вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua
"09" липня 2019 р. Cправа № 902/376/19
Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Остер", м.Вінниця
до Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м.Київ
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондратенко Микола Іванович, м.Київ
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
за участю:
представника позивача Комара О.Г., діє на підставі довіреності;
представника відповідача Сандуляк С.А., діє на підставі довіреності;
представник третьої особи в судове засідання не з'явився.
11.05.2019 до Господарського суду Вінницької області надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Остер" до Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання виконавчого напису №518 від 10.04.2019 таким, що не підлягає виконанню.
За вказаним позовом ухвалою суду від 16.05.2019 постановлено відкрити провадження у справі №902/376/19 для розгляду за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання у справі на 13.06.2019.
Разом із позовною заявою позивачем подано заяву б/н від 10.05.2019 (вх. № 02.1-50/44/19 від 11.05.2019) про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження № 58933975, відкритого 18.04.2019 Замостянським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області на підставі виконавчого напису № 518 від 10.04.2019, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенком М.І.
Ухвалою суду від 16.05.2019 вказану заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.05.2019.
23.05.2019 на адресу суду надійшло клопотання відповідача, в якому останній просить суд вжити заходів зустрічного забезпечення позову шляхом внесення ТОВ "Остер" на депозитний рахунок Господарського суду Вінницької області грошових коштів в розмірі 2629080,00 грн.
В судовому засіданні по розгляду заяви ТОВ "Остер" б/н від 10.05.2019 про забезпечення позову оголошувалась перерва до 03 червня 2019 до 12 год. 00 хв. Розгляд клопотання Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про зустрічне забезпечення від 22.05.2019 було відкладено до 03.06.2019 до 12 год. 00 хв.
03.06.2019 позивач звернувся до суду з заявою від 03.06.2019, якою уточив вимоги первісної заяви про забезпечення позову; просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №518 від 10 квітня 2019 року, що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенко М.І., та зупинення ДП "СЕТАМ" проведення торгів по реалізації лота №353245 з продажу предмета іпотеки, а саме: Будівлі офісно-торгівельного призначення: будівля офісу та магазину літ. А, що склад. з приміщень: - підвал - пр.№1-№2; l поверх - №3-№18; ІІ поверх - №19-№33, загальною площею 486.2 кв.м, та земельна ділянка, площею 0,0532 га, кадастровий номер: НОМЕР_1 , які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою від 03.06.2019 заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову задоволено повністю. Вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №518 від 10 квітня 2019 року, що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенко М.І. про задоволення вимог Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" зверненням стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 17.06.2013. В задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про зустрічне забезпечення від 22.05.2019 відмовлено.
Призначене на 13.06.2019 в рамках підготовчого провадження судове засідання не відбулось в зв'язку з перебуванням судді Нешик О.С. у відрядженні. Враховуючи викладене, суд ухвалою від 14.06.2019 постановив призначити судове засідання на 25.06.2019.
25.06.2019 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду справи по суті на 09.07.2019. На визначену судом дату в судове засідання прибули представники позивача та відповідача.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондратенко М.І. явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, ухвалою суду від 25.06.2019, а також додатково шляхом оформлення відповідної телефонограми № 902/376/19/929/19 від 02.07.2019.
Судом також враховано, що 29.05.2019 третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондратенко М.І. надіслав на адресу суду письмові пояснення із запереченнями проти задоволення позовних вимог та щодо розгляду справи за його відсутності (лист № 16/01-24/2019 від 27.05.2019).
За результатами судового засідання 09.07.2019 суд оголосив про закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, у зв'язку із чим перейшов до судових дебатів. Під час судових дебатів позивач підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, що містяться в позовній заяві. Вчинення оспорюваного виконавчого напису позивач вважає незаконним, посилаючись на те, що таке вчинення можливе лише на підставі нотаріально посвідчених угод, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право на звернення на заставне майно, тобто угоди, які встановлюють заборгованість, і аж ніяк не договори забезпечення. Натомість ані Генеральний договір на здійснення кредитних операцій, ані кредитні договори сторонами нотаріально не були посвідчені.
Також позивач обґрунтував свої позовні вимоги твердженнями про те, що згідно з умовами Кредитного договору, вирішення спорів має вирішуватися в судовому порядку. На час його укладення ні закон, ні сам договір не встановлював можливості застосування позасудового стягнення заборгованості в безспірному порядку шляхом вчинення виконавчого напису. Перелік, яким керувався нотаріус при вчиненні виконавчого напису, не передбачає стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.
