Справа № 420/1632/19
11 липня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Білостоцького О.В.
При секретарі: Збарацької А.І.
За участю сторін:
Представника позивача: Драгомірової О.М.
Представника відповідача: Крилова М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони (далі МО) України , Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі Центр), в якому позивач просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Міністерства оборони України про направлення на доопрацювання документів ОСОБА_1 , як інваліда 2 групи з 19.03.2014 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20.05.2016 року № 36; зобов'язати МО України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як інваліду 2 групи внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, на дату встановлення інвалідності, а саме: 19.03.2014 року, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загиблі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975; зобов'язати Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів Міністерству оборони України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він у період з 06.08.1980 року по 03.09.1980 року, з 17.09.1980 року по 25.10.1980 року, з 17.01.1981 року по 10.02.1981 року проходив військову службу в Республіці Афганістан. Постановою військово-лікарської комісії Південного регіону на підставі протоколу №221 від 02.12.2013 року було встановлено, що у позивача наявне поранення, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії. Відповідно довідки до акту МСЕК №722620 від 19.03.2014 року позивачу було встановлено 2 групу інвалідності, що настала у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
На підставі вищезазначеного позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги. Разом з тим, протоколом №36 від 20.05.2016 року засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, Міністерство оборони України повернуло на доопрацювання документи ОСОБА_1 , оскільки у нього був відсутній документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Не погоджуючись із зазначеними діями Міністерства оборони України та вважаючи їх протиправними, ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до суду.
Ухвалою суду від 25.03.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки було прийнято до розгляду, у справі було відкрито загальне позовне провадження та призначене підготовче судове засідання.
06.05.2019 року, 11.06.2019 року, 03.07.2019 року у справі були проведені підготовчі судові засідання, в яких представниками позивача та відповідачів були надали пояснення, відзиви на адміністративний позов (а.с.47-59, 82-88), відповідь на відзив (а.с.118-120) та додаткові письмові докази (а.с.89-113, 124-141).
Ухвалою суду підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 11.07.2019 року представник позивача підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Представник Міністерства оборони України до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно. Разом з тим, представники МО України приймали участь у підготовчих судових засіданнях, надали відзив на адміністративний позов (а.с.47-59), а також особисті пояснення з приводу позовних вимог позивача. Зазначили, що Міністерство оборони України позов не визнає, оскільки позивачем до заяви про призначення та виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи, не було надано документу про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не було пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Також представники МОУ зазначили, що у позивача взагалі вістуне право на отримання такої грошової допомоги, оскільки інвалідність йому була встановлена понад 3-місячний термін після звільнення ОСОБА_1 зі служби, а саме через 33 роки.
Крім того, Міністерство оборони України вважає, що розмір спірної допомоги позивачу може становити лише 90-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, а не 200-кратний розмір, як про те зазначає позивач.
Представник Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у судовому засіданні 12.07.2019 року проти задоволення позовних вимог позивача, заявлених до Міністерства оборони України заперечував з підстав, аналогічних викладеним МОУ у своєму відзиві на адміністративний позов.
В частині позовних вимог позивача, висунутих до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, представник Центру зазначив, що відповідно до спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 28.11.2018 року №332/1/18дск «Про проведення додаткових організаційних заходів Збройних Сил України в 2018 році» та директиви командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 01.12.2018 року №17дск «Про проведення додаткових організаційних заходів в військах оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у 2018 та 2019 роках, наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.12.2018 року №517 «Про введення в дію штату ІНФОРМАЦІЯ_3 », ІНФОРМАЦІЯ_4 з 29.12.2018 року переформовано у Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
Разом з тим, Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, на відміну від обласного військового комісаріату, на час розгляду справи в суді не має передбачених законодавством повноважень здійснювати подання висновків щодо виплати одноразової грошової допомоги та проводити виплату одноразової грошової допомоги на підставі рішення розпорядника бюджетних коштів.
Також представник Центру наполягав, що вимога про зобов'язання цього відповідача повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів, а саме Міністерству оборони України, є передчасною, оскільки Одеським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки не було відмовлено позивачу у здійснені таких дій.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу в лавах Збройних Сил колишнього Радянського Союзу, в тому числі приймав участь в бойових діях в республіці Афганістан у період з 06.08.1980 року по 03.09.1980 року, з 17.09.1980 року по 25.10.1980 року, з 17.01.1981 року по 10.02.1981 року, що підтверджується довідкою Приморського районного військового комісаріату №23 від 11.03.2014 року (а.с. 12).
Як вбачається із витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Південного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №221 від 02.12.2013 року, поранення позивача «зміцнілі рубці передньої поверхні правого колінного суглобу та нижньої третини спини зліва, які являються наслідком заживлення поранень» пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.15).
