11 липня 2019 р. Справа №818/3896/15
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кунець О.М.,
розглянувши в приміщенні суду в м. Суми в письмового порядку адміністративну справу №818/3896/15 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" про зобов'язання вчинити дії,-
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2016 по справі №818/3896/15, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2016, адміністративний позов ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії задоволено. Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" включити ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ "Златобанк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 200 000 грн. Зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників ПАТ "Златобанк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 200 000 грн.
26.02.2019 постановою Верховного Суду скасовано постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2016, а справу № 818/3896/15 направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
29.03.2019 справа № 818/3896/15 після касаційного перегляду надійшла до Сумського окружного адміністративного суду.
З урахуванням положень пп.15.2 п.15 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, комп'ютерною програмою "Діловодство спеціалізованого суду" вищевказана справа розподілена головуючому судді - Кунець О.М.
Ухвалою суду від 01.04.2019 справу №818/3896/15 прийнято до провадження судді Кунець О.М., призначено до розгляду у підготовчому засіданні. У позивача та відповідачів витребувані додаткові докази з урахуванням приписів зазначених судом касаційної інстанції у постанові Верховного Суду від 26.02.2019р.
На вимогу суду відповідачами будь-яких додаткових пояснень та доказів до матеріалів справи надано не було. Позивачем надано додаткові пояснення щодо заяви на переказ готівки. Так, позивач зазначила, що не має можливості надати суду заяву на переказ готівки на дослідженні якої вказував Верховний Суд у своїй постанові, оскільки така заява після її підписання залишається в банківській установі відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання, закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої Постановою Правління НБУ від 12.11.2003р. №492.
При цьому, позиція позивача залишилася незмінною, ОСОБА_1 просила суд задовольнити позовні вимоги посилаючись на те, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Златобанк" безпідставно, в порушення приписів чинного законодавства, її не було включено до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Златобанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Відповідач І - уповноважена особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" письмових заперечень на час перегляду даної справи судом першої інстанції у 2019 році не надіслав. У запереченнях, надісланих до матеріалів справи у 2016 році відповідач 1 зазначав, що ОСОБА_1 було включено до переліку вкладників, які мають право на отримання компенсації за вкладами в АТ "Златобанк" але лише на суму еквівалентну 100 доларам США. оскільки за твердженнями відповідача 1 саме таку суму позивачем було внесено на її депозитний рахунок в ПАТ "Златобанк" .
Відповідач ІІ - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб після повернення справи з Верховного Суду будь-яких пояснень до матеріалів справи не надавав. У письмових поясненнях поданих до суду у 2016 році відповідач-2 заперечує поти позову, свою позицію обґрунтовує тим, що у переданому уповноваженою особою переліку вкладників ПАТ "Златобанк" інформація про ОСОБА_1 відсутня, у зв'язку з чим дані про позивача не могли бути враховані при складанні Загального реєстру вкладників.
У судове засідання сторони не прибули, судом було вжито всіх можливих заходів для повідомлення про дату, час та місце розгляду справи. Так, відповідач -2 був повідомлений належним чином (а.с .74, ІІ том).
Щодо повідомлення відповідача-1 суд вважає за доцільне зазначити наступне:
Відповідно до ч.8 ст.126 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.
Так, на адресу відповідача-1: булв. Тараса Шевченка, 33 б, м. Київ, 01032, було направлено поштове відправлення, яке повернуто до суду без вручення (а.с. 89, І том).
Таким чином, вважається, що судом вжито усіх заходів для повідомлення відповідача-1 про дату, час та місце розгляду справи.
Доказів поважності неприбуття відповідачів в судове засіданні до суду не надано. З огляду на зазначене, відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні за відсутності представників відповідачів.
Позивач в судовому засіданні у повному обсязі підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.
Під час судового розгляду справи, судом встановлено наступне.
02.02.2015 року між ПАТ "Златобанк" та ОСОБА_1 було укладено угоду про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 080176 (Договір банківського вкладу) (а.с.9 Т.1).
Відповідно до умов вказаного договору, ОСОБА_1 було внесено кошти на депозит у розмірі 10000 доларів США, що підтверджується квитанцією № 31824 від 02.02.2015 року (а.с.10 Т.1).