Також позивач зокрема послався на те, що у виконавчому написі нотаріусом не зазначено номери рахунків боржника в установах банків, наявність яких є обов'язковим, що суперечить ст.89 Закону України "Про нотаріат".
З урахуванням викладених підстав вище, позивач просив позов задовольнити.
В свою чергу, представник відповідача проти позову заперечувала та просила відмовити в задоволенні позовних вимог. У відзиві на позов, поданому до суду 30.05.2019, відповідач стверджував, що позивач не виконував умови кредитних договорів в частині дотримання встановлених графіків погашення боргу, що дало позивачу право застосувати звернення стягнення на предмет іпотеки. Виконавчий напис вчинено з дотриманням вимог чинного законодавства та умов договору іпотеки, якими передбачено можливість іпотекодержателя на власних розсуд застосувати один із способів звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Останній, згідно Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 №1172, та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мін'юсту України від 22.02.2012 №296/5, за твердженнями відповідача, діяв цілком правомірно. Також представник відповідача зазначив, що позивач безпідставно ототожнює вчинення нотаріального напису на кредитному договорі та договорі іпотеки.
На підставі зазначеного представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити повністю.
Закінчивши судові дебати, суд вийшов до нарадчої кімнати для прийняття рішення по справі та оголосив орієнтовний час повернення з нарадчої кімнати.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
На оголошення вступної та резолютивної частини рішення суду представники сторін не з'явилися.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:
21.05.2013 між відповідачем - Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Остер" укладено Генеральний договір на здійснення кредитних операцій № 01/Р7-01/401, відповідно до умов якого відповідач зобов'язується здійснювати на користь позивача Кредитні операції у межах загального ліміту та Сублімітів, а позивач зобов'язаний виконати усі обов'язки, що витікають зі змісту Кредитної операції, Генерального договору, Умов та Договорів і здійснити повне погашення заборгованості у межах строку Кредитної операції (п. 1.1. Генерального договору).
В подальшому сторонами були укладені додаткові угоди № 12/Р7-01-04/401/1 від 23.05.2013, № 01/Р7-01-04/401/2 від 17.06.2013, № 01/Р7-01- 04/401/3 від 02.07.2014, №01/Р7-01-04/401/4 від 18.07.2014, № 01/Р7-01-04/401/5 від 30.07.2014, № 01/P7-01-04/401/6 від 31.12.2014, № 01/Р7-01-04/401/7 від 15.04.2015, № 01/Р7-01-04/401/8 від 29.04.2015, № 01/Р7-01-04/401/10 від 31.05.2016, № 01/Р7-01-04/401/11 від 11.04.2017, № 01/Р7-01-04/401/12 від 04.05.2017, № 01/Р7-0І-04/401/13 від 08.11.2017, № 01/P7-01-04/401/14 від 06.12. 2017, № 01/Р7-01-04/401/15 від 16.01.2018, № 01/Р7-01-04/401/15 від 23.02.2018. Зазначеними додатковими угодами продовжували терміни повернення кредиту, зменшували і збільшували субліміт.
21.05.2013 на забезпечення виконання Генерального договору між відповідачем та позивачем укладено іпотечний договір, який зареєстровано в реєстрі за № 1082 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О.О.
За умовами іпотечного договору позивач як іпотекодавець передав відповідачу як іпотекодержателю наступне нерухоме майно:
- об'єкт нерухомості № 1 - цілісний майновий комплекс, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 631189 від 20.02.2013, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
- об'єкт нерухомості № АДРЕСА_3 - земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_2 , загальною площею 3,06663 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна в ДРРП - 63222505224, номер запису про право власності 995369, що належать на праві власності позивачу.
В рамках Генерального договору між відповідачем та позивачем 06.12.2017, 01.02.2018, 07.02.2018, 28.02.2018, 05.04.2018 та 03.03.2018 було укладено кредитні договори № 010/Д 1-0-0-0/66/706; № 010/162/22/07; № 10/162/22/08; № 010/162/22/24; №010/162/22/40; № 010/162/22/27, за умовами яких відповідач (кредитор) надав позивачу (позичальнику) кредит на загальну суму ліміту кредитування в розмірі 7900000,00 грн.
