Справа № 420/2846/19
17 липня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Глуханчука О.В.,
судді Вовченко О.А.
судді Гусева О.Г.
секретар судового засідання - Любімова О.Є.
за участі сторін:
позивача - ОСОБА_1 (за пенсійним посвідченням)
відповідач - не з'явився (клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голови П'ятого апеляційного адміністративного суду Джабурії Олександра Валентиновича про визнання протиправними дій, скасування розпорядження та зобов'язання вчинити певні дії,
07 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Голови П'ятого апеляційного адміністративного суду Джабурії Олександра Валентиновича про визнання протиправними дій щодо створення розпорядження №15 від 11 березня 2019 року, його надсилання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду; скасування розпорядження №15 від 11 березня 2019 року; зобов'язання відповідача вжити заходи щодо поновлення прав позивача, про що повідомити позивачу; зобов'язання відповідача скласти повноваження голови П'ятого апеляційного адміністративного суду з дотриманням належної процедури та утриматись від нового обрання.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що 11 березня 2019 року головою П'ятого апеляційного адміністративного суду Джабурія О.В. видано розпорядження №15 щодо звернення до Верховного Суду для визначення підсудності справи №420/749/19. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 березня 2019 року було відмовлено у визначенні територіальної підсудності адміністративної справи №420/749/19, що, на думку позивача, свідчить про некомпетентність відповідача щодо безпідставного направлення справи для визначення підсудності. Позивач вважає, що вказаними діями відповідача створено судову тяганину внаслідок недотримання ст. 19 Конституції України, КАС України та інших НПА, чим порушено право позивача на своєчасний розгляд справи належним судом та на доступ до суду.
Також позивач в обґрунтування протиправності дій відповідача щодо видання спірного розпорядження зазначила, що про видання цього розпорядження, яке впливає на права позивача, відповідач її не повідомляв, копію не направляв, та про його наявність їй стало відомо з ухвали Верховного суду Касаційного адміністративного суду від 19 березня 2019 року у справі №420/749/19. Крім того, позивач посилається на те, що відповідач не повідомляв про будь-які дії щодо визнання нечинним спірного розпорядження.
З цих підстав позивач звернулась до суду з позовними вимогами про визнання протиправними дій щодо створення розпорядження №15 від 11 березня 2019 року, його надсилання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, скасування цього розпорядження та зобов'язання відповідача вжити заходи щодо поновлення прав позивача, про що повідомити позивачу. Крім того, посилаючись на те, що відмова Верховного Суду у визначенні територіальної підсудності є очевидним свідченням неправомірності дій відповідача, його некомпетентності у застосування норм права, позивачем заявлено позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача скласти повноваження голови П'ятого апеляційного адміністративного суду з дотриманням належної процедури та утриматись від нового обрання.
Ухвалою суду від 20 травня 2019 року ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 11 червня 2019 року о 10 годині 30 хвилин. Зобов'язано позивача надати до суду у строк до 11 червня 2019 року докази відсутності інших джерел доходу ніж пенсія, на підтвердження того, що розмір судового збору за подання до суду даного позову перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача.
23 травня 2019 року позивачем подано заяву про приєднання до матеріалів справи копії листа голови П'ятого апеляційного адміністративного суду Джабурія О.В. від 21 травня 2019 року про надання відповіді на запит на отримання публічної інформації, а саме надання належним чином завіреної копії розпорядження №15 від 11 березня 2019 року «Про передачу судової справи для визначення підсудності». У вказаній заяві позивач додатково пояснила, що про наявність спірного розпорядження відповідач своєчасно їй не повідомив, приховав важливу інформацію, що стосується захисту прав позивача та може вплинути на розгляд справи і затягнути розгляд справи по суті (а.с. 35).
10 червня 2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву (а.с. 42-44, 47-49), у якому також викладено клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача.
Підготовче засідання 11 червня 2019 року було перенесено на 19 червня 2019 року - 12 год. 00 хв., у зв'язку із перебування головуючого судді у відрядженні.
11 червня 2019 року позивачем через канцелярію суду подано заяву на виконання ухвали суду від 20 травня 2019 року в частині витребування від позивача доказів відсутності інших джерел доходу ніж пенсія, на підтвердження того, що розмір судового збору за подання до суду даного позову перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача, разом з якою надано лист Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації від 28 травня 2019 року №143/ЗПІ у відповідь на звернення про нараховану заробітну плату, відповідно до якого заробітна плата ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась (а.с. 39-41).
