Справа № 420/1017/19
10 липня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Соколенко О.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Хлевитської С.І.,
представника позивача - Макаренко Н.А. (адвоката за довіреністю),
представника відповідача - Костіної В.Д. (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
21 лютого 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.11.2018 року №0005074911 та від 07.11.2018 року №0005064911.
Ухвалою суду від 26 лютого 2019 року позовну заяву залишено без руху з підстав невідповідності позовної заяви вимогам ст.ст.160, 161 КАС України, в якій встановлено десятиденний строк з дня отримання копії ухвали на усунення недоліків позовної заяви (т.1 а.с.37-40).
На виконання ухвали суду від 21.02.2019 про залишення позовної заяви без руху позивачем 29.03.2019 подано до суду уточнену позовну заяву комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (далі - позивач, КП «ТМО», комунальне підприємство) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач, Офіс ВПП ДФС), в якій позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.11.2018 року №0005074911 та №0005064911 (т.1 а.с.45-56).
Ухвалою суду від 03 квітня 2019 року відкрито провадження по адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Підготовче засідання судом призначено на 25.04.2019 (т.1 а.с.1-4).
В підготовчому засіданні 25.04.2019 протокольною ухвалою оголошено перерву до 20.05.2019 у зв'язку із ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву, строк на подання якого не сплинув.
08.05.2019 представником позивача через канцелярію суду надано уточнений адміністративний позов, яким позивач змінив підстави позову (т.2 а.с.1-15).
В уточненій позовній заяві (якою змінено підстави позову) позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.11.2018 року №0005074911, видане Офісом великих платників податків ДФС та підписане уповноваженою особою - начальником Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС на суму 1737412,85 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.11.2018 року №0005064911, видане Офісом великих платників податків ДФС та підписане уповноваженою особою - начальником Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС на суму 299472,02 грн.
В обґрунтування позовних вимог в уточненій позовній заяві позивач зазначає наступне.
На підставі висновків, викладених в акті камеральної перевірки від 22.10.2018 року № 210/28-10-49-11/34674102/37, Офісом великих платників податків ДФС прийняті податкові повідомлення-рішення від 07.11.2018 року № 0005074911 та № 0005064911, які позивачем оскаржені в адміністративному порядку до контролюючого органу вищого рівня, проте, залишені без змін Державною фіскальною службою України.
Позивач не погоджується із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та висновками, викладеними в акті перевірки, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення, а тому вважає їх неправомірними та такими, що підлягають скасуванню з наступних підстав.
Щодо порушення строків проведення камеральної перевірки, позивач, з посиланням на вимоги ст.ст. 75, 76, 102 Податкового кодексу України зазначає, що акт камеральної перевірки щодо сплати узгодженої суми податкових зобов'язань (розстроченого податкового боргу, в тому числі, сформованого на підставі податкових декларацій за грудень 2014 року, лютий-червень 2015 року), складено 22.10.2018 року, чим не дотримано строки проведення камеральної перевірки.
Позивач також звертає увагу суду на недотримання відповідачем строків проведення камеральної перевірки щодо строків сплати за податковими повідомленнями-рішеннями від 01.02.2017, 31.03.2017, щодо несвоєчасної сплати податкового зобов'язання з ПДВ згідно з податковою декларацією від 17.05.2018 із терміном сплати до 30.05.2018.
На думку позивача, акт камеральної перевірки, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є прийнятим посадовими особами з порушенням вимог Податкового кодексу України щодо предмету перевірки, даних податкової звітності, які можуть досліджуватись під час проведення камеральної перевірки та щодо термінів проведення камеральної перевірки, а тому не може слугувати законною підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень.
Стосовно порушення порядку складання акта камеральної перевірки, позивач стверджує, що акт камеральної перевірки не містить періоду, за який складалась перевірка, в ньому не зазначено суму боргу по кожному пункту виявленого порушення, не вказана загальна сума боргу по акту, а отже такий акт перевірки, що оформлений неналежним чином та з порушенням вимог, що ставляться до нього діючим законодавством, не може бути носієм доказової інформації про встановлення порушення та підставою для складання податкового повідомлення-рішення.
Щодо порушення порядку складання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позивач з посиланням на розрахунок штрафних санкцій до ППР №0005704911 від 07.11.2018 року зазначає, що немає рішення суду від 28.10.2015 № 815/1969/15 про надання розстроченого податкового боргу, на яке міститься посилання у цьому розрахунку.
Водночас, позивач вважає, що відповідно до ст.126 ПК України взагалі не передбачено нарахування штрафних санкцій на рішення суду. Крім того, позивач вказує, що податковий органи не виконав свого обов'язку щодо розрахунку штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку).
Таким чином, розрахунок штрафних санкцій, що доданий до податкового повідомлення-рішення, зроблений з порушенням Порядку № 1204 від 28.12.2015 року, а сума штрафних санкцій розрахована невірно.
Щодо порушень, викладених в акті перевірки, позивач вказує, що періодично податковий орган надавав КП «Теплопостачання міста Одеси» листи з графіком погашення податкового боргу, при цьому, посилаючись на наказ ДПА № 927 від 07.12.2010 та наказ ДФС № 318 від 14.04.2016 року, що не є нормативно-правовими актами, змінював графік погашення податкового боргу, та суми, що підлягають сплаті.
На думку позивача, безпідставно, діючи не на підставі норм Податкового кодексу України, відповідач розділяв суми податкового боргу, стягнені на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2015 року в справі № 815/1969/15, на частини: «основний платіж»; «основний платіж за актом перевірки», «штрафні санкції» та «пеня» (з яких податкових декларацій, нарахованих штрафів та пені вони складаються, взагалі не зрозуміло), а також змінював суми до сплати на власний розсуд, та відповідно на власний розсуд розподіляв суми сплаченого податкового боргу, а не відповідно до вимог ст.87.9, ст. 131.2 ПК України.
Позивач вважає, що у зв'язку з тим, що до розстроченого податкового боргу увійшли різні документи, що визначали період їх сплати, податковий орган мав врахувати це, та розраховувати штрафну санкцію, виходячи з дати виникнення обов'язку сплати узгодженого грошового зобов'язання (або податкової декларації, або ППР), та погашати саме в порядку погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.
На думку позивача, на момент складання акту камеральної перевірки 22.10.2018 року, та складання на його підставі податкових повідомлень-рішень, КП «Теплопостачання міста Одеси» вже погасило податковий борг, стягнений на підставі рішення суду від 30.07.2015 № 815/1969/15.
Крім того, позивач вважає незрозумілим проведення нарахування податковим органом по оскаржуваним ППР 19.04.2018 року.
Також, позивач вважає, що оскільки в Податковому кодексі України відсутнє чітко визначене поняття узгодженого грошового зобов'язання, а також зважаючи на той факт, що зробити висновок про те, що є угодженим грошовим зобов'язанням можливо лише шляхом співставлення та «перекручування» норм з Податкового кодексу України, то податковий орган не мав законних підстав для нарахування штрафних санкцій на штрафну санкцію по ст. 126.1 ПК України.