13.02.2015 року Постановою Правління Національного банку України №105 віднесено ПАТ "Златобанк" до категорії неплатоспроможних.
12.05.2015 року правлінням НБУ прийнято постанову №310 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Златобанк" (а.с. 24 Т.1), відповідно до якої 13.05.2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №99 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Златобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" (а.с. 25 Т.1). Наказом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.05.2015 року №156 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Златобанк" та призначено ОСОБА_2 уповноваженою особою фонду на ліквідацію (а.с. 26 Т.1).
28.07.2015 року ОСОБА_1 , як вкладник ПАТ "Златобанк", у зв'язку з його ліквідацією звернулася до ПАТ "Ощадбанк" за реєстрацією та визначенням дати для отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом, на що їй було повідомлено, що згідно Реєстру виплат по банку "Златобанк" виплати на її ім'я не значаться
Листом від 17.08.2015 року ОСОБА_1 було повідомлено, що між банком і заявником немає відкритого договору № 080176 від 02.02.2015 року на суму 10 000 доларів США (а.с.14 Т.1).
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень.
За змістом пункту 7 частини першої цієї статті суб'єктом владних повноважень є, зокрема, будь-який суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
У свою чергу, згідно із частиною першою статті 4 цього ж Закону, основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою цієї статті, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників.
Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що Фонд є суб'єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, правовідносини між вкладниками та Фондом щодо формування переліку осіб, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку. Тому ці правовідносини не стосуються безпосередньо процедури ліквідації банку. Юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг гарантованого відшкодування вкладникам.
Наведене свідчить про те, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду в межах гарантованого державою відшкодування за вкладами є публічно-правовим, має особливий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами, тому його не можна вважати спором у зв'язку з процесом ліквідації банку.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Великої палати Верховного Суду від 18.04.2018 року у справі № 813/921/16, від 23.05.2018 року у справі №820/3770/16 та від 27.06.2018 у справі № 804/15260/15.
У спірних правовідносинах судом враховано правові висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо застосування окремих положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 №4452-VI, викладені у постанові від 26.02.2019 у справі №818/3896/15.
Так, відповідно до частини першої статті 26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 26 Закону №4452-VI вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з положеннями статті 27 Закону №4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).
Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:
1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;
2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 цього Закону;
3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане;
4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;
5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.
Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону №4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають здійснити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38; прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
За змістом вищенаведених норм Закону №4452-VI право перевірки правочинів на предмет перевірки виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, довести суду такі обставини. Тобто самого твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.
Перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону №4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним.
Також, згідно частини 3 статті 36 Закону №4452-VI є нікчемними правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38, а також у частині третій статті 36 Закону №4452-VI.
При цьому, суд акцентує увагу на тому, що за Законом №4452-VI до такого переліку віднесені правочини, що вчинені (укладені) саме банком. Щодо правочинів (у тому числі договорів), які укладені між фізичними чи юридичними особами - уповноважена особа таких повноважень не має за цим Законом.
У межах даних правовідносин відповідачем-2 не заперечується той факт, що позивач є вкладником ПАТ "Златобанк". Разом з тим, спірною є сума, яка підлягає відшкодуванню за договором банківського вкладу "080176 від 02.02.2015, який укладено на суму 10000 дол. США. Еквівалент даної суми становить 161469,96 грн.
Так, відповідач 2 не визнає переказ коштів в сумі 10000 дол.США за квитанцією №31824 від 02.02.2015 року (а.с.10 Т.1), оскільки підпис касира ОСОБА_3 на квитанції не співпадає з підписами на реальних документах. Як наслідок, кошти у зазначеному розмірі позивачем до банку не вносились. Як стверджує відповідач-2 у письмовому відзиві, відповідно до виписки по рахунку від 05.01.2016 за номером квитанції №31824 позивачем було внесено суму у розмірі 100 доларів США.
З даного приводу Верховний суд у постанові від 26.02.2019 у справі №818/3896/15 висловився, що відповідно до абз. 14, 15 пункту 4 розділу І Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України №174 від 01 червня 2011 року (далі - Постанова №174) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) касове обслуговування - надання послуг з приймання, видачі та обміну готівки; касовий документ - документ, який оформляється для здійснення касової операції.
