Справа №760/17314/17
Апеляційне провадження №22-ц/824/177/2019
11 липня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Таргоній Д.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Тімуш Д.І.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса КМНО Клименко Дмитра Борисовича, третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійсним застереження та визнання недійсним договору іпотеки,
У вересні 2017 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивував тим, що 01.04.2015 року його дружина уклала договір позики з ОСОБА_2 , на укладання якого він як її чоловік надавав згоду посвідчену нотаріально. Зобов'язання за вказаним договором було виконано в повному обсязі, сума боргу була сплачена відповідачу в повному обсязі.
29.10.2015 року, коли позивач знаходився в зоні АТО, його дружина уклала новий договір позики, на підставі якого був укладений договір іпотеки із внесенням до нього застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку. У зв'язку з тим, що він не надавав згоди на укладання договору позики від 29.10.2015 року просить визнати недійсним застереження про задоволення вимог іпотекодержателя та визнати недійсним договір іпотеки.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати. Вважає його незаконним та необґрунтованим, зазначив, що при його ухваленні судом в порушення норм ЦПК України не було повно та всебічно з'ясовано всіх обставин справи. Суд не надав мотивовану оцінку кожному аргументу із посиланням на норми законодавства та не зазначив причини неприйняття доказів поданих позивачем. В рішенні суду зазначено ряд суперечностей та необґрунтованих припущень суду. З цих підстав проситьскасувати рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2018 року та постановити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачів зазначив, що доводи апеляційної скарги вважає безпідставними, а рішення суду є - законним і обґрунтованим, яке в повному обсязі відповідає завданню цивільного судочинства. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2018 року без змін.
В судове засідання з розгляду апеляційної скарги третя особа з'явилися з представником ОСОБА_4 , яка не мала статусу адвоката, відтак відповідно до ст. 60 ЦПК України не могла бути допущена до участі в розгляді справи в суді апеляційної інстанції в якості представника третьої особи. Посилання представника на те, що дана справа є малозначною, відтак вона може бути представником учасника справи в апеляційній інстанції, суд відхилив, оскільки малозначною є справи з виключно майновими вимогами, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України), в той час як в даній справі заявлені вимоги про визнання правочинів недійсними без застосування наслідків такої недійсності. Вказані вимоги є немайновими, відтак справа не може вважатися малозначною. Судом було відкладено розгляд справи з метою надання третій особі можливості отримати правову допомогу та знайти уповноваженого представника, якою вона не скористалась, в наступне судове засідання не з'явилася. При цьому клопотання, подані до суду особою, яка не може вважатися неналежним представником учасника справи, не підлягають розгляду судом в рамках розгляду справи.
У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що згода на укладення оскаржуваних правочинів дружиною позивача була надана самим позивачем 01.04.2015 року. Така згода у вигляді письмової заяви була посвідчена нотаріально приватним нотаріусом КМНО Клименко Д.Б. та зареєстрована в реєстрі за №574. Відповідно до змісту заяви позивач ОСОБА_1 надав згоду своїй дружині ОСОБА_3 на укладання та підписання договорів про придбання, відчуження (купівлі, продаж майна тощо) як нерухомого так і рухомого майна; попередніх договорів, договорів іпотеки та договорів про забезпечення вимог іпотекодержателя, договорів застави, оренди, позики, позички, договорів про внесення змін до вищевказаних договорів, з правом розірвання вищевказаних договорів, виступаючи при цьому будь-якою з сторін вищевказаних договорів та визнаючи в усіх випадках суми, терміни та інші умови договорів на власний розсуд. Таким чином, позивач надав своїй дружині згоду на укладання будь-яких договорів позики, договорів іпотеки та договорів про забезпечення вимог іпотекодержателя, не зазначаючи конкретного правочину, у відношенні якого позивачем надавалась дана згода.
Позивач, звертаючись до суду, зазначив, що 01.04.2015 року його дружина ОСОБА_3 укладала з ОСОБА_2 договір позики, на що він надавав дозвіл як її чоловік. Такий дозвіл у вигляді заяви був посвідчений нотаріально приватним нотаріусом КМНО Клименко Д.Б. В той же час дана заява не обумовлювала дозволу позивача на укладення дружиною наступних право чинів. З наведеною позицією апелянта колегія суддів погодитися не може.
З аналізу тексту заяви позивача про надання ним згоди своїй дружині на укладання різних за змістом правочинів жодним чином не вбачається, що вказана згода стосується якогось конкретного правочину, а не згоди на укладення ОСОБА_3 необмеженого в кількості та часі правочинів. З самої стилістики та змісту уповноважень, наданих позивачем в заяві своїй дружині, колегія суддів вбачає необґрунтованість таких посилань позивача. За таких умов суд прийшов до обґрунтованого висновку про те що позивач надав згоду своїй дружині самостійно визначати предмет та умови таких правочинів на власний розсуд, не зазначаючи при цьому, що його дружина має отримувати згоду позивача на укладання кожного окремого відповідного правочину під час його укладання та не зазначаючи при цьому характеру одноразового укладення договору.
Також колегія суддів критично ставиться до посилань апелянта на те, що його заява від 01.04.2015 року, надана дружині для укладання договору позики, була неправомірно вилучена у нотаріуса для укладання іншого договору від 29.10.2015 року і знаходилась у інших людей та безпідставно використана без його відома. Такі посилання залишились недоведеними і фактично є лише твердженням позивача, які не піддержуються відповідними доказами, хоча обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів прямо передбачений положеннями ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду.
Крім того колегія суддів апеляційного суду звертає увагу і на те, що більшість доводів позивача формально є обґрунтуванням вчинення певними особами кримінально караних діянь, однак вони можуть бути оцінені в рамках розгляду кримінального провадження, а не в порядку цивільного судочинства, без можливості зібрання відповідних доказів та свідчень.
Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про обґрунтованість позиції суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову. Позиція апелянта та його доводи не були належним чином доведені та не ґрунтуються на положеннях закону, у зв'язку з чим суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог. Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2018 року залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді: Д.О. Таргоній
К.П. Приходько