Отже, з урахуванням наведених доводів, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Представником відповідача 15.05.2019 через канцелярію суду надано відзив на уточнений позов разом із додатками до нього (т.2 а.с.107-118, 119-212), які залучені до матеріалів справи протокольною ухвалою у підготовчому засіданні 20.05.2019.
У відзиві на позовну заяву зазначено, що відповідач не погоджується з доводами позивача, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Так, відповідач зазначає, що Одеським управлінням Офісу ВПП ДФС було проведено камеральну перевірку КП «ТМО» щодо своєчасності сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість, якою встановлено порушення вимог п. 126.1 ст. 126 Податкового Кодексу України (далі - ПК України). За результатами проведеної перевірки складено акт від 22.10.2018 №210/28-10-49-10/34674102/37, на підставі якого винесені податкові повідомлення-рішення від 07.11.2018 №0005074911 та №0005064911.
Щодо твердження позивача про порушення строків камеральної перевірки, відповідач зазначає, що позивач помилково вважає недотримання відповідачем строків камеральної перевірки. На думку відповідача, строк камеральної перевірки щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання з податку на додану вартість становить 1095 днів з терміну погашення боргу, затвердженого графіком погашення розстрочки податкового боргу. З посиланням на приписи п.126.1 ст.126 ПК України, відповідач зазначає, що притягнення до відповідальності відбувається при сплаті узгодженого грошового зобов'язання за порушення строків його оплати. До того ж, тільки після сплати суми узгодженого грошового зобов'язання можливо визначити кількість днів прострочення.
Також, відповідач зважає на те, що рішенням суду у справі №1540/4847/18,яке набрало законної сили 25.04.2019 року, встановлені обставини щодо податкового боргу КП «ТМО», а саме, встановлено на підставі яких документів виник даний податковий борг, та підтверджено обставини правомірності проведення контролюючим органом камеральної перевірки, з урахуванням строків давності.
Стосовно посилання позивача на порушення порядку складання акту перевірки, відповідач зазначає, що посилання позивача на недотримання приписів Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків-юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015, є недоцільним, так як зазначений порядок стосується лише документальних перевірок. Натомість, акт камеральної перевірки оформлений відповідно до вимог ст. 76, 86 ПК України.
Спростовуючи доводи позивача щодо неправомірності встановлених в акті перевірки порушень, відповідач зазначає наступне.
До набрання законної сили постанови Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2015 року у справі №815/1969/15 про розстрочення податкового боргу, КП «ТМО» вже було пропущено граничні строки сплати податкового боргу на більше, ніж 30 календарних днів. Таким чином, позивач повинен бути притягнутий до відповідальності, передбаченої ст. 126 ПК України у розмірі 20% від розміру погашення кожної чергової частки розстрочених (відстрочених) сум заборгованості.
При цьому, посилаючись на те, що на підставі вказаного рішення суду між позивачем та контролюючим органом було укладено графік погашення розстрочених (відстрочених) на підставі рішення суду сум заборгованості за платежами, до якого в подальшому згідно листів КП «ТМО» та Одеської міської ради вносились відповідні зміни, відповідач вважає такими, що не відповідають дійсності та спростовуються наданими доказами посилання позивача на те, що податковий орган протиправно вносив зміни д графіку, а саме, змінював його на власний розсуд, на власний розсуд розділяв суми податкового боргу на частини та розподіляв суми сплаченого податкового боргу.
Крім того, відповідач вважає помилковим посилання позивача на те, що контролюючий орган не мав права використовувати наказ ДПА № 927 від 07.12.2010 та наказ ДФС № 318 від 14.04.2016 року, оскільки вказані документи є нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для застосування контролюючим органом.
Разом з цим, посилаючись на п.5 Методичних рекомендацій, затверджених наказом ДФС № 318 від 14.04.2016 року та на п.126.1 ст.126 ПК України, відповідач вказує, що оскільки до набрання законної сили рішення суду у справі №815/1969/15 про розстрочення податкового боргу минуло більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, позивачу відповідно до п.5 вказаних Методичних рекомендацій та п.126.1 ст.126 ПК України у день фактичного погашення чергових часток розстрочених (відстрочених) сум заборгованості нараховується штрафна санкція за порушення строків сплати грошового зобов'язання.
Відповідач зазначає, що якщо розстроченню/відстроченню підлягає податковий борг, а не грошове зобов'язання, то платник податків все одно повинен сплати штрафну санкцію за порушення строків сплати відповідно до ст. 126 ПК України. Розстрочення податкового боргу позивачу надавалося судом, а отже позивачу правомірно, відповідно до вищезазначеного, нараховується штрафна санкція відповідно до вимог ст. 126 ПК України у день фактичного погашення чергових часток розстрочених (відстрочених) сум заборгованості.
При цьому, на підтвердження своїх доводів, відповідач навів правову позицію, яка міститься у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 по справі № 802/777/16-а, відповідно до якої розстрочення виконання судового рішення, застосоване адміністративним судом, не звільняє платника податків від відповідальності, передбаченої пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України. При цьому, на думку відповідача, посилання позивача у своєму позові на Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №574 є недоречним, так як зазначений порядок регулює правовідносини, які виникають при надані розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) самим податковим органом за заявою платника податків.
На спростування доводів позивача щодо «штучного» податкового боргу, якого не існує насправді», відповідач зазначає, що позивач посилається на те, що в період виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2015 року в справі №815/1969/15, КП «ТМО» сплатило загальну суму з дати ухвалення рішення у розмірі 144832734,14 грн., та відповідно вже погасило податковий борг, однак, на думку відповідача, дані твердження не відповідають дійсності.
КП «ТМО» є провідним підприємством з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії в місті Одесі, та підприємства щомісячно виникають поточні зобов'язання (податкові декларації, які не сплачуються своєчасно), крім того, за результатами судового оскарження податкових повідомлень-рішень (судові рішення винесені не на користь платника), вони відображаються в інтегрованій картці платника, та відповідно зарахування коштів відбувається за черговістю виникнення боргу, незалежно від напряму сплати.
На підтвердження вищевикладеного, відповідач посилається на лист Офісу великих платників податків ДФС №9365/9/28-10-49-18 від 07.08.2018 року, де зазначено, що залишок несплаченого розстроченого боргу за рішенням суду у справі №815/1969/15 станом на 23.07.2018 року складає 43194558,73 грн.
Окрім цього, на спростування доводів позивача щодо неправомірності нарахування штрафних санкцій та визначення їх розміру, відповідач зазначає, що днем узгодження податкових повідомлень-рішень від 01.02.2017 року №0001554910 та №0001574910 було 21.12.2017 року, а строк сплати припадав на 31.12.2017 року. При цьому, в дійсності сплата КП «ТМО» грошових зобов'язань згідно податкових повідомлень-рішень від 01.02.2017 року №0001554910 та №0001574910 відбулась 20.04.2018 року платіжним дорученням №8 від 20.04.2018 року, з порушенням строку сплати майже на 4 місяці.
