22 липня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/2144/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
12 червня 2019 року (згідно даних на поштовому конверті) ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про:
- визнання протиправною бездіяльності Кременчуцького ОУПФУ щодо зупинення нарахування та виплати ОСОБА_1 , 1927 року народження, пенсії за віком;
- зобов'язання Кременчуцьке ОУПФУ поновити нарахування ОСОБА_1 пенсії з жовтня 2016 року, а також здійснити виплату останній усієї суми пенсії за віком з жовтня 2016 року по липень 2019 року включно.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є пенсіонером та особою, переміщеною з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. З метою отримання пенсії ОСОБА_1 стала на облік в Кременчуцьке ОУПФУ, на якому перебуває по теперішній час. Однак, з жовтня 2016 року по сьогоднішній день нарахування та виплата пенсії позивачу не відбувається. У відповідь на запит ОСОБА_1 . Кременчуцьке ОУПФУ листом від 17.01.2019 №969/06-14 повідомило, що виплата пенсії за віком їй була припинена у зв'язку з рішенням міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 06.10.2016 №849 та встановленням відсутності за місцем реєстрації фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи. Разом з тим, позивач вважає припинення виплати пенсії протиправним, оскільки пенсія є єдиним джерелом існування та має виплачуватися незалежно від місця проживання особи.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
04.07.2019 відповідач надав відзив на позов (а.с. 17-18), в якому вказує на правомірність припинення виплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365. Зазначає, що нарахована за жовтень 2016 року сума пенсії ОСОБА_1 обліковується в управлінні та буде виплачена на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Це означає, що нараховані суми пенсії, які не виплачені за минулий період будуть виплачені за умови відповідного фінансування. При цьому, вимоги щодо проведення виплати пенсії позивачем заявлені до неналежного відповідача, оскільки в Полтавській області виплата пенсій проводиться Управлінням з координації та контролю за виплатою пенсій ГУПФУ в Полтавській області. Відтак, територіальним управлінням здійснюється прийняття документів, призначення пенсій, а Головним управління в області - контроль за правильністю призначення та виплата. Додатково відповідач зауважує, що виплата пенсії ОСОБА_1 припинена з 01.11.2016 згідно рішення міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 06.10.2016 №849. З листопада 2016 року пенсія не нараховується, так як позивач після припинення виплат за поновленням пенсії не звертався, тому сума боргу за цей період відсутня.
Відповідно до приписів статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Cправи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням від 09.07.1982 (а.с. 31).
Згідно довідки від 12.11.2014 №1604000767 ОСОБА_1 взята на облік як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 32).
Згідно з матеріалами пенсійної справи, 07.10.2014 ОСОБА_1 подала заяву для взяття на облік з Луганської області м. Брянка в Кременчуцьке ОУПФУ (а.с. 26).
На облік в Кременчуцькому ОУПФУ позивача взято з 01.08.2014 згідно розпорядження від 10.10.2014 №8376 (а.с. 23).
26.05.2016 позивач звернулася до Кременчуцького ОУПФУ із заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком (а.с. 37).
Розпорядженням від 27.05.2016 №818329 Кременчуцьке ОУПФУ перерахувало ОСОБА_1 пенсію за віком з 01.06.2016, визначивши її у сумі 2250,17 грн (а.с. 36).
У подальшому, 06.10.2016 міською комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам прийнято рішення №849 про припинення ОСОБА_1 соціальних виплат з правом поновлення відповідно до п.16 (контролю) постанови КМУ від 08.06.2016 №365 у зв'язку з встановленням факту відсутності за фактичним місцем проживання згідно акту обстеження матеріально-побутових умов (а.с. 42).
На підставі вказаного рішення Кременчуцьке ОУПФУ винесло розпорядження про закриття особового рахунку ОСОБА_1 з 01.11.2016 (а.с. 41).
Доказів направлення на адресу позивача та отримання останнім копії вказаного розпорядження матеріали справи не містять.
