Справа № 503/372/19
Провадження № 2/503/406/19
26 червня 2019 року Кодимський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Сердюк Б.С.,
при секретарі Клемпуш Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно. Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача ОСОБА_3 . Після її смерті залишилась спадщина у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Шершенецької сільської ради Кодимського району Одеської області, площею 2.87 га. За життя ОСОБА_3 зробила особисте розпорядження, яким все своє майно заповіла своєму сину (батькові позивача) ОСОБА_4 . Однак, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто раніше ніж ОСОБА_3 . Позивач вказує, що є спадкоємцем за правом представлення, однак нотаріусом було відмовлено їй у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно та через виниклий спір із відповідачем, який, як син померлої ОСОБА_3 , є спадкоємцем першої черги за законом. В зв'язку з цим позивач не може захистити своє порушене право в позасудовому порядку, а тому просить визнати за нею право власності на земельну ділянку.
В судове засідання позивач не з'явилася, в матеріалах справи міститься заява її представника про розгляд справи без їх участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Виклик відповідача було здійснено відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України шляхом публікації оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явились, враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Наявних у справі доказів достатньо для її розгляду у відсутності відповідача.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.
За життя, а саме 22.09.2003 року ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, яким все своє майно заповіла ОСОБА_4 , що підтверджується дублікатом заповіту, посвідченого секретарем Шершенецької сільської ради Кодимського району Одеської області.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ст.1220 ЦК України).
Позивач доводиться донькою ОСОБА_4 , а відповідно внучкою ОСОБА_3 .
Частиною 1 ст.1266 ЦК України передбачено, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).
Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у ст.ст.1268, 1269 ЦК України. Так, відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини ( ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
Із повідомлення Кодимської районної державної нотаріальної контори №467/02-14 від 17.04.2019 року вбачається, що після смерті ОСОБА_3 на спадщину за законом заявив ОСОБА_2 , однак свідоцтва про право на спадщину не отримував.
Таким чином, позивач ОСОБА_1 , як того вимагає ст.1269 ЦК України, не подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, а відповідно спадщину не прийняла.
Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (Глава 87 ЦК України) та оформлення права на спадщину (Глава 89 ЦК України).
Частиною 1 ст.1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до абз.3 п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Правилами ст.ст. 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи, що чинним законодавством встановлений порядок оформлення права на спадщину у нотаріуса, то в судовому порядку оформити право на спадщину можливо тільки виключно в разі неможливості оформлення цього права у нотаріуса.
Беручи до уваги, що позивач не зверталась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а відповідно не дотрималась передбаченого законодавством порядку прийняття спадщину, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 280 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно відмовити в повному обсязі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заочне рішення може бути переглянуте Кодимським районним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду через Кодимський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня складення тексту рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Суддя Б.С. Сердюк