У зв'язку з чим, відповідач зазначає про те, що є не зрозумілою позиція КП «ТМО» щодо не згоди з нарахованою штрафною санкцію в розмірі 10% від суми недоїмки, адже у разі проведення контролюючим органом податкових-повідомлень рішень 21.12.2017 року, розмір штрафної санкції складав би 20%.
Таким чином, проведення Одеським управлінням Офісу ВПП ДФС нарахування податкових повідомлень-рішень в інтегрованій картці платника 19.04.2018 року, ніяким чином не впливає на здійснене КП «ТМО» правопорушення щодо своєчасної сплати узгодженого грошового зобов'язання та не звільняє від передбаченої ст.126 ПК України відповідальності.
Щодо податкових повідомлень-рішень від 31.03.2017 на суму 1452037,35 грн. відповідач зазначає, що КП «ТМО» оскаржило податкові повідомлення-рішення №0003014910, №0003024910, №0003034910, №0003044910, №0003054910, №0003064910, №0003074910, №0003084910, №0003094910, №0003104910 від 31.03.2017 року в судовому порядку.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.09.2017 року у справі №815/3571/17 у задоволені позову КП «ТМО» відмовлено. Відповідно до ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2018 року про залишення апеляційної скарги без руху, судом зазначено, що КП «ТМО» подало апеляційну скаргу з пропущенням строку на апеляційне оскарження, а саме 23 травня 2018 року (хоча отримало рішення 1-ї інстанції ще 06 жовтня 2017 року). У зв'язку з чим, в подальшому ухвалою суду від 04.07.2018 року КП «ТМО» було відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Зважаючи на приписи ч.1 ст.245 КАС України (в попередній редакції), відповідач вказує, що постанова Одеського окружного адміністративного суду від 14.09.2017 року у справі №815/3571/17 набрала законної сили ще 16.10.2017 року, адже КП «ТМО» не було оскаржене рішення протягом строків, встановлених ст.186 КАС України (в попередній редакції).
Отже, відповідно п.57.3 ст.57 ПК України, граничний строк сплати оскаржуваного грошового зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями від 31.03.2017 року припадав на 26.10.2017 року. Однак, відповідно до інтегрованої картки платника КП «ТМО» лише 20.04.2018 року платіжним дорученням №8 від 20.04.2018 року відбулась часткова сплата недоїмки на суму 654830,3 грн., а 31.05.2018 року платіжним дорученням №10 від 31.05.2018 року - на залишок в розмірі 797207,2 грн., з порушенням строку сплати майже на 5 місяців.
Таким чином, відповідач вважає, що проведення Одеським управлінням Офісу ВПП ДФС нарахування податкових повідомлень-рішень в інтегрованій картці платника 19.04.2018 року, ніяким чином не впливає на здійснене КП «ТМО» правопорушення щодо своєчасної сплати узгодженого грошового зобов'язання та не звільняє від передбаченої ст.126 ПК України відповідальності.
Що стосується самостійно визначених сум податкових зобов'язань позивачем, відповідач зазначає, що КП «ТМО» визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 5301771,0 грн. згідно податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2018 року №9095650329 від 17.05.2018, із терміном сплати - 30.05.2018.
30.05.2018 року в інтегрованій картці платника КП «ТМО» збільшилась недоїмка на суму 5301771,0 грн., а 20.07.2018 року відбулось погашення недоїмки відповідно до платіжного доручення №19 від 19.07.2018 року, що підтверджується самим позивачем в позовній заяві.
Також, КП «ТМО» визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 2254483,0 грн. згідно податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2018 року №9121486151 від 18.06.2018, із терміном сплати - 30.06.2018.
30.06.2018 року в інтегрованій картці платника КП «ТМО» збільшилась недоїмка на суму 2 254 483,0 грн., а 20.07.2018 року відбулось погашення недоїмки відповідно до платіжного доручення №19 від 19.07.2018 року, що підтверджується самим позивачем в позовній заяві.
Таким чином, у зв'язку з несвоєчасною сплатою самостійно визначеного грошового зобов'язання (прострочення на 51 день та відповідно на 20 днів), до КП «ТМО» застосовані штрафні санкції відповідно до ст.126 ПК України.
Щодо доводів позивача в частині незгоди із розрахунком штрафних санкцій, відповідач зазначив, що штраф розрахований на підставі ст. 126 ПК України за не сплату позивачем суми узгодженого податкового зобов'язання у встановлений ПК України строк (податковий борг). При цьому, у разі якщо сума боргу погашається частково, то період прострочення буде розрахуватися з дня виникнення боргу до дня часткового погашення боргу, за кожні чергові частки погашеного боргу.
З огляду на вищенаведене, відповідач вважає, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України, податкові повідомлення-рішення від 07.11.2018 року №0005074911, №0005064911 винесені правомірно, а тому просив відмовити у задоволенні уточного позову КП «ТМО» у повному обсязі.
Представником позивача через канцелярію суду 17.05.2019 надано відповідь на відзив на уточнений адміністративний позов із додатками (т.2 а.с.213-224), яка приєднана до матеріалів справи протокольною ухвалою від 20.05.2019 під час проведення підготовчого засідання. У відповіді на відзив позивач, окрім зазначеного ним в уточненій позовній заяві, навів наступні доводи та міркування на спростування позиції відповідача.
Так, позивач зазначив, що відповідачем при наданні відзиву на позов, не була звернута увага на те, що позивач повністю змінив підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, погодився з тим, що на підставі ст. 126 ПК України нараховується штраф на розстрочений податковий борг, але вважає податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню вже: з підстав порушення строків проведення камеральної перевірки, з підстав неправильності складання акту перевірки та неправильності розрахунку самої штрафної санкції.
В частині порушення строків проведення камеральної перевірки, позивач зазначає, що
в сукупності норм ст. 102, ст. 14.1.39 ПК України вбачається, що застосування штрафної санкції, в т.ч. за ст. 126 ПК України має бути здійснено протягом 1095 днів з дня граничного строку подання податкової декларації або граничного строку сплати. Якщо контролюючий орган не здійснив нарахування штрафу, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені). Як вказує позивач, у відзиві на позов відповідач самостійно зазначає граничні терміни сплати по податковим деклараціям, що увійшли до розстроченого податкового боргу, з яких вже минуло 1095 днів, а тому податковий орган не мав правових підстав для складання акту камеральної перевірки.
