Заводський районний суд м. Запоріжжя
69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98
Справа № 332/896/19
Провадження №: 2/332/874/19
19 липня 2019 р.
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:
Головуючого судді: Марченко Н.В.
при секретарі: Безбородько І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління державної реєстрації фізичних осіб, про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Управління державної реєстрації фізичних осіб, про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 22.07.1999 року позивачу ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_1 . На теперішній час в спірній квартирі також зареєстрована відповідач ОСОБА_2 , яка без поважних причин не проживає в зазначеній квартирі понад десять років, місце її фактичного проживання позивачу невідоме. Реєстрація відповідача в спірній квартирі перешкоджає позивачу у користуванні квартирою та призводить до того, що він має сплачувати додаткові витрати по оплаті за комунальні послуги за зареєстровану, але не проживаючу фактично особу, та не в змозі оформити субсидію. У зв'язку із чим, позивач просить усунути перешкоди в користуванні належним йому на праві власності майном, визнавши відповідача такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Позивач в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві та пояснив, що відповідач без поважних причин не проживає в квартирі АДРЕСА_1 понад десять років, місце її фактичного проживання позивачу невідоме.
Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач викликалася до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, але в судове засідання остання не з'явилася, причину своєї неявки суду не повідомила, відзиву не подала, а тому суд прийшов до переконання про можливість розгляду справи за її відсутності.
Від представника третьої особи - Самусєвої Ю.П., в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без її участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.
На підставі наявних у справі доказів, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, вислухавши пояснення позивача, допитавши свідків, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючи надані докази, приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 22.07.1999 р., виданого Відкритим акціонерним товариством Запорізьким металургійним комбінатом «Запоріжсталь» ім. С.Орджонікідзе (а.с.12), що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 11366146 від 23.10.2013 (а.с.11).
Як вбачається із відповіді, наданої на запит суду департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради № 01-71/4670 від 25.03.2019 року, відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 23.04.2002 року по теперішній час (а.с.17).
Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , кожний окремо, підтвердили той факт, що відповідач не проживає в квартирі АДРЕСА_1 з 2008 року.
В добровільному порядку з реєстраційного обліку відповідач не знімається. Даний факт суттєво порушує право власності позивача, що створює перешкоди в користуванні власністю позивача, який несе додаткові витрати по його утриманню, оскільки плата за користування житлом нараховується виходячи з кількості зареєстрованих осіб, крім того позивач не в змозі оформити субсидію.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1, ч.2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до положень ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.
Відповідно до п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07 лютого 2014 року, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК України) із зняттям останнього з реєстрації. Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства: статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР, стаття 405 ЦК України, а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про виселення; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не є ані власником, ані співвласником спірної квартири, договір найму житла з нею не укладався і вона хоч і є членом сім'ї власника квартири позивача ОСОБА_1 , але без поважних причин не проживає більш ніж 1 рік в квартирі, що є підставою для визнання її такою, що втратила право користування житлом в силу ст.. 405 ч. 2 ЦК України.
Аналізуючи надані по справі докази, у їх сукупності, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову та визнання відповідача такою, що втратила право користування спірним житловим приміщенням, оскількисудом встановлено, що позивач є власником вказаної квартири, але його право щодо володіння своїм майном порушується відповідачем, тому позов обґрунтований, законний та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 263-265, 280-284, 288 ЦПК України, -
Позовні вимоги - задовольнити .
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення виготовлено 19.07.2019 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя: Н.В.Марченко