Справа № 522/21199/18
Провадження № 2/522/1276/19
01 липня 2019 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Шенцевої О.П.,
при секретарі Соболевій О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного Управління МВС України в Одеській області (м. Одеса, вул. Єврейська, 12) про стягнення трьох відсотків річних від простроченої суми, -
У провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться справа за уточненим позовом ОСОБА_1 до Головного Управління МВС України в Одеській області, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь три проценти річних від простроченої суми грошового забезпечення, яке було нараховане та виплачено за період служби в органах внутрішніх справ України з 01.01.2008 р. по 26.08.2015 р. в розмірі 10325, 28 грн.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити, на підставах викладених у запереченнях.
Оцінивши подані докази та дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, про те, що позов не доведений, необґрунтований та задоволенню не підлягає.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.03.2016 року по справі № 815/5784/15 стягнуто з Головного Управління МВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 надбавки за звання Майстра спорту України міжнародного класу та за наукову ступінь кандидата філософських наук в сумі 23852,90 грн.
На виконання вказаної постанови 09 червня 2016 року Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області проведено примусове списання коштів з рахунків ГУМВС України в Одеській області в сумі 23852,90 грн., що підтверджується повідомленням про безспірне списання коштів з рахунків банків ГУМВС України в Одеській області в сумі 23852,90 грн. та меморіальним ордером № 1 (51892701) від 08 червня 2016 року.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 року по справі № 815/5914/17 стягнуто з Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму грошового забезпечення, яке повинне було бути нараховане та виплачено йому за період служби в органах внутрішніх справ з 01.01.2008 року по 26.08.2015 року у розмірі 25 315 грн. з урахуванням індексу інфляції та відрахуванням установлених законом податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Вказана постанова набрала законної сили 06.02.2018.
Виконуючи вищевказану постанову, 15 травня 2018 року Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області проведено примусове списання коштів з рахунків ГУМВС України в Одеській області в сумі 25 315,00 грн., що підтверджується повідомленням про безспірне списання коштів з рахунків банків ГУМВС України в Одеській області
Позивач в позовній заяві посилається на норми ст. 625 ЦК України, якими встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як роз'яснив Верховний Суд України в правовій позиції від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, до правовідносин, які виникають з приводу виконання судових рішень, не можуть застосовуються норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання(стаття 625 ЦК України).
Так порядок проходження служби та звільнення позивача регулювалися спеціальним законодавством таким як: Закон України «Про міліцію»; наказ МВС від31.12.2007 року №499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу ОВС»
Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року №13 передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб ( рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ).
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таким чином, суд вважає, що між позивачем та відповідачем існують деліктні, а не договірні зобов'язання, що не дає підстав для застосування положень ст.625 ЦК України.
Суд також бере до уваги, що стягнення коштів з ГУМВС України було вчинено на підставі рішень суду по справам № 815/5784/15 та № 815/5914/17, це є разовою виплатою, тому жодних боргових зобов'язань (річних відсотків від простроченої суми боргу) у даній справі не було і бути не може.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з нормами статті 17 Конвенції, жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Судом також враховується, що рішення по справам № 815/5784/15 та № 815/5914/17 були виконані в повному обсязі, а тому підстав для задоволенні позову ОСОБА_1 не має.
У відповідності до ч.2 ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права.
Відповідно до абз.5 п.5 рішення Конституційного суду України №7-рп/2009 від 16.04.2010 у справі №1-9/2009, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
Ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 р. кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.
Також суд зауважує, що ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно положень ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.
Керуючись ст. 3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 258-259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного Управління МВС України в Одеській області (м. Одеса, вул. Єврейська, 12) про стягнення трьох відсотків річних від простроченої суми - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя:
01.07.19