Також, щодо порушень, викладених в акті перевірки, у відповіді на відзив позивач додатково акцентує увагу на тому, що у відзиві на позов зазначено, що податковий борг виник на підставі певних податкових декларацій, податкових повідомлень-рішень та суми пені в розмірі 7269503,01 грн. Однак, на думку позивача, перелік податкових декларацій не співпадає з переліком податкових декларації з ПДВ та податкових повідомлень рішень, та сумою пені, які увійшли до розстроченого податкового боргу. Так, зокрема, відповідачем зазначено, що до податкового боргу увійшла податкова заборгованість за ППР № 0000871610/0 від 08.12.2009, але помилково зазначено, що тільки на суму 695402,00 грн., оскільки насправді по вказаному ППР увійшло до податкового боргу зобов'язання на суму 1349552,67 грн. Пеня за несвоєчасну сплату відповідно до ст. 129 ПК України до податкового боргу увійшла на суму 7200165,71 грн, а не на суму 7269503,01 грн., як зазначив відповідач. Також, до розстроченого податкового боргу увійшла сума по податку на прибуток на суму 2025479,23 грн., про що не зазначено відповідачем.
Позивач у відповіді на відзив погоджується з тим, що підприємством порушено граничні строки сплати податкового боргу, а тому позивач має бути притягнений до відповідальності за ст. 126 ПК України із застосуванням штрафу 20%, а також зазначає, що в разі отримання розстрочення податкового боргу, платник податків повинен сплатити штрафну санкцію за порушення строків сплати відповідно до ст.126 ПК України. Однак, зазначає, що сума штрафу за розстрочений податковий борг має бути розрахована вірно, що не було зроблено відповідачем.
Разом з цим, позивач зазначає, що позиція відповідача стосовно того, що «оскільки сума боргу погашається частково, то і період прострочення буде розраховуватися з дня виникнення боргу до дня часткового погашення боргу, за кожні чергові частки погашення боргу», порушує вимоги п.89.7 ст.89 ПК України, щодо черговості погашення податкового боргу.
З приводу надання більш детального розрахунку штрафних санкцій до податкових повідомлень-рішень, позивач вважає, що цей документ є неналежним та недопустимим доказом, оскільки до податкового повідомлення-рішення, що оскаржується додано інший розрахунок штрафних санкцій, а не той, що додано до відзиву на позов, а тому він не може розглядатися судом як належний, достовірний та допустимий доказ.
З урахуванням викладеного, позивач просив суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі.
Представником позивача 16.05.2019 подано через канцелярію суду клопотання про призначення судово-економічної експертизи (т.3 а.с.72-75). Ухвалою суду від 20.05.2019 у задоволенні клопотання позивача про призначення судово-економічної експертизи відмовлено (т.3 а.с.80-83).
Протокольною ухвалою від 20.05.2019 оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 30.05.2019.
Представником відповідача через канцелярію суду 27.05.2019 подані заперечення на відповідь на відзив з додатками, які приєднані до матеріалів справи протокольною ухвалою суду від 30.05.2019, в яких відповідачем висловлена позиція аналогічна позиції, зазначеній у відзиві на уточнений адміністративний позов (т.3 а.с.93-98).
Представником позивача через канцелярію суду 29.05.2019 подано додаткові пояснення з додатками (т.3 а.с.101-102,103-108), які приєднані до матеріалів справи протокольною ухвалою суду від 30.05.2019. В додаткових поясненнях позивач, зокрема, зазначив, що у рішеннях судів по справі № 1540/4847/19 не встановлювались обставини щодо складових податкового боргу.
Ухвалою суду від 30.05.2019 продовжено шістдесятиденний строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 10.06.2019 (т.3 а.с.112-113).
Ухвалою суду від 10.06.2019 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 10.06.2019 після закриття підготовчого провадження.
У судовому засіданні 10.06.2019 суд оголосив зміст позовних вимог, заслухав вступне слово представника позивача та представника відповідача. Протокольною ухвалою суду від 10.06.2019 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 10.07.2019.
У судовому засіданні 10.07.2019 представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в уточненій позовній заяві (щодо зміни підстав позову), відповіді на відзив, додаткових письмових, у наданих під час вступного слова поясненнях, та зважаючи на подані до суду докази.
Представник відповідача у судовому засіданні 10.07.2019 заявлений позов не визнала та просила суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, в запереченнях та у вступному слові, а також, зважаючи на подані до суду докази.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників сторін, промову в судових дебатах, ознайомившись із заявами сторін по суті справі, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються ці заяви, та перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини.
На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, заступником начальника відділу податкового супроводження підприємств транспорту і зв'язку ОСОБА_2 в приміщенні Одеського управління Офісу ВПП ДФС, проведено камеральну перевірку платника податку КП «ТМО», код ЄДРПОУ 34674102, з питання своєчасності сплати податку на додану вартість до Одеського управління Офісу ВПП ДФС. За результатами проведеної перевірки складено акт про результати камеральної перевірки щодо своєчасності сплати податкового зобов'язання від 22.10.2018 № 210/28-10-49-11/34674102/ (надалі - акт перевірки) (т.1 а.с.18-20,58-62).
В акті перевірки зазначено, що перевірку проведено 22.10.2018 року з відома посадових осіб підприємства: керівника ОСОБА_3 та головного бухгалтера ОСОБА_4 .
У висновках акта перевірки зазначено, що камеральною перевіркою встановлене порушення п.п.16.1.4 п.16.1. ст.16, п.31.1 ст.31, п.57.1 ст.57, п.100.1, 100.11 та 100.12 ст.100, п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України, що призвело до несвоєчасної сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість: самостійно визначеного у податкових деклараціях з податку на додану вартість за квітень 2018 року № 9095650329 від 17.05.2018; за травень 2018 року № 9121486151 від 18.06.2018; визначеного контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях (форми «Н») №0001554910 та №0001574910 від 01.02.2017 року; № 0003014910, № 0003024910, № 0003034910, № 0003044910, № 0003054910, № 0003064910, № 0003074910, № 0003084910, №0003094910 та № 0003104910 від 31.03.2017; та сплати розстроченого податкового боргу.
Також, зазначено, що відповідальність передбачена п.126 ст.126 ПК України.
До вказаного акта перевірки контролюючим органом складено зведені дані щодо нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ПДВ згідно ст.126 ПК України (т.1 а.с.63).
На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийняті:
- податкове повідомлення-рішення № 0005074911 від 07.11.2018, яким на підставі ст.126 ПК України за затримку 1252,1185,1140,1077,1073,1043,1010,51,41 календарних днів сплати грошового зобов'язання зобов'язано КП «ТМО» сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 1737412,85 грн. з податку на додану вартість (т.1 а.с.22,64). До вказаного ППР відповідачем складено розрахунок штрафної санкції (т.1 а.с.22,64- зворотній бік);
- податкове повідомлення-рішення №0005064911 від 07.11.2018, яким на підставі ст.126 ПК України за затримку 20, 1 календарних днів сплати грошового зобов'язання зобов'язано КП «ТМО» сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 299472,02 грн. з податку на додану вартість (т.1 а.с.23,65). До вказаного ППР відповідачем складено розрахунок штрафної санкції (т.1 а.с.23,65- зворотній бік).
Не погоджуючись із правомірністю прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДФС України, однак рішенням ДФС України від 22.01.2019 року про результати розгляду скарги оскаржувані ППР від 07.11.2018 року № 0005074911 та №0005064911 - залишені без змін, а скарга КП «ТМО» - без задоволення (т.1. а.с. 25-26,78-79).