Відповідно до довідки з акту огляду медико-соціальної експертною комісією серії 10ААВ №722620 від 19.03.2014 року, позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності, що настала у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.16).
На підставі вищезазначеного 16.10.2015 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому 19.03.2014 року ІІ групи інвалідності. При цьому до заяви позивач додав наступні документи: копію довідки МСЕК серії 10 ААВ №722620 від 19.03.2014 року; копію військового квитка; копію паспорту та ідентифікаційного коду; копію витягу протоколу засідання ВЛК від 02.12.2013 року №221; копію акту судово-медичного обстеження №433 (а.с.89-97).
22.10.2015 року Одеський обласний військовий комісаріат направив до Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок, щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . До висновку військовим комісаріатом було додано заяву позивача та додані до неї документи (а.с.98).
Листом від 10.02.2016 року Департамент фінансів Міністерства оборони України повідомив ІНФОРМАЦІЯ_4 , що в надісланих ним документах відсутня інформація про військову частину, де проходив службу позивач, що не дає можливості їх розглянути для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». З огляду на зазначене запропоновано в найкоротших термін надіслати відповідний документ Департаменту (а.с.99).
24.02.2016 року Одеським обласним військовий комісаріат було додатково надіслано до Департаменту фінансів Міністерства оборони України довідку про участь позивача у бойових діях та копію алфавітної картки ОСОБА_1 (а.с.101-103).
Разом з тим, 20.05.2016 року протоколом №36 засідання комісій з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, МО України повернуло на доопрацювання документи позивача, оскільки у ОСОБА_1 був відсутній документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження (а.с.104).
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду для захисту своїх прав та інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, дослідивши адміністративний позов, відзиви на нього та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до статті 41 Закону №2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (далі Закон №2011-ХІІ) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Підставою для призначення та виплати одноразової грошової допомоги є встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (ч. 4 ст.16 Закону №2011-ХІІ).
Суд зазначає, що порядок та умови, виплати грошової допомоги передбаченої статтею 16 Закону №2011-ХІІ в різний період часу регулювались наступними нормативно-правовими актами: постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб»; постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - Порядок №975).
При цьому відповідно до пункту 2 Порядку № 975 особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Пунктом 3 Порядку №975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Оскільки датою встановлення інвалідності позивача є 19.03.2014 року, до спірних правовідносин, що виникли в даній адміністративній справі, суд застосовує саме правові положення Порядку №975.
Відповідно до пункту 6 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.
Згідно із вимогами п.11 Порядку №975, військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Згідно пункту 12 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Відповідно до п.п. 13, 15 Порядку №975, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.
Наказом Міністра оборони України №168 від 12.04.2007 року передбачено створення постійно діючої комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби (п.1) та визначено, що голова комісії (заступник Міністра оборони України) повинен забезпечити, зокрема, підготовку пропозицій та подання їх Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення грошової допомоги та її розмір; роботу зі зверненнями громадян із зазначених питань (п. 2 наказу).
За результатами розгляду такої пропозиції комісії Міністерство оборони України приймає відповідне рішення (позитивне або негативне).
Виходячи з наведеного суд зазначає, що Порядком №975 та Наказом Міністра оборони України №168 від 12.04.2007 року встановлений вичерпний перелік рішень (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), що можуть бути прийняті розпорядником бюджетних коштів за наслідками розгляду висновку керівника уповноваженого органу щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 10 і 11 Порядку №975.
При цьому Порядком №975 не передбачено повноважень відповідача не приймати за наслідками розгляду висновку керівника уповноваженого органу (військомату) рішення по суті заяви особи щодо виплати одноразової грошової допомоги, а вчиняти дії про повернення на доопрацювання надісланих документів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи встановлені судом обставини у справі, а саме порушення Міністерством оборони України нормативно встановленого порядку розгляду заяви ОСОБА_1 щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, суд вважає, що права та інтереси ОСОБА_1 в межах даної адміністративної справи підлягають захисту шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо повернення позивачу документів для призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги, оскільки складений комісією МО України протокол засідання №36 від 20.05.2016 року з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, не є відповідним рішенням, необхідність прийняття якого визначено Порядком №975 та Наказом МОУ №168 від 12.04.2007 року.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20 травня 2019 року по справі №276/1015/17, яка в силу ч. 5 ст. 242 КАС України повинна бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
При цьому суд враховує також висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 18.03.2014 року у справі №21-11а14, в якій зазначено, що оскільки звернення позивача про виплату одноразової грошової допомоги відповідач не розглядав та відповідного рішення не приймав, суд повинен зобов'язати останнього розглянути це звернення згідно з вимогами чинного законодавства України.
З огляду на зазначене суд вважає за необхідне зобов'язати Міністерство оборони України розглянути по суті заяву ОСОБА_1 щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та прийняти рішення відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року.
