Справа № 420/1910/19
19 липня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Левчук О.А.,
за участю секретаря Лементовського О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення грошової допомоги, -
Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить визнати протиправними та скасувати рішення Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області від 05.10.2018 року № 97/Ш-2 та від 17.12.2018 року № 107/Ш-2, якими ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення в сумі 54828,5 грн.; стягнути з Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області на користь ОСОБА_1 грошової допомоги, відповідно до п. 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 23.07.2003 року № 1058-IV у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення в сумі 54828,5 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що період його роботи викладачем фізичного виховання за сумісництвом повинні бути зараховані до педагогічного стажу, який дає право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Наявність спеціального педагогічного стажу підтверджується копіями наказів, записами в трудові книжці та довідками, які є належними та допустимими доказами та підтверджують факт виконання обов'язків викладача у навчальному закладі за спірний період.
Представником відповідача Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказує, що стаж роботи, який дає право на призначення грошової допомоги разом становить 33 роки 6 місяців 18 днів, а період роботи з 01.09.1999 року по 08.01.2002 року на посаді завідуючого відділенням «лікувальна справа», до стажу, що дає право на призначення одноразової грошової допомоги не включено, так як згідно з переліком посад, вказана посада відсутня, запис № 17 трудової книжки зазначає «з 01.09.1999 року перевести на посаду зав. відділення «Лікувальна справа». Саме посаду «завідуючого відділенням» неможливо віднести до посад, що давали б право на вислугу років, а тому немає підстав для призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 10 пенсій.
Ухвалою суду від 24 квітня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 , повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 24 червня 2019 року призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 11 липня 2019 року, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити в їх задоволенні.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
04 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області із заявою, в якій просив виплатити 10 пенсій, оскільки він вийшов на пенсію за віком та пропрацював 35 років педагогічним працівником (а.с. 48).
05 жовтня 2018 року Подільським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Одеської області листом № 97-Ш-2 надано відповідь, в якій зазначено, що з наданих документів його стаж роботи працівником закладів освіти та охорони здоров'я склав 33 роки 6 місяців 18 днів, а тому немає підстав для призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 10 пенсій (а.с. 15).
13 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області із заявою, в якій просив здійснити виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 16-17).
17 грудня 2018 року Подільським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Одеської області листом № 107/Ш-2 надано відповідь, в якій зазначено, що стаж роботи, який дає право на призначення грошової допомоги разом становить 33 роки 6 місяців 18 днів, а період роботи з 01.09.1999 року по 08.01.2002 року на посаді завідуючого відділенням «лікувальна справа», до стажу, що дає право на призначення одноразової грошової допомоги не включено, так як згідно з переліком посад, вказана посада відсутня, запис № 17 трудової книжки зазначає «з 01.09.1999 року перевести на посаду зав. відділення «Лікувальна справа». Саме посаду «завідуючого відділенням» неможливо віднести до посад, що давали б право на вислугу років, а тому немає підстав для призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 10 пенсій (а.с. 18-19).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до п. «е» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років.
Згідно п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з матеріалів справи, Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 10 пенсій обґрунтовує відсутністю 35 років страхового стжу, оскільки період роботи з 01.09.1999 року по 08.01.2002 року на посаді завідуючого відділенням «лікувальна справа», до стажу, що дає право на призначення одноразової грошової допомоги не включено, так як згідно з переліком посад, вказана посада відсутня (а.с. 18-19).
Разом з тим, згідно довідки управління освіти, сім'ї, молоді та спорту Подільської міської ради від 13.06.2018 року № 1100 ОСОБА_1 працював на посаді вчителя фізвиховання середньої школи № 6 за сумісництвом (а.с. 21).
Відповідно до наказу Котовського медичного училища № 73 від 30.08.1999 року ОСОБА_1 призначений на посаду заввідділення «лікувальна справа» на 0,5 посади плюс педнавантаження з предмету «фізвиховання» згідно тарифікації з 01.09.1999 року (а.с. 29).
Також, згідно довідки Медичного училища ім. В.О. Жуковського Департаменту охорони здоров'я Одеської облдержадміністрації від 18.02.2019 року № 10 ОСОБА_1 працює в Медичному училищі ім. В.О. Жуковського та за період з 01.09.1999 року по 09.01.2002 року працюючи на посаді звідувача відділення, виконував педагогічне навантаження за посадою викладача за внутрішнім сумісництвом. Загальна сума заробітної плати складалась з основого окладу та доплати за педагогічне навантаження з відповідним відрахуванням сум внесків до Пенсійного фонду України (а.с. 24).
Згідно довідки Медичного училища ім. В.О. Жуковського Департаменту охорони здоров'я Одеської облдержадміністрації від 01.08.2018 року № 25, ОСОБА_1 31.08.1990 року відповідно до наказу від 27.08.1990 року № 145 прийнятий на посаду викладача фізвиховання, з 02.09.1991 року відповідно до наказу № 02.09.1991 року № 113а з посади викладача фізвиховання переведено на посаду керівника фізичного виховання, з 01.09.1999 року відповідно до наказу від 30.08.1999 року № 73 призначений на посаду завідувача відділення «Лікувальна справа» на 0,5 ставки з педагогічним навантаженням викладача з дисципліни «фізвиховання», з 09.01.2002 року з посади завідувача відділення «Лікувальна справа» переведений на посаду заступника директора з навчальної роботи з педагогічним навантаженням викладача фізвиховання відповідно до наказу від 09.01.2002 року № 2, яку обіймає по теперішній час (а.с. 25-28).