Вказане рішення ДФС України, як вказує позивач ним отримано 29.01.2019 року.
Не погодившись з висновками контролюючого органу в акті перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями № 0005074911 від 07.11.2018 та №0005064911 від 07.11.2018, позивач оскаржив вказані рішення суб'єкта владних повноважень в судовому порядку, звернувшись до суду з цим позовом 21.02.2019 року.
Вирішуючи цей публічно-правовий спір, що винник між сторонами, суд виходить з наступного.
Спірні податкові повідомлення-рішення, якими на підставі ст.126 ПК України за затримку сплати грошового зобов'язання зобов'язано КП «ТМО» сплатити штраф у розмірі 20% та 10% з податку на додану вартість, базуються на викладених в акті перевірки висновках контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п.п.16.1.4 п.16.1. ст.16, п.31.1 ст.31, п.57.1 ст.57, п.100.1, 100.11 та 100.12 ст.100, п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України.
Вказані висновки відповідача в акті камеральної перевірки обґрунтовані наступним.
Перевіркою встановлено, що за даними облікової картки особового рахунку з податку на додану вартість КП «ТМО» відповідно до пункту 2 розділу III «Порядку ведення органами Державної фіскальної служби, оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 07.04.2016 №422, встановлено несвоєчасну сплату податкового зобов'язання, а саме:
1) Відповідно до ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2015 року по справі №.815/1969/15, якою залишено без змін постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2015, КП «ТМО» надано розстрочку податкового боргу на загальну суму 102163405,24 грн. із терміном сплати розстрочки з 27.11.2015 року по 28.10.2020 року.
23 березня 2018 року КП «ТМО» сплачено згідно платіжного доручення № 6 від 22.03.2018 суму платежу у рахунок погашення розстрочки у розмірі 2000000,0 грн. та згідно платіжного доручення № 15304970 від 26.03.2018 суму платежу у розмірі 2793651,0 грн.
27 березня 2018 року Одеським управлянням Офісу ВПП ДФС здійснено нарахування розстрочених платежів на загальну суму 1186132,56 грн., у тому числі: за період 28.10.2015 - 27.03.2018 року - 1176611,0 грн.; за період 28.10.2015 - 27.03.2018 року -565,21 грн.; за період 28.10.2015 - 27.03.2018 року - 7525,39 грн.; за період 28.10.2015 - 27.03.2018 року - 1431,0 грн. Штрафна санкція за невчасну сплату розстроченого податкового боргу згідно з п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу, складає 20%.
24 квітня 2018 року Одеським управлянням Офісу ВПП ДФС здійснено нарахування розстрочених платежів на загальну суму 1401953,57 грн., у тому числі: за період 28.10.2015 - 31.05.2018 року - 1387742,99 грн.; за період 28.10.2015 - 31.05.2018 року - 10375,51 грн.; за період 28.10.2015 - 31.05.2018 року - 3835,07 грн.
31 травня 2018 року КП «ТМО» сплачено згідно платіжного доручення № 10 від 31.05.2018 суму платежу у рахунок погашення розстрочки у розмірі 6000000,0 грн. Штрафна санкція за невчасну сплату розстроченого податкового боргу згідно з п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу, складає 20%.
2) У зв'язку із встановленням несвоєчасної сплати податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, а саме: за фактом несвоєчасної реєстрації податкових накладних за період жовтень 2015-травень 2016 складено акт камеральної перевірки №30 /28-10-49- 10/34674102 від 24.01.2017 та винесені податкові повідомлення рішення (форми «Н») №0001554910 та №0001574910 від 01.02.2017 року на загальну суму 85406,90грн.
Після судового оскарження нарахування зазначених податкових повідомлень-рішень проведено 19.04.2018. Згідно платіжного доручення № 8 від 20.04.2018 платником погашено недоїмку в сумі 85406,90 грн., кількість днів затримки склала 1 день.
Штрафна санкція за невчасну сплату платежу згідно статті 126 ПКУ становить 10% від суми недоїмки.
Також, у зв'язку із встановленням несвоєчасної сплати податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, а саме: за фактом несвоєчасної реєстрації податкових накладних за період травень-грудень 2016, складено акт камеральної перевірки №117/28-10-49-10/34674102/11 від 17.03.2017 та винесені податкові повідомлення рішення (форми «Н») №0003014910, №0003024910, №0003034910, №0003044910, №0003054910, №0003064910, №0003074910, №0003084910, №0003094910 та №0003104910, від 31.03.2017 року на загальну суму 1452037,35грн. Після судового оскарження нарахування зазначених податкових повідомлень-рішень проведено 19.04.2018. Згідно платіжного доручення № 8 від 20.04.2018 платником погашено недоїмку у розмірі 654830,3 грн., кількість днів затримки - 1 день. Згідно платіжного доручення № 10 від 31.05.2018 платником погашено недоїмку у розмірі 797207,2 грн., кількість днів затримки - 41 день. Штрафна санкція за невчасну сплату платежу згідно статті 126 ПКУ становить 10% від суми недоїмки 654830,3 грн. та становить 20% від суми недоїмки 797207,2 грн.
3) Щодо несвоєчасно сплаченого самостійно визначеного податкового зобов'язання, з ПДВ згідно з п. 203.1 ст. 203 Податкового Кодексу, в акті зазначається, що підприємством визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 5301771,0 грн. згідно податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2018 року № 9095650329 від 17.05.2018, термін сплати - 30.05.2018.
Станом на 30.05.2018 року в інтегрованій картці платника (ІКП) КП «ТМО» збільшено недоїмки по податковий декларації з податку на додану вартість N 9095650329 від 17.05.2018 на суму 5301771,0 грн.
Згідно ІКП, 20.07.2018 погашено недоїмку у розмірі 5301771,0 грн. по податковій декларації № 9095650329 відповідно до платіжного доручення № 19 від 19.07.2018, кількість днів затримки - 51 день. Штрафна санкція за невчасну сплату платежу згідно статті 126 ПКУ, 20% від суми недоїмки.
Також, підприємством визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 2254483,0 грн. згідно податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2018 року № 9121486151 від 18.06.2018, термін сплати 30.06.2018.
Станом на 30.06.2018 року у ІКП КП «ТМО» збільшено недоїмки по податковій декларації з податку на додану вартість № 9121486151 від 18.06.2018 на суму 2254483,0 грн.,
Згідно ІКП, 20.07.2018 погашено недоїмку у розмірі 2254483,0 грн. по податковій декларації № 9121486151 від 18.06.2018 відповідно до платіжного доручення № 19 від 19.07.2018, кількість днів затримки - 20 днів. Штрафна санкція за невчасну сплату платежу згідно статті 126 ПКУ, 10% від суми недоїмки.
