22 липня 2019 року
Київ
справа №308/1568/19
адміністративне провадження №К/9901/19735/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
перевіривши касаційну скаргу представника громадянина Вірменії ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 березня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року у справі за позовом Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області до громадянина Вірменії ОСОБА_1 про примусове видворення,
15 липня 2019 року зазначена скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Позивач звернувся до суду з позовом до громадянина Вірменії ОСОБА_1 про примусове видворення за межі України.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 березня 2019 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року, позовну заяву задоволено частково, ухвалено примусово видворити громадянина Вірменії ОСОБА_1 за межі території України, у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що фактичні дані по справі свідчать про те, що відповідач не має документів, які підтверджують його законність перебування на території України та добровільно не виконав рішення про примусове повернення з України від 10 квітня 2018 року.
Не погоджуючись із такими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
Свою касаційну скаргу відповідач мотивує тим, що судом апеляційної інстанції неповністю з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи; висновки, що викладені в оскаржуваних рішеннях не відповідають встановленим обставинам справи; судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, враховуючи наступне.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас, пунктом 2 частини 5 цієї ж норми Кодексу обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 11 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
Предметом розгляду даної справи є примусове видворення громадянина Вірменії ОСОБА_1 за межі України.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на зазначене, ця справа в розумінні КАС України є справою незначної складності.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою представника громадянина Вірменії ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 березня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року у справі за позовом Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області до громадянина Вірменії ОСОБА_1 про примусове видворення у справі №308/1568/19.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач О. А. Губська
Судді М. В. Білак
О. В. Калашнікова