16.07.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/554/19
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Державного підприємства "Науково-технічний центр Дорожній контроль якості"
до відповідача: Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія " Автомобільні дороги України"
про стягнення заборгованості в сумі 45 893, 99 грн.
за участю:
від позивача: Дмитренко Іван Леонідович,
від відповідача: представник не з"явився
встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Державне підприємство "Науково-технічний центр "Дорожній контроль якості" із позовною заявою до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості у сумі 45093 грн 99 к.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
04.06.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання у справі на 16.07.2019.
Відповідач у судове засідання не з'явився, конституційним правом на захист своїх прав не скористався, причин неприбуття не повідомив, відзиву на позов не подав. Ухвала суду направлялася відповідачеві, відповідно до ст.120 ГПК України, рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною у позовній заяві та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, яке міститься у матеріалах справи.
Згідно ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об"єктивному встановленню всіх обставин справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, а також беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні 16.07.2019 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення своїх договірних зобов'язань, згідно з умовами укладеного між сторонами договору №124/16 від 13 березня 2016 року, відповідач не оплатив надані позивачем науково-технічні послуги, в результаті чого виникла заборгованість. Керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу інфляційні втрати та 3 % річних.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.
Заперечення відповідача.
Відповідач відзиву на позов не подав.
Обставини справи. Оцінка доказів.
Предметом спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані науково-технічні послуги.
31.03.2016 Державне підприємство "Центр науково-технічного супроводу дорожніх робіт та сертифікації дорожньої продукції", яке згідно з наказом Державного агенства автомобільних доріг України №254 від 26.06.2017 перейменовано на Державне підприємство "Науково-технічний центр" Дорожній контроль якості" та Дочірнє підприємство "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" уклали договір на надання науково-технічних послуг №124/16.
Відповідно до п.п.1.1, 1.3. договору відповідач доручає, а позивач бере на себе виконання науково-технічної послуги, направленої на підвищення рівня якості продукції: "Контроль якості та перевірка дотримання технології виконання ямкового ремонту на автомобільних дорогах Івано-Франківської області, та випробування асфальтобетонної суміші на відповідність вимогам нормативної документації". Приймання результатів наданих послуг за цим договором здійснюється відповідно до акту наданих послуг.
Ціна цього договору становить 33695 грн. 10 к. в т. ч. ПДВ 5615 грн. 85 к. (п. 2.1 договору).
По виконанню наданих науково-технічних послуг за цим договором позивач передає відповідачу акт наданих послуг та комплект документів, зазначених у календарному плані (додаток 1 до цього договору) (п.3.1 договору).
Замовник зобов'язаний в строк до 5-ти календарних днів від дня одержання акта наданих послуг підписати та оплатити його або мотивувати відмову від прийняття наданих послуг. У випадку неаргументованої відмови замовника від прийняття наданих послуг він вказує про це в акті наданих послуг і акт підписується тільки виконавцем. У цьому випадку акт наданих послуг вважається підписаним обома сторонами, а надані послуги прийнятими замовником.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2016, а в частині оплати до повного розрахунку ( п. п.6.1, 6.2. договору).
В Додатку №1 до договору сторони узгодили календарний план на надання науково-технічних послуг згідно з яким термін виконання робіт: квітень-грудень 2016, розрахункова ціна етапу: 33 695 грн 10 к. (а. с. 12).
В Додатку №2 до договору сторони підписали протокол про договірну ціну на надання науково-технічних послуг згідно з яким досягнуто угоди про розмір договірної ціни: 33695 грн 10 к.
Калькуляція кошторисної вартості виконання послуг за договором в сумі 33695 грн 10 к. сторони оформили в додатку №3 до договору.
На виконання умов договору позивач станом на 30.12.2016 виконав 100% від загальної вартості роботи за договором: "Контроль якості та перевірка дотримання технології виконання ямкового ремонту на автомобільних дорогах Івано-Франківської області, та випробування асфальтобетонної суміші на відповідність вимогам нормативної документації" на суму 33695 грн 10 к., що підтверджується долученим до матеріалів справи Актом №124/16 від 30.12.2016.
В порушення умов договору, відповідач прийняті на себе договірні зобов"язання не виконав, надані послуги не оплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 33695 грн 10 к.
З метою досудового врегулювання спору позивач надсилав відповідачу вимоги № 24/19-84 від 19.02.2019 та №24/19-295 від 04.05.2018 про оплату наданих науково-технічних послуг, докази направлення знаходяться в матеріалах справи, які залишені без відповіді та задоволення, у зв"язку із чим позивач керуючись ст.625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу 3% річних та інфляційних втрат та звернувся до суду за захистом порушеного права.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
За змістом ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічні положення закріплено у ст.174 Господарського кодексу України: господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Оскільки договір №124/16 від 31 березня 2016 року за своєю правовою природою є договором про надання послуг, до нього застосовуються положення глави 63 Цивільного кодексу України.
В силу ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 ЦК України). Наведена правова норма кореспондується зі ст.530 ЦК України, згідно якої якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Наведені правові норми кореспондуються зі статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать кредитору.
Висновки суду.
Суд встановив, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку з оплати отриманих послуг не виконав; обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не навів; доказів виконання зобов'язання не надав, доводи позивача не спростував, відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Суд встановив факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 33695 грн 10 к. основного боргу обґрунтована та належить до задоволення.
Суд перевірив правильність нарахування позивачем 3 % річних за період 05.01.2017 - 22.05.2019 та інфляційних втрат за період січень 2017 року - травень 2019 року, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" більші за суми заявлені позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат в межах заявлених позовних вимог.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача 33695 грн 10 к. - основного боргу, 9797 грн 89 к. - інфляційних втрат та 2401 грн - 3% річних.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За поданий позов позивач сплатив судовий збір у розмірі 1921 грн, що підтверджується платіжним дорученням №149 від 22 травня 2019 року.
Враховуючи задоволення позову, судовий збір суд покладає на відповідача.
На підставі викладеного, відповідно до ст.124, ст.129 Конституції України, керуючись ст. 42, 129, 178, 202, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Державного підприємства "Науково-технічний центр Дорожній контроль якості" до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія " Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості в сумі 45893 грн 99 к. задовольнити.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія " Автомобільні дороги України", вул. Є. Петрушевича, 1, м. Івано-Франківськ, 76018 (код 31790584) на користь Державного підприємства "Науково-технічний центр Дорожній контроль якості", вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03680 (код 21476215) 33695 (тридцять три тисячі шістсот дев"яносто п"ять гривень) 10 к.- основного боргу, 9797 (дев"ять тисяч сімсот дев"яносто сім гривень) 89 к. - інфляційних втрат, 2401 (дві тисячі чотириста одну гривню) - 3% річних, а також 1921 (одну тисячу дев"ятсот двадцять одну гривню) - судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 22.07.2019
Суддя Максимів Т. В.