Справа № 510/851/19
12.07.2019 року Ренійський районний суд Одеської області
у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;
-за участю секретаря Тєрєщенко С.М.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності, -
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 позовні вимоги визнали, щодо їх задоволення не заперечували, просили розглянути справу у їхню відсутність.
Представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на задоволенні позову наполягала, просила про розгляд справи без її участі.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія свідоцтва про смерть ОСОБА_6 - померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.01.2009р. (4 власника); копія свідоцтва про право власності на житло від 26.12.2008р. № НОМЕР_1 ; копія будинкової книги; копія звіту про проведення незалежної оцінки вартості нерухомості від 09.02.2019р.; копія технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 ; копія договору купівлі-продажу від 28.02.2018р.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , діюча через свого представника, звернулася до суду із вищезгаданими вимогами до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , зазначивши, що 28.02.2018р. між нею та відповідачами була досягнута домовленість про купівлю-продаж нерухомості. Тоді ж між сторонами був письмово укладений договір купівлі-продажу нерухомості, згідно якого відповідачка купила, а позивачі продали квартиру АДРЕСА_1 за 324000 грн. Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26.12.2008р. відповідачі являються власниками 3/4 частин (кожному належить по ј частині) вищевказаної квартири, інша 1/4 частина вищевказаної нерухомості рахується за ОСОБА_6 (матір'ю ОСОБА_3 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, у лютому 2018р. позивачка передала відповідачам обумовлену суму, гроші сплачені саме за купівлю всієї квартири, це підтверджується доводами позивачки, викладеними у позові, та не заперечується відповідачами. Оскільки на момент укладення угоди сторони не мали змоги засвідчити договір нотаріально, вони домовилися зробити це згодом. Після вчинення правочину позивачка користується придбаною нерухомістю, доглядає за її збереженням, сплачує всі необхідні платежі. З метою нотаріального засвідчення правочину, позивачка неодноразово зверталася до колишніх власників (у тому числі і до ОСОБА_3 , який є спадкоємцем частки в майні ОСОБА_6 ), однак, відповідачі від посвідчення договору ухиляються, на прохання позивачки не реагують, мотивуючи нестачею часу, матеріальними складнощами. Пізніше, при зустрічі, відповідач ОСОБА_3 пояснив, що засвідчити угоду в нотаріальному порядку неможливо і через те, що він на час укладення договору купівлі-продажу (у 2018р.) не рахувався зареєстрованим власником ј частини квартири (що належала його нині померлій матері), а фактично володів нею, тобто він фактично прийняв спадщину після смерті матері, але не оформлював її юридично. При зверненні до відповідних органів з питанням про переоформлення документації на квартиру на себе, позивачці було роз'яснено, що зробити це неможливо, оскільки у сторін відсутній правовстановлюючий, належним чином завірений документ на доказ вчинення правочину. Враховуючи вищенаведене, позивачка вимушена була звернутися із позовом до суду.
Згідно ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу повинен бути укладений у письмовій формі і посвідчений нотаріально, якщо хоча б однією із сторін є громадянин, і недотримання цієї вимоги є підставою для визнання укладеного договору недійсним. Разом із тим, між сторонами була досягнута взаємозгода за всіх істотних умов договору, покупець передала продавцям обумовлену суму, продавці передали документи, нерухомість в натурі. Позивачка фактично вступила у володіння і розпорядження нерухомістю, після укладання правочину вселилася до придбаної житлоплощі, виконала поточний ремонт, постійно наглядає за збереженням майна, - тобто правочин між сторонами фактично відбувся.
Вивчивши матеріали справи та надані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки доводи позивачки знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.
Згідно ст. 220 ЦК України договір, укладений із порушеннями нотаріальної форми є нікчемним. Однак, в ч.2 вищевказаної статті зазначено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Така можливість передбачена законом як одна із форм захисту інтересів добросовісного учасника цивільних правовідносин. Таким чином, по даній справі між сторонами при укладанні договору купівлі-продажу була досягнута угода по всіх істотних умовах: відповідачам передані гроші, позивачці - нерухомість, якою вона на теперішній час користується, проте через нотаріальне непосвідчення договору, не може нею розпорядитися, переоформити на себе. Факти укладення угоди, передачі грошей у рахунок вартості нерухомості підтверджуються доводами позивачки, які відповідачі визнала, крім того, обставини продажу, передачі грошей самі відповідачі не заперечують. В даний час звернення за оформленням договору купівлі-продажу є неможливим, оскільки прохання позивачки з цього приводу відповідачами не сприймаються, так як потребують додаткових матеріальних витрат.
Крім того, засвідчити договір купівлі-продажу у нотаріальному порядку також неможливо і з причини того, що на час проведення угоди ј частина нерухомості не була зареєстрована на відповідача ОСОБА_3 в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_6 .
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Крім того, ч. 3 ст. 334 ЦК України встановлено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
За ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно : було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Також не підлягає віндикації майно, що було продане набувачу у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Відповідно до ч.3 ст. 388 ЦК України майно набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, може бути витребуване в усіх випадках.
Згідно із ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України, майно не може бути витребуване у нього. Згідно ст. 397 ЦК України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Виходячи із вищенаведеного, угода (правочин) між сторонами відбулася, вона виконана в повному обсязі, нею були припиненні обов'язки відповідачів щодо квартири та встановленні права на нерухомість у позивачки, тому є правові підстави визнати договір дійсним та право власності на квартиру за позивачкою (у тому числі керуючись положеннями законодавства щодо добросовісного набувача стосовно ј частини квартири, зареєстрованої за ОСОБА_6 ).
Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 141, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 220, 328, 330, 334, 388, 386, 392, 717 - 719 ЦК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Договір купівлі-продажу від 28.02.2018 року, згідно із яким ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (діючий як від свого імені, так і як спадкоємець після смерті ОСОБА_6 ), ОСОБА_4 продали, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_2 - визнати дійсним.
Визнати за ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 25.04.2008р. Ренійським РВ ГУМВС України в Одеській області, ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) право власності на квартиру АДРЕСА_2 , що належала ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Суддя В.І. Дудник