15 липня 2019 рокуЛьвів№857/518/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,
при секретарі судового засідання: Гнатик А.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду 22 червня 2018 року про закриття провадження в частині позовних вимог у справі №807/32/18 (головуючий суддя Микуляк П.П. рішення проголошене о 12:59 год у м. Ужгороді повний текст складений 27.06.2018р.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Національної академії внутрішніх справ про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення компенсації середнього заробітку за час затримки виплати зарплати, накладення адміністративного стягнення та відшкодування моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Національної академії внутрішніх справ визнання бездіяльності відповідачів щодо нездійснення доплати у формі надбавки посадового окладу за знання та використання в роботі іноземної мови, стягнення доплати у формі надбавки посадового окладу за знання та використання в роботі іноземної мови, грошової компенсації у формі середнього заробітку за час затримки розрахунку; компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду 22 червня 2018 року закрито провадження в частині зобов'язання накладення адміністративного стягнення передбаченого ст. 212 КУпАП на посадових осіб відповідачів та стягнення зазначених штрафів на користь позивача, як компенсацію за моральну шкоду.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що вважає ухвалу суду такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Суть доводів апелянта зводиться до того, що відповідно до норм ст. 21 КАС України, позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, тому ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі є незаконною. Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Сторони в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 124 КАС України, судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу.
Відповідно до вказаної норми позивачу надсилались судові повістки та ухвали суду на його офіційну електронну адресу.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею ( ч. 1 ст. 205 КАС України).
Заяв про відкладення розгляду справи від позивача не надходило. Позивачем подана чергова заява про відвід колегії суддів, яка відповідно до ч. 3 ст. 39 КАС України залишена без розгляду ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати, оскільки відвід поданий повторно та з тих самих підстав.
Відповідачі подали заяви про розгляду справи у їх відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суд першої інстанції закрив провадження в частині зобов'язання накладення адміністративного стягнення передбаченого ст. 212 КУпАП на посадових осіб відповідачів та стягнення зазначених штрафів на користь позивача, як компенсацію за моральну шкоду з тих підстав, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Позивачем у позовній заяві була заявлена одна з позовних вимог про накладання адміністративного стягнення на посадових осіб відповідачів, передбаченого кодексом про адміністративні правопорушення по причині їх бездіяльності - не подання відповіді на запит в порядку ст.212 - «Порушення права на інформацію та права на звернення» Кодексу України про адміністративні правопорушення - за кожну бездіяльність окремо та стягнути зазначені штрафи, на користь позивача, як компенсацію за моральну шкоду.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.
Таким чином, суд вірно зазначив, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вказані правовідносини, а саме щодо накладення на відповідачів адміністративного стягнення.
Крім того, між вищезазначеною позовною вимогою та вимогою відносно стягнення накладених штрафів, на користь позивача, як компенсацію за моральну шкоду існує причинно - наслідковий зв'язок.
Визначаючись щодо позовних вимог в частині стягнення накладеного штрафу як моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Ст. 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відшкодування моральної шкоди визначені Цивільним кодексом України.
Частинами першою та другою статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків (майнової шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, немайнових витрат, які зазнав позивач.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 вказаної постанови).
У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Вирішення позитивно питання щодо стягнення моральної шкоди з суб'єкта вданих повноважень, серед іншого, є наслідком встановлення судом порушень прав, свобод чи інтересів особи неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльності першого.
З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень то розгляд похідної позовної вимоги як стягнення накладеного адміністративного штрафу з відповідачів на користь позивача в даному провадженні неможливий.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду 22 червня 2018 року про закриття провадження в частині позовних вимог у справі №807/32/18 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний
Повний текст постанови складено 19.07.2019р.