ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
19 липня 2019 року м. Київ № 640/7293/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи заяву ОСОБА_1 про усунення недоліків позову до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк "Київська Русь" Стрюкової Ірини Олександрівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, та клопотання представника відповідача про залишення без розгляду даного позову,
встановив:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк "Київська Русь" Стрюкової Ірини Олександрівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про:
- визнання бездіяльності Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк "Київська Русь" Стрюкової Ірини Олександрівни щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 153000 грн за Договором банківського рахунку №24089-62.3 в національній валюті від 18 березня 2015 року, - протиправною;
- зобов'язання Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк "Київська Русь" Стрюкову Ірину Олександрівну надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на отримання коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, шляхом зазначення рахунку № НОМЕР_1 в національній валюті, відкритого ОСОБА_1 на підставі Договору №24089-62.3, укладеного між Публічним акціонерним товариством Банк "Київська Русь" та ОСОБА_1 18 березня 2015 року, із зазначенням суми, що підлягає відшкодування за рахунок коштів Фонду, у розмірі 153000 грн.
В позовній заяві представником позивача зазначено, що ОСОБА_1 не отримував у грудні 2016 року жодних повідомлень про нікчемність правочину від 18 березня 2015 року за №24089-62.3, а тому шестимісячний строк звернення до суду, передбачений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не пропущений.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
03 червня 2019 року відповідачем до суду подано копію повідомлення про нікчемність правочину ОСОБА_1 та докази його отримання (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 0407129509069) 16 грудня 2016 року. З урахуванням викладеного, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків.
На виконання вимог ухвали суду представником позивача до суду подано заяву, в якій представник ОСОБА_1 стверджує, що підпис у наданому Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк "Київська Русь" рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (повідомлення про нікчемність правочину щодо перерахування коштів у сумі 153000 грн з поточного рахунку "Миронівський м'ясопереробний завод "Легко" на рахунок позивача) навіть візуально відмінний від підпису ОСОБА_1 на документах, що містяться у справі. Окрім того, представник позивача стверджує, що на момент отримання вказаного рекомендованого повідомлення ОСОБА_1 проживав за іншою адресою.
Суд, розглянувши подану заяву при вирішенні питання про наявність підстав для продовження розгляду справи виходив з наступного.
За приписами частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини другої статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, установлених цим Законом.
Згідно із частинами першою, другою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку. Зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними.
Правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), а не повідомлення уповноваженої особи. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Повідомлення уповноваженої особи не є підставою для застосування таких наслідків. Таке повідомлення є внутрішнім документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
Водночас відповідачем не надано жодних доказів звернення до суду з позовом щодо застосування наслідків нікчемності правочину, а саме по собі повідомлення не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), будь-які права яких не можуть порушуватися унаслідок надіслання такого повідомлення.
Підсумовуючи вищевикладене, та з урахуванням того, що відповідачем не надано і належних доказів на підтвердження отримання повідомлення про нікчемність правочину саме ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що позивачем не пропущений строк звернення до суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Продовжити розгляд адміністративної справи №640/7293/19 позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк "Київська Русь" Стрюкової Ірини Олександрівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.
В задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Чудак