17 липня 2019 року № 857/5878/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Качмара В.Я.,
суддів - Курильця А.Р., Ніколіна В.В.,
при секретарі судового засідання - Чопко Ю.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року у справі №140/713/19 (суддя Дмитрук В.В., м.Луцьк) за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, -
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Волинської митниці ДФС (далі - Митниця) у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 14.02.2019 №UA205040/2019/000036/2 (далі - Рішення).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим рішення, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що в порушення вимог частини десятої статті 58 Митного кодексу України (далі - МК) позивачем не надано жодного документа чи інформації щодо складових митної вартості транспортного засобу, а саме понесених витрат на транспортування та страхування транспортного засобу. Також зазначає, що за результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару, а також враховуючи відмову декларанта подавати інші документи, Митницею обґрунтовано прийняте оскаржуване Рішення
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до митного органу подано всі, передбачені частиною другою статті 53 МК документи, на підставі яких можна перевірити заявлену декларантом позивача митну вартість товару.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно з договором купівлі-продажу від 05.12.2018 (далі - Договір) позивач придбав у фірми PKW-,LKW, Baumaschinen-Handel Штефан Замбірський, автомобіль марки Фольксваген Т5 номер шассі НОМЕР_1 , 2014 року випуску, за ціною 6 800 Євро (далі - Автомобіль; а.с.11-12).
31.01.2019 ОСОБА_1 була оформлена експортна декларація MRN 19DE775599695646E9 (далі - Експортна декларація) для вивезення Автомобіля з Німеччини до України, при перетині польсько-українського кордону здійснив митне оформлення вивезення Автомобіля, чим завершив експортну операцію, передбачену Договором (а.с.12 зворот).
З метою митного оформлення товару (Автомобіля) декларантом позивача подано до митного органу митну декларацію від 04.02.2019 №UA205040/2019/006676 (далі - МД-1) в якій митна вартість товару визначена за основним методом - за ціною договору (контракту) - 6800 євро, що станом на день декларування становить 215059,21 грн (а.с.24-25).
До МД-1 долучено необхідний пакет документів на підтвердження заявленої митної вартості товару, зокрема рахунок-фактуру від 05.12.2018 на суму 6800 євро, митна декларація від 02.02.2019 б/н, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації) від 02.02.2019 №UA205010/2019/412233, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 18.02.2014 №EG844211, висновок експертного дослідження від 04.02.2019 №965 і договір про надання послуг митного брокера від 04.02.2019 №589.
Однак, при митному оформленні Автомобіля у відповідача виникли сумніви щодо відповідності заявленої ціни товару, а тому посадовою особою митного органу було витребувано додаткові документи для підтвердження митної вартості товару.
У відповідь на дане повідомлення декларант надав додаткові документи, а саме: квитанцію про оплату на суму 6800 Євро від 05.12.2018 (далі - Квитанція), витяги сторінок сервісного обслуговування автомобіля, копію Експортної декларації, висновок експертного дослідження від 12.02.2019 №1318 (а.с.12-23).
Після опрацювання поданих для митного оформлення документів на підтвердження заявленої митної вартості, відповідачем 14.02.2019 винесено Рішення, згідно якого митну вартість ввезеного товару визначено з використанням шостого (резервного) методу в сумі 540134,67 грн (17600 євро) (а.с.26-27).
Також, у зв'язку із заявленням декларантом недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів митним органом було винесено Картку відмови в прийняті МД-1 від 14.02.2019 №UA205040/2019/00582 (а.с.28).
У зв'язку із цим, декларантом позивача 20.02.2019 було подано нову митну декларацію №205040/2019/01160 (далі - МД-2; а.с.29).
Відповідно до статті 49 МК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За приписом частини першої статті 51 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 57 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК).
Згідно з частинами першою - третьою статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У пунктах 1 та 4 частини четвертої статті 54 МК України зазначено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини шостої цієї статті орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частиною першою статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Отже, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів: 1) визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи 2) приймає письмове рішення про її коригування, а також 3) випускає у вільний обіг товари, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, а у разі незгоди - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій.
Відповідно до частини сьомої статті 55 МК у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Як уже згадано вище, декларантом позивача 20.02.2019 подана МД-2, з дотриманням порядку наведеного у частині сьомій вказаної статті МК.
Разом з тим, як видно матеріалів справи митну вартість імпортованого Автомобіля, що вказана декларантом позивача у МД-1, визначено за основним методом, а до самої МД-1 декларантом подано всі необхідні та наявні у нього документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.
При цьому, позивач покликається на те, що Договір, Квитанція це достатні документи, що видані продавцем і які засвідчують дійсну вартість придбаного Автомобіля в сумі 6800 євро. Інші документи, які б визначали числові значення митної вартості придбаного транспортного засобу, крім тих, що подавалися його декларантом при здійсненні митного оформлення за МД-1, у нього відсутні.
В той же час, суд звертає увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі №809/872/17.
Разом з тим, відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст Договору та Квитанції, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів Федеративної Республіки Німеччини інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем нерезидентом Автомобіля та отримання або не отримання від позивача коштів в сумі 6800 євро та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб.
Крім того, суд апеляційної інстанції приймає до уваги висновки суду першої інстанції за якими відповідач у оскаржуваному Рішенні не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов'язковою при обчисленні такої вартості.
Між тим, як вбачається з оскаржуваного Рішення у ньому зазначено лише про неможливість застосування методів визначення митної вартості (2а, 2б, 2в, 2г) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Митну вартість визначено за резервним методом у зв'язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС. Виходячи з наведеного митна вартість товару становитиме 17600 євро.
Відтак, митним органом у Рішенні не наведено жодної із чотирьох причин, передбачених частиною шостою статті 54 МК, через які митна вартість імпортованого транспортного засобу не може бути визначена за ціною договору (контракту).
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції вірно вказав на те, що: уповноваженою особою декларантом (позивачем) подано усі документи згідно з переліком передбаченим частиною другою статті 53 МК; у поданих документах наявні всі відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товару та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена згідно Квитанції.
Таким чином, наявними в матеріалах справи документами спростовується позиція Митниці про те, що митна вартість Автомобіля нижча митної вартості ідентичних товарів, оскільки подані декларантом документи підтверджують факт проведення оплати позивачем за придбаний транспортний засіб на суму 6800 Євро.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених вище правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд, -
Апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Головуючий суддя В. Я. Качмар
судді А. Р. Курилець
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 22 липня 2019 року.