ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.07.2019Справа № 910/5658/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (86065, Донецька обл., проїзд Індустріальний, 1)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5)
про стягнення 18 147,81 грн.
Представники сторін: не викликались
02 травня 2019 року на розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 18 147,81 грн.
06 травня 2019 року, з урахування протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2019, було здійснено автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого позовна заява №11/10/39 від 23.04.2019 передана на розгляд судді Пукшин Л.Г.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що зі станції Авдіївка Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" (надалі - позивач) було відправлено вантаж у вагоні Акціонерним товариством "Українська залізниця" (надалі - відповідач) до станції призначення - Вояни, Словацька республіка. За доводами позивача, вантаж було доставлено із простроченням та відповідно до розрахунку штраф за несвоєчасну доставку вантажу на станцію призначення склав 18 14781 грн., у зв'язку з чим останній звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача зазначеної суми.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.05.2019 залишено позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" без руху в порядку ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу час для усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду, а саме уточнення прохальної частини позовної заяви.
21.05.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивачем уточнено прохальну частину позову, а саме Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" просить суд стягнути з відповідача штраф на несвоєчасну доставку вагонів у розмірі 18 147,18 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.05.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/5658/19 та вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
12.06.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що на дату подачі позовної заяви 23.04.2019 строк на розгляд претензії №11/02/132 від 06.11.2018 та надання відповідачем відповіді на неї не сплив. Таким чином, відповідач вважає, що на дату подачі позову у позивача було відсутнє право звернення до суду, внаслідок недотримання процедури досудового врегулювання спору, оскільки строк для розгляду відповідачем претензійних вимог сплив лише 11.05.2019.
Цією ж датою до суду надійшла заява про зменшення штрафних санкцій, відповідно до якої відповідач просить суд зменшити розмір штрафу за несвоєчасну доставку вантажів до 5% від обґрунтованої суми позову, з огляду на відсутність понесених позивачем збитків внаслідок порушених термінів доставки вантажу.
13.06.2019 та 14.06.2019 засобами поштового зв'язку до суду надійшов аналогічний відзив на позов та заява про зменшення штрафних санкцій.
Позивач в межах строку, встановленого ухвалою суду від 24.05.2019, відповіді на відзив не надав.
Відповідно до ч. 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
06 грудня 2017 року між Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" (надалі - позивач, продавець) та Компанією "MERTRADE spol s г. о." (надалі - покупець) був укладений контракт №862/17, за умовами якого продавець зобов'язався поставити покупцю бензол сирий кам'яновугільний марки БС та марки БС-1 (надалі - вантаж).
28 серпня 2018 року, в межах зазначеного контракту №862/17, зі станції Авдіївка на адресу отримувача СВС с.р.о. Вояни, 07672, Словацька республіка - 7672 для фірми ДЕЗА, а.с., станція призначення: Вояни, Словацька республіка ЖСР, пограничні станції переходів: 381104 Ужгород (зксп. ЖСР) 168708 Матьовце (зксп. ЖСР), згідно накладної СМГС № 51481216 було відправлено вантаж у вагоні (цистерні) №51783702 УЗ.
Відносини, пов'язані з діяльністю транспорту, у тому числі залізничного, регулюються Законом України "Про транспорт", іншими актами законодавства України. Правовідносини в Україні щодо перевезення вантажів у міжнародному сполученні регулюються Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (далі - УМВС).
Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Пунктом 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно пунктів 22, 23 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Відповідно до пункту 3 ст. 14 УМВС, укладення договору перевезення підтверджується накладною. Приймання вантажу до перевезення від відправника здійснюється договірним перевізником.
Згідно з п.п. 2,3 ст 24 УМВС термін доставки вантажу визначається виходячи з наступних норм: для контейнерів - 1 доба на кожні розпочаті 150 км; для інших відправлень - 1 доба на кожні розпочаті 200 км. Строк доставки вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов'язані з відправленням вантажу.
За умовами параграфів 5, 7 цієї статті Угоди перебіг строку доставки вантажу розпочинається з 0.00 годин дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі отримувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповна доба вважається повною.
Строк доставки вважається дотриманим, якщо вантаж прибув на станцію призначення до спливу строку доставки і перевізник повідомив отримувача про прибуття вантажу і можливості передачі вантажу в розпорядження отримувача. Порядок повідомлення отримувача визначається національним законодавством, що діє в місці видачі вантажу.
Як вбачається із матеріалів справи, 14 вересня 2018 року вагон №51783702 УЗ прибув на станцію Ужгород, в подальшому на станцію Матьовце, та лише 15.09.2018 на станцію призначення, про що свідчить відповідний календарний штемпель станції Вояни у п. 27 залізничної накладної №51481216.