При цьому суд не надає оцінку наявності або відсутності права у позивача на виплату йому зазначеної одноразової грошової допомоги в заявленому позивачем розмірі, оскільки на час розгляду адміністративної справи №15420/1632/19 Міністерством оборони України, до компетенції якого належить питання призначення або відмови у призначені цієї допомоги, відповідного рішення не приймалось. З цих же мотивів суд не вбачає підстав в межах розгляду адміністративної справи №15420/1632/19 для задоволення позовних вимог позивача в частині зобов'язання МО України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як інваліду 2 групи внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, на дату встановлення інвалідності.
Крім того суд зазначає, що за змістом положень статті 77 КАС України в адміністративних справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин, а тому зауваження представників МО України в судовому засіданні на порушення позивачем строків звернення для отримання грошової допомоги та невірного визначення її розміру, суд при прийнятті рішення у справі №420/1632/19 не враховує.
Також суд вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу позивача про зобов'язання другого відповідача - Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки - повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення йому одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України, оскільки відповідно до п.13 Порядку №975 передмовою для розгляду заяви позивача Міністерством оборони України передує обов'язок керівника уповноваженого органу подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги та копії відповідних документів.
При цьому суд не приймає до уваги посилання представника Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на те, що зазначений орган на відміну від обласного військового комісаріату на даний час не має передбачених законодавством повноважень здійснювати подання висновків щодо виплати одноразової грошової допомоги та проводити виплату одноразової грошової допомоги на підставі рішення розпорядника бюджетних коштів, з огляду на наступне.
Так, згідно спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 28.11.2018 року № 332/1/18дск «Про проведення додаткових організаційних заходів Збройних Сил України в 2018 році» та директиви командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 01.12.2018 року №17 дск «Про проведення додаткових організаційних заходів в військах оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у 2018 та 2019 роках були проведені заходи щодо переформування Одеського обласного військового комісаріату в Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
09.01.2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були внесені відомості відносно Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, ідентифікаційний код 08402040, що підтверджується Довідкою №6/19 з відомчого обліку Міністерства оборони України в до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
При чому, згідно вказаної довідки дата первинної реєстрації суб'єкта з ідентифікаційним кодом 08402040 відбулась 30.10.1997 року, а 09.01.2019 року відбулась остання реєстраційна дія.
Таким чином, з наданої довідки № 6/19 вбачається, що реєстратором проведено не нову реєстраційну дію щодо реєстрації Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а внесено зміни до даних вже зареєстрованого суб'єкта: ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З наданих сторонами по справі розпорядчих документів вбачається, що Одеський обласний військовий комісаріат як установа не був ліквідований із визначенням правонаступника, а був лише переформований у Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Зміна найменування сторони по справі не свідчить про її вибуття, а тому всі повноваження, якими був наділений Одеський обласний військовий комісаріат на даний час виконує Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
З огляду на зазначене суд вважає, що органом, до компетенції якого відносяться питання оформлення та подачі документів стосовно виплати одноразової грошової допомоги до Міністерства оборони України та її виплати, є саме Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
Аналогічна правова позиція була викладена П'ятим апеляційний адміністративним судом в ухвалах від 22 травня 2019 року по справі №1540/3290/18, від 13 червня 2019 року по справі №1540/4411/18.
Також суд не погоджується з позицією Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо передчасності позовної вимоги позивача про зобов'язання повторно направити висновок та документи ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, оскільки, на думку суду, вчинення Одеським обласним територіальним центром дій, про які просить позивач в адміністративному позові, є передумовою виконання Міністерством оборони України рішення суду в частині позовних вимог ОСОБА_1 відповідно до цього суб'єкта владних повноважень. Крім того суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав є раціональним, доречним, таким, що не суперечить положенням ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України та може усунути в подальшому необхідність позивача повторно звертатись до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Крім того при прийнятті рішення в цій частині судом враховано фактичні обставини щодо знаходження на час розгляду адміністративної справи №420/1632/19 заяви ОСОБА_1 , та документів, що додавались позивачем до неї, в розпорядженні Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Що стосується клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зауважує на таке.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб'єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.
За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Позивачем, як особою, звільненою від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011року №3674-VI, судовий збір за подання адміністративного позову до Одеського окружного адміністративного суду не сплачувався. Доказів здійснення інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, сторонами до суду не надано, а тому у справі відсутні обставини для розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 139 КАС України.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 72-77, 173, 179-181, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6), Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (65044, м. Одеса, вул. Канатна, 35) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо повернення ОСОБА_1 документів для призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
Зобов'язати Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повторно направити до Міністерства оборони України висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги із копіями відповідних документів відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року, для прийняття відповідного рішення.
Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути по суті заяву ОСОБА_1 щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та прийняти рішення відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не проводити.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 22 липня 2019 року.
Суддя О.В. Білостоцький
.