ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.07.2019Справа № 910/5898/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство
«Трансінвест»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр
забезпечення виробництва»
про стягнення 349.236,35 грн
Представники сторін: не викликались
07.05.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство «Трансінвест» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» про стягнення 349.236,35 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, на підставі укладеного між сторонами договору поставки № ЯЗВ-03-04618-01 від 03.08.2018, відвантажено відповідачу продукцію, відповідно до видаткової накладної № 138 від 11.09.2018 на суму 3.172.480,68 грн та видаткової накладної № 170 від 11.10.2018 на суму 4.666.704,00 грн. Умовами договору встановлено, що оплата здійснюється відповідачем протягом 10 банківський днів з дати оформлення та реєстрації податкової накладної. Відповідні податкові накладні було зареєстровано 19.09.2018 та 11.10.2018. Оскільки відповідачем взяті на себе зобов'язання в частині своєчасної оплати здійснено не було, позивач звернувся до останнього з претензією № 04618 від 07.12.2018, після чого відповідачем було здійснено повну оплату за поставлену продукцію. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 349.236,35 грн, з яких: 164.669,16 грн пені, 157.122,33 грн інфляційних втрат та 27.444,86 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/5898/19 від 10.05.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
15.05.2019 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів, а також заявлено клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2019 відкрито провадження у справі № 910/5898/19 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання призначено на 13.06.2019.
Даною ухвалою зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 17.05.2019 було направлено Акціонерному товариству «Українська залізниця» рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103049656835 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03680, м. Київ , вул. Тверська , 5, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
Акціонерне товариство «Українська залізниця» ухвалу суду від 17.05.2019, надіслану за вказаною вище адресою, отримало 23.05.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103049656835.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 17.05.2019 було 21.05.2019 направлено Філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Українська залізниця» рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103049656843 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський 11/15.
Філія «Центр забезпечення виробництва» АТ «Українська залізниця» ухвалу суду від 17.05.2019, надіслану за вказаною вище адресою, отримала 23.05.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103049656843.
07.06.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що кошти за поставку продукції у сумі 3.172.480,68 грн сплачені відповідачем 15.11.2018, кошти у сумі 4.666.704,00 грн сплачені відповідачем 19.12.2018 та даний факт позивачем не заперечується. Протягом останнього часу на підприємстві склалася складна ситуація у зв'язку з недофінансуванням, а саме: недостатність доходної частини, значне зменшення надходжень коштів, необхідність постійного ремонту та підтримання в належному робочому стані рухомого складу, а також негайна закупівля матеріально-технічних ресурсів для швидкого відновлення залізничної галузі в зоні проведення АТО. Крім того, AT «Укрзалізниця» здійснюються нагальні заходи щодо капітального відновлення рухомого складу, оновлення парку вагонів, закупівлі тепловозів General Electric, а це потребує значного фінансування. Зауважуємо, що зазначена інформація не потребує доказування в силу ст. 75 ГПК України, оскільки є загальновідомою. Також, філія «ЦЗВ» AT «Укрзалізниця» просить суд врахувати, що строк прострочення оплати був незначним та така оплата здійснена добровільно, в зв'язку із чим є підстави для застосування норм чинного законодавства України стосовно зменшення відповідальності у зв'язку із несвоєчасною оплатою коштів. В свою чергу, позивачем не надано до матеріалів жодних доказів спричинення йому матеріальної або будь-якої іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
03.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство «Трансінвест» (далі - постачальник, позивач) та Філією «Центр забезпечення виробництва» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - замовник, відповідач) укладено договір поставки № ЦЗВ-03-04618-01 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.
Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору своєчасно не сплатив вартість поставленого товару, у зв'язку з чим позивачем нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з п. 13.7 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 28.12.2018) термін дії даного договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.03.2019. Проте в частині оплати - до повного виконання сторонами зобов'язань та в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомленням та рознарядкою, направленими на адресу постачальника - до повного виконання.
Згідно з п. 4.1 договору ціна визначається даним договором і приймається сторонами: в національній валюті України - гривні, на умовах СРТ (перевезення оплачено до...) пункт призначення відділ матеріальних ресурсів м. Фастів філії «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця», Київської обл., м. Фастів, вул. Шевченко, 48.
Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у специфікації до даного договору. Ціна продукції, узгоджена у специфікації до даного договору, включає: вартість продукції, тари, всі податки і збори, передбачені чинним законодавством, транспортні витрати постачальника згідно п. 5.1 договору.
Відповідно до п. 5.2 договору поставка продукції проводиться партіями протягом терміну дії договору, тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції. відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці, несе замовник.
