Іменем України
21 липня 2019 року
Київ
справа №855/215/19
адміністративне провадження №А/9901/220/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Мартинюк Н.М.,
суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
за участю: секретаря судового засідання - Івашків Р.В.,
представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - Рахнянського Б.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2019 року
(головуючий суддя: Файдюк В.В., судді: Василенко Я.М., Шурко О.І.)
у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2019 року за нововиявленими обставинами
у справі № 855/215/19
за позовом Політичної партії «Опозиційний Блок», ОСОБА_1
до Центральної виборчої комісії
про визнання протиправною і скасування постанови,
І. Суть спору
Політична партія «Опозиційний Блок», ОСОБА_1 спільно звернулися до суду з адміністративним позовом до Центральної виборчої комісії (далі також - «ЦВК»), в якому просили: визнати протиправною і скасувати постанову ЦВК від 26 червня 2019 року № 1327 «Про скасування реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_1 , включеного до виборчого списку Політичної партії «Опозиційний Блок», у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року».
Позивачі вказували, що ЦВК протиправно відмовила ОСОБА_1 у реєстрації кандидатом у народні депутати України з підстав недотримання ним вимоги про проживання в Україні протягом останніх п'яти років на день проведення позачергових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року. Також позивачі стверджували, що ОСОБА_1 у період із 27 вересня 2015 року до 25 січня 2016 року здійснив разовий виїзд за кордон та у період із 8 червня 2016 року до 1 травня 2019 року - перебував за межами території України з поважних причин, а саме: у зв'язку з лікуванням і відпочинком.
Шостий апеляційний адміністративний суд рішенням від 30 червня 2019 року, яке залишено без змін постановою Верховного Суду від 4 липня 2019 року, у задоволенні адміністративного позову відмовив. Суди зазначили, що надані позивачем докази є недостатніми для висновку, що його перебування за кордоном пов'язане не з приватним інтересом, а з необхідністю лікування та відпусткою.
6 липня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла перша заява про перегляд рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2019 року за нововиявленими обставинами.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 7 липня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2019 року за нововиявленими обставинами відмовив.
Ухвала суду аргументована тим, що нові докази позивача щодо статусу медичного закладу Меdcologne GmbH & Со.KG, а саме: з приводу наявності у нього ліцензії на надання медичних послуг, не є нововиявленою обставиною.
18 липня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла повторна заява про перегляд рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2019 року за нововиявленими обставинами. У цій заяві позивач знову просить скасувати рішення суду першої інстанції й прийняти нове, яким скасувати постанову ЦВК від 26 червня 2019 року № 1327 «Про скасування реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_1 , включеного до виборчого списку Політичної партії «Опозиційний блок», у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року».
В обґрунтування вказаної заяви ОСОБА_1 зазначає, що 13 липня 2019 йому стало відомо про існування обставин, які мають значення для справи та про які йому не було відомо на момент звернення до суду із позовом.
Як на нововиявлені обставини, ОСОБА_1 посилається на факти, встановлені рішенням Печерського районного суду міста Києва від 13 липня 2019 року у справі № 757/36568/19-а, зокрема: на факт перебування його на лікуванні у відповідному медичному закладі і факт його проживання в Україні протягом останніх 5-ти років у розумінні статті 1 Закону України «Про громадянство України» й статті 9 Закону України «Про вибори народних депутатів України».
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18 липня 2019 року повторно відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд свого рішення за нововиявленими обставинами. Ухвала суду аргументована тим, що вказані у заяві обставини не є нововиявленими, оскільки могли бути відомі позивачу. Тоді як обставини проходження позивачем лікування за кордоном та не проживання його на території України протягом останніх п'яти років уже були предметом дослідження суду у цій справі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції й ухвалити нове судове рішення, яким: скасувати рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2019 року; ухвалити нове рішення про скасування постанови ЦВК від 26 червня 2019 року щодо скасування реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_1 , включеного до виборчого списку Політичної партії «Опозиційний Блок», у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року. Як правову підставу, позивач вказує порушення судом норм статей 2, 9, частини другої статті 77, частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Позивач зазначає, що суд першої інстанції неправильно оцінив обставини, на які посилався позивач у своїй заяві, як на нововиявлені, та що ці обставини насправді належать до нововиявлених у розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України. Крім того, в апеляційній скарзі додатково зазначається, що нововиявленою обставиною також є і саме рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 липня 2019 року.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до таких висновків.
ІІ. Оцінка Верховного Суду
Судом першої інстанції встановлено й матеріалами справи підтверджено, що ЦВК своєю постановою від 26 червня 2019 року № 1327 скасувала реєстрацію кандидата в народні депутати України ОСОБА_1 , включеного до виборчого списку Політичної партії «Опозиційний Блок» під № 23 у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 червня 2019 року. Підставою такого рішення були обставини недотримання ним вимоги щодо проживання протягом п'яти років на території України перед днем голосування.
Оцінюючи вказану постанову ЦВК, Шостий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що ОСОБА_1 перебував за межами кордону України протягом періоду з 27 вересня 2015 року до 25 січня 2016 року, разовий виїзд за кордон ОСОБА_1 , становив 119 днів (понад 90 днів у період з 21 липня 2015 року до 21 липня 2016 року), а протягом періоду з 8 червня 2016 року до 1 травня 2019 року, тривалість його перебування за межами України становила 1056 днів (понад 180 днів кожного року в період з 21 липня 2016 року до 21 липня 2019 року). При цьому надані позивачем докази не є достатніми для висновку, що його перебування за кордоном пов'язане не з приватним інтересом, а з необхідністю лікування й відпусткою. Цей висновок суду був зроблений на підставі оцінки доданих позивачем доказів на підтвердження перебування на лікуванні у медичному центрі Меdcologne GmbH & Со (Німеччина), як-то: довідки цієї установи від 14 червня 2019 року та договору від 1 жовтня 2015 року № 01102015-1, укладеним між цим закладом і ОСОБА_1 ; листа офтальмологічної клініки «АмНоймаркт» від 14 листопада 2018 року на адресу установи Меdcologne GmbH & Со. Ці докази (із врахуванням інформації про перетин ОСОБА_3 , державного кордону України) суди оцінили як недостовірні. Оцінюючи зміст укладеного між ОСОБА_1 та Меdcologne GmbH & Со договору, суд зробив висновок, що його предметом була організація медичного обслуговування і надання інформації про лікувальні заклади, а не надання послуг з лікування.
