Справа № 420/5781/18
11 липня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Білостоцького О.В.
При секретарі: Збарацької А.І.
За участю сторін:
Представника позивача: Капітонова П.П.
Представника відповідача: Кисельова О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Сонекс» до головного управління ДФС України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Сонекс», в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення головного управління ДФC в Одеській області №0013845197 від 27.09.2018 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає оскаржуване рішення головного управління ДФС України в Одеській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки приватне підприємство «Сонекс» не має та не мало заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та завжди сплачувало його своєчасно. Крім того позивачем зазначено, що обов'язковою передумовою для прийняття рішення про нарахування пені та застосування штрафів за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску є надіслання контролюючим органом платнику податків вимоги про сплату недоїмки, однак жодних вимог приватним підприємством «Сонекс» від головного управління ДФC в Одеській області з цього приводу отримано не було. Позивач також зазначає, що оскаржуване рішення було прийнято відповідачем поза межами строків, встановлених Податковим кодексом України для його прийняття. Приватне підприємство «Сонекс» в адміністративному позові посилалось також на необхідність здійснення відповідачем документальної перевірки звітності суб'єкта господарювання для можливості винесення вимоги про сплату недоїмки та рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, чого головним управлінням ДФС в Одеській області зроблено не було.
Ухвалою суду від 31.01.2019 року у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 262 КАС України.
01.04.2019 року у зв'язку із необхідністю встановити відповідні факти та обставини із дослідженням думки та правової позиції учасників справи, отримання від учасників справи додаткових письмових доказів, ухвалою суду подальший розгляд справи було вирішено проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.
03.05.2019 року, 21.06.2019 року у справі були проведені підготовчі судові засідання, в яких учасники справи надали пояснення, відзив на адміністративний позов (а.с.34-36), відповідь на відзив (а.с.40-41) та додаткові письмові докази (а.с.60-83).
Ухвалою суду від 21.06.2019 року підготовче провадження у справі було закрито та призначений розгляд справи по суті.
В судовому засіданні 11.07.2019 року представник позивача позовні вимоги приватного підприємства «Сонекс» підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник головного управління ДФС України в Одеській області проти задоволення позовних вимог позивача заперечував з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов (а.с. 34-36), та зазначив, що у зв'язку із несвоєчасною сплатою позивачем єдиного внеску, на підставі Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449, контролюючим органом було винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 27.09.2018 року №0013845197. При цьому відповідно до пункту 13 розділу 7 зазначеної Інструкції строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені з єдиного внеску не застосовується. Крім того, головне управління ДФС в Одеській області зазначило, що для винесення оскаржуваного рішення не обов'язково проводити документальну перевірку позивача, а розрахунок фінансової санкції може здійснюватися на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
Судом у справі встановлено наступне.
27.09.2018 року заступником начальника головного управління ДФС (Державної фіскальної служби) в Одеській області було винесено рішення про застосування до приватного підприємства «Сонекс» штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 27.09.2018 року №0013845197, яким на підставі ч.10, п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» до підприємства позивача за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 23.04.2014 року по 24.06.2014 року, з 21.05.2014 року по 24.06.2014 року та з 21.06.2014 року по 24.06.2014 року було застосовано штраф в розмірі 10% що становить - 3 539,52 грн. та пеню в розмірі 0,1% що складає - 1 191,23 грн. (а.с. 7-9; 23-25).
Не погоджуючись із вищенаведеним рішення від 27.09.2018 року №0013845197 та вважаючи його протиправним та необґрунтованим, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дослідивши адміністративний позов, відзив головного управління ДФС в Одеській області, відповідь на відзив, інші письмові докази у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон №2464-VI) та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015 року (далі - Інструкція №449).
Статтею 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зазначено, що виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Статтею 12 зазначеного Закону в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04.07.2013 року №406-VII до завдань центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, віднесено забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.
Зокрема, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску; встановлює форми, строки і порядок прийняття та обробки звітності, зокрема в електронній формі, від платників щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування; здійснює інші функції, передбачені законодавством.
За змістом ст. 13 Закону № 2464-VI з метою виконання зазначених завдань та функцій органам доходів і зборів були надані повноваження, в тому числі: проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб-підприємців, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки; застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом; стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску; здійснювати інші функції, передбачені законодавством.
Крім того, в ст. 14 Закону №2464-VI встановлені обов'язки органів доходів і зборів, серед яких обов'язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.
З наведеними нормами Закону №2464-VI кореспондуються п.п. 41.1 і 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України, за змістом яких органи доходів і зборів (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, та його територіальні органи) забезпечують формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечують формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Одночасно органи доходів і зборів (як контролюючі органи) є органами стягнення, уповноваженими здійснювати заходи щодо забезпечення погашення недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, визначених цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 1 ст. 4 Закону №2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця (ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI).
