Справа № 500/1334/19
19 липня 2019 року м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Хрущ В.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в особі їх представника: ОСОБА_3 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Управління Державної казначейської служби України у місті Тернополі про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - позивачі) звернулись до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (далі - ТОУПФУ, відповідач), в якій просять суд зобов'язати Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області сформувати та подати до управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області подання про повернення їм збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, сплаченого кожним з позивачів, у розмірі по 5167,32 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивачі посилаються на те, що 22.02.2019 року на підставі договору купівлі-продажу вони у спільне володіння придбали квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . При укладенні договору кожен позивачів сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, зокрема, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 даний збір сплачено в розмірі - по 5167,32 грн. кожним. Позивачі придбали житло вперше, а тому вважають, що відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" - сплатили такий збір безпідставно. Також, позивачі зазначають, що на свої звернення до Тернопільського об'єднаного УПФУ Тернопільської області про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування вони отримали відмову, у зв'язку з чим і звернулись до суду із даним позовом.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 року відкрито провадження у справі, та ухвалено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. В наведеній ухвалі встановлено строк подання учасникам справи відзиву на позовну заяву та пояснень щодо позову.
У встановлений судом строк Тернопільським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області, через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд відмовити позивачам у задоволенні заявлених позовних вимог, мотивуючи тим, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, а тому позбавлений можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше. Також зазначено, що позивачі добровільно сплатили збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, і об'єднане управління не вчиняло дій та не приймало рішень щодо зобов'язання позивачів сплатити такий збір.
Також у встановлений судом строк, Управлінням Державної казначейської служби України у м.Тернополі, подано клопотання, в якому третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - зазначає, що при вирішенні даної справи покладається на рішення суду, а також просить долучити до матеріалів справи довідку №137 від 24.06.2019 року про зарахування до державного бюджету з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна коштів в сумі 5167,32 грн., сплачених ОСОБА_1 за платіжним дорученням (квитанцією) №69 від 22.02.2019 року. Водночас, 19.07.2019 року електронною поштою до суду надійшла також довідка Управлінням Державної казначейської служби України у м.Тернополі від 19.07.2019 року, про зарахування до державного бюджету з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна коштів в сумі 5167,32 грн., сплачених ОСОБА_2 за платіжним дорученням (квитанцією) №70 від 22.02.2019 року.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,- суд встановив наступні обставини.
22.02.2019 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (покупцями) та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (продавцями) укладено договір купівлі-продажу квартири, згідно з яким позивачі придбали квартиру АДРЕСА_2 .
Зазначену квартиру позивачі придбали у спільну часткову (сумісну) власність, - по 1/2 частині відповідно.
Вказаний договір купівлі-продажу від 22.02.2019 року посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №848.
Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору купівлі-продажу ціна квартири встановлена в розмірі 1033464,00 грн.
Перед укладенням вищезазначеного договору кожним з позивачів було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсотка від вартості придбаного житла, у сумі 10334,64 грн., як це передбачено пунктом 15.3 постанови КМУ від 03.11.1998 року №1740 "Про затвердження порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" та пунктом 10 статті 4 "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому оскільки позивачі придбали житло у спільне володіння то суму збору було сплачено позивачами в рівних частинах: ОСОБА_1 - в розмірі 5167,32 грн. відповідно до квитанції №69 від 22.02.2019 року, та ОСОБА_2 - в розмірі 5167,32 грн. відповідно до квитанції №70 від 22.02.2019 року.
Вказані кошти зараховані на відповідний рахунок та надійшли до Державного бюджету, що підтверджується довідками УДКСУ у місті Тернополі від 24.06.2019 року та від 19.07.2019 року.
Надалі, позивачі звертались до відповідача з заявами від 29.05.2019 року, в яких повідомили про придбання ними квартири і сплату при цьому кожним з них збору на обов'язкове державне пенсійне страхування - в розмірах по 5167,32 грн. що в загальному складає 10334,64 грн., та просили повернути їм зазначені суми безпідставно сплаченого збору відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".
За результатами розгляду заяви відповідач листами №8259/07 та №8259/07 від 31.05.2019 року повідомив позивачів про те, що для повернення вказаного збору немає підстав, посилаючись на відсутність у Пенсійного фонду України інформації щодо реєстрації права власності громадян на нерухоме майно. Також позивачам роз'яснено про право звернутися до суду із адміністративним позовом про повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступних положень чинного законодавства.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР) зі змінами та доповненнями.
Відповідно до абзацу першого пункту 9 статті 1 даного Закону платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовані Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740.
Згідно з пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пункт 15-3 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій передбачає, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
З системного аналізу наведених правових актів слід прийти до висновку, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Відповідно до частини першої статті 211 КАС України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Враховуючи положення статті 77 КАС України щодо обов'язку доказування обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача та заперечення відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, - суд при вирішенні даної справи виходить з доказів, які були надані сторонами.
Наявним в матеріалах справи витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованих 22.02.2019 року, - підтверджується факт придбання позивачами по 1/2 частки кожним квартири АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі - продажу нерухомого майна №848 від 22.02.2019 року.
Довідками №1792 та №1785 від 04.06.2019 року, виданими ТзОВ "Міське бюро технічної інвентаризації", підтверджується, що станом на 29.12.2012 року право власності на нерухоме майно за позивачами в обліку технічної інвентаризації в місті Тернополі - не зареєстровано.
