Справа № 500/1067/19
17 липня 2019 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Баранюка А.З.
за участю:
секретаря судового засідання Габрилецької С.Є.
представника позивача: ОСОБА_1;
представника відповідача: Васильчук І.Б.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Тернопільської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Тернопільської митниці ДФС (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 17.01.2019 року № UA 403000/2019/000121/2.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що всупереч наявності всього переліку документів на підтвердження придбання транспортного засобу та його вартості їй було відмовлено у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Вказує, що інспектором Тернопільської митниці не було вказано, як про наявність недостовірності заявленої вартості транспортного засобу, так і не зазначено жодного посилання на докази, що свідчили б про заниження митної вартості автомобіля. Вважає необґрунтованим використання резервного методу визначення вартості автомобіля за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, що не дає підстави для висновку щодо застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Також не погоджується з визначенням митної вартості товару за інформацією з програмного продукту SchwackeNet.
Ухвалою судді від 04.06.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №500/1067/19 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
25.06.2019 представник відповідача подав до суду відзив (а.с. 40-44), в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість, та зазначає, що наданих до митного оформлення документи вказана вартість автомобіля нижча митної вартості ідентичних товарів, у зв'язку з чим відповідач визначив митну вартість самостійно за допомогою спеціалізованого видання електронного інформаційного ресурсу системи оцінки транспортних засобів SchwackeNet. Також вказав, що подана додатково копія експортної митної декларації не є копією митної декларації країни відправлення, яку митниця витребовувала у декларанта додатково, оскільки країною відправлення є Литва, а до митниці надано копію митної декларації Республіки Польща.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі з мотивів наведених у позовній заяві, просила їх задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила з мотивів наведених у відзиві на позов, просила відмовити в їх задоволенні.
Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача, представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали, що містяться у справі, встановив наступні факти.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 придбала у UAB "Deko Group" (Литовська Республіка) транспортний засіб Volkswagen Passat 04.07.2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна дизель, що підтверджується рахунком-фактурою (а.с. 14).
Відповідно до даного рахунку позивачкою були сплачені готівкові кошти в сумі 3050,00 євро на рахунок продавця (а.с. 15-16).
11 січня 2019 року уповноваженою особою позивача було подано до митного оформлення митну декларацію (далі - МД) № UA403010/2019/000597, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар «легковий автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT 1.6 TDI, бувший у використанні; календарний рік виготовлення: 2012; модельний рік: 2013; рік введення в експлуатацію: 2013; колісна формула: 4x2; ідентифікаційний номер, № кузова: НОМЕР_1 ; тип двигуна: дизель; об'єм двигуна: 1598 куб.см.; потужність: 77 кВт.; номер двигуна: не визначено; колір: білий; загальна кількість місць, включаючи водія: 5. Торговельна марка: «VOLKSWAGEN». Виробник: «VOLKSWAGEN AG», Німеччина/DE.», у якій зазначено митну вартість 3050,00 євро у гривнях по курсу НБУ. Одержувач товару - ОСОБА_3 (гр. 8 МД). Особа, відповідальна за фінансове врегулювання - ОСОБА_2 (гр. 9 МД) (а.с. 45).
Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів посадовою особою відділу адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання було розпочато процедуру консультацій декларанта з митним органом, а саме уповноваженій особі декларанта направлено електронний лист, у яких зазначено, що у зв'язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні, запропоновано відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України запропоновано надати (за наявності) такі додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією».
На вимогу митниці уповноваженою особою позивача було додатково надіслано прибутковий касовий ордер серія DЕК № 811202 від 23.11.2018; копію експортної митної декларації 18РL402010Е1245568; інформація про пробіг.
17.01.2019 за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої декларантом, посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості № UA403000/2019/000121/2 згідно якого митним органом визначено митну вартість товару 7700,00 євро (а.с. 10).
У графі 33 вказаного рішення зазначено: "Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні. На вимогу митного органу декларантом не було подано документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: банківський платіжний документ або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару та додаткових документів відповідно до ч.3 ст.53 МК України висновок про вартісні характеристики, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості даного транспортного засобу згідно SchwackeNet.de на рівні 7700 євро" (а.с. 10).
Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403030/2019/00312 (а.с. 36-37).
Позивачці повідомлено, що їй відмовлено у зв'язку із неподанням повного пакету документів для підтвердження заявленої митної вартості.
В подальшому, уповноваженою позивачем особою 18.01.2019 було подано до митного оформлення митну декларацію № UA403030/2019/001162, яка оформлена Тернопільською митницею ДФС (а.с. 52).
Проте не погоджуючись із діями Тернопільської митниці ДФС та вважаючи рішення про коригування митної вартості протиправним, позивач звернулася до суду із відповідним позовом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України (далі МК України), Податкового кодексу України (далі - ПК України) та інших законів України з питань оподаткування.
Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною першою статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).
Відповідно до статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1)заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2)подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3)нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частини перша та друга статті 52 Митного кодексу України).
Частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7)ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів (частина перша статті 368 Митного кодексу України).