Згідно ч. 10 ст. 9 Закону №2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.
Згідно ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
В розумінні п.6 ч.1 ст. 1 Закону № 2464-VI сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим Законом, є недоїмкою.
Частинами другою та третьою ст. 25 Закону № 2464-VI встановлено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. При цьому, суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Відповідно до п.2 ч.11 ст. 25 Закону України №2464-VI органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум; за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Згідно з ч. 10 ст. 25 Закону України №2464-VI-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону № 2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
З огляду на вищезазначені положення чинного законодавства суд вважає хибними твердження позивача про застосування до нього штрафу та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску з перевищенням строку давності понад 1095 днів, встановлених ст.102 Податкового кодексу України, оскільки спеціальним законом щодо спірних правовідносин є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до частини 16 статті 25 якого строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум не лише недоїмки зі сплати безпосередньо єдиного внеску, а також штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Разом з тим суд зазначає, що згідно ч. 4, п. 3 ч. 11 статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (ч. 13 статті 25 Закону № 2464-VI).
Відповідно до ч.14 статті 25 Закону № 2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Безпосередньо порядок формування, оформлення та надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску передбачений розділом VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015 року.
Зокрема, положеннями розділу 6 цієї Інструкції встановлено, що у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов'язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.
Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів із дня її винесення.
Із системного аналізу вищевказаних норм чинного законодавства вбачається, що обов'язковою передумовою для прийняття рішення про нарахування пені та застосування штрафів за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, є надсилання платнику податків відповідної вимоги про їх сплату.
Відповідно до п. 5 Розділу 7 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування документами, що є підставою для нарахування пені є також документи, що підтверджують суму єдиного внеску та строк його сплати - звіт платника щодо нарахування єдиного внеску (з додатним значенням); вимога про донараховані суми єдиного внеску за актами документальних перевірок або повідомленням-розрахунком; рішення суду.
В свою чергу під час судового розгляду справи судом встановлено та не спростовано відповідачем, що за період з 23.04.2014 року, 21.05.2014 року та 21.06.2014 року (дати, у яких за твердженням податкового органу у позивача виник обов'язок зі сплати сум єдиного внеску) до 27.09.2018 року (дата прийняття оскаржуваного рішення №0013845197) головним управлінням ДФС в Одеській області жодних вимог приватному підприємству «Сонекс» про сплату штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску не надсилалось, чим суб'єктом владних повноважень було суттєво порушено порядок прийняття оскаржуваного рішення, визначений Законом №2464-VI та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015 року.
До суду відповідачем також не було надано жодного із документів, визначених у п.5 Розділу 7 Інструкції №449 як підставу правомірності для нарахування пені приватному підприємству «Сонекс», причин неможливості їх надання не зазначено.
При цьому з урахуванням заперечень позивачем факту несвоєчасної сплати підприємством у квітні-червні 2014 року сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, ПП «Сонекс» у зв'язку із порушення відповідачем зазначеного порядку було позбавлено можливості щодо адміністративного або судового узгодження суми цієї заборгованості зі сплати штрафу та пені.
Навіть за наявності у головного управління ДФС України в Одеській області повноважень відповідно до ч.6 п.3 Розділу 6 та ч.6 п.2 Розділу 7 Інструкції №449 формувати вимоги про сплату недоїмки та рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів обов'язку, без проведення документальної перевірки платника податку, у контролюючого органу відсутні повноваження (відповідно до зазначених нормативних вимог) приймати рішення про сплату недоїмки без прийняття відповідної вимоги про її сплату, в процесі узгодження якої підприємство мало би можливість зі свого боку надавати документи на підтвердження своєї позиції (зокрема що своєчасної сплати єдиного внеску).
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За вищенаведених умов суд вважає зазначені порушення ГУ ДФС в Одеській області порядку прийняття рішення №0013845197 від 27.09.2018 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску такими, що істотно вплинули на можливість позивача вчиняти дії задля захисту своїх прав та інтересів відповідно до вимог чинного законодавства, що регулює питання нарахування та сплати єдиного внеску, а тому, на думку суду, воно є таким, що винесено не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем до позовної заяви було додано платіжне доручення №20 від 07.11.2018 року №20 про сплату судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру у загальній сумі 1762,00 грн.
На підставі вищезазначеного, враховуючи наявність підстав для задоволення позовної приватного підприємства «Сонекс» у повному обсязі, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору з головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 72-77, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 257, 258, 262, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов приватного підприємства «Сонекс» (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 33) до головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення головного управління ДФС України в Одеській області від 27.09.2018 року №0013845197 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Стягнути з головного управління ДФС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства «Сонекс» суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1762,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 22 липня 2019 року.
Суддя О.В. Білостоцький
.