Крім того, в матеріалах справи наявні довідки від 06.06.2019 року вих. №113 та №114, складені ТВБВ №10019/033 філії - Тернопільського обласного управління АТ "Ощадбанк", які видані позивачам про те, що на їх ім'я депозитні рахунки для списання коштів на приватизацію житла за місцем проживання та реєстрації: АДРЕСА_3 , не відкривались, позивачі числяться в списках на право отримання приватизаційних паперів, житлові чеки - не використані.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували факт придбання позивачами житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачами будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у них права на звільнення від сплати збору, - відповідачем не надано, а судом на підставі наданих усіма учасниками справи матеріалів - не встановлено.
Суд, при вирішенні даної справи, звертає увагу на те, що в Україні відсутній механізми перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміну "придбавають житло вперше", що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Однак, ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
Таким чином, за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovdandPine v. The Czech Republic), "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу "належного урядування", ґрунтується на висновку, згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Відтак, зважаючи на вищезазначене, відсутність можливостей в органів Пенсійного фонду України встановити факт придбання житла конкретною особою вперше - не може ставитись в провину особі, яка придбаває житло, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм - не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами.
Отже, у випадку розгляду конкретної справи з приводу повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, в силу невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм, саме на органи Пенсійного фонду України покладається тягар доведення того, що конкретні особи придбавають житло не вперше.
При цьому, суд звертає увагу на те, що саме органи Пенсійного фонду України, які контролюють справляння надходжень бюджету по даному збору, мають у разі ініціативи платника сформувати та подати відповідне подання до органів державної казначейської служби.
Таким чином, твердження УПФУ, стосовно того, що відповідно до чинного законодавства України не існує єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно, що позбавляє можливості перевірити інформацію про те, чи вперше особа придбала нерухомість, та, відповідно, на відсутність через це підстав для повернення позивачам збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, - не можуть бути прийняті судом до уваги.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено обов'язку позивачів щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що позивачі дійсно 22.02.2019 року вперше придбали житло за договором купівлі-продажу нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_2 , та при оформленні документів безпідставно сплатили збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі - продажу нерухомого майна в розмірі по 5167,32 грн. кожен.
Відтак, позивачі мають право на повернення сум сплаченого ними збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування - як помилково сплаченого, за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж.
При цьому, таке повернення коштів - може відбуватись лише за дотримання ряду умов, визначених чинним законодавством.
Частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України визначено, що Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.
Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії визначені Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182 (зі змінами і доповненнями, внесеними, зокрема, згідно з наказом Міністерства фінансів України від 06.04.2017 року №415) (далі - Порядок № 787).
Відповідно до пункту 5 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 № 1146, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.12.2015 року за № 1679/28124.
У разі потреби в поверненні помилково або надміру зарахованих коштів у готівковій формі фізичним особам, які не мають рахунків у банках (більше ніж одному одержувачу), органом, що контролює справляння надходжень бюджету, в доповнення до подання до відповідного органу Казначейства подається реєстр одержувачів коштів, в якому зазначаються: прізвище, ім'я та по батькові одержувача, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума, що підлягає поверненню, у двох примірниках.
Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до пункту 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року за №21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за № 988/18283, - суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.
Отже, законодавством визначено порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів, який передбачає наявність подання відповідного органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з метою внесення його платником до органу Державної казначейської служби України.
З огляду на зазначене, - суд приходить до переконання, що адміністративний позов підлягає задоволенню шляхом зобов'язання відповідача сформувати та подати до органу Державної казначейської служби України відповідні подання про повернення позивачам помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Аналогічна правова позиція вже висловлена в ряді рішень Верховного Суду за наслідками розгляду аналогічних правовідносин, зокрема, у постановах: від 30.01.2018 року (справа №819/1498/17), від 31.01.2018 року (справа №819/1667/17), від 03.07.2018 року (справа №819/33/17), від 31.10.2018 року (справа №819/595/17), від 01.11.2018 року (справа №819/1353/17).
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, суд вважає за необхідне в порядку відшкодування стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачів судовий збір, сплачений за звернення до суду із даним позовом.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити.
2. Зобов'язати Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області сформувати та подати до управління Державної казначейської служби України у м.Тернополі Тернопільської області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 5167,32 грн. (п'ять тисяч сто шістдесят сім гривень 32 копійки).
3. Зобов'язати Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області сформувати та подати до управління Державної казначейської служби України у м.Тернополі Тернопільської області подання про повернення ОСОБА_2 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 5167,32 грн. (п'ять тисяч сто шістдесят сім гривень 32 копійки).
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на користь ОСОБА_1 документально підтверджений судовий збір в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 сорок копійок), сплачений згідно квитанції №0.0.1378514551.1 від 12.06.2019 року.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на користь ОСОБА_2 документально підтверджений судовий збір в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 сорок копійок), сплачений згідно квитанції №0.0.1378513471.1 від 12.06.2019 року.
Реквізити сторін:
- Позивач-1/Стягувач-1: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_4 , ІПН: НОМЕР_1 ;
- Позивач-2/Стягувач-2: ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_4 , ІПН: НОМЕР_2 ;
- Відповідач/Боржник: Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області - адреса: вул. Руська, 17, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 40377598;
- Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Управління Державної казначейської служби України у місті Тернополі - адреса: вул. Листопадова, 3, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46001, код ЄДРПОУ: 37977726.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19 липня 2019 року.
Головуючий суддя Хрущ В.Л.
Копія вірна:
Суддя Хрущ В.Л.