Таким чином, в акті камеральної перевірки зазначається, що погашення податкового боргу КП «ТМО» призвело до нарахування штрафних санкцій, розрахунок яких наведено у додатку №1 до акту перевірки.
Нормативно обґрунтовуючи висновки акту перевірки, відповідач посилається на п.п.14.1.152, п.п.14.1.157 п.14.1 ст.14, п.п.16.1.4 п.16.1. ст.16, п.31.1 ст.31, п.57.1 ст.57, п.100.1, 100.11 та 100.12 ст.100, п.54.1 ст.54, п.57.1 ст.57, пп.87.9 ст.87, п.203.1, п.203.2 ст.203, п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України
Аналізуючи норми чинного в Україні законодавства, суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, компетенцію контролюючих органів, зокрема, з питання сплати податкового боргу та черговості його погашення, застосування санкцій за порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання, види та порядок проведення перевірок зі сплати податків та зборів регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Як вже встановлено судом, камеральна перевірка 22.10.2018 року проведена щодо своєчасності сплати податкового зобов'язання.
Відповідно до п.п.14.1.39, п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);
Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Згідно п.36.1 ст.36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податків обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Крім того, п. 36.5. ст. 36 ПК України встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Пунктом 38.1 статті 38 ПК України визначено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
За приписами п.57.1 ст.57 та п.203.2. ст. 203 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
При цьому, відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до п.п.14.1.152 п. 14.1 ст. 14 ПК України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.
Пунктом 100.1 статті 100 Податкового кодексу України передбачено, що розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу.
Згідно з п.87.9. ст. 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до п. 131.2. ст. 131 ПК України, при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.
Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.
Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, керуючись ст. 86 КАС України, оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, а також у сукупності їх достатність та взаємозв'язок, з огляду на вищенаведені положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що відповідачем правомірно винесені податкові повідомлення-рішення № 0005074911 від 07.11.2018 та № 0005064911 від 07.11.2018, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2015 по справі № 815/1969/15, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2015 та постановою Верховного Суду від 26.03.2019, судом стягнуто з позивача КП «ТМО» на користь держави податковий борг у загальному розмірі 104188924,47 грн. та розстрочено виконання постанови строком на п'ять років, шляхом сплати заборгованості щомісячно рівними частками у розмірі 1736482,08 грн., починаючи з дня набрання законної сили постанови суду (т.1 а.с.66-71,72-74).
Рішення суду по справі № 815/1969/15 набрало законної сили 06.10.2015.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем здійснювалось погашення податкового боргу відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2015, про що свідчать відповідні листи позивача про зарахування сплачених ним сум на оплату податкового боргу, платіжні доручення та складання відповідачем графіку погашення розстроченого податкового боргу, які наявні в матеріалах справи.
Так, судом встановлено з акту перевірки та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем 27.03.2018 на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2015 нараховано чергову частку суми розстроченого зобов'язання на загальну суму 1186132,56 грн, яку списано шляхом її погашення за рахунок платежу позивача по платіжному дорученню № 6 від 22.03.2018 на загальну суму 2000000,00, що підтверджується даними інтегрованої картки платника податків (т.1, а.с. 167-168).
За несвоєчасну сплату податкового боргу відповідачем нараховано штраф позивачу в розмірі 20 % від нарахованої та сплаченої суми відповідно до ст. 126 ПК України, який увійшов до податкового повідомлення-рішення № 0005074911 від 07.11.2018 (т.1 а.с.22).
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем 24.04.2018 на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2015 нараховано чергову частку суми розстроченого зобов'язання на загальну суму 1401953,57 грн., яку списано 31.05.2018 шляхом її погашення за рахунок платежу позивача по платіжному дорученню № 10 від 31.05.2018 на загальну суму 6000000,00 грн.
Вказані суми із їх складовими відображені в п.1 на сторінці 2 акту перевірки.
За несвоєчасну сплату податкового боргу відповідачем нараховано штраф позивачу в розмірі 20 % від нарахованої та сплаченої суми відповідно до ст. 126 ПК України.
Суд зазначає, що ці ж суми відображені й у розрахунку до ППР із зазначенням кількості днів прострочення.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі №802/777/16-а викладена правова позиція з приводу застосування норм права до спірних правовідносин в частині нарахування штрафної санкції на розстрочений податковий борг.
Так, Верховний Суд в даному рішенні зазначив наступне: «…Відстрочення застосовується як у процедурі примусового стягнення податкового боргу, так і під час добровільного погашення платником грошових зобов'язань. А відтак відстрочення є лише законодавчо передбаченою формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу; відстрочення не можна розцінювати як окремий спосіб погашення податкового боргу, що виключає можливість застосування інших заходів з примусового стягнення податкового боргу; використання інституту розстрочення не виключається і на стадії виконання судового рішення про примусове стягнення податкового боргу.
Суд звертає увагу, що розстрочення є лише формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу, яка може застосовуватись в тому числі і у процедурі примусового стягнення податкового боргу. Рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу.
Разом з цим, постановлення такого рішення не змінює статус такої заборгованості та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати податкового боргу і таке правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку.
Підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає, що судове рішення про стягнення податкового боргу, за яким встановлено порядок його виконання шляхом розстрочення сплати боргу, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені, передбачених 126.1 ст. 126 та пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що прийняття судових рішень, якими визначено згідно процесуального закону порядок виконання судових рішень щодо стягнення податкового боргу, жодним чином не впливає на звільнення платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені, нарахування яких передбачено статтями 126 та 129 Податкового кодексу України, за несвоєчасну сплату сум грошових зобов'язань…».
Таким чином, законодавством України не передбачене звільнення платника податків від відповідальності у вигляді штрафу за несплату узгодженої суми грошових і зобов'язань протягом строків, визначених податковим законодавством, які у послідуючому були розстроченими за рішенням суду.
Отже, передбачена пунктом 126.1 ст. 126 ПК України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами).
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивачу правомірно нараховується штрафна санкція відповідно до вимог ст. 126 ПК України у день фактичного погашення чергових часток розстрочених (відстрочених) сум заборгованості.
Твердження позивача про те, що податковим органом було неправомірно нараховано штрафні санкції двічі за один і той же період оплати розстроченого податкового боргу, суд вважає необґрунтованими та такими що не відповідають дійсності, оскільки, у разі якщо сума боргу погашається частково, то період прострочення буде розрахуватися з дня виникнення боргу до дня часткового погашення боргу, за кожні чергові частки погашеного боргу.
Що стосується п.2 акту перевірки в частині несвоєчасної сплати податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, суд зазначає наступне.
На підставі податкових повідомлень-рішень (форми «Н») № 0001554910 та № 0001574910 від 01.02.2017, відповідачем визначено суму податкового зобов'язання на загальну суму 85406,90 грн. Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем до Одеського окружного адміністративного суду, який своєю постановою по справі № 815/3363/17 від 24.11.2017 відмовив позивачу у задоволені позову. Постанова суду набрала законної сили 21.12.2017. Отже, після набрання рішенням суду законної сили, відповідно до п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання у розмірі 85406,90 грн є узгодженим.