У підготовчому засіданні 19 червня 2019 року протокольною ухвалою судом було задоволено клопотання позивача про розгляд справи колегією суддів та призначено колегіальний розгляд справи №420/2846/19 у складі трьох суддів. У зв'язку із призначенням колегіального розгляду справи, наступне підготовче засідання призначено на 04 липня 2019 року - 10 год. 00 хв.
21 червня 2019 року позивачем через канцелярію суду подано відповідь на відзив (а.с. 65). Відповідно вказаної заяви по суті справи, позивач вважає, що прохальна частина відзиву не підлягає задоволенню через відсутність розуміння відповідачем правової природи спору, перекручування фактів, зловживання повноваженнями та процесуальними правами. Позивачем зазначено, що розпорядження №15 від 11 березня 2019 року не носило процесуальний характер, оскільки його видання не передбачено нормами КАС України, а в самому розпорядженні не міститься посилань на норми КАС України, Інструкцію, якими передбачено прийняття подібних розпоряджень. Враховуючи вказане, а також посилаючись на некомпетентність відповідача, позивач просила залишити без задоволення прохальну частину відзиву, критично до нього поставитись, захистити конституційне право позивача на звернення до суду від зазіхань відповідача, його необґрунтованих звинувачень в зловживанні правами.
Крім того, позивач заперечувала щодо посилань відповідача у відзиві на те, що нею подано 23 адміністративні позови проти П'ятого апеляційного адміністративного суду з різних підстав, що свідчить про зловживання процесуальними правами.
Вказані заяви по суті справи та клопотання сторін залучені до матеріалів справи та прийняті судом до розгляду.
Ухвалою суду від 04 липня 2019 року закрито підготовче провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 17 липня 2019 року - 13 год. 45 хв.
У судовому засіданні 17 липня 2019 року позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав, викладених у позові, та відповідно до наданих у вступному слові пояснень.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про місце, дату та часу судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, у відзиві на позовну заяву просив розгляд адміністративної справи №420/2846/19 проводити за його відсутності.
Відповідно до відзиву, відповідач з позовними вимогами не погоджується, з огляду на наступне. Так, відповідачем зазначено, що розпорядження №15 від 11 березня 2019 року носило процесуальний характер та прийнято в рамках розгляду адміністративної справи №420/749/19. Наявність підстав для відмови у визначенні територіальної підсудності адміністративної справи № 420/749/19 та передачі на розгляд іншого суду, зазначеної в ухвалі Верховного Суду від 19 березня 2019 року, не свідчить про наявність порушених прав ОСОБА_1 у цьому позові, оскільки оскаржуване розпорядження стосується розгляду іншої адміністративної справи, а тому не може бути предметом розгляду даного судового спору.
Щодо позовних вимог про складання повноважень голови суду, у відзиві зазначено про відсутність таких підстав у ОСОБА_1 та надумані доводи, оскільки складання повноважень голови суду ніяк не впливає на порушення прав позивача ні у цьому адміністративному позові, ні у справі № 420/749/19.
Заслухавши вступне слово позивача, розглянувши подані сторонами заяви по суті справи та докази для їх обґрунтування, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено наступне.
Розпорядженням голови П'ятого апеляційного адміністративного суду Джабурії О.В. від 11 березня 2019 року №15, до Верховного Суду для визначення підсудності передано адміністративну справу №420/749/19 за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Президента України, третя особа - Голова П'ятого апеляційного адміністративного суду Джабурія О.В. про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, відповідно до ч. 1 ст. 28 КАС України (а.с. 51).
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного від 19 березня 2019 року у справі №420/749/19 відмовлено у визначенні територіальної підсудності адміністративної справи №420/749/19 за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Президента України, третя особа - Голова П'ятого апеляційного адміністративного суду Джабурія О.В., про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, та передачі адміністративної справи на розгляд іншого суду.
За таких обставин, посилаючись на те, що відмова Верховного Суду у визначенні територіальної підсудності та передачі адміністративної справи на розгляд іншого суду, у зв'язку з відсутністю правових підстав для цього, є очевидним свідченням неправомірності дій відповідача, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку та юридичну кваліфікацію встановленим обставинам справи, суд дійшов наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 КАС України, підсудність справи, у якій однією із сторін є суд або суддя суду, до підсудності якого віднесена ця справа за загальними правилами, визначається ухвалою суду вищої інстанції, постановленою без повідомлення сторін.