Крім того, у період з 1999 року по 2002 рік наказами Котовського медичного училища ОСОБА_1 як викладачу щорічно визначалось педтавантаження, у 1999-2000 навчальному році - 944 години, у 2000-2001 навчальному році - 953 години, у 2001-2002 навчальному році - 623 години (а.с. 30-33).
Згідно записів, які містяться в трудовій книжці ОСОБА_1 з 01.09.1999 року по 09.01.2002 року він працював в Котовському медичному училищі на посаді зав.відділення «Лікувальна справа» (а.с. 34-35).
Відповідно до п. 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Згідно п. 5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного
віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Відповідно до п. 6, 7 Порядку № 1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Згідно переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909, визначено найменування закладів і установ та найменування посад у них, які дають право на пенсію за вислугу років, зокрема, загальноосвітні навчальні заклади, військові загальноосвітні навчальні заклади, музичні і художні школи - учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи; вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації, професійно-технічні навчально-виховної навчальні заклади - директори, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Пунктом 2 примітки до постанови Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 визначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Відповідно до п. 4 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року № 78, працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи займалися викладацькою роботою у навчальних закладах обсягом не менше ніж 180 годин на навчальний рік, до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховуються місяці, протягом яких проводилася викладацька робота. Працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати), до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховується період роботи на цих посадах.
Згідно переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963, посада завідувач, завідувач відділення навчального закладу, викладач всіх спеціальностей віднесені до посад педагогічних працівників.
З аналізу вищевикладеного вбачається, що зарахування роботи на посаді вчителя до педагогічного стажу не ставиться в залежність від того, було це основним місцем роботи особи чи за сумісництвом, за умови, якщо викладацька робота за сумісництвом займає не менше ніж 180 годин на навчальний рік, а також якщо працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 27 лютого 2018 року по справі № 470/402/17 (провадження № К/9901/241/17).
Таким чином, відмовляючи у зарахуванні періодів роботи до стажу роботи ОСОБА_1 , відповідач не врахував обставин дотримано позивачем під час виконання робіт по сумісництву мінімального обсягу виконуваної роботи (робочого часу) для педагогічних працівників, що підтверджується наказами Котовського медичного училища (а.с. 30-33), оскільки виконання посадових обов'язків на посадах, передбачених вищевказаним Порядком, впродовж встановленого законом обсягу робочого часу незалежно від того, як виконувались такі посадові обов'язки на умовах основної роботи чи за сумісництвом, дозволяє зарахування такого періоду роботи до стажу, що дає право на призначення грошової допомоги.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що посилання відповідача на те, що стаж роботи позивача, який дає право на призначення грошової допомоги становить 33 роки 6 місяців 18 днів є безпідставним, а період роботи позивача ОСОБА_1 з 01.09.1999 року по 08.01.2002 року на посаді завідуючого відділенням «лікувальна справа» та посаді викладача за сумісництвом підлягає зарахуванню до педагогічного стажу, який дає право на призначення грошової допомоги.
За таких підстав, рішення Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області викладені в листах від 05.10.2018 року № 97/Ш-2 та від 17.12.2018 року № 107/Ш-2 про відмову у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є протиправним та підлягають скасуванню.
При цьому, позивач просить суд стягнути з Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області на користь ОСОБА_1 грошову допомогу, відповідно до п. 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 23.07.2003 року № 1058-IV у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення в сумі 54828,5 грн.
Разом з тим, стягненню підлягають лише ті суми, які нараховані та не виплачені, таким чином, оскільки станом на дату винесення рішення по справі нарахування ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення не здійснено, тому відсутні підстави для її стягнення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними та скасування рішення Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області викладені в листах від 05.10.2018 року № 97/Ш-2 та від 17.12.2018 року № 107/Ш-2 про відмову у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язання Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При розподілі судових витрат суд враховує, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1536,80 грн., відповідно до оригіналів квитанцій № 124 від 21.02.2019 року та № 125 від 21.02.2019 року (а.с. 3-4).
Таким чином, відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, з Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області за рахунок його бюджетних асигнувань слід стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 77, 90, 132, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (код ЄДРПОУ 40386424, адреса місцезнаходження: 66300, Одеська область, м. Подільськ, вул. Шкільна, 2Б) про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення грошової допомоги, - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області викладені в листах від 05.10.2018 року № 97/Ш-2 та від 17.12.2018 року № 107/Ш-2 про відмову у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (код ЄДРПОУ 40386424, адреса місцезнаходження: 66300, Одеська область, м. Подільськ, вул.. Шкільна, 2Б) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).
Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано 22 липня 2019 року.
Суддя О.А. Левчук
.