Відповідачем на підставі зазначених повідомлень-рішень 19.04.2018 нараховано позивачу суму заборгованості по сплаті узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 85406,90 грн. За рахунок сплачених позивачем коштів відповідно до платіжного доручення № 8 від 20.04.2018 на загальну суму 2500000,00 грн. відповідачем 20.04.2018 погашено суму заборгованості в розмірі 85406,90 грн. За прострочення сплати узгодженого податкового зобов'язання на 1 день відповідачем нараховано позивачу штраф у розмірі 10 % від суми недоїмки.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно нарахована штрафна санкція відповідно до вимог ст. 126 ПК України у день фактичного погашення заборгованості за податковими повідомленнями-рішеннями № 0001554910 та № 0001574910 від 01.02.2017.
Стосовно твердження позивача про те, що відповідач невірно розрахував штрафну санкцію саме з 19.04.2018 до 20.04.2018, замість періоду з 21.12.2017 до 20.04.2018, суд зазначає наступне. Період з 21.12.2017 до 20.04.2018 не був включений у розрахунок оскаржуваних штрафних санкцій до податкових повідомлень-рішень. В той же час, визначення іншого періоду (з 21.12.2017 до 20.04.2018) та нарахування відповідної штрафної санкції знаходиться поза межами повноважень суду та не є предметом розгляду даної справи.
На підставі податкових повідомлень-рішень (форми «Н») № 0003014910, № 0003024910, № 0003034910, № 0003044910, № 0003054910, № 0003064910, № 0003074910, №0003083094910, № 0003104910 від 31.03.2017, відповідачем визначено суму податкового зобов'язання на загальну суму 1452037,35 грн. Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем до Одеського окружного адміністративного суду, який своєю постановою по справі № 815/3571/17 від 14.09.2017 відмовив позивачу у задоволені позову. Згідно з даними КП «Діловодство спеціалізованого суду» копію постанови вручено представнику позивача 06.10.2017, дата набрання законної сили постановою суду - 18.10.2017.
Отже, після набрання рішенням суду законної сили, відповідно до п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання у розмірі 1452037,35 грн. є узгодженим.
Відповідачем на підставі зазначених повідомлень-рішень 19.04.2018 нараховано позивачу суму заборгованості по сплаті узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 1 452 037,35 грн. За рахунок сплачених позивачем коштів відповідно до платіжного доручення № 10 від 31.05.2018 на загальну суму 6000000,00 грн. відповідачем 31.05.2018 погашено суму заборгованості в розмірі 1452037,35 грн. За прострочення сплати узгодженого податкового зобов'язання на 1 день та 41 день відповідачем позивачу нараховано штраф у розмірі 10 % від суми недоїмки у 654830,3 грн та 20 % від суми недоїмки у 797207,2 грн.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно нарахована штрафна санкція відповідно до вимог ст. 126 ПК України у день фактичного погашення заборгованості за податковими повідомленнями-рішеннями (форми «Н») №0003014910, № 0003024910, № 0003034910, № 0003044910, № 0003054910, № 0003064910, № 0003074910, №0003083094910, № 0003104910 від 31.03.2017.
Суд зазначає, що позивачем помилково вважається 04.07.2018 як дата набрання законної сили постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.09.2017 по справі № 815/3571/17. Так, відповідно до положень ч.1 ст. 254 КАС України (в редакції, чинній на час прийняття постанови Одеським окружним адміністративним судом від 14.09.2017), постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. Строк апеляційного оскарження встановлений у ч.2 ст. 186 КАС України, в якій зазначено, що апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Судом встановлено, що копію постанови Одеського окружного адміністративного суду від 14.09.2017 позивачем отримано 06.10.2017. Позивачем не було дотримано строків оскарження зазначеної постанови суду, а тому постанова Одеського окружного адміністративного суду від 14.09.2017 набрала законної сили 18.10.2017, про що містяться дані в КП «Діловодство спеціалізованого суду».
Той факт, що позивачем лише 23.05.2018 подано апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.09.2017, не впливає на набрання законної сили постановою суду, адже ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018 позивачу не поновлено строк на апеляційне оскарження та відмовлено у відкриті апеляційного провадження з питань пропуску строку на апеляційне оскарження.
Стосовно періоду розрахунку штрафної санкції суд знову ж таки зазначає, що період з 18.10.2018 до 31.05.2018 не був включений у розрахунок оскаржуваних штрафних санкцій до податкових повідомлень-рішень. В той же час, визначення іншого періоду (з 18.10.2018 до 31.05.2018) та нарахування відповідної штрафної санкції знаходиться поза межами повноважень суду та не є предметом розгляду даної справи.
Стосовно узгодженого податкового зобов'язання, яке самостійно визначене позивачем у деклараціях з ПДВ за квітень 2018 та травень 2018 суд зазначає наступне.
Позивачем визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 5301771,0 грн. згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень 2018 року № 9095650329 від 17.05.2018, термін сплати по якій - 30.05.2018. Оскільки позивачем не сплачено своєчасно самостійно визначене податкове зобов'язання відповідачем збільшено 30.05.2018 недоїмку по цій декларації. Відповідачем погашено суму недоїмки 20.07.2018 за рахунок сплачених позивачем коштів відповідно до платіжного доручення № 19 від 20.07.2018 на загальну суму 19500000,00 грн.; кількість днів прострочення - 51 день.
Штрафна санкція відповідно до ст. 126 ПК України визначена у розмірі 20 % від суми недоїмки.
Також позивачем самостійно визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 2254483,00 грн. згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2018 року № 9121486151 від 18.06.2018, термін сплати по якій - 30.06.2018. Оскільки позивачем не сплачено своєчасно самостійно визначене податкове зобов'язання, відповідачем збільшено 30.06.2018 недоїмку з цієї декларації. Відповідачем погашено суму недоїмки 20.07.2018 за рахунок сплачених позивачем коштів відповідно платіжного доручення № 19 від 20.07.2018 на загальну суму на загальну суму 19500000,00 грн.; кількість днів прострочки - 20 днів.
Штрафна санкція відповідно до ст. 126 ПК України визначена у розмірі 10 % від суми недоїмки.
Отже, у зв'язку з несплатою в строк, встановлений Податковим кодексом України, самостійно визначеного позивачем податкового зобов'язання, таке зобов'язання є податковим боргом згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, у зв'язку з погашенням якого відповідачем правомірно застосовано штрафні санкції відповідно до ст. 126 ПК України.
При цьому, суд не погоджується з твердженням позивача щодо проведення відповідачем камеральної перевірки з порушенням встановлених строків, з огляду на таке.