Стаття 29 КАС України регламентує питання передачі адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого.
Так, відповідно до п. 6 ч. 1 вказаної статті, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо однією із сторін у справі є суд, в якому розглядається справа, або суддя цього суду.
Згідно з ч. 6 ст. 29 КАС України, питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4-6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою.
Частиною сьомою статті 29 КАС України визначено, що передача справ за підсудністю у випадках, визначених пунктами 4-6 частини першої цієї статті, здійснюється за розпорядженням голови суду.
Отже, в сукупності положення ч. 1 ст. 28 та п. 6 ч. 1, ч. 7 ст. 29 КАС України визначають, що підсудність справи, у якій однією із сторін є суд або суддя суду визначається ухвалою суду вищої інстанції, а передача справи до суду вищої інстанції здійснюється за розпорядженням голови суду.
Відповідно до визначення термінів, наведених у статті 4 КАС України, судовий процес - правовідносини, що складаються під час здійснення адміністративного судочинства (пункт 6).
За своїм призначенням Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.
Параграф 3 глави 2 розділу І КАС України врегульовує питання територіальної юрисдикції (підсудності) адміністративних справи, зокрема, порядок визначення підсудності справ, у яких однією із сторін є суд або суддя (стаття 28), передачі адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого (стаття 29).
Системний аналіз наведених норм наводить до висновку про те, що питання визначення підсудності справи є процесуальними, а у випадках, передбачених ч. 1 ст. 28 та п. 6 ч. 1, ч. 7 ст. 29 КАС України, для реалізації процедури визначення підсудності справ, у яких однією із сторін є суд або суддя, судом вищої інстанції, голова суду видає розпорядження.
Отже, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо створення розпорядження №15 від 11 березня 2019 року, його надсилання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та скасування цього розпорядження, з похідною вимогою щодо зобов'язання відповідача вжити заходи щодо поновлення прав позивача, стосується вчинення (невчинення) судом передбачених процесуальним законом дій.
Таким чином, враховуючи що питання про визначення підсудності справи №420/749/19 є процесуальним, судом вирішено питання чи належить розглядати дану справу за правилами адміністративного судочинства. При вирішенні вказаного питання суд дійшов наступного.
Відповідно до чч. 1, 2 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Водночас, процесуальне законодавство не передбачає можливість розгляду у суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду після отримання останнім позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, оскільки такі дії/бездіяльність є пов'язаними з розглядом судової справи навіть після його завершення.
З цього приводу, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (провадження № 14-399цс18) зазначила, що вирішення у суді спору за такою позовною вимогою буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом.
Незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється (ст. 126 Конституції України).
Відповідно до ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Згідно з приписами ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов'язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій.
Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.
Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.
Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
Вказані висновки слідують з тлумачення принципу незалежності суддів, закріпленого як на рівні національного законодавства, так і міжнародних стандартів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів.
Згідно з пунктом 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів, зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Відповідно до пункту 55 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.
Згідно з пунктом 21 Великої хартії суддів (Основоположних принципів), затвердженої Консультативною радою європейських суддів 17 листопада 2010 року, засоби для виправлення суддівських помилок мають бути передбачені відповідною системою апеляційного оскарження. Виправлення будь-яких інших помилок в адмініструванні правосуддя є виключною відповідальністю держави.
Щодо відповідальності, до якої позивач має намір притягнути голову П'ятого апеляційного адміністративного суду, слід звернутись до пунктів 76, 77 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів.
Так, Консультативна рада європейських суддів вважає, що, беручи до уваги принцип незалежності суду: i) засобом захисту від судових помилок (стосовно питань юрисдикції, суті справи або процедури розгляду) повинна бути належна система апеляційного оскарження рішень (як з дозволу суду, так і без дозволу); ii) будь-яка компенсація за інші недоліки в процесі здійснення правосуддя (у тому числі, наприклад, порушення строків розгляду справи) може вимагатися тільки від держави; iii) недоцільним є притягнення судді до будь-якої особистої відповідальності за здійснення ним уповноважених професійних обов'язків, навіть шляхом відшкодування збитків державі, крім випадків навмисного порушення.