Рознарядка надається постачальнику в оригіналі шляхом направлення засобами поштового зв'язку (Укрпошта) цінного листа з описом вкладення та/або направлення скан-копії рознарядки електронним листом із застосуванням електронної пошти (E-mail).
Сторони погоджують, що рознарядка вважається отриманою постачальником з дня її відправлення замовником засобами поштового зв'язку (Укрпошта) та/або електронною поштою (E-mail).
Кожна партія продукції постачається протягом 30-ти (тридцяти) календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.
Відповідно до п. 5.3 договору датою поставки продукції вважається дата приймання цієї продукції замовником у відділі матеріальних ресурсів м. Фастів філії «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця», Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченко, 48, що підтверджується належно оформленою видатковою накладною, довіреністю або актом прийому - передачі.
Відповідно до п 7.1 договору приймання продукції замовником здійснюється на підставі підтвердження наступних документів:
рахунку - фактури;
видаткової накладної або акту прийому-передачі, підписаного представником постачальника, який замовник повинен підписати після прийняття продукції;
податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства України;
товарно-транспортної накладної або накладної (залізничної);
документів, що підтверджують якість продукції, зазначених у п. 2.2 договору.
пакувальних аркушів (при наявності).
Відвантажувальні і платіжні документи повинні надаватись замовнику протягом 5 (п'яти) днів з моменту відвантаження продукції, але не пізніше другого числа місяця, наступного за місяцем в якому проводилось відвантаження продукції.
Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 7.839.184,68 грн, що підтверджується наступним видатковими накладеними:
№ 138 від 11.09.2018 на суму 3.172.480,68 грн,
№ 170 від 11.10.2018 на суму 4.666.704,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що податкова накладна № 7 від 11.09.2018 на суму 3.172.480,68 грн за видатковою накладною № 138 від 11.09.2018 зареєстрована в податковій службі 19.09.2018.
Податкова накладна № 7 від 11.10.2018 на суму 4.666.704,00 грн за видатковою накладною № 170 від 11.10.2018 зареєстрована в податковій службі 22.10.2018.
Пунктом 6.1 договору визначено, що оплата за кожну партію поставленої продукції по даному договору проводиться замовником протягом 10-ти (десяти) банківських днів з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності до вимог чинного законодавства України та у відповідності з рахунком фактурою на поставлену партію продукції, обумовлену згідно з п. 5.2 договору.
Відповідно до п. 6.2 датою оплати вважається дата відправлення коштів замовником за банківськими реквізитами постачальника.
З урахуванням п. 6.1 договору відповідач мав сплатити за поставлений товар згідно видаткової накладної № 138 від 11.09.2018 до 03.10.2018 включно, та за поставлений товар згідно видаткової накладної № 170 від 11.10.2018 до 05.11.2018 включно.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем здійснено оплату отриманого товару в наступному порядку
15.11.2018 на суму 3.172.480,00 грн,
19.11.2018 на суму 0,68 грн,
19.12.2018 на суму 4.666.704,00 грн.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отриманий товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 10.6 договору в разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочення.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за отриманий товар.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті поставленого товару відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача, становить 164.669,16 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 164.669,16 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Стосовно заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені суд відзначає наступне
Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.
Як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Відповідно до ст.ст. 73, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивач уклавши договір розраховував на те, що відповідач здійснить оплату поставленого позивачем відповідачу товару у визначений договором строк. Відповідач в свою чергу уклавши договір погодився зі строками здійснення оплати товару.
Відповідачем не наведено жодних обставин та не подано жодних доказів в підтвердження відсутності у нього вини у простроченні оплати товару. Відповідачем не наведено підстави та не надано докази винятковості обставин, які призвели до порушення ним строків сплати товару.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути 157.122,33 грн інфляційних втрат та 27.444,86 грн - 3% річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Умовами договору не визначено інший розмір процентів.
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 157.122,33 грн інфляційних втрат та 27.444,86 грн - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство «Трансінвест» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство «Трансінвест» (04114, м. Київ, вул. Пріорська, 21, код ЄДРПОУ 39270330) 164.669 (сто шістдесят чотири тисячі шістсот шістдесят дев'ять) грн 16 коп. пені, 157.122 (сто п'ятдесят сім тисяч сто двадцять дві) грн 33 коп. інфляційних втрат, 27.444 (двадцять сім тисяч чотириста сорок чотири) грн 86 коп. - 3% річних, 5.238 (п'ять тисяч двісті тридцять вісім) грн 56 коп. витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
СуддяВ.В.Сівакова