Справа № 308/9752/18
08 липня 2019 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді Фазикош О.В., за участю секретаря Рабош А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Відділ реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,-
Відповідно до ч. 6 ст. 268 ЦПК України 08 липня 2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 18 липня 2019 року.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Відділ реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
Позовні вимоги мотивує тим, що він є власником жилого будинку з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 . В даному будинку згідно Домової книги зареєстрована ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_3 . Однак, з 01.07.2017 року ОСОБА_2 , фактично не проживає в даній квартирі, жодної участі у сплаті комунальних платежів та участі в належному утриманні даного житлового приміщення вона не бере, особистих речей та речей повсякденного використання які б їй належали немає.
Позивач просить усунути перешкоди у користуванні належним йому на праві власності будинком за адресою: АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право на користування даним будинком.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.10.2018 року було прийнято подану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 березня 2019 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Відповідач відзив на позовну заяву не подавала.
В судове засідання позивач не з'явився. На адресу суду надійшла заява від представника позивача про розгляд справи у відсутності позивача та представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечує. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення справи до суду не надходило.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася повторно, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно і належним чином, в тому числі шляхом розміщення оголошення на офіційному веб - сайті судової влади України. Про причини неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення справи до суду не надходило, а тому суд вважає, що у відповідності до ч.1 ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних у ній доказів та постановити заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд приходить до наступних висновків.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законами України.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно дост.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. Згідно ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і при домової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.
До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу (дружина, діти, батьки власника, інші особи, якщо вони постійно проживають з власником і ведуть з ним спільне господарство).
Відповідно до ст. 71 ЖК України за тимчасової відсутності наймача або членів сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім ' ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк, за заявою відсутнього, може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Тимчасова відсутність особи може биту безперервною, але не повинна перевищувати шести місяців.
Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності . тимчасова відсутність наймача, членів його сім'ї не потребує згоди інших членів сім'ї. Не має значення і причина відсутності, якщо остання не перевищила шість місяців.
Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право власності, яке видане на підставі рішення виконкому Ужгородської міської ради №121 від 27.08.1997 року, належить житловий будинок АДРЕСА_1 .
Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Позивач посилається на те, що у вищевказаному будинку АДРЕСА_1 зареєстрована його дружина - ОСОБА_3 , теща ОСОБА_2 , що підтверджується домовою книгою, довідкою виданою директором ТОВ «ХАУС Менеджмент групп» №227/08/18 від 16.08.2018 р. та копією паспорта відповідача ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 .
Відповідач ОСОБА_2 з 01.07.2017 року не проживає за адресою своєї реєстрації, що підтверджується довідкою №227/08/18 від 16.08.2018 р. виданою директором ТОВ «ХАУС Менеджмент групп». Згідно акту про фактичне місце проживання від 15.08.2018 р. встановлено, що було проведено бесіду з сусідами ОСОБА_4 , мешканка АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 , мешканцем АДРЕСА_2 та ОСОБА_6 , мешканкою АДРЕСА_2 , які повідомили, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 фактично не проживає з 01.07.2017 року.
Відповідно до ч.1 ст. 383ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Статтею 155 ЖК України встановлені гарантії прав громадян, які мають в приватній власності жилий будинок (квартири), а саме жилі будинки (квартири), що є в приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.
Такі ж гарантії встановлені і ст. 321 ЦК України, згідно якої право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За змістом норм матеріального права, зокрема ст.156 ЖК України та ст.405 ЦК України правом користування житлом, якій знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть спільне господарство.
Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Враховуючи, що ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 , відповідач - ОСОБА_2 не має права порушувати його законні права на володіння та користування належного йому будинку, в тому числі право на проживання в житловому будинку. ОСОБА_1 має право на володіння та користування належним йому житловим будинком на праві власності незалежно від стосунків, які склалися між сторонами та незалежно від наявності у них іншого житла.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадяни України, іноземці та особи без громадянства реєструють своє місце проживання. В статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що реєстрація це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесенням цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу. Згідно зіст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту;підстав на право користування житловим приміщенням.
Таким чином, рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, після набуття ним законної сили, є підставою для скасування реєстрації відповідача за вищевказаною адресою.
Перевіривши матеріали справи, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку що позов підлягає до задоволення, усунувши ОСОБА_1 перешкоди у користуванні власністю шляхом визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, а саме житловим будинком, розташованим за адресою: в АДРЕСА_1 .
Згідност.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючисьст.ст.12,76,258,259,260 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Відділ реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням - задовольнити.
Усунути ОСОБА_1 (мешканця АДРЕСА_1 ) перешкоди у користуванні власністю шляхом визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, а саме житловим будинком, розташованим за адресою: в АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704,80 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду Фазикош О.В.