Пунктом 5 розділу І Постанови №174 встановлено, що Банк (філія) зобов'язаний здійснювати касове обслуговування клієнтів на підставі договірних відносин через касу банку.
Відповідно до пункту 8 розділу І Постанови №174 Банк під час здійснення касових операцій має, серед іншого, зокрема забезпечувати: своєчасне повне оприбутковування готівки національної та іноземної валюти, що надійшла до каси банку, та її зарахування на зазначені клієнтами рахунки згідно з вимогами нормативно-правових актів; документальне оформлення руху готівки національної та іноземної валюти в касі банку; своєчасне відображення касових операцій у бухгалтерському обліку.
У відповідності до абзацу першого пункту 1.1 глави 1 розділу IV Постанови №174 до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать: заява на переказ готівки (додаток 8), прибутково-видатковий касовий ордер (додаток 9), заява на видачу готівки (додаток 10), прибутковий касовий ордер (додаток 11), видатковий касовий ордер (додаток 12), грошовий чек (додаток 13), квитанція про прийняття на інкасо банкнот іноземних держав (додаток 22), квитанція про приймання до сплати на інкасо чеків в іноземній валюті, рахунки на сплату платежів, а також сліп, квитанція, чек банкомата, що формуються платіжними пристроями, та документи для відправлення переказу готівки та отримання його в готівковій формі, установлені відповідною платіжною системою.
Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу IV Постанови №174 банк (філія, відділення) приймає від клієнта готівку для здійснення її переказу через операційну касу і платіжні пристрої.
Приписи пункту 2.3 глави 2 розділу IV Постанови №174 визначають, що банк (філія, відділення) здійснює приймання готівки іноземної валюти від клієнтів за такими прибутковими касовими документами, зокрема за заявою на переказ готівки - від юридичних осіб - резидентів, фізичних осіб - підприємців та представництв-нерезидентів для зарахування на власні поточні рахунки; від уповноваженого представника нерезидента - суб'єкта господарювання для зарахування на розподільчий рахунок в іноземній валюті, відкритий цим банком (філією, відділенням) резиденту - суб'єкту господарювання; від фізичних осіб - на поточні, вкладні (депозитні) рахунки та переказ без відкриття рахунку.
У відповідності до пункту 2.9. 3 глави 2 розділу IV Постанови №174 банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
Отже, одним із документів, який фіксує факт приймання готівки іноземною валютою від клієнта банку, є заява про переказ готівки, форма якої визначена у додатку 8 до Постанови №174. Така заява свідчить про волевиявлення клієнта на внесення певної суми коштів у банк та повинна зберігатися у банку як один із документів первинного обліку.
Судом було витребувано заяву на переказ готівки та зобов"язано як позивача так і відповідачів надати її до матеріалів справи для дослідження і надання оцінки даному документу. Однак, відповідачами не було надано для дослідження зави ОСОБА_1 на переказ готівки, будь-яких інших доказів на підтвердження твердження про переказ позивачем суми лише 100 дол.США відповідачами також не було надано.
Натомість позивач повідомила суду, що не має можливості надати до матеріалів справи заяву на переказ готівки, оскільки даний документ після його підписання залишається у банківській установі, що відповідає вимогам Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою правління НБУ від 01.06.2011р.№174 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.06.2011р. №790/19528.
При цьому, позивач не заперечує, що фактично сума на відшкодування якої вона може очікувати від Фонду гарантування вкладів - це сума 161 469,96 грн., а не 200 000грн. оскільки саме така сума є еквівалентом 10000 дол.США на момент укладання договору банківського вкладу.
Щодо належності відповідної заяви про переказ готівки №31824 від 02 лютого 2015 року від ОСОБА_1 в сумі 100 дол. США. та посилань відповідача-2 на приналежність підпису на квитанції №31824 від 02.05.2015 касиру ОСОБА_3 слід зазначити наступне:
Відповідно до ч.1-2 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Так, предметом даного спору є віднесення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за вкладами у АТ "Златобанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
При цьому, спірним є розмір внесених позивачем коштів.