В результаті звернення ОСОБА_1 до Кременчуцького ОУПФУ з приводу здійснення виплати пенсії за віком останнє листом від 17.01.2019 №969/06-14 повідомило, що з 01.11.2016 виплата пенсії за віком їй була припинена у зв'язку з надходженням рішення міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 06.10.2016 №849 про припинення соціальних виплат з правом поновлення відповідно до п.16 (контролю) постанови КМУ від 08.06.2016 №365 та з встановленням факту відсутності за фактичним місцем проживання згідно акту обстеження матеріально-побутових умов (а.с. 7).
Позивач, не погодившись з припиненням виплати їй відповідачем пенсії, звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд приходить до таких висновків.
Дана справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (Пз/9901/20/18).
Звідси, суд враховує при ухваленні рішення у цій справі правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні від 03.05.2018 за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (Пз/9901/20/18).
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Як слідує з матеріалів справи, з 01.11.2016 позивачу припинено виплату відповідачем пенсії за віком відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, та на підставі рішення міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 06.10.2016 №849.
У відзиві на позов відповідач вказує про те, що реалізація права на пенсійне забезпечення осіб, які перебували на обліку в органах Пенсійного фонду на тимчасово неконтрольованій території Донецької і Луганської областей здійснюється відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 №1706-VІІ (далі - Закон №1706-VII), постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2017 №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" та постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 "Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (далі - Постанова №365).
Відповідно до статті 7 Закону №1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2017 №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Постанова №637) встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 509.
Згідно з пунктом 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509 (далі - Порядок №509) у день подання заяви про взяття на облік, крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 4 цього Порядку, безоплатно видається довідка за формою згідно з додатком, яка роздруковується на аркуші формату А4, підписується посадовою особою уповноваженого органу та скріплюється печаткою такого органу. У випадках, передбачених абзацом другим пункту 4 цього Порядку, уповноважений орган зобов'язаний розглянути заяву протягом 15 робочих днів та прийняти рішення про видачу довідки або відмову в її видачі. Довідку отримує кожна дитина, в тому числі та, що прибула без супроводження батьків, законного представника, а також дитина, яка народилася у внутрішньо переміщеної особи. Довідка діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 р., яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.
Матеріали справи містять видану ОСОБА_1 довідку від 12.11.2014 №1604000767 про взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи з тимчасово окупованої території за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 32).
Відповідно до статті 12 Закону №1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження скасування чи припинення дії довідки від 12.11.2014 №1604000767.
Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 08.06.2016 №365 (далі - постанова №365) затверджені Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок №1) та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування (далі - Порядок №2).
Відповідно до підпункту 2 пункту 12 Порядку №2 соціальні виплати припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.
За приписами пунктів 6-7 Порядку №2 за відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення або робочої групи робить відповідний запис в акті обстеження матеріально-побутових умов сім'ї і залишає внутрішньо переміщеній особі повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з'явитися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для проходження фізичної ідентифікації.
Представник робочої групи протягом одного робочого дня передає акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї відповідному структурному підрозділу з питань соціального захисту населення.
У разі коли внутрішньо переміщена особа протягом трьох робочих днів не з'явилася до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, такий підрозділ надсилає їй рекомендованим листом повторне повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з'явитися для проходження фізичної ідентифікації.
За змістом рішення міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 06.10.2016 №849, підставою для припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.11.2016 слугувало саме встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.
З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити, що право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).
Відповідно до частини першої статті 47 Закону №1058-ІV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
За приписами частини першої статті 49 Закону №1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. N25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Суд зауважує, що зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.
При цьому, з аналізу положень норм Закону №1058-ІV слідує, що виплата пенсії особі припиняється виключно на підставі рішення територіального органу Пенсійного фонду або за рішенням суду, з підстав, визначених частиною першою статті 49 цього Закону.
Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав, визначених у статті 49 Закону №1058-ІV, для припинення позивачеві виплати пенсії, як і не надано самого рішення про припинення виплати пенсії (розпорядження, протоколу, тощо).
Конституційний Суд України у рішенні від 07.10.2009 № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У цьому рішенні Конституційного Суду України застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини.
Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
Слід також зазначити, що вимоги статті 49 Закону №1058-ІV є пріоритетними поряд з вимогами, встановленими постановами Кабінету Міністрів України, якими врегульовано окремі питання обліку та соціального забезпечення вимушених переселенців.
Вказані підзаконні нормативні акти не є законами, а тому не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 №8 роз'яснено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.