10.04.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенком М.І. вчинено виконавчий напис за № 518 про задоволення вимог Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" шляхом звернення стягнення на предмету іпотеки.
18.04.2019 Замостянським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області за заявою відповідача було відкрито виконавче провадження № 58933975 про примусове стягнення з ТОВ "Остер" на користь відповідача предмету іпотеки.
Того ж дня у вищезазначеному виконавчому провадженні державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника.
Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:
У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (ст. 589 ЦК).
Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом, Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом, (ч. 1 та ч. 2 ст. 590 ЦК).
За змістом статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому (частина 2 статті 1050 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтями 525, 526 цього Кодексу одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 18 цього Кодексу передбачено захист цивільних прав нотаріусом та установлено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України "Про нотаріат", за змістом статті 87 якого для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналіз спірних правовідносин вказує на те, що у дослідженні питання стосовно можливості визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, необхідно керуватися насамперед Законом України "Про нотаріат", Законом України "Про іпотеку", постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів".
Відповідно до положень ст. ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Відповідно до п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, для одержання виконавчого напису на нотаріально посвідчених договорах, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Згідно п.1-1 вказаного Переліку для одержання виконавчого напису на іпотечних договорах, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.
Окрім того, частиною 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. При цьому частиною 2 вказаної статті визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Системний аналіз наведених вище положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на відповідних документах.
До таких документів, серед іншого, відносяться нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, а також іпотечні договори. При цьому для вчинення виконавчого напису на тому, чи іншому договорі необхідно надати нотаріусу окремий перелік документів.
Як встановлено під час судового розгляду справи, позивач, обґрунтовуючи незаконність виконавчого напису, вчиненого на іпотечному договорі, надає оцінку його законності через призму вимог, які відносяться до напису, що вчинено на кредитному договорі.
Вимоги щодо вчинення іпотечного напису та напису на кредитному договорі відповідно до чинного законодавства відрізняються, в відтак суд відкидає як необґрунтовані твердження позивача про незаконність оспорюваного напису як напису на кредитному договору, оскільки за своєю правовою природою оспорюваний виконавчий напис є іпотечним. Підстави позову в цьому випадку не обґрунтовують та не пов'язані із його предметом.
Перевіривши оспорюваний напис нотаріуса на предмет відповідності його вимогам законодавства, суд не встановив підстав для визнання його таким, що не підлягає виконанню. Виконавчий напис вчинено у відповідності до вимог ст.87 Закону України "Про нотаріат" та п. 1-1 Переліку на оригіналі договору іпотеки з відповідним посиланням на кредитні договори, з яких виникла заборгованість тощо.
Чинним на час вчинення виконавчого напису законодавством передбачалася можливість здійснення нотаріусом відповідних дій.
Також суд визнає непереконливими посилання позивача на постанову КМУ №662 від 26.11.2014, оскільки застосуванню до даних правовідносин підлягає постанова КМУ №1172 від 29.06.1999, яка діє і є чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
При цьому нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №910/5413/17).
Оглядом оспорюваного виконавчого напису суд встановив наявність в ньому розрахункового рахунку в установі банку позивача, чим спростовано доводи позивача щодо невідповідності виконавчого напису вимогам ст. 89 Закону України "Про нотаріат".
Посилання позивача на невідповідність виконавчого напису нормам законодавства, зокрема положенням Закону України "Про іпотеку", статтям 88, 89 Закону України "Про нотаріат", вимогам Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, та щодо обґрунтованості вимог про визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, також не знайшли свого підтвердження.
Таким чином, у відповідача існували правові підстави звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса.
В свою чергу статтею 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1. ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
З врахуванням викладеного, доводи позивача судом до уваги не приймаються, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а тому в позові слід відмовити.
Витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. В позові відмовити.
2. Скасувати заходи забезпечення позову, що були вжиті ухвалою суду від 03.06.2019 про зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 518 від 10.04.2019, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенком Миколою Івановичем, яким звернено стягнення на нерухоме майно.
3. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
4. Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 20 липня 2019 р.
Суддя Нешик О.С.
віддрук. 4 прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу (вул.Володимира Антоновича, 7, м.Вінниця, 21018);
3 - відповідачу (вул.Лескова, 9, м.Київ, 01011);
4 - третій особі (вул.Тимошенка, 18, м.Київ, 04205)