13.07.2007 Справа № 2/231
За позовом
Української державної інноваційної компанії, Закарпатського регіонального відділення, м. Ужгород
до відповідача
закритого акціонерного товариства «Ужгородський механічний завод», м. Ужгород
про
стягнення суми 172616,83 грн. у зв'язку з неналежним виконанням умов мирової угоди, з яких 164777,48 грн. основного боргу, 2072,13 грн. трьох відсотків річних та 5767,32 грн. інфляційних збитків
Суддя О.В. Васьковський
Представники:
Від позивача
Гутич М.М. -голова Закарпатського регіонального відділення (дов. №1837 від 27.12.06)
Від відповідача
Якима С.І. -голова правління
СУТЬ СПОРУ: Українська державна інноваційна компанія, Закарпатське регіональне відділення, м. Ужгород (далі -позивач) звернулася з позовом до закритого акціонерного товариства «Ужгородський механічний завод», м. Ужгород (далі -відповідач) про стягнення суми 196909,10 грн. у зв'язку з неналежним виконанням умов мирової угоди, з яких 164777,48 грн. основного боргу, 29659,95 грн. трьох відсотків річних та 2471,67 грн. інфляційних збитків
Позивач просить позов задоволити, мотивуючи тим, що відповідач неналежним чином виконував затверджену судом мирову угоду, у зв'язку із чим було відкрито виконавче провадження. У ході здійснення виконавчого провадження відповідач здійснював оплату із свого рахунку на рахунок позивача. 21.08.06 виконавче провадження було закінчене у зв'язку із сплатою відповідачем сум встановлених рішенням про затвердження мирової угоди від 23.05.01. Однак позивач у процесі надходження коштів, посилаючись на п.9 мирової угоди, у першу чергу зараховував їх у погашення нарахованих відсотків та пені за прострочення виконання мирової угоди, внаслідок чого основна заборгованість залишилася непогашеною у сумі 164777,48 грн.
Відповідач проти позову заперечує. В якості обґрунтувань своєї позиції, у порядку ст.35 ГПК України посилається на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 04.10.06 у справі №2/128, якою встановлений факт погашення основного боргу на виконання рішення господарського суду про затвердження мирової угоди. Також відповідач доводить, що у процесі погашення боргу позивачем не направлялись ніякі документи про зарахування не по призначенню коштів спрямованих на погашення боргу визначеного рішенням суду. Крім того, відповідач зазначає, що рішенням про затвердження мирової угоди від 23.01.01 пеня та її розмір не визначались.
У судових засіданнях 02.07.07, 12.07.07 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалася перерва.
Рішення проголошено відповідно до ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та додатково подані докази, суд встановив:
23.05.01 у справі №2/128 про стягнення заборгованості за інноваційною позикою у сумі 1205032,82 грн. та страхового відшкодування у сумі 247144 грн. господарським судом Закарпатської області затверджено мирову угоду, укладену між позивачем - Українською державною інноваційною компанією в особі Закарпатського регіонального відділення та відповідачем -закритим акціонерним товариством «Ужгородський механічний завод».
Відповідно до резолютивної частини рішення у справі №2/128 (враховуючи ухвалу від 16.05.06 про виправлення помилки) судом затверджено наступний зміст мирової угоди: сторони визначають борг відповідача ЗАТ «Ужгородський механічний завод» у сумі 119045,64 грн. (1128955,00 грн. основного боргу, 59521,64 грн. пені, 1700 грн. державного мита та арбітражні витрати 69 грн. арбітражних витрат); відповідачу надається розстрочка виплати узгодженого боргу згідно графіку повернення позики до грудня 2001 року; за користування позикою відповідач зобов'язується оплачувати 12% річних; з метою забезпечення позову відповідач заставляє належне йому майно та зобов'язується застрахувати предмет застави. Також, 23.05.01 судом, окремо затверджено текст мирової угоди підписаний позивачем та відповідачем. У відповідності до п.5.1 мирової угоди встановлено графік повернення позики щомісячно у період з червня по грудень 2001 року визначеними частинами.
У зв'язку із неналежним виконанням ЗАТ «Ужгородський механічний завод» умов мирової угоди, позивач звернувся до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання мирової угоди, внаслідок чого, згідно постанови від 29.11.01 було відкрито виконавче провадження.
21.08.06 Державною виконавчою службою м. Ужгород винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду Закарпатської області по справі №2/128 від 23.05.01 про затвердження мирової угоди, про стягнення з ЗАТ «Ужгородський механічний завод» на користь Української державної інноваційної компанії суми боргу у розмірі 1190245,64 грн. Зазначена постанова винесена у зв'язку із наданням відповідачам платіжних доручень за якими сума боргу за виконавчим документом перерахована стягувачеві (а.с.95-118).
Позивач оскаржив вищенаведену постанову ДВС мотивуючи тим, що згідно мирової угоди (п.9) сторони погодили, що кошти направлені боржником на погашення суми боргу зараховуються стягувачем у такій черговості: для сплати відсотків за позику; для сплати простроченої заборгованості; для погашення залишку суми позики. Оскільки позивачем із сум сплачених відповідачем були погашені суми відсотків і пені, то у цій частині основний борг не погашений а відповідно постанова про закінчення виконавчого провадження є незаконною.
04.10.06 ухвалою господарського суду Закарпатської області відмовлено у задоволенні скарги Української державної інноваційної компанії на дії державного виконавця по закінченню виконавчого провадження, згідно постанови від 21.08.06. Вказана ухвала мотивована тим, що відповідно до матеріалів виконавчого провадження, які містять підтверджуючі документи про виконання рішення суду, а саме копії платіжних доручень на суму 1190245,64 грн., боржник сплатив суму боргу.
Згідно ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішені інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином факт погашення боргу встановленого рішенням суду від 23.05.01 у справі №2/128 у сумі 1190245,64 грн. у т.ч. 1128955 грн., 59521,61 грн., 1700 грн. держмита та 69 грн. арбітражних витрат, встановлений ухвалою суду від 04.10.06. Зазначена ухвала на момент вирішення даного спору є чинною.
Слід відзначити, що як вбачається із розрахунку (а.с.125 Т.1) позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 90500,43 грн. (9148,64 грн. + 81351,79 грн.). Зазначену суму позивач погасив за рахунок сум, які надходили від відповідача в рахунок виконання мирової угоди. Однак з огляду на п.9 мирової угоди сторони не погоджували порядок сплати пені. Водночас встановлений в мировій угоді розмір пені -1% суперечить положенням ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року № 543/96-ВР, якою встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення суми 2072,13 грн. трьох % річних та 5767,22 грн. інфляційних збитків, з огляду на вищенаведене, тобто відсутності підстав для нарахування, слід відмовити, також.
Таким чином, враховуючи у сукупності вищенаведені обставини та обраний позивачем спосіб захисту у позові слід відмовити повністю.
У відповідності до ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 1, 15, 32, 33, 34, 43, 49, 77, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
у позові відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Васьковський