61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
08.07.2019р. м. Харків Справа № 910/7497/19
Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,
розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 18; код ЄДРПОУ 21560766) в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01033, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Антоновича, 40; код ЄДРПОУ ВП 01189910) за вх. № ГСДО 13279/19 від 04.07.2019р. про забезпечення позову,
ПАТ «Укртелеком» в особі Київської міської філії ПАТ «Укртелеком» звернулось до господарського суду із заявою за вх. № ГСДО 13216/19 від 04.07.2019р. про видачу судового наказу про стягнення з АТ «Київенерго» грошової заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8875007 від 01.04.2002р., додатковою угодою від 28.09.2018р. про розірвання договору № 8875007від 01.04.2002р., актами звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.09.2018р., від 31.12.2018р. за договором № 8875007 від 01.04.2002р. у розмірі 86 980,13 грн.
Одночасно, із заявою про видачу судового наказу ПАТ «Укртелеком» в особі Київської міської філії ПАТ «Укртелеком» подано заяву про забезпечення позову за вх. № ГСДО 13279/19 від 04.07.2019р., згідно з якою останнє просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що підлягають сплаті відповідачем на користь заявника у розмірі 86 980,13 грн.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що 04.05.2018р. на сайті боржника розміщено інформацію про те, що на підставі рішення Київської міської ради №517/4581 від 24.04.2018р. про завершення укладеної з ПАТ «Київенерго» Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001р., починаючи з 01.05.2018р. боржник припиняє діяльність у сфері теплопостачання як для юридичних осіб, так і для мешканців житлових будинків. Підписавши акт звіряння розрахунків за теплову енергію, боржник визнав грошове зобов'язання у розмірі 86 980,13 грн. перед заявником та, відповідно, мав повернути кошти у період до 15.10.2018р. Оскільки станом на день подання заяви минуло майже вісім місяців, а боржник жодних коштів на рахунок заявника не повертав, а також зважаючи на той факт, що у господарській діяльності боржника відбуваються реорганізаційні зміни, а саме перереєстровано його місцезнаходження, є велика ймовірність того, що структурний відокремлений підрозділ може реорганізуватися або бути ліквідованим, що, в свою чергу, призведе до ускладнення виконання рішення суду про стягнення грошових коштів з боржника, або взагалі унеможливлення виконання такого рішення суду.
08.07.2019р. господарським судом задоволено заяву ПАТ «Укртелеком» в особі Київської міської філії ПАТ «Укртелеком» за вх. № ГСДО 13216/19 від 04.07.2019р. та видано відповідний судовий наказ.
За приписами ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).
Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Порядок здійснення господарського судочинства за правилами наказаного провадження регламентовано у р. ІІ ГПК України.
Зокрема, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.
Відповідно до ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 154 ГПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу. У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Порядок забезпечення позову передбачено гл. 10 р. І ГПК України.
Зокрема, ст. 136 ГПК України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1 ч. 1 ст. 137 ГПК України).
Вимоги до змісту та форми заяви про забезпечення позову встановлені у ч.ч. 1, 2 ст. 139 ГПК України.
Відповідно до ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Стаття 145 ГПК України передбачає, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду. У разі надання відповідачем до суду документа, який підтверджує здійснене ним забезпечення позову у відповідності до частини четвертої статті 143 цього Кодексу, відповідне клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, розглядається судом не пізніше наступного дня після надання вказаного документа. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.
З наведеного можна дійти висновку, що наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суд в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ. При цьому, судовий наказ одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом. Такий вид господарського судочинства спрямований на швидкий та ефективний захист безспірних прав особи.
Одночасно, певні процесуальні інститути, притаманні позовному провадженню, не можуть застосовуватися при видачі судового наказу. Забезпечення позову - це вжиття судом заходів як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, спрямованих на реальне виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених, невизнаних чи оспорюваних прав і інтересів позивача. Законом визначено можливість застосування вказаного інституту виключно у позовному провадженні, оскільки саме для такого провадження характерним є наявність спору про право. Тобто, якщо особі (заявнику) відомо про наявність спору щодо предмету вимоги та така особа припускає несумлінні дії іншої особи (боржника) щодо предмету вимоги, зокрема, приховування майна, його продаж, зменшення, знищення чи знецінення, вона має звертатися до суду виключно у позовному порядку.
Неможливість та недоцільність застосування процесуального інституту забезпечення позову у наказному провадженні також пов'язується з самою процедурою розгляду заяв у такому провадженні, яка полягає у видачі судового наказу у строк не більше п'яти днів. Разом з тим, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється за правилами, встановленими ГПК України для розгляду справ в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у гл. 10 р. ІІІ ГПК України. Спрощене позовне провадження проводиться у строк не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі та закінчується ухваленням судового рішення, у такому провадженні встановлюються строки для подання заяв по суті справи, розглядаються та вирішуються заяви з процесуальних питань, передбачена можливість проведення судових засідань тощо. Отже, у наказному провадженні забезпечується оперативне поновлення прав та задоволення вимог заявника, які «не затримуються» судовим розглядом вимог заявника, як обов'язковим етапом позовного провадження, що виключає настання можливих (вищеперелічених) ризиків щодо майна на момент виконання судового рішення.
Крім того, відсутність у наказному провадженні етапу судового розгляду вимог стягувача, виключає, зокрема, можливість виклику особи, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову (ч. 3 ст. 140 ГПК України), розгляду заяви про забезпечення позову у судовому засіданні з викликом сторін (ч. 4 ст. 140 ГПК України), розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову у судовому засіданні (ч. 2 ст. 145 ГПК України).
За таких обставин, з огляду на те, що заявник скористався своїм правом, передбаченим ч. 2 ст.148 ГПК України, та звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу в порядку наказного провадження, а не з позовом в порядку позовного провадження, приймаючи до уваги, що чинним процесуальним законодавством не передбачено подання заяви про забезпечення вимог, передбачених ч. 1 ст. 148 ГПК України, шляхом накладення арешту на грошові кошти та вирішення такого питання при розгляді заяви про видачу судового наказу в порядку наказного провадження, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 136 - 145, 147 - 159, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» за вх. № ГСДО 13279/19 від 04.07.2019р. про забезпечення позову.
Ухвала набирає чинності 08.07.2019р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повної ухвали.
Повна ухвала складена 08.07.2019р.
Суддя Л.В. Ніколаєва