Таким чином, вантаж за вищевказаною залізничною накладною був відправлений зі станції Авдіївка 28.08.2018 та прибув на станцію призначення 15.09.2018, тобто, через 18 діб. Відстань перевезення, що зазначається у п. 38 накладної, складає УЗ-1591 км+ЖРС-10 км. = 1601 км. Термін доставки вантажу складає - 10 діб.
Отже, з огляду на зазначене, відповідач допустив прострочення доставки вантажу, при цьому відмітки про причини затримки вантажу, які дають право відповідачу на збільшення терміну доставки та тривалість цієї затримки не проставлені, що вказує на відсутність поважних причин прострочення термінів доставки вантажу.
Відповідно до ст. 27 УМВС встановлено, що, якщо перевізником не був дотриманий термін доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 УМВС, перевізник сплачує відшкодування за перевищення терміну доставки у вигляді неустойки.
Розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення терміну доставки, і величини тривалість) перевищення терміну доставки, що розраховується як відношення перевищення терміну доставки (доба) до загального терміну доставки, а саме:
- 6 % провізної плати при перевищенні терміну доставки не зверху однією десятою загального терміну доставки;
- 18 % провізної плати при перевищенні терміну доставки більше за одну десяту, але не понад три десятих загального терміну доставки;
- 30 % провізної плати при перевищенні терміну доставки більше трьох десятих загального терміну доставки.
Таким чином, оскільки термін доставки вантажу за накладною не був дотриманий залізницею, зокрема, перевищення терміну доставки склало 8 діб, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 18 147,81 грн.
Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як підтверджується календарним штемпелем на залізничній накладній, відповідачем доставлено позивачу вантаж із порушенням встановленого терміну доставки, що є підставою для застосування до залізниці як перевізника відповідальності у вигляді штрафу.
Перевіривши розрахунок штрафу за несвоєчасну доставку вагону, з урахуванням кількості днів прострочення, суд визнав його обґрунтованим та арифметично вірним.
Таким чином, приймаючи до уваги, що факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений та документально підтверджений, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 18 147,81 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на відмову у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що на дату подачі позовної заяви строк на розгляду претензії №11/02/132 від 06.11.2018 та надання відповідачем відповіді на неї не сплив.
Параграфом 2 статті 47 Угоди передбачено момент виникнення права на пред'явлення претензії та позову, за умовами якого право пред'явлення претензії та позову про відшкодування за недостачу, пошкодження (псування) вантажу, а також за перевищення строку доставки, виникає з дня видачі вантажу одержувачеві.
Відповідно до § 7 ст. 46 Угоди про міжнародне вантажне сполучення претензійні вимоги, що випливають із договору міжнародного залізничного вантажного перевезення розглядаються перевізником протягом 180 днів з дня її отримання.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем направлялась на адресу відповідача претензія №11/02/132 від 06.11.2018 про відшкодування 18 147,81 грн за перевищення терміну доставки вантажу.
Дана претензія була отримана відповідачем 13.11.2018 та зареєстрована за вхідним номером №Ц-28088/0/37-18, а відтак, повинна була бути розглянута останнім в період з 13.11.2018 по 11.05.2019.
Оскільки, станом на момент відкриття провадження у справі (24.05.2019) строк для розгляду вищевказаної претензії настав, при цьому жодних доказів наданої відповідачем відповіді на претензію в межах визначеного строку матеріали справи не містять, як і доказів сплати останнім штрафу за несвоєчасну доставку вагону, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.
Щодо заявленої відповідачем вимоги про зменшення розміру штрафу до 5% від обґрунтованої суми позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про зменшення неустойки, суд повинен встановити співрозмірність неустойки невиконаному зобов'язанню відповідачем та врахувати інтереси обох сторін.
Разом з тим, однією з підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач зазначає про те, що витрати АТ "Українська залізниця" невпинно зростають, в основному за рахунок зростання цін на енергоносії, матеріали та паливо, що необхідні для безперебійного функціонування галузі, і дохідна частина наразі не в повній мірі покриває планові витрати, у тому числі через зменшення обсягів перевезень.
Приписами ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, наявність обставин для зменшення штрафних санкцій повинна бути доведена відповідачем належними та допустимими доказами.
Встановивши причини невиконання відповідачем грошового зобов'язання та надавши належну оцінку обставинам такого невиконання, врахувавши розмір несвоєчасно виконаного зобов'язання та розмір нарахованого штрафу, майновий стан позивача та відповідача, суд не знаходить підстав для зменшення суми нарахованого штрафу.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" в повному обсязі, з покладенням на відповідача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (86065, Донецька обл., м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1; ідентифікаційний код 00191075) суму штрафу у розмірі 18 147 (вісімнадцять тисяч сто сорок сім) грн 81 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 23.07.2019
Суддя Л. Г. Пукшин