Стосовно ініціювання дисциплінарного провадження країни повинні передбачити створення спеціального органу або призначити осіб, які відповідатимуть за отримання скарг, отримання пояснень відповідного судді та прийняття з урахуванням цього рішення про те, чи наявні достатні підстави для ініціювання такого провадження проти судді; iii) дисциплінарна справа повинна розглядатися незалежним органом, що здійснює провадження, повністю гарантуючи право захисту.
З наведеного слідує висновок про те, що позовні вимоги про визнання незаконними пов'язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), а також вимоги про зобов'язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій не можуть розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
При цьому, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц, щодо застосування норм права (пункт 66), приписи «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини другої статті 122 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), «заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 109 КАС України у редакції, чинній на час вирішення питання про відкриття провадження), «позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 170 КАС України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) стосуються як позовів, які не можуть розглядатися за правилами відповідно цивільного чи адміністративного судочинства, так і тих позовів, які взагалі не можуть розглядатися судами.
Аналогічні висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17 (провадження № 14-655цс18), від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Отже, враховуючи, що позовні вимоги щодо оскарження дій відповідача стосовно створення розпорядження №15 від 11.03.2019 року, його надсилання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та скасування цього розпорядження, з похідною вимогою щодо зобов'язання відповідача вжити заходи щодо поновлення прав позивача (шляхом визнання нечинним та відкликання спірного розпорядження), не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства, провадження у справі у цій частині позову підлягає закриттю.
Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що на момент звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом, розпорядження голови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2019 року №15 було реалізоване/виконане, тому його скасування не призвело б до реального захисту прав позивача, отже обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх дійсного захисту.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача скласти повноваження голови П'ятого апеляційного адміністративного суду з дотриманням належної процедури та утриматись від нового обрання.
При вирішенні питання про прийняття заяви, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, суд зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
Судом встановлено, що рішенням зборів суддів № 2 від 02 жовтня 2018 року головою П'ятого апеляційного адміністративного суду обрано суддю Джабурія Олександра Валентиновича, який є відповідачем у цій справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про судоустрій і статус судді», посади голови суду та заступника (заступників) голови суду є адміністративними посадами в суді.
Порядок обрання суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад визначений статтею 20 Закону України «Про судоустрій і статус судді».
Так, згідно з чч. 2, 3 ст. 20 Закону, голова апеляційного суду, його заступники обираються на посади зборами суддів відповідного суду з числа суддів цього суду шляхом таємного голосування більшістю від кількості суддів відповідного суду строком на три роки, але не більш як на строк повноважень судді, у порядку, визначеному законом.
За приписами ч. 4 ст. 20 Закону, голова апеляційного суду, його заступники можуть бути достроково звільнені з посади за ініціативою не менш як однієї третини від загальної кількості суддів відповідного суду шляхом таємного голосування не менш як двома третинами суддів цього суду.
Тобто, обрання суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад здійснюється зборами суддів відповідно суду.
Підставою для звільнення судді з адміністративної посади є його заява або триваюче незадовільне виконання обов'язків голови суду, заступника голови суду відповідно, систематичне або грубе одноразове порушення закону при їх виконанні (ч. 5 ст. 20 Закону України «Про судоустрій і статус судді»).
Суддя, якого достроково звільнено з адміністративної посади в суді (крім звільнення з адміністративної посади за його заявою), не може бути обраний на будь-яку адміністративну посаду в судах протягом двох років з дня такого дострокового звільнення. Звільнення з посади судді, припинення його повноважень як судді, а також закінчення строку, на який суддю обрано на адміністративну посаду в суді, припиняє його повноваження на адміністративній посаді (чч. 6-7 ст. 20 Закону України «Про судоустрій і статус судді»).
Отже, законом визначені підстави для звільнення судді з адміністративної посади та припинення його повноважень, а також орган, який може ініціювати дострокове звільнення з посади голови суду, а саме збори суддів, як орган суддівського самоврядування.
Таким чином, питання щодо ініціювання дострокового звільнення з посади голови суду не може бути вирішено в судовому порядку, що підтверджується також наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 Закону України «Про судоустрій і статус судді», для захисту професійних інтересів суддів та вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні діє суддівське самоврядування - самостійне колективне вирішення зазначених питань суддями.
У відповідності з п. 4 ч. 4 ст. 126 Закону України «Про судоустрій і статус судді», до завдань суддівського самоврядування належить обрання суддів на адміністративні посади в судах у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 127 Закону України «Про судоустрій і статус судді», суддівське самоврядування в Україні здійснюється через: 1) збори суддів місцевого суду, апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду (а у передбачених цим Законом випадках - апеляційної палати вищого спеціалізованого суду), Пленум Верховного Суду; 2) Раду суддів України; 3) з'їзд суддів України.