Судом встановлено, що позивачу постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2015 по справі № 815/1969/15, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2015 та постановою Верховного Суду від 26.03.2019, розстрочено сплату податкового боргу. У зв'язку з цим строки сплати відповідного податкового зобов'язання, яке через зміну судом термінів сплати, втрачає ознаки податкового боргу, виключає можливість нарахування пені згідно вимог ст. 129 ПК України, за умови своєчасного виконання платником податків ухвал суду про розстрочення оплати. Судове рішення щодо розстрочення виконання постанови про стягнення податкового боргу є перенесенням виконання такої постанови на новий строк, тобто вищезазначеною постановою Одеського окружного адміністративного суду перенесені граничні строки сплати податкових зобов'язань, а, відтак, граничними термінам сплати є строки, вказані у постанові суду. За таких підстав, на дату винесення спірних податкових повідомлень-рішень діяли граничні строки сплати податкових зобов'язань, вказані у відповідній постанові Одеського окружного адміністративного суду. Камеральна перевірка проводилась відповідачем з питань своєчасності сплати грошових зобов'язань позивачем.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
За приписами пп.75.1.1 п.75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Відповідно до п.86.2 ст. 86 ПК України, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
При цьому, як зазначено в п.76.3. 76 ПК України, камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
За приписами п.102.1 ст.102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Оскільки відповідачем проводилась перевірка своєчасності сплати грошових зобов'язань, то строки проведення камеральної перевірки застосовуються згідно ст. 102 ПК України.
Отже, з урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про дотримання контролюючим органом встановлених ПК України строків проведення камеральної перевірки з питань своєчасності сплати податкових зобов'язань за податковим боргом, який розстрочено постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2015 по справі № 815/1969/15, з питань своєчасності сплати грошового зобов'язання, визначеного відповідачем у податкових повідомленнях-рішеннях (форми «Н») № 0001554910 та № 0001574910 від 01.02.2017, з питань своєчасності сплати грошового зобов'язання, визначеного відповідачем у податкових повідомленнях-рішеннях (форми «Н») №0003014910, № 0003024910, № 0003034910, № 0003044910, № 0003054910, № 0003064910, № 0003074910, №0003083094910, № 0003104910 від 31.03.2017, з питань своєчасності сплати самостійно визначених грошових зобов'язань за деклараціями з податку на додану вартість за квітень 2018 року № 9095650329 від 17.05.2018 та за травень 2018 року № 3121486151 від 18.06.2018.
Разом з цим, суд відхиляє доводи позивача про те, що відповідачем не дотримано черговості погашення податкового боргу відповідно до ст.ст. 87,131 ПК України, оскільки це спростовується матеріалами справи. Так, відповідачем здійснено погашення податкового боргу в порядку черговості його виникнення, а саме: 27.03.2018 погашено суму нарахованої 27.03.2018 чергової частки сплати розстроченого податкового боргу відповідно до постанови Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2015 по справі № 815/1969/15 у загальній сумі 1186132,56 грн.; 20.04.2018 здійснено погашення податкового боргу, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень (форми «Н») № 0001554910 та № 0001574910 від 01.02.2017 на загальну суму 85406,90 грн; 31.05.2018 погашено суму нарахованої 24.04.2018 чергової частки сплати розстроченого податкового боргу відповідно до постанови Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2015 по справі № 815/1969/15 на загальну суму 1401953,57 грн; 20.07.2018 погашено податковий борг, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень (форми «Н») №0003014910, № 0003024910, № 0003034910, № 0003044910, № 0003054910, № 0003064910, № 0003074910, №0003083094910, № 0003104910 від 31.03.2017 на загальну суму 1452037,35 грн; 20.07.2018 погашено суму податкового боргу, який виник на підставі податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2018 року № 9095650329 від 17.05.2018 на суму 5301771,0 грн та податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2018 № 9121486151 від 18.06.2018 на суму 2254483,00 грн.
Стосовно сум податкового боргу, які увійшли у розстрочений податковий борг відповідно до постанови Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2015 по справі № 815/1969/15 суд зазначає, що це не є предметом розгляду цієї справи. Суми податкового боргу, що увійшли до розстроченого податкового боргу, розглядалися Одеським окружним адміністративним судом у справі № 815/1969/15, а також у справі № 1540/4847/18, рішення яких набрали законної сили.
Водночас суд відхиляє доводи позивача щодо відсутності визначення поняття «узгоджене грошове зобов'язання» з огляду на зміст ст. 54 Податкового кодексу України, в якій зазначено з якого саме моменту грошове зобов'язання є узгодженим.
Посилання позивача на практику Європейського суду з прав людини, зокрема, на рішення ЄСПЛ від 07.07.2011 у справі «Сєрков проти України» суд вважає помилковим та недоречним, оскільки у справі «Сєрков проти України» підставою для звернення до ЄСПЛ є зміна тлумачення законодавства Верховним Судом України як порушення принципу правової визначеності.
Однак, в справі, яка розглядається, відсутні будь-які зміні тлумачення терміну «узгодженого грошового зобов'язання», а фактичні обставини цієї справи не відповідають фактичним обставинам у рішенні ЄСПЛ «Сєрков проти України», а тому застосовування цього рішення у цій справі є недоречним.
В свою чергу, суд погоджується з доводами позивача, що не підлягають застосуванню Методичні рекомендації, затверджені Наказом ДПА України від 07.12.2010 року №927, оскільки з огляду на вимоги Указу Президента України від 03.10.1992 року №493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 року №34/5, зареєстрованого 12.04.2005 року за №381/10661, вказані Методичні рекомендації за своєю правовою природою не є нормативно-правовим актом, не були зареєстровані в Міністерстві юстиції України, стосуються організації внутрішньої діяльності податкових органів, а тому для суб'єктів підприємницької діяльності носять рекомендаційний, а не обов'язковий характер. Разом з цим, посилання відповідача на зазначений документ у відзиві на позов, у розрахунку до акту перевірки, не впливає на правомірність прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Решта доводів позивача та його представника висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Суд акцентує увагу, що згідно з ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, як зазначає Верховний Суд в постанові від 13.11.2018 по справі № 805/528/17-а (адміністративне провадження № К/9901/3571/17, К/9901/3590/17), згідно з принципом змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, правові підстави для стягнення на користь позивача судових витрат відсутні.
10.07.2019 року судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду та зазначено, що повний текст рішення суду буде виготовлений у строк, визначений ч.3 ст.243 КАС України.
Згідно з приписами ч.3 ст.243 КАС України залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Таким чином, з урахуванням наведених приписів ч.1, ч.6 ст.120 КАС України, останнім днем для складання рішення суду у повному обсязі по вказаній справі є 22.07.2019 року.
Керуючись ст.ст.2,9,71,72,76,77,78,90,120,139,193,241-246,255,295 КАС України, суд,-
У задоволенні позовної заяви комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (вул. Балківська, 1 Б, м. Одеса, 65029, ідентифікаційний код юридичної особи 34674102) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (вул. Дегтярівська, 11 г, м. Київ, 04119, ідентифікаційний код юридичної особи 39440996) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005074911 від 07.11.2018 року та №0005064911 від 07.11.2018 року - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 22.07.2019 року.
Суддя О.М. Соколенко
.