Доказом вчинення операції з переказу коштів на депозитний рахунок ОСОБА_1 у АТ "Златобанк" є квитанція №31824 від 02.02.2015 на суму операції 10000 дол. США (еквівалент у гривні - 161469,96 грн.) (а.с.10 Т.1).
Саме ця сума коштів відповідає розміру вкладу за угодою про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №080176 від 02.02.2015 (а.с.9 Т.1), і саме цю суму коштів має право отримати позивач у якості відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Посилання відповідача на те, що підпис на квитанції від 02 лютого 2015 року не належить касиру ОСОБА_3 (судом не приймаються, оскільки будь-яких доказів на підтвердження даного твердження відповідачем-2 не надано до суду. Клопотання про призначення експертизи відповідачем не заявлялося. Призначити судову експертизу за власною ініціативою суд вправі, однак в даному випадку суд не вбачає це за можливе. Так, для дослідження питання оригінальності підпису на квитанції суд має призначити почеркознавчу експертизу. Даний вид експертного дослідження є досить специфічним - зокрема, для проведення експертного підпису особи, в даному випадку має бути залучено касира ОСОБА_3 для виготовлення декількох зразків підпису. Крім цього, проведення експертизи є платним. Отже за відсутності суб"єкта (сторони у справі) зацікавленого у доведенні факту підроблення підпису касира ОСОБА_3 , суд не вбачає за можливе призначення судової експертизи на підтвердження (спростування) даної обставини.
Відтак, надана до матеріалів справи копія заяви №31824 від 02.02.2015 на переказ коштів у сумі 100 дол. США (еквівалент у гривні - 1614,70 грн.) (а.с.68 Т.1) не може бути належним доказом у даній справі, оскільки відповідачем не надано до суду оригіналу даної заяви. Копія наданої заяви на переказ готівки від 02 лютого 2015 року не спростовує факт наявності квитанції №31824 від 02.02.2015 на суму операції 10000 дол. США (еквівалент у гривні - 161469,96 грн.) (а.с.10 Т.1), яка відповідає всім вимогам щодо наявних реквізитів. Таким чином, суд при визначенні розміру коштів, які мають бути відшкодовані ОСОБА_1 за вкладом №080176 від 02.02.2015 , суд вважає за можливе взяти до уваги квитанції №31824 від 02.02.2015 на суму операції 10000 дол. США (еквівалент у гривні - 161469,96 грн.) (а.с.10 Т.1) оскільки відповідачами не надано ґрунтовних доказів на підтвердження факту її недійсності. Відповідно, зважаючи на викладені обставини, суд не може взяти до уваги копію заяви на переказ готівки 100дол.США від 02.02.2015р. №31824 .
При цьому, щодо вимог позивача про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних вчинити необхідні дії /прийняти рішення/ про включення ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників АТ "Златобанк" щодо відшкодування за вкладом, слід зазначити наступне:
Оскільки Уповноваженою особою Фонду ГВФО АТ «Златобанк» не було включено позивача до переліку вкладників, слід констатувати, що, відповідно, у Фонду ГВФО не виникло обов'язку щодо включення ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду ГВФО, а розв'язання спору на майбутнє чинним законодавством не передбачено.
Отже, позовні вимоги щодо зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до Загального реєстру вкладників є передчасними та спрямовані на майбутній захист прав та інтересів позивача, які на час розгляду справи не були порушені, оскільки Загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб складається виключно на підставі інформації, наявної в переліку вкладників, який формується та передається Уповноваженою особою.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, у даному випадку, відповідач-2 наділений повноваженнями на подання додаткової (уточнюючої) інформації про вкладників, які мають право на відшкодування.
Враховуючи викладене, суд вважає, що належним способом захисту буде зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Златобанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
При цьому, розмір відшкодування становить 161469 грн. 96 коп., що відповідає еквіваленту внесених ОСОБА_1 коштів на депозитний рахунок у АТ "Златобанк" 10000 дол.США у 2015 році.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" про зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" (вул. Б.Хмельницького, 17/52, м. Київ, 01030, код ЄДРПОУ 35894495) подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Златобанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 161469 (сто шістдесят одна тисяча чотириста шістдесят дев'ять) грн. 96 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Кунець