Згідно зі статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (п. 51 цього рішення).
У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до ст. 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі "Пічкур проти України", як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Припинення розпорядженням Кременчуцького ОУПФУ виплати пенсії ОСОБА_1 відбулося на підставі повідомлення третьої особи про припинення виплати останній соціальної виплати внутрішньо переміщеній особі, тобто, право на отримання пенсії, а не соціальної послуги (виплати, допомоги) стало залежним від місця проживання позивача, яка є громадянином України.
Таким чином, судом достовірно встановлено, що Кременчуцьке ОУПФУ, за відсутності підстав, визначених у частині першій статті 49 Закону №1058-ІV, з 01.11.2016 припинило виплату пенсії позивачу. Жодним Законом України не встановлено обмежень права на отримання пенсійних виплат осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади.
У відзиві на позов відповідач, керуючись Порядком призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам вказує, що нарахована за жовтень 2016 року сума пенсії позивача за віком обліковується в управлінні та буде виплачена на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Це означає, що нараховані суми пенсії, які не виплачені за минулий період будуть виплачені за умови відповідного фінансування.
Судом не заперечується та обставина, що постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", а саме, пункт 15 викладено в такій редакції: "Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.", а пункт 18 доповнено реченням такого змісту: "Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України."
Разом з тим, на переконання суду, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Судом встановлено, що жодних змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймалось.
Відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Таким чином, приписи постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №335, якими внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" не можуть бути застосовані до даних правовідносин, оскільки відповідних змін у Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування зазначено" внесено не було.
Посилання відповідача у відзиві на позов на те, що вимоги щодо проведення виплати пенсії позивачем заявлені до неналежного відповідача, оскільки в Полтавській області виплата пенсій проводиться Управлінням з координації та контролю за виплатою пенсій ГУПФУ в Полтавській області, судом оцінюються критично, оскільки саме Кременчуцьке ОУПФУ є територіальним управлінням, на обліку в якому перебуває позивач та до повноважень якого згідно законодавства відносяться такі питання, як призначення пенсії позивачу, її нарахування, припинення/зупинення виплати пенсії та поновлення виплати такої пенсії. Водночас, та обставина, що фактичний перерахунок пенсійних виплат на картку позивача здійснює Управління з координації та контролю за виплатою пенсій, жодним чином не спростовує того, що такий перерахунок відбувається виключно на підставі відповідного рішення, прийнятого Кременчуцьким ОУПФУ, як територіальним управлінням, на обліку в якому перебуває ОСОБА_1 .
Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема, є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В спірному випадку, на переконання суду, мало місце допущення відповідачем саме протиправних дій, а не бездіяльності, що виразилися у прийнятті відповідного розпорядження щодо припинення позивачу виплати пенсії за віком, а тому вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності задоволенню не підлягають.
Разом з тим, з огляду на недоведеність Кременчуцьким ОУПФУ правомірності своїх дій та розпорядження щодо припинення позивачу виплати пенсії за віком, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою ефективного захисту прав та інтересів ОСОБА_1 вийти за межі її позовних вимог про зобов'язання вчинити пені дії та задовольнити їх шляхом: - визнання протиправними дій Кременчуцького ОУПФУ щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії за віком; - визнання протиправним та скасування розпорядження Кременчуцького ОУПФУ від 11.10.2016 про закриття особового рахунку ОСОБА_1 з 01.11.2016; - зобов'язання Кременчуцьке ОУПФУ поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком за період з жовтня 2016 року по день постановлення судового рішення у даній справі.
Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю шляхом зобов'язання Кременчуцьке ОУПФУ протягом тридцяти днів з моменту ухвалення рішення у справі подати звіт про його виконання, суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
У суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення після набрання ним законної сили, а тому вжиття заходів судового контролю не є необхідним.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні з огляду на звільнення позивача судом від сплати судового збору за подання даного позову.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Велика набережна, 9, м. Кременчук, Полтавська область, 39630) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії за віком.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 11 жовтня 2016 року про закриття особового рахунку ОСОБА_1 .
Зобов'язати Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком за період з жовтня 2016 року по 22 липня 2019 року.
В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Гіглава