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
В силу положень частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5)ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7)копію митної декларації країни відправлення; 8)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Між тим, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1)подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2)ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3)виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4)обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах: від 09.04.2019 у справі №826/10733/15, від 19.02.2019 у справі №826/2312/16 та інших.
Як встановлено судом, уповноваженою позивачем особою до митного органу для підтвердження заявленої фактурної вартості транспортного засобу було надано: рахунок-фактура (інвойс) № DЕК/811202 від 23.11.2018; декларацію про походження товару № ED565503 від 04.07.2013; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UА20903/2018/74296 від 22.12.2018; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 04.07.2013; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 НОМЕР_4 від 29.08.2018; внутрішній договір (контракт) доручення ННМ 697001 від 22.11.2018; договір про надання послуг митного брокера № 23/11/17 від 23.11.2018; паспорт громадянина України НОМЕР_5 від 12.02.2003; паспорт громадянина України НОМЕР_6 від 27.07.2016; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України НОМЕР_7 від 12.03.2018.
Аналізуючи зміст вищевказаних документів, суд зазначає, що вони містили всі реквізити, необхідні для ідентифікації придбаного ОСОБА_2 легкового автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT 1.6 TDI, бувший у використанні; календарний рік виготовлення: 2012; модельний рік: 2013; рік введення в експлуатацію: 2013; колісна формула: 4x2; ідентифікаційний номер, № кузова: НОМЕР_1 ; тип двигуна: дизель; об'єм двигуна: 1598 куб.см.; потужність: 77 кВт.; номер двигуна: не визначено; колір: білий; загальна кількість місць, включаючи водія: 5. Торговельна марка: «VOLKSWAGEN». Виробник: «VOLKSWAGEN AG», Німеччина/DE.
Таким чином, суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України.
Вирішуючи даний спір, суд також приймає до уваги те, що вищевказаний автомобіль використовувався у Федеративній Республіці Німеччина в якості таксі та в подальшому був завезений на територію Польської Республіки і до моменту продажу перебував у місті Перемишль. Оскільки продавець даного транспортного засобу знаходиться в Литві, а вищевказаний автомобіль ввозився на територію України з Республіки Польща та не перебував на території Литовської Республіки, тому експортну митну декларацію на даний автомобіль видав митний орган Республіки Польща.
Також суд приймає до уваги висновок експертного автотоварознавчого дослідження від 10.01.2019 № 3/19, згідно якого експерт застосовуючи порівняльний підхід (метод) встановив, що вартість транспортного засобу Volkswagen Passat Variant 1.6 TDI, ввезеного на митну територію України із врахуванням фактичного пробігу транспортного засобу, а також зменшуючих факторів, які впливають на технічний стан автомобіля, без врахування митних платежів, становить, становить: 58733,99 грн. (1823,25 євро) (а.с. 23-24).
Також, у оскаржуваному рішенні зазначено, що митну вартість визначено за резервним методом на підставі наявної у митного органу інформації з ресурсу системи оцінки транспортних засобів SchwackeNet 7700,00 EUR (євро).
Однак, суд критично ставиться до такої інформації SchwackeNet, яка, як свідчать матеріали справи, по суті й визначила митну вартість, оскільки, відповідач не обґрунтував правомірність використання у спірному випадку відомостей оціночної діяльності програмного продукту SchwackeNet щодо застосування саме ціни пропозиції продажу (а.с. 50-51), на відміну від ціни з каталогу SchwackeNet з врахуванням реального пробігу автомобіля (а.с. 26-27).
Крім того, за змістом пункту 5 "Джерела довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків" Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від11.09.2015 №689, на який посилається відповідач, визначено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: - спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; - спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; - інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; - інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; - інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; - інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; - цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; - інформація отримана з мережі Інтернет.
Разом з тим, доводи відповідача про сумніви у достовірності заявленого рівня митної вартості, судом не приймаються, тому що позивачем був поданий повний пакет документів, де була зазначена вартість товару. Надано рахунок фактуру та докази сплати готівки у відповідний банк. При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Суд зазначає, що рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Будь-яких доказів того, що ціна імпортованого транспортного засобу є недостовірною, або що позивач поніс додаткові витрати у зв'язку з придбанням імпортованого транспортного засобу, що не зазначені у наданих позивачем документах, відповідач під час розгляду справи не надав.
У той же час, згідно частини сьомої статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Зі змісту спірного рішення відповідача від 17.01.2019 року № UA403000/2019/000121/2 убачається, що митний орган не виконав свого обов'язку: не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню транспортного засобу за основним методом визначення митної вартості.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідних митних деклараціях митна вартість транспортного засобу базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і безперешкодно піддається обчисленню.
Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначивши митну вартість за другорядним методом, у результаті чого необґрунтовано та безпідставно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови у прийнятті митної декларації.
Відтак, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості Тернопільської митниці ДФС від 17.01.2019 року №UA403000/2019/000121/2 є протиправним та підлягає скасуванню.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) до Тернопільської митниці ДФС (46020, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 38, код ЄДРПОУ 39420537) задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 17 січня 2019 року № UA403000/2019/000121/2.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці ДФС на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 22 липня 2019 року.
Головуючий суддя Баранюк А.З.
копія вірна
Суддя Баранюк А.З.