про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
22 липня 2019 року СєвєродонецькСправа № 360/3160/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до Станично-Луганського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,
17 липня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Станично-Луганського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (далі - відповідач ) з такими вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Станично-Луганського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області щодо невиплати заборгованості з щомісячних страхових виплат, які є частково спадщиною позивача за період з 01.06.2014 по 01.09.2017.
- зобов'язати Станично-Луганського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області виплатити позивачу, заборгованість щомісячних страхових виплат, які є часткою спадщини позивача, за період з 01.06.2014 по 01.09.2017.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Розглянувши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав: фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статі 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Аналіз вищезазначених норм закону свідчить про те, що до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд тільки тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи з боку суб'єкта владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин. При цьому владні повноваження повинні здійснюватись відповідним суб'єктом саме в сфері публічно-правових відносин і стосуватися безпосередньо конкретної особи. Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин, до адміністративної юрисдикції не відносяться.
Як слідує з позовної заяви, позивач є спадкоємицею померлого чоловіка - ОСОБА_2 . Після смерті чоловіка відкрилась спадщина на майно, а саме: грошові кошти, у вигляді страхових виплат, які були невиплачені померлому спадкодавцю за життя-Фондом соціального страхування України.
Приватним нотаріусом для оформлення спадкових прав було направлено запит до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про надання інформації з приводу заборгованості страхових виплат ОСОБА_2 . На адвокатський запит Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області повідомило, що потерпілому ОСОБА_2 не виплачено щомісячні страхові виплати за вересень-листопад 2014 року на загальну суму 2700, 63 грн.
Крім того, на звернення позивача до Станично-Луганського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, останнє повідомило, що страхові виплати ОСОБА_2 припиненні з 01.12.2014, а також про неможливість виплати суму страхових внесків за період з 01.12.2014 по 01.09.2017 тому як не були нараховані на момент смерті потерпілого а тому і не можуть бути включені в спадщину.
Позивач не погодилася із такими діями відповідача та звернулася за захистом до суду.
Відповідно до статті 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Статтею 1218 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з частиною десятою статті 47 Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" належні суми страхових виплат, що з вини Фонду не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їхніх сімей, а в разі їх відсутності - включаються до складу спадщини.
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що оскільки грошові кошти недоотриманих соціальних виплат увійшли до спадкового майна, їх отримання регулюється спадковим законодавством.
Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Виходячи з наведеного, суд зазначає, що не є публічно-правовим спір за участю суб'єкта владних повноважень публічного права, з одного боку, та суб'єкта приватного права - фізичної особи, коли управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на створення, зміну або припинення її цивільних прав. В даному випадку існує спір про право, хоча однією зі сторін у ньому виступає особа публічного права, а спірні правовідносини врегульовані нормами цивільного законодавства. У спірних правовідносинах у цьому випадку реалізується не публічний, а приватний інтерес - право на спадщину.
Оскільки між позивачем та відповідачем виник приватний спір, який випливає не з публічно-правових, а із цивільних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 слід вирішувати в порядку цивільного судочинства.
Зазначена правова позиція узгоджується з рішенням Великої Палати Верховного суду від 27 березня 2019 року у справі № 286/3516/16-ц (провадження № 14-95цс19).
Суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1 частини першої статті 170 КАС України).
Згідно вимог частини шостої статті 170 КАС України встановлено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Керуючись статями 2, 19, 160, 170, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Станично-Луганського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Роз'яснити позивачу право звернутися з даним позовом до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяТ.В. Смішлива