12 липня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/860/19
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Дубровної В.А.,
при секретарі: Мельник О.О.,
за участю представників
позивача - Криворотний Ю.С.,
відповідача - Довбня Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
встановив:
24 квітня 2019 р. Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (далі-відповідач, АТ "Херсонська ТЕЦ"), в якому просить стягнути з останнього на користь Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративного - господарські санкції у розмірі 571 829,52 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій у розмірі 3 087,90 грн. на банківські реквізити: (одержувач: УК у м. Херсоні/м. Херсон/50070000, код 37959779, МФО 899998, р/р 31219230021002, Банк: Казначейство України (ЕАП).
Вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що в порушення вимог статей 19, 20 закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон №875-XII) відповідач не забезпечив працевлаштування 4-х осіб з інвалідністю та не сплатив за це адміністративно-господарські санкції та пеню.
Ухвалою суду від 13.05.2019 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 14 червня 2019 р.
31.05.2019 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, на виконання вимог статті 18 Закону №875-XII відповідач повідомляв центр зайнятості про наявність посад для працевлаштування осіб з інвалідністю, тобто вживав необхідних заходів для недопущення правопорушення. Причини непрацевлаштування осіб з інвалідністю не залежали від роботодавця, тому на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженим органом необхідної кількості осіб з інвалідністю для працевлаштування або відсутності у населеному пункті осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватися. З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Протокольною ухвалою суду від 14.06.2019 року оголошено перерву в судовому засіданні до 12.07.2019 року.
В судовому засіданні 12.07.2019 р. проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Дослідивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вказує наступне.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 12.02.2019 відповідачем АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" подано до Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік (форма № 10-ПІ), згідно якому
- середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу в 2018 році становила 488 осіб, з яких середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність 16 осіб;
- кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону №875-XII повинна становити 20 осіб.
Листом від 14.03.2019 р. за вих. № 03-01-08/1770 позивач повідомив АТ "Херсонська ТЕЦ" про те, що АТ "Херсонська ТЕЦ" не виконано норматив щодо працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році у кількості 4-х осіб, тому Херсонським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів нарахована сума адміністративно - господарських санкцій у розмірі 571 829,52 грн., яка підлягає сплаті до Державного бюджету України внаслідок невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році, а також пеня в розмірі 3087,90 грн. у зв'язку із несплатою нарахованої суми адміністративно-господарських санкцій в розмірі 571 829,52 грн.
У зв'язку з несплатою АТ "Херсонська ТЕЦ" вищезазначених сум, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку даним спірним правовідносинам, суд вказує наступне.
Положеннями частини 8 статті 69 Господарського кодексу України визначено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
Частиною 1 статті 17 Закону №875-XII передбачено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
За змістом статті 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Так, у частині 1 цієї статті Закону №875-XII визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (частина 2 статті 19 Закону №875-XII).
У статті 20 Закону №875-XII зазначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.
З огляду на приписи статті 238 Господарського кодексу України до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, та за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, стаття 218 цього Кодексу, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у від 31.01.2019 у справі №809/750/17.
Статтею 18 Закону №875-XII регламентовано, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 3 пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
За правилами частини 1 статті 18-1 Закону №875-XII інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості, як безробітний.
За змістом частини 3 статті 18-1 Закону №875-XII державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
За змістом положень пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 №5067-VI роботодавці зобов'язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
Форма звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 "Про затвердження форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання".
Відповідно до пункту 5 Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05.12.2016 №1476), форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Актуальність зазначених у формі №3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв'язку (пункт 4 згаданого Порядку).
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, АТ "Херсонська ТЕЦ" протягом 2018 року надавалася до Херсонського міського центру зайнятості звітність за формою 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", з зазначенням у ІІ розділі звітності "Коментарі до даних про вакансії" про можливість працевлаштування осіб з інвалідністю за наступними посадами:
- станом на 05.01.2018 р. за посадою "слюсар з обслуговування теплових пунктів" (2 вакансії);
- станом на 16.02.2018 р. за посадою "слюсар з обслуговування теплових пунктів" (2 вакансії);
- станом на 02.03.2018 р. за посадою "юрисконсульт" (1 вакансія);
- станом на 19.03.2018 р. за посадою "слюсар з обслуговування теплових пунктів" (2 вакансії);
- станом на 27.04.2018 р. за посадою "слюсар з обслуговування теплових мереж" (2 вакансії);
- станом на 17.05.2018 р. за посадою "слюсар з обслуговування теплових мереж" (2 вакансії);
- станом на 11.06.2018 р. за посадою "слюсар з обслуговування теплових мереж" (2 вакансії);
- станом на 05.07.2018 р. за посадою "слюсар з обслуговування теплових мереж" (1 вакансія);
- станом на 09.08.2018 р. за посадою "слюсар з обслуговування теплових мереж" (1 вакансія);
- станом на 17.09.2018 р. за посадою "слюсар з обслуговування теплових мереж" (1 вакансія);
- станом на 04.10.2018 р. за посадою "слюсар з обслуговування теплових мереж" (1 вакансія);
- станом на 08.11.2018 р. за посадою "слюсар з обслуговування теплових мереж" (1 вакансія);
- станом на 06.12.2018 р. за посадою "слюсар з обслуговування теплових мереж" (1 вакансія).
При цьому, доказів щодо відмови АТ "Херсонська ТЕЦ" у працевлаштуванні інвалідів у 2018 році позивач суду не надав.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 31.01.2019 у справі №809/750/17, підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню робочих місць для інвалідів, зокрема, створило робочі місця для інвалідів та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 у справі №806/1368/17 вказав, що за змістом статті 18-1 Закону №875-XII пошук підходящої роботи для інвалідів здійснює державна служба зайнятості. Обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, а також зважаючи на те, що відповідач виконав вимоги, покладені на нього розділом IV Закону №875-XII, а чинне законодавство не зобов'язує підприємство самостійно займатися пошуком та працевлаштуванням інвалідів, суд вважає, що підстави для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій відсутні, у зв'язку з чим приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
У задоволенні позову Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місце знаходження 73003, м. Херсон, пров. Інженера Корсакова, 5а, код ЄДРПОУ 37959779, e-mail khersonfszi@ukr.net) до Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (місце знаходження 73000, м. Херсон, Бериславське шосе, 1, код ЄДРПОУ 00131771) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 17 липня 2019 р.
Суддя Дубровна В.А.
кат. 112040201