Провадження № 6/317/46/2019
Справа № 337/4949/17
12 липня 2019 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді Громової І.Б.,
при секретарі Коваль В.В.
за участі представника заявника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання начальника Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Брєй О.В. про примусове проникнення у житло,-
У липні 2019 року до Запорізького районного суду Запорізької області надійшло подання начальника Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Брєй О.В. про примусове проникнення у житло ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Подання мотивовано тим, що в Запорізькому районному ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області на виконанні знаходиться зведене виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 337/4949/17 від 18.09.2018 року виданого Запорізьким районним судом Запорізької області, про стягнення 9858,55 грн. з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 .
Зазначено, що боржник ухиляється від виконання судового рішення, борг не сплачує.
19.09.2018 року згідно до заяви стягувача до примусового виконання пред'явлено виконавчий лист № 337/4949/17 від 18.09.2018 року виданого Запорізьким районним судом Запорізької області, зазначене рішення набрало законної сили 18.09.2018 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову суму в якості відшкодування матеріальних збитків у розмірі 9858,55 грн. та судового збору у розмірі 640 грн.
20.09.2018 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого провадження, копії постанови направлено сторонам виконавчого провадження, АСВП 57257638, направлено запит щодо перевірки майнового стану боржника.
10.10.2018 року згідно до перевірки НАІС виявлено, що в боржника відсутні транспортні засоби.
05.12.2018 року надійшли відповіді з Пенсійного фонду України з відомостями, що боржник не працевлаштований, а також відповідь з Державної фіскальної служби України з відомостями, що в боржника відсутні відкриті рахунки у банках.
19.12.2018 року згідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта у боржника наявна нерухомість, а саме житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , а також 7/8 квартири за адресою: АДРЕСА_3 .
19.12.2018 року було повернуто авансовий внесок у розмірі 71,97 грн. стягувачу ОСОБА_3 .
19.12.2018 року винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.
26.02.2019 року винесено постанову про скасування процесуального документу, а саме постанови про в повернення виконавчого документу стягувачу у зв'язку з неповною перевіркою майнового стану боржника.
27.02.2019 року при виїзді на територію боржника за адресою: АДРЕСА_2 36 заступником начальника відділу складено акт державного виконавця в якому зазначалося, що боржник був відсутній вдома.
27.02.2019 року боржнику направлено виклик державного виконавця до відділу на 05.03.2019 року о 9:00. У зазначений час боржник до відділу не з'явився.
07.05.2019 року від стягувача надійшла заява в якій повідомлялось, що стягувач перебуває за адресою: АДРЕСА_4 .
10.05.2019 року направлено виклики державного виконавця за адресами, які зазначив стягувач за якими міг перебувати боржник, а саме: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_3 з вимогою з'явитися до відділу 16.05.2019 року о 13:00. В зазначений час боржник до відділу не прийшов.
06.06.2019 року на депозитний рахунок відділу надійшли грошові кошти від боржника у розмірі 100 грн.
12.06.2019 року при виїзді на територію боржника за адресою: АДРЕСА_2 державним виконавцем Шваковою А.А. складено акт в якому зазначалось, що боржник був вдома відсутній, сусіди повідомили, що він постійно проживає за вищевказаною адресою.
13.06.2019 року боржник з'явився до Запорізького РВ ДВС на вимогу державного виконавця, написав пояснення, в якому зазначив, що на даний час коштів для погашення боргу не має, сплачує по мірі надходження коштів, не працює, хоча як стало відомо боржник займається таксуванням тож гроші на оплату боргу все ж має.
27.06.2019 року на депозитний рахунок відділу надійшли грошові кошти від боржника у розмірі 100 грн.
Таким чином встановлено, що боржник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи кошти ухиляється від сплати в повній мірі боргу згідно до виконавчого листа 337/4949/17 від 18.09.2018 року виданого Запорізьким районним судом Запорізької області.
В судове засідання з'явилась представник заявника ОСОБА_1 яка подання підтримала.
Дослідивши матеріали подання, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
19.09.2018 року згідно до заяви стягувача до примусового виконання пред'явлено виконавчий лист № 337/4949/17 від 18.09.2018 року виданого Запорізьким районним судом Запорізької області, зазначене рішення набрало законної сили 18.09.2018 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову суму в якості відшкодування матеріальних збитків у розмірі 9858,55 грн. та судового збору у розмірі 640 грн.
20.09.2018 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого провадження, копії постанови направлено сторонам виконавчого провадження, АСВП 57257638, направлено запит щодо перевірки майнового стану боржника.
10.10.2018 року згідно до перевірки НАІС виявлено, що в боржника відсутні транспортні засоби.
05.12.2018 року надійшли відповіді з Пенсійного фонду України з відомостями, що боржник не працевлаштований, а також відповідь з Державної фіскальної служби України з відомостями, що в боржника відсутні відкриті рахунки у банках.
19.12.2018 року згідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта у боржника наявна нерухомість, а саме житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , а також 7/8 квартири за адресою: АДРЕСА_3 .
19.12.2018 року було повернуто авансовий внесок у розмірі 71,97 грн. стягувачу ОСОБА_3 .
19.12.2018 року винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.
26.02.2019 року винесено постанову про скасування процесуального документу, а саме постанови про в повернення виконавчого документу стягувачу у зв'язку з неповною перевіркою майнового стану боржника.
27.02.2019 року при виїзді на територію боржника за адресою: АДРЕСА_2 заступником начальника відділу складено акт державного виконавця в якому зазначалося, що боржник був відсутній вдома.
27.02.2019 року боржнику направлено виклик державного виконавця до відділу на 05.03.2019 року о 9:00. У зазначений час боржник до відділу не з'явився.
07.05.2019 року від стягувача надійшла заява в якій повідомлялось, що стягувач перебуває за адресою: АДРЕСА_4 .
10.05.2019 року направлено виклики державного виконавця за адресами, які зазначив стягувач за якими міг перебувати боржник, а саме: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_3 з вимогою з'явитися до відділу 16.05.2019 року о 13:00. В зазначений час боржник до відділу не прийшов.
06.06.2019 року на депозитний рахунок відділу надійшли грошові кошти від боржника у розмірі 100 грн.
12.06.2019 року при виїзді на територію боржника за адресою: АДРЕСА_2 державним виконавцем Шваковою А.А. складено акт в якому зазначалось, що боржник був вдома відсутній, сусіди повідомили, що він постійно проживає за вищевказаною адресою.
13.06.2019 року боржник з'явився до Запорізького РВ ДВС на вимогу державного виконавця, написав пояснення, в якому зазначив, що на даний час коштів для погашення боргу не має, сплачує по мірі надходження коштів, не працює, хоча як стало відомо боржник займається таксуванням тож гроші на оплату боргу все ж має.
27.06.2019 року на депозитний рахунок відділу надійшли грошові кошти від боржника у розмірі 100 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 439 ЦПК України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено у ст. 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Статтею 311 ЦК України передбачено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.
Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти, згідно з частиною 1 статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року, ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.
При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України й міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.
За змістом наведених вище норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.
Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем разом з поданням не були подані докази проживання боржником за адресою зазначеною у поданні. Більш того, матеріали справи містять заяву стягувача ОСОБА_3 згідно якої божник ОСОБА_2 проживає за адресо: АДРЕСА_4 .
Крім того, до подання не надано доказів наявності будь-якого майна, що належить ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .
Також, відсутня будь-яка інформація стосовно осіб які на даний час зареєстровані та проживають за вищезазначеною адресою.
Зазначена обставина має суттєве значення, оскільки примусове проникнення у житло може порушити їх права.
Окрім цього, відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Державний виконавець, звертаючись до суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника, повинен був належним чином обґрунтувати його та надати суду докази на підтвердження доводів свого подання.
Також, не є доведеним факт обізнаності боржника ОСОБА_2 стосовно відкриття виконавчого провадження.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Однак доказів про отримання ОСОБА_2 вказаної постанови матеріали справи не містять.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем не надано доказів про те, що боржнику вручено постанову про відкриття щодо нього виконавчого провадження, про отримання боржником вимог щодо провадження виконавчих дій.
Таким чином ухилення боржника від виконання рішення не є доведеним.
Під поняттям "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які не залежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Наявність умислу та інші факти, як обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про примусове проникнення до житла, як на підставу його вимог, підлягають доведенню.
В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 навмисно ухиляється від виконання судового рішення.
Навпаки, в матеріалах подання міститься посилання на сплату боржником грошових коштів у розмірі 100, 00 грн 06.06.2019 р. та 27.06.2019 р.
Отже, оскільки матеріали справи та, відповідно, матеріали виконавчого провадження не містять ані доказів вручення боржнику ОСОБА_2 постанови про відкриття виконавчого провадження, ані доказів вручення боржнику викликів державного виконавця, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення подання про примусове проникнення до житла, оскільки державний виконавець не довів та в матеріалах подання відсутні будь-які докази того, що боржник свідомо ухилявся від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, а висновок державного виконавця про перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до житла є передчасним.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Подання начальника Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Брєй О.В. про примусове проникнення у житло - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
У відповідності до п.п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017), до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Повний текст виготовлено 17.07.2019 року.
Суддя І.Б. Громова