16 липня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
з участю прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 червня 2019 року у кримінальному провадженні № 12019000000000332,-
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 та застосовано щодо підозрюваного у кримінальному провадженні № 12019000000000332, за ч. 3 ст.191, ч.1 ст. 357 КК України ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, строком дії до 19 липня 2019 року та покладено ряд обов'язків згідно ст.194 КПК України.
В апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_6 посилаючись на порушення вимог КПК України при покладені на нього обов'язків, а саме в частині заборони відвідувати місце роботи та утримуватись в спілкуванні зі свідками, згідно переліку встановленого слідчим суддею в ухвалі, просить скасувати ухвалу слідчого судді в цій частині. Апелянт посилається на те, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою, при цьому вказує, що суд при обранні запобіжного заходу передбаченого ст.. 179 КПК України поклав на останнього обов'язок передбачений іншим запобіжним заходом, який розглядається за правилами інших статей КПК України. Обов'язок «не відвідувати місце роботи» не передбачений ст.194 КПК України і має всі ознаки запобіжного заходу у вигляді відсторонення від займаної посади. Також апелянт вказує на те, що суд взагалі не перевірив чи є всі особи, зазначені в клопотанні слідчого, свідками у вказаному кримінальному провадженні. Наприклад, свідок ОСОБА_9 взагалі ніколи не допитувалась у вказаному кримінальному провадженні, як і всі інші свідки теж. Суд встановлюючи обов'язок - не спілкуватися зі свідками та перараховуючи їх поіменно не переконався та не перевірив чи взагалі вони є свідками у провадженні. Тобто суд взагалі в цій частині не давав оцінку доказам наданим слідчим та встановив обов'язок бездоказово, чим порушив принципи судочинства, передбачені Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та кримінального законодавства України.Крім того, суд при обранні запобіжного заходу не врахував, що підозру він отримав 19.04.2019 року, а запобіжний захід обирався 26.06.2019 року. Тобто, якщо навіть і існували ризики, передбачені статтею 177 КПК України, то за період більше ніж в два місяці, перебуваючи на посаді і відвідуючи місце роботивін мав достатньо часу для вчинення дій, які слідчий зазначає як ризики для обрання запобіжного заходу. Таким чином, сам факт відсутності будь яких дій по перешкоджанню кримінальному провадженню та відсутність таких доказів в матеріалах провадження свідчить навпаки про відсутність ризиків або їх зменшення.Також судом належним чином не оцінені дані, що характеризують особу, зокрема, соціальний стан, позитивні характеристики те, що він має на утриманні неповнолітніх дітей.
Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного та захисника, які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити, пояснення прокурора про законність ухвали слідчого судді та необхідність залишення її без змін, а апеляційної скарги підозрюваного - без задоволення, вивчивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019000000000332 від 04.04.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191, ч.1 ст.357 КК України. В межах кримінального провадження орган досудового розслідування звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_6 , підозрюваного у кримінальному провадженні запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання його винуватим у даному кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного при встановлені обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним судом, установленим законом.
Стаття 13 Конвенції гарантує наявність у національному праві засобу правового захисту для забезпечення прав і свобод, викладених у Конвенції.
Перевіряючи доводи та обставини, на які посилаються орган досудового розслідування у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191, ч.1 ст.357 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, органом досудового розслідування зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.
Колегія суддів вважає, що перевіряючи доводи клопотання органу досудового розслідування на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винним у вчинені кримінальних правопорушень за якими підозрюється останній, а також конкретні обставини кримінального провадження. Зокрема наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається орган досудового розслідування у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може впливати на учасників в даному кримінальному провадженні (свідків) знищити, сховати або спотворити речі і документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як останній є Васильківським міським головою. Таким чином, доводи підозрюваного про відсутність у провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КК України, є непереконливими.
Наведені органом досудового розслідування обставини, які, на його думку, були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання знайшли своє підтвердження під час розгляду клопотання слідчим суддею.
Так, особисте зобов'язання - це запобіжний захід, сутність якого полягає у письмовому, під розписку, покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати визначені слідчим суддею або судом обов'язки передбачених ст. 194 КПК України. Даний запобіжний захід, є найбільш м'яким і неізоляційним в порівнянні з іншими запобіжними заходами, зокрема таким, як домашній арешт, та не полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово чи на певний період доби.
Застосовуючи до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання та покладаючи на останнього обов'язки визначені ст. 194 КПК України слідчий визначив один із обов'язків - не відвідувати місце роботи.
З рішенням щодо покладення обов'язку не відвідувати місце роботи, колегія суддів погодитись не може враховуючи положення ст. 43 Конституції України за якою, кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, а тому будь-які обмеження щодо реалізації цього права, у тому числі і відсторонення особи від посади під час кримінального провадження, повинно здійснюватися виключно з підстав та у порядку, передбаченому КПК України. Крім цього, слідчий суддя встановивши обов'язок підозрюваного не відвідувати місце роботи та не зазначив адресу та назву установи яку не має права відвідувати підозрюваний та фактично вирішив питання про відсторонення ОСОБА_6 від займаної посади, про що в клопотанні органу досудового розслідування не йшлося.
Таким чином, колегія суддів вважає, що обов'язок - не відвідувати місце роботи було покладено на підозрюваного у непередбачений чинним КПК України спосіб. Саме ця обставина з врахуванням вимог ст.ст. 8, 9, 12 КПК України та практики ВС постанова суду від 23.03.2018 року у справі 237/1459/17)є підставою для розгляду апеляційної скарги, тоді як ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання не є в переліку ст. 309 КПК України.
З огляду на це колегія суддів звертає увагу на те, що підозрюваний ОСОБА_6 проживає не за місцем роботи в місті Василькові, а в м. Києві, то покладення на нього обов'язку не відлучатись з населеного пункту в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурору чи суду, без визначення слідчим суддею конкретної адреси реєстрації, проживання чи перебування підозрюваного, які не можна залишати, не відповідає вимог чинним КПК України.
Доводи підозрюваного ОСОБА_6 про необґрунтованість покладеного слідчим суддею обов'язку утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні, колегія суддів вважає непереконливими з огляду на матеріали долучені до клопотання, зокрема даними протоколів допитів свідків-працівників міськради та громадян міста Васильків.
За наведеного, покладення на підозрюваного ОСОБА_6 обов'язку не відвідувати місце роботи підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 176 - 179, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 червня 2019 року у кримінальному провадженні № 12019000000000332 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 червня 2019 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 та застосовано щодо підозрюваного у кримінальному провадженні № 12019000000000332, за ч. 3 ст.191, ч.1 ст. 357 КК України ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, строком дії до 19 липня 2019 року - скасувати в частині обов'язку не відвідувати місця роботи.
В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/4054/2019
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції ОСОБА_10
Доповідач у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1