22 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/6915/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Довгої О.І., Затолочного В.С.,
при секретарі судового засідання: Дроздовській Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Поліцейського роти №2 УПП у Волинській області Комарук Юлії Михайлівни на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 13 травня 2019 року (суддя- Василюк А.В., ухвалене в м. Нововолинську) у справі № 165/633/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліцейського роти №2 УПП у Волинській області Комарук Юлії Михайлівни про скасування постанови серії НК № 5911227 про адміністративне провопорушення від 28 лютого 2019 року,-
12.03.2019р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Поліцейського роти №2 УПП у Волинській області Комарук Юлії Михайлівни про скасування постанови серії НК №591227 від 28 лютого 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 255 грн., та закриття провадження у справі.
Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 13 травня 2019 року скасовано постанову поліцейського роти №2 БУПП у Волинській області Комарук Юлії Михайлівни серії НК №591227 від 28 лютого 2019 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та надіслано справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
Не погодившись з прийнятим рішенням суду Поліцейський роти №2 УПП у Волинській області Комарук Юлія Михайлівна оскаржила його подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Вважає, що оскаржуване рішення винесене без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Як на доводи апеляційної скарги, апелянт посилається зокрема на те, що факт порушення позивачем ПДР підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського та відеозаписом приладу TruCam, який надано суду першої інстанції, яким зафіксовано момент правопорушення, відтак факт порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, який передбачений ч.1 ст.122 КУпАП підтверджено належним чином. Крім цього апелянт зазначив, що є неналежним відповідачем у справі.
Позивач будучи повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився та явки представника не забезпечив, що відповідно до ч.2 ст.313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без його участі.
Апелянт в апеляційній скарзі просить розгляд справи проводити за її відсутності.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як видно з постанови серії НК №591227 від 28 лютого 2019 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі Н-22 Устилуг-Луцьк-Рівне зі швидкістю 90 км/год, перевищив встановлену швидкість руху в населеному пункті на 40 км/год, тим самим порушив п.12.4 ПДР України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 ПДР України, швидкість вимірювалась приладом TruCAM 000798.
Відтак ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.
Не погодившись з даною постановою про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 звернувся в суд з даним позовом
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції зробив висновок, що при винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП, відповідачем не з'ясовано всіх фактичних обставин справи, було порушено права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, передбачені ст.268 КУпАП.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.
Відповідно до ч.3 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя і п'ята статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста і сьома статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
З наведеної норми слідує, що суб'єктом владних повноважень, який розглядає справу про адміністративне правопорушення і виносить постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, є відповідний Орган в особі конкретної посадової особи.
Отже, інспектори патрульної поліції при розгляді справи про адміністративне правопорушення діють від імені органів Національної поліції, а не від свого імені.
Таким чином, належним відповідачем у справі щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, повинен бути відповідний орган Національної поліції.
Проте, розглядуваний адміністративний позов позивачем заявлено до Поліцейського роти №2 УПП у Волинській області Комарук Юлії Михайлівни, тобто до неналежного відповідача.
Належним відповідачем у даній справі є Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Таким чином з наведених норм слідує, що можливість заміни неналежного відповідача може бути здійснена виключно судом першої інстанції.
Отже, враховуючи що адміністративний позов заявлено до неналежного відповідача та з врахуванням відсутності в суду апеляційної інстанції можливості замінити його належним відповідачем, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, який заявлений до неналежного відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 317 КАС України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
Суд першої інстанції не врахував вищевказаних обставин та дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову.
Згідно з ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав.
Керуючись статтями 308, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Поліцейського роти №2 УПП у Волинській області Комарук Юлії Михайлівни задовольнити.
Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 13 травня 2019 року у справі №165/633/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді О. І. Довга
В. С. Затолочний