Порядок здійснення суддівського самоврядування визначається відповідно до Конституції України цим Законом та іншими законами, а також регламентами і положеннями, що приймаються органами суддівського самоврядування згідно з Конституцією України та цим Законом.
За визначенням ч. 1 ст. 128 Закону України «Про судоустрій і статус судді», збори суддів - зібрання суддів відповідного суду, на якому вони обговорюють питання внутрішньої діяльності цього суду та приймають колективні рішення з обговорюваних питань.
У свою чергу, відповідно до визначених ч. 5 ст. 128 Закону повноважень, збори суддів: 1) обговорюють питання щодо внутрішньої діяльності суду чи роботи конкретних суддів або працівників апарату суду та приймають з цих питань рішення, що є обов'язковими для суддів та працівників цього суду; 2) визначають спеціалізацію суддів з розгляду конкретних категорій справ; 3) визначають рівень навантаження на суддів відповідного суду з урахуванням виконання ними адміністративних або інших обов'язків; 4) заслуховують звіти суддів, які обіймають адміністративні посади в цьому суді, та керівника апарату суду; 5) звертаються з поданням про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката, прокурора, посадової особи органу державної влади чи органу місцевого самоврядування за вчинення дій або бездіяльності, що порушують гарантії незалежності суду та судді; 6) здійснюють інші повноваження, визначені цим Законом.
Встановлена правова природа діяльності органу суддівського самоврядування унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання незаконним та скасування його рішення, а тому вказаний позов не може розглядатися в судах.
У постанові від 20 березня 2019 року, справа № 804/4177/17 (провадження № 11-1425апп18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суд адміністративної юрисдикції не має компетенції щодо розгляду такого спору (визнання незаконним та скасування рішення органу суддівського самоврядування) з огляду на те, що відповідні скарги розглядаються самим органом суддівського самоврядування згідно із Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» та внутрішнім актом, який регламентує діяльність такого органу.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі також і в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача скласти повноваження голови П'ятого апеляційного адміністративного суду з дотриманням належної процедури та утриматись від нового обрання, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Відповідно до ч. 2 ст. 239 КАС України, закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу (якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства), суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Враховуючи, що судом встановлено, що, усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені, суд вважає необхідним роз'яснити позивачу, що оскарження процесуальних рішень, дій та бездіяльності щодо позовних вимог про визнання протиправними дій щодо створення розпорядження №15 від 11 березня 2019 року, його надсилання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та скасування цього розпорядження, з похідною вимогою щодо зобов'язання відповідача вжити заходи щодо поновлення прав позивача, відбувається в межах процедури перегляду судових рішень в адміністративній справі №420/749/19.
Що стосується закриття провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача скласти повноваження голови П'ятого апеляційного адміністративного суду з дотриманням належної процедури та утриматись від нового обрання, суд роз'яснює позивачу, що подібні вимоги, як і вимоги про оскарження рішень органу суддівського самоврядування, не можуть розглядатись за правилами будь-якого судочинства, а розглядаються самим органом суддівського самоврядування.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на зазначене, оцінивши докази, які є у справі, вивчивши норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд вважає, що провадження в адміністративній справі №420/2846/19 підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-9, 19, 238, 239, 242, 248, 256, 293 КАС України,
Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голови П'ятого апеляційного адміністративного суду Джабурії Олександра Валентиновича про визнання протиправними дій щодо створення розпорядження №15 від 11.03.2019 року, його надсилання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, скасування розпорядження №15 від 11.03.2019 року; зобов'язання відповідача вжити заходи щодо поновлення прав позивача, про що повідомити позивачу; зобов'язання відповідача скласти повноваження голови П'ятого апеляційного адміністративного суду з дотриманням належної процедури та утриматись від нового обрання - закрити.
Роз'яснити позивачеві, що оскарження процесуальних рішень, дій та бездіяльності відбувається в межах процедури перегляду судових рішень в адміністративній справі №420/749/19.
Роз'яснити позивачеві, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом 15 днів з дня складення ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено та підписано судом 22 липня 2019 року.
Головуючий суддя О.В. Глуханчук
Суддя О.А. Вовченко
Суддя О.Г. Гусев
.