У поданій ОСОБА_1 заяві, нововиявленими обставинами для перегляду рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2019 року зазначено, що 13 липня 2019 року йому стало відомо про існування обставин, які встановлені Печерським районним судом міста Києва у справі № 757/36568/19-а, що мають значення для справи і про які йому не було відомо на момент звернення до суду із позовом.
Частиною першою статті 361 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуте, зокрема, за нововиявленими обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини другої цієї статті).
Згідно з частиною четвертою цієї статті не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
За змістом вказаних норм нововиявленими є обставини, які одночасно відповідають таким характерним ознакам: вони існували на момент прийняття судового рішення, заяву про перегляд якого подано; вони не були та не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, та суду під час судового процесу.
Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:
- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;
- на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;
- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення.
Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, апеляційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 6 березня 2018 року у справі № 2а-23903/09/1270 та від 3 квітня 2018 року у справі № 477/1012/14-а.
Необхідно розрізняти нові докази й докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Цей висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 552/137/15-ц.
Аргументуючи свою заяву, ОСОБА_1 вказує на наявність істотних обставин, встановлених у рішенні Печерського районного суду міста Києва від 13 липня 2019 року у справі №757/36568/19. Зокрема зазначає обставини: погіршення його здоров'я під час перебування у відпустці за кордоном, подальшого необхідного лікування за кордоном, а також висновок Печерського районного суду міста Києва про безперервне проживання ОСОБА_1 в Україні протягом останніх 5-ти років, в розумінні статті 1 Закону України «Про громадянство України» та статті 9 Закону України «Про вибори народних депутатів» з огляду на його перебування за кордоном більше 180 днів з причин лікування.
Оцінюючи вказані обставини, суд першої інстанції зробив обґрунтований та юридично правильний висновок, що ці обставини не підпадають під ознаки нововиявленої обставини у розумінні статті 361 КАС України, оскільки були відомі позивачу при розгляді спору. Що ж до оцінки Печерським районним судом міста Києва у рішенні від 13 липня 2019 року нових доказів, або іншої оцінки доказів, які позивач надавав при розгляді спору у цій справі, то це також не є нововиявленою обставиною.
Верховний Суд не приймає аргумент ОСОБА_1 про преюдиційне значення для суду обставин, встановлених у рішенні Печерського районного суду міста Києва від 13 липня 2019 року. Це суперечить як нормам статті 361 КАС України, так і змісту інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Зміст норм частини другої цієї статті свідчить, що законодавцем встановлений вичерпний і чіткий перелік підстав для перегляду справи за нововиявленими обставинами. Судове рішення в іншій справі, яке прийнято після розгляду справи за адміністративним позовом, може належати до таких підстав тільки у випадках, встановлених пунктами 2 та 3 частини другої статті 361 КАС України.
Відповідно до пунктів 2 та 3 частини другої статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Вказане рішення Печерського районного суду міста Києва не належить до жодної з них.
Крім того, оцінка судом тих чи інших обставин на предмет їх преюдиційності при розгляді заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами можлива у випадку наявності нововиявленої обставини та існування такої преюдиційної обставини при розгляді адміністративного позову, за наслідками якого прийнято рішення, про перегляд якого подано відповідну заяву. Тоді як у справі, що розглядається, ОСОБА_1 у своїй заяві не наводить нововиявлених обставин, а його заява зводиться до наведення нових доказів.
Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які апелянт вказує як нововиявлені (його лікування в період з 27 вересня 2015 року до 25 січня 2016 року та з 8 червня 2016 року до 1 травня 2019 року в медичному центрі Меdcologne GmbH & Со (Німеччина)), існували на час прийняття судового рішення, не могли бути не відомі й були відомі апелянту, який, крім того, під час розгляду справи, займав активну позицію з доведення цих обставин у суді.
Не можна визнати нововиявленою обставиною інтерпретацію будь-яким органом подій, що існували та були не лише відомі заявнику, а і учасником яких він був особисто.
Судом апеляційної інстанції встановлено й матеріалами справи підтверджено, що зазначені обставини і докази на їх підтвердження надавалися ОСОБА_1 до суду першої й апеляційної інстанцій, та були визнані необґрунтованими судом апеляційної інстанції. Будь-які докази на підтвердження цих обставин до Центральної виборчої комісії не надавалися і, відповідно, не враховувалися під час прийняття відповідачем спірної у цій справі постанови ЦВК, що також виключає можливість віднесення вказаних заявником обставин до нововиявлених в розумінні статті 361 КАС України.
Згідно з рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia, заява № 69529/01) та рішенням у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v. Moldova № 2, заява № 19960/04), процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
У пункті 33 рішення у справі «Христов проти України» (заява № 24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява N 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, пункт 42).
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/39, пункт 52, ECHR 2003-IX, у справі "Желтяков проти України", заява № 4994/04, пункт 43).
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Доводи, наведені ОСОБА_1 у апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи й ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 272, 273, 278, 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 361, 369 КАС України, Верховний Суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя:Н.М. Мартинюк
Судді: А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко