Ухвала
22 липня 2019 року
м. Київ
справа № 367/3246/15-ц
провадження № 61-11159 ск 19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Воробйової І. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави
в особі Кабінету Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство», ОСОБА_2 , про визнання недійсними рішення ради, державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки,
У липні 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року з пропуском строку, установленого частиною першою статті 390 ЦПК України.
Згідно із частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала,
не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнано неповажними.
У касаційній скарзі заявник зазначає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції була отримана лише 21 червня 2019 року при ознайомленні з матеріалами справи, однак доказів на підтвердження зазначених обставин не надає.
Також заявник зазначає, що не мав можливості підготувати касаційну скаргу у встановлений строк, оскільки перебував на лікарняному з 03 квітня по 06 травня 2019 року. На підтвердження вказаної обставини заявник надає виписку із медичної карти хворого № 19/3/986 від 19 квітня
2019 року, однак з даної виписки вбачається, що ОСОБА_1 перебував на госпіталізації лише з 03 квітня 2019 року по 19 квітня 2019 року.
Наведені заявником причини, що призвели до пропуску строку на касаційне оскарження, не можуть бути визнані поважними, оскільки заявник не надає будь-яких належних та допустимих доказів щодо порушення апеляційним судом вимог щодо видачі (надсилання) копії судового рішення.
Вказані заявником обставини пропуску строку не є поважними
та не підтверджуються відповідними доказами.
Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження
не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією
із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ,
від 03 квітня 2008 року).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення,
що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, на підставі частини третьої статті 393 ЦПК України касаційну скаргу слід залишити без руху, оскільки заявником не надано належних доказів
на підтвердження поважності пропуску строку на касаційне оскарження.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 390, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року залишити без руху і надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Якщо заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, з наданням відповідних доказів, не буде подано особою у зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. А. Воробйова