю 638 340,27 грн. з боржника - ОСОБА_1 .
Однак, 30.05.2018 року державним виконавцем Центрально-міського ВДВС м. Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області Пилявець О.В. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві № ВП51631931 у зв'язку з тим, що в результаті вжитих виконавцем заходів неможливо з'ясувати місцезнаходження боржника.
Вирішуючи правомірність оскаржуваної постанови, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 р. виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч.1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Як передбачено п. 1 ч. 2. ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону № 1404-VIII у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу якщо у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника).
Враховуючи зазначене, суд вважає, що державним виконавцем передчасно винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві, оскільки відповідачем не вжиті всі можливі заходи, які повинні бути спрямовані на виконання постанови суду.
Згідно ч. 1 ст. 41 Закону № 1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано як визнання позову.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.
На підставі ст. 139 КАС України суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 1 762,00 грн.
Керуючись ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Центрально-міського ВДВС м. Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області Пилявець О.В. від 30 травня 2018 року про повернення виконавчого документа стягувачеві №ВП 51631931.
Присудити на користь Дніпропетровської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 1 762,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) В.М. Олійник
Рішення не набрало законної сили
25 квітня 2019 року.
Суддя В.М. Олійник
З оригіналом згідно